Термінологічний словник

Абсолютна ефективність капітальних витрат – ефективність, що показує загальну величину їхньої віддачі на тому чи іншому під­приємстві.

Абсолютна матеріаломісткість – витрати основних видів сировини й матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виго­товленої продукції.

Абсолютний рівень якості – показники якості без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Автоматизація виробництва – застосування технічних заходів і систем управління, що звільняють людину частково або повністю від безпосередньої участі у виробництві.

Авторське право – складова частина національного цивільного й міжнародною права, що визначає та регулює права авторів, їх вик­лючне право на відтворення, публікацію та продаж змісту й форми наукового чи художнього твору.

Адаптаційна (прогресивна) реструктуризація – реструктуризація, що використовується за відсутності кризи, або за появи негатив­них тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов.

Акордна оплата – різновидність прямої відрядної оплати праці, яку встановлюють не за відпрацьований час, а за обсяг виконаної роботи.

Активи – все, чим володіє підприємство й що йому належить: оборотний капітал, основний капітал, нематеріальні активи.

Активи нематеріальні – засоби, що не мають фізичної відчутної форми, але дають підприємству дохід. Це, як правило, різні права під­приємств, наприклад, патенти, товарні знаки, торгові марки, авторські права, ліцензії тощо.

Активні основні фонди – устаткування, машини, обладнання, тобто ті елементи, що приймають безпосередньо участь у процесі виробництва.

Акцизний збір – непрямий податок, що включається до ціни товарів.

Акції – цінний папір, що засвідчує участь його власника в капіталі акціонерного товариства й дає право на одержання певної частини щорічного прибутку у вигляді дивідендів.

Акціонер – власник акцій акціонерного товариства, компанії, під­приємства.

Акціонерне товариство – організаційна форма підприємств, що є загальною власністю деяких осіб, які володіють його акціями. Бува­ють відкритого (акції купуються та продаються вільно) й закритого типу (акції розповсюджуються серед обмеженого кола осіб).

Альтернативні ціни – ціни, що забезпечують максимально мож­ливий прибуток.

Амортизація основних фондів – відшкодування зношування ос­новних фондів, пов’язане з поступовим перенесенням їхньої вартості на новостворену продукцію або послуги.

Апарат управління – структурний підрозділ галузі, підприємства, об’єднання тощо, що забезпечує оптимальне функціонування вироб­ництва.

Арбітражний суд – спеціальний судовий орган для розв’язання майнових фінансових спорів за участю відповідальних представників підприємств під керівництвом арбітра.

Асортимент продукції – склад і співвідношення окремих видів виробів у випуску продуктів підприємства.

Асоціація – союз, об’єднання, самоврядна (недержавна) організація, що об’єднує на засадах відкритої участі та добровільності суб’єк­тів під­при­єм­ницької діяльності.

Аудит – вид підприємницької діяльності, що являє собою систе­му послуг підприємствам для перевірки фінансової звітності та правиль­ності відображення в ній результатів фінансово-господарської діяльності.

Баланс – система взаємопов’язаних показників, що характеризує будь-яке явище або процес через співставлення його окремих сторін, різниця між доходами та витратами.

Баланс робочого часу – фактично відпрацьований час працівни­ками підприємства (за зміну, добу, місяць, рік).

Балансова вартість – оцінка основних фондів та оборотних засо­бів, що зазначена в бухгалтерському балансі.

Банки – фінансові підприємства, що здійснюють функції креди­тування та розрахунків, залучення ресурсів на свої рахунки.

Банківський кредит – передача банками певним фізичним і юри­дичним особам на встановлений кредитним договором термін грошей та умовою їх повернення і сплатою певного проценту за користування ними.

Банкрутство – неспроможність боржника (підприємства, компанії, банку) виконати свої боргові зобов’язання, внаслідок чого він втрачає право самостійно управляти та розпоряджатися своїм май­ном, що переходить до ліквідаторів – спеціально призначених осіб.

Бартерна торгівля – прямий обмін одного товару на інший, що здійснюється без залучення грошових розрахунків.

Бізнес – економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку.

Бізнес-план – короткий виклад цілей, способів і засобів забезпечення виробництва (послуги) на даному підприємстві. Використовується також для обґрунтування інвестицій та залучення інвесторів.

Біржа – організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова біржа) або оптова торгівля товарами за стандартними зразками (товарна біржа).

Біржова ціна – ціна на товари, що реалізуються в порядку біржо­вої торгівлі.

Брак виробничий – вироби, напівфабрикати, заготовки тощо, що не відповідають через свої низькі якості встановленим стандартам, технічним вимогам та ін.

Валовий оборот – загальний обсяг продукції, робіт, що виготовле­ні на підприємстві всіма його підрозділами, незалежно від призначен­ня за певний період.

Валова продукція – це вартість усієї продукції підприємства неза­леж­но від ступеня її готовності.

Валовий прибуток – частина валового доходу підприємства, що залишається в нього за вирахуванням всіх витрат.

Валовий дохід – новостворена працею вартість, що включає заробітну плату та чистий дохід, визначається як різниця між виручкою від реалізації продуктів і матеріальними затратами на її вироб­ництво.

Відносний рівень якості – визначається співставленням абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків.

Відновна вартість основних фондів – вартість повного відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва та діючих цінах.

Відрядна оплата праці – оплата праці робітників за кількість і якість виготовленої ними продукції, виконаної роботи або наданих послуг. Проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівників.

Відпрацьований час – тривалість фактичної зайнятості праців­ників на роботі. Основними одиницями виміру відпрацьованого часу є лю­дино-день і людино-година.

Відрядна заробітна плата – форма заробітної плати, що встановлю­ється згідно з кількістю виробленого продукту, кількістю трудових операцій.

Відходи виробництва – залишки сировини, матеріалів, напівфаб­рикатів, палива, що утворились у процесі виробництва та які частково або повністю втратили споживчі якості вихідних матеріалів.

Вибуття основних фондів – списання основних фондів внаслідок їх повного значення, стихійного лиха або аварії, недостачі під час про­веденої інвентаризації тощо; відбувається також у результаті безоплат­ної передачі їх іншим підприємствам, організаціям, устано­вам або реалі­за­ції на сторону.

Випереджаюча реструктуризація – реструктуризація, що має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціону­вання та прагнуть підсилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги.

Виробнича потужність – максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі й асортименті при повному завантаженні обладнання та виробничих площ.

Виробіток – кількість продукції, що вироблена за одиницю часу.

Виробництво – процес, у якому взаємодіють робоча сила, засоби та предмети праці з метою створення продукції, виконання певних робіт або надання послуг.

Виробнича програма – система адресних завдань із виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асорти­менті, відповідної якості та у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Виробничий процес – сукупність окремих процесів праці, спрямова­них на перетворення сировини та матеріалів у готову продукцію.

Виробничі запаси – сукупність усіх матеріальних ресурсів, якими володіє підприємство, і які ще не задіяні у процесі виробництва.

Виробничі інвестиції – вкладання капіталу в різні сфери діяльності й галузі економіки з метою створення нових та онов­лення існуючих основних фондів.

Виробничі ресурси – економічні ресурси, що використовуються у процесі виробництва.

Виробничі фонди – частина фондів підприємства, що включає продуктивні фонди та фонди обігу.

Виробничі кооперативи – добровільне об’єднання людей, яким належать засоби виробництва й кошти (паї), що здійснює спільне ви­роб­ництво певної продукції, надає послуги або виконує роботи.

Виручка – сума грошей, одержаних від продажу товару або нада­них послуг, за певний період часу.

Витрати виробництва – витрати живої та уречевленої праці у процесі виробництва. Поділяються на витрати суспільства й витрати підприємства, виокремлюють також виграти постійні, змінні, се­редні, граничні тощо.

Витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому.

Витрати обертання – затрати на обслуговування процесу обігу товарів у постачальницьких, збутових, торгових, посередницьких та інших підприємствах.

Витрати підприємства – сукупність матеріальних витрат і живої праці, що показує, скільки коштує виробництво підприємству. Вис­тупають у формі собівартості продукції.

Власний капітал – капітал, що створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів.

Внутрішні витрати – витрати на власні ресурси, тобто ресурси, що належать підприємству.

Внутрішньогосподарські розрахунки – всі види розрахунків із філіями, представництвами, відділеннями та іншими відособленими підрозділа­ми, що виділені на окремі баланси.

Внутрішньозаводський оборот – кількість продуктів підприємства, що використовується всередині нього для подальшої переробки.

Внутрішня конкурентна перевага – це перевага підприємства у витратах виробництва, що створює «цінність виробника» внаслідок вищої його продуктивності.

Втрати виробництва – нераціональне використання виробничих ресурсів, що зменшує результати господарської діяльності підприємства.

Галузева структура промисловості – сукупність окремих галузей промисловості.

Галузь промисловості – це якісно однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Господарська галузь – сукупність підприємств, установ з єдиним органом управління.

Господарський договір – цивільно-правова угода, що її укладають між собою підприємства.

Господарське право – сукупність правових форм, що визначають порядок керівництва господарською діяльністю та її здійснення, регу­люють відносини між суб’єктами господарської діяльності.

Готова продукція – сукупність повністю виготовлених на підпри­ємстві виробів і продуктів, що фактично відпущені або призначені для реалізації на сторону.

Гроші – активи, суспільні засоби платежу, що слугують засобом обігу, одиницею рахунку та засобом накопичення.

Грошовий обіг – рух грошей у процесі обороту товарів, надання послуг погашення боргових зобов’язань та інших грошових платежів.

Гудвіл – грошова оцінка різниці між ціною підприємства та ре­альною вартістю його основного капіталу, комплекс заходів, спрямова­них на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій.

Демонополізація – усунення державної або іншої монополії, що диктує свої умови ринку.

Державна власність – форма власності, власником якої виступає держава в особі її органів

Державне підприємництво – діяльність державних підприємств на комерційній і некомерційній основі з виробництва товарів і нада­ння послуг.

Державне регулювання економіки – координація з боку держави усієї господарської структури країни з метою підтримання стійкості й макроекономічної рівноваги та забезпечення роботи механізму конку­ренції, сукупність різноманітних методів, інструментів, за до­помогою яких держава веде економічну діяльність.

Державне регулювання цін – встановлення державою цін на про­дукцію (товари, послуги), виробництво якої зосереджено переважно на підприємствах, що посідають монопольне становище на ринку, на ресурси, що певним чином впливають на загальний рівень і динаміку цін на соціально вагомі товари та послуги.

Диверсифікація – одночасний розвиток багатьох безпосередньо не пов’язаних між собою виробництв. У межах підприємства – це розви­ток у його складі або включених до нього декількох, безпосередньо не пов’язаних між собою виробництв.

Джерела фінансування – виділяють два види фінансування: за рахунок власних коштів підприємства та за рахунок коштів, не пов’я­заних із діяльністю підприємства (кредити, акції тощо).

Добровільна сертифікація – сертифікація, що проводиться на відповідність вимогам, які не є обов’язковими за ініціативою суб’єктів господарювання на договірних засадах.

Довгострокові пасиви – всі види залучених коштів зі строком погашення основної суми боргу більше одного року.

Довгостроковий період – період часу, протягом якого підприєм­ство може змінити обсяги всіх факторів виробництва, у тому числі збільшити виробничі потужності.

Довгострокове кредитування – кредитування більше, ніж на один рік.

Довгострокові активи – матеріальні й нематеріальні активи під­приємства зі строком служби більше одного року (основні фонди, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладен­ня у всіх формах).

Додаткова оплата праці – суми, не пов’язані з виплатами за фак­тично відпрацьований час (оплата за перерви в роботі годуючих немов­лят матерів, оплата чергових відпусток, вихідної допомоги тощо).

Допоміжне виробництво – підрозділи підприємства, що призна­чені для обслуговування основного виробництва.

Допоміжні робітники – робітники, які виконують функції обслу­говування основного виробництва.

Доходи – це: а) грошові надходження юридичним і фізичним особам за господарську й інші види діяльності, що становлять залишок між грошовою виручкою та матеріальними витратами, які пов’язані з відповідною діяльністю; б) доходи певних верств населення у грошовій та натуральній формі, що мають характер соціальних виплат (пенсії, різні допомоги й пільги, стипендії тощо); в) доходи від власності.

Доходи від власності – доходи, що породжуються правом влас­ності на землю, капіталом, майном.

Економіка – народне господарство країни або його галузь. Термі­ном «економіка» визначають науки, що вивчають специфіку вироб­ничих процесів у певній галузі або сфері суспільного виробництва. Наприклад, «економіка промисловості», «економіка підприємниц­тва», «економіка праці» тощо.

Економіка підприємства – наука про ефективність виробництва, способи й методи досягнення підприємством найкращих результатів за найменших затрат.

Економічна ефективність – показник, що характеризує результа­тивність виробництва.

Економічна ефективність капітальних вкладень – економічна ка­тегорія, що визначає доцільність капітальних вкладень під час пла­ну­вання й аналізу результатів їх освоєння.

Економічний аналіз – комплексне вивчення практичної діяль­ності підприємства за певний період.

Економічний прибуток – різниця між бухгалтерським і нормаль­ним прибутком, що виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі витрати.

Економічні витрати виробництва – вартість усіх чинників вироб­­ництва незалежно від того, купуються вони на ринку чи є власністю підприємства.

Економічні показники – конкретизовані вирази категорій та понять економіки.

Економія ресурсів – скорочення витрат сировини, матеріалів, палива, інших матеріальних ресурсів, основних виробничих фондів, фінансо­вих коштів, заробітної плати на виробництво одиниці про­дукті певної якості або на обсяг виконаних робіт порівняно з базовим періодом.

Економічні ресурси – природні, людські та вироблені людиною ре­сурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг, існу­ють в обмеженій кількості, входять у процесі виробництва до вартості продукту, виключають можливість одночасного використан­ня в кількох сферах.

Економіст – фахівець у галузі економіки.

Експорт капіталу – вивезення капіталу у грошовій або товарній формах за кордон із метою отримання прибутків.

Електроозброєність праці – відношення кількості спожитої елек­троенергії до чисельності промислово-виробничого персоналу.

Електронізація економіки – забезпечення всіх сфер виробництва й суспільного життя високоефективними засобами об­числювальної техніки, використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супут­ни­ко­вих систем зв’язку тощо.

Елементи затрат на виробництво – це первинні однорідні вит­рати затрат на виробництво продукції, що на одному підприємстві неможливо розкласти на складові частини. Наприклад, сировина й основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, допоміжні мате­ріали, паливо, енергія тощо.

Ефективність – співвідношення показників результатів і затрат.

Ефективність виробництва – економічний показник, що характе­ризує ступінь віддачі та раціональність організації господарської діяль­ності.

Ефективність науково-технічного прогресу – економічна категорія для визначення величини економічного ефекту, отримуваного від впро­вадження нової техніки, у розрахунку на одиницю витрат на нову техніку.

Життєвий цикл галузі – загальний період часу від початку народ­ження галузі до завершення її існування.

Життєвий цикл підприємства – загальний період часу від початку діяльності підприємства до природного припинення його існування або відродження на новій основі (з новим складом власників і керів­ного персоналу, з принципово новою продукцією, технологією й т.ін.).

Загальна матеріаломісткість – вартість усіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції.

Загальний поділ праці – виділення таких галузей економіки, як про­мисловість, сільське господарство, зв’язок, транспорт, будівництво.

Закон зменшення віддачі – визначає, що залучення у виробництво зростаючої кількості одного фактора виробництва за умов фінансової кількості інших факторів буде давати приріст готової продукції, який має тенденцію до зменшення.

Закон зростання витрат, що поставлені в обов’язок – визначає, що виробництво кожної додаткової одиниці одного й альтернативних товарів вимагає все більшого скорочення виробництва іншого товару.

Заробітна плата – ціна, що виплачується найманим працівникам за використання їхньої праці. Вона враховує вартість робочої сили, кількісні та якісні результати трудової діяльності, конкуренцію, яка склалась на ринку праці.

Засоби основні – термін бухгалтерського обліку, синонім економіч­ного поняття «основні фонди».

Збитки – кошти, витрачені підприємством у процесі господарської діяльності.

Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її про­ведення.

Зовнішня конкурентна перевага – це перевага у властивостях товару, що створює «цінність для покупців» внаслідок повнішого задоволення його потреби.

Зовнішнє фінансування – фінансування за рахунок коштів, не пов’я­заних із діяльністю підприємства (кредити, державні субсидії, акції тощо).

Імідж компанії – образ компанії в уяві клієнтів (покупців), а також комерційних контрагентів.

Інвентаризація – періодичний опис майна підприємства, що перебу­ває на його балансі, перевірка стану зберігання майна, правильності ве­ден­ня складського господарства й реальності даних обліку.

Інвестиція – витрати на виробництво й нагромадження засобів виробництва та збільшення матеріальних запасів, збільшення запасів капіталу в економіці.

Інвестор – фізична або юридична особи, які здійснюють вкладання капіталу в певний сектор економіки (промисловість, транспорт тощо) з метою одержання прибутку.

Інвестиційна діяльність – діяльність, що зумовлена придбанням і реалізацією необоротних активів, короткострокових фінансових інвестицій.

Інвестиційна привабливість галузей – інтегральна характеристика окремих галузей економіки з позиції перспективності росту дохідності інвестицій та рівня ії інвестиційних ризиків.

Інвестування – збільшення обсягів функціонуючого капіталу за рахунок нагромаджених засобів від прибутку й інших доходів.

Інвестиційна привабливість підприємства – інтегральна характе­ристика окремих підприємств – об’єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягу й перспектив збуту продук­ції, ефективності використання активів і їх ліквідності, стану платоспро­можності та фінансової сталості.

Індивідуальна праця – відображає затрати лише живої праці пра­цівників.

Кадри підприємства – сукупність постійних працівників, які отрима­ли необхідну професійну підготовку та (або) мають практич­ний досвід і навики роботи.

Капітал – чинник виробництва, що використовується в обороті з метою отримання прибутку.

Капітал акціонерний – основний капітал акціонерного товарист­ва, величина якого визначається статутом товариства й формується через емісію акцій.

Капітал венчурний – капітал, що використовується для фінансу­вання науково-технічних розробок і винаходів.

Капітал залучений – кошти, залучені підприємством через випуск боргових зобов’язань або у вигляді довготермінової кредиторської за­боргованості.

Капітал обіговий – частина продуктивного капіталу, що перено­сить свою вартість на новостворену продукцію та повертається до виробника у грошовій формі в кінці кожного обороту капіталу (вит­рати на матеріали, сировину, робочу силу).

Капітал основний – частина продуктивного капіталу, що приймає участь у виробничому процесі, багаторазово переносить свою вартість на новий продукт частинами протягом кількох періодів (кошти авансовані на придбання засобів праці, вартість земельної власності, довготермінові фінансові вкладення, нематеріальні акти­ви).

Капітал резервний – частина капіталу підприємства, що формується внаслідок відрахувань від його прибутку та є джерелом поповнення основного капіталу, покриття можливих збитків тощо.

Капітал статутний – початкова сума капіталу підприємства, що визначена його статутом і формується за рахунок внесків засновників та емісій акцій.

Капіталізація – перетворення коштів у капітал.

Капітальні вкладення – це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів та об’єктів соціаль­ної інфраструктури підприємства.

Капітальні вкладення валові – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури.

Капітальні вкладення чисті – це загальна сума одноразових витрат капіталу на розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури.

Капітальне будівництво – процес створення нового, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об’єктів виробни­чої та соціальної інфраструктури.

Кваліфікація – характеризує якість, складність праці та є сукупніс­тю спеціальних знань і навиків.

Керівник – працівник, що обіймає посади керівника підпри­ємства або його структурних підрозділів.

Класифікація виробничих витрат – групування витрат, що ста­нов­­лять собівартість продукції, в економічно однорідні групи з метою планування обліку й аналізу собівартості.

Класифікація матеріалів – групування матеріалів за їх видами: сировина й основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні мате­ріали, паливо, запчастини, тара, відходи виробництва, тощо; групуван­ня матеріалів за фізико-технічними властивостями: сорт, марка, про­філь, вміст корисної речовини тощо.

Коефіцієнт автономії – один з основних показників, що характе­ризують фінансову сталість підприємства.

Коефіцієнт еластичності – відношення зміни обсягу продажу до зміни ціни (у відсотках). За допомогою коефіцієнта еластичності можна визначити тип еластичного попиту.

Коефіцієнт змінності – відношення числа верстато-змін, фактично відпрацьованих устаткуванням за певний період часу, до числа вста­нов­леного устаткування, помноженого на кількість днів розрахунко­вого періоду.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів – відношення реалізо­ва­ної продукції за певний проміжок часу до суми середнього залишку оборотних засобів за цей період.

Комерційні витрати – витрати підприємства, пов’язані з реалі­зацією (збутом) виробленої ним продукції.

Комерція – діяльність, спрямована на одержання прибутку.

Компанія – підприємство, капітал якого являє собою об’єднану власність декількох самостійних підприємств.

Комплексна галузь – ряд галузей, що об’єднані однорідними ознаками.

Комплексні виробничі витрати – складаються з сукупності різно­рід­них витрат і включаються в собівартість продукції однією (ком­плексною) статтею.

Конкурентоспроможність підприємства – динамічна характеристи­ка спроможності підприємства адаптуватися до змін зовнішнього сере­довища й забезпечувати при цьому певний рівень конкурентних переваг.

Конкурентна перевага підприємства – конкретний компонент зовнішнього або внутрішнього його середовища, за яким воно випе­реджає підприємства; висока компетентність підприємства в будь-якій галузі діяльності або у виготовленні продукції в порівнянні з кон­куруючими організаціями.

Конкурентоспроможність продукції – спроможність продукції бути проданою на даному ринку в даний часовий період.

Конкурентний статус підприємства – визначає рівень освоєння потенційних можливостей підприємства.

Конкуренція – економічне суперництво між відокремленими вироб­ни­ками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов’язаних із продажем продукції, виконанням робіт, наданням по­слуг одним і тим же споживачам.

Конкуренція – боротьба між підприємствами за більш вигідні умови виробництва та збуту товарів.

Консорціум – вид об’єднання підприємств, тимчасове статутне об’єд­нання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Контрактна система оплати праці – система, що ґрунтується на укладанні договору між роботодавцем і виконавцем, у якому обумовлю­ється режим та умови праці, права й обов’язки сторін, рівень оплати праці тощо.

Концентрація – зосередження виробництва на великих підприєм­ствах у межах кожної галузі.

Концесія – договір про передачу в експлуатацію на певний термін іноземним підприємствам чи приватним підприємцям землі, надр, підприємств, інших господарських об’єктів, що належать державі, на певних умовах.

Концерн – статутне об’єднання підприємств промисловості, на­укових установ, транспорту, банків, торгівлі тощо, що ґрунтується на повній фінансовій залежності від одного або групи підприємств.

Кон’юнктура ринку – визначене в часі та просторі певне співвідно­шення попиту й пропозиції, що формується як сукупність товарно-гро­шових пропозицій під впливом конкретної комбінації діючих факторів.

Кооператив – добровільне об’єднання людей, які на пайових заса­дах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

Кооперація виробництва – особлива форма тривалих, раціональ­них виробничих зв’язків між спеціалізованими самостійними підпри­ємствами.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів із делегуванням окре­мих повноважень централізованого регулювання діяльності кож­ного з учасників.

Кредит – позика на певний термін грошей або товарів з умовою повернення.

Критерій ефективності – відмінна ознака та визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності діяльності.

Кругооборот фондів – безперервний рух капіталу, коли послідов­но здійснюються три стадії перетворення: грошового капіталу на продук­тивний, продуктивного на товарний і товарного на грошовий.

Курс акцій – ринкова ціна акції.

Курс облігацій – ціна, за якою продаються та купуються облігації державних позик.

Леверидж – показник, що характеризує співвідношення різних видів пасивів або затрат.

Лізинг – довгострокова оренда машин, обладнання, транспорт­них засобів, споруд виробничого призначення.

Ліквідаційна вартість основних фондів – вартість матеріальних цінностей, за вирахуванням витрат, пов’язаних із їх ліквідацією.

Ліквідація основних засобів – розбирання (демонтаж) об’єктів основ­них засобів, непридатних для наступного використання в ре­зультаті їх зношування або експлуатація й ремонт яких економічно недоцільні.

Ліквідація – спосіб припинення діяльності юридичної особи.

Ліквідність – спроможність підприємств своєчасно виконувати свої грошові боргові зобов’язання.

Ліцензія – дозвіл держави або місцевих органів влади на ведення певної економічної діяльності.

Людино-година – одиниця обліку робочого часу.

Людино-день – одиниця обліку відпрацьованого часу.

Мале підприємство – підприємство (організація, фірма) будь-якої галузі економіки з невеликою чисельністю штатних працівників.

Маркетинг – система організації діяльності сучасного підприєм­ства, фірми у процесі товарного відтворення, у якій в основі прий­няття господарських рішень покладені вимоги ринку, реальні запити, потреби покупців у товарах і послугах та виробничо-збутові можли­вості даного підприємства, фірми.

Матеріаломісткість – показник використання оборотних вироб­ничих фондів.

Матеріаломісткість продукції – кількість матеріалів у тих або інших видах продукції (виробах).

Матеріали – різні речові елементи, що використовують як предмети праці в основних і допоміжних виробничих процесах.

Майно кооперативу – майно, що належить до колективної власності, формується за рахунок внесків його членів, виробленої ними продук­ції, доходів від її реалізації та іншої діяльності.

Майно – матеріальні блага, що є об’єктом речових прав, сукупність майнових прав та обов’язки певної особи.

Межа виробничих можливостей – показує максимально можливий обсяг випуску певних товарів і послуг, що можуть бути вироблені в умовах абсолютно повного використання наявних ресурсів і знань за заданих обсягів виробництва інших товарів і послуг.

Метод Дельфи – анкетне опитування спеціалістів у певній галузі знань.

Методи калькулювання собівартості продукції – способи, прийоми збирання, групування та обліку інформації про виробничі затрати й обчислення фактичної собівартості продукції для контролю за витра­тами підприємств.

Метод планування – це спосіб обґрунтування показника на май­бут­ній період.

Мікроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає певні еко­номічні пропорції в межах окремої ланки виробництва чи окре­мого підприємства, господарства.

Міжгалузевий баланс – економічний документ, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції вироб­ництва та споживання кожного виду продукції.

Мозкова атака – колективна генерація ідей шляхом проведення дис­кусії.

Монопольна ціна – ціна, що встановлюютьмонополісти. Розріз­няють монопольно низькі та монопольно високі ціни.

Моральний знос – знецінення вартості основних фондів до настан­ня повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу.

Мотивація – пошук спонукальних мотивів до здійснення певної роботи працівником чи групою працівників.

Надлишок виробника – ефект перевищення ціни над величиною граничних витрат виробництва.

Накладні витрати – пов’язані з обслуговуванням виробництва, утриманням апарату управління підприємства або організації та ство­ренням необхідних умов праці.

Наукова організація праці – праця, що ґрунтується на досягнен­нях науки та техніки, передовому досвіді й дозволяє найкращим чином об’єднати в єдиному процесі виробництва техніку та людей, забезпе­чити ефективне використання ресурсів і збереження здоров’я праців­ників.

Науково-технічний прогрес (НТП) – неперервний процес одержання та нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи тех­ніки, впровадження останньої у виробництво та всі сфери життя.

Науково-технічна революція (НТР) – стрибок у розвитку продук­тивних сил суспільства, їх перехід у якісно новий стан на основі докорінних змін у системі наукових знань.

Національна економіка – багатогалузева система господарства країни, що забезпечує задоволення суспільних потреб.

Національна ціна – ціна, що діє в межах певної країни й відобра­жає національну вартість товару. За своїм рівнем вона може бути меншою від світової ціни, а може перевищувати її.

Невиробничі фонди – фонди невиробничої сфери підприємства.

Незавершене виробництво – продукція, ящо не пройшла всіх стадій обробки та встановлених випробувань на даному підприємстві, неу­ком­плектована, а також не прийнята замовником.

Нематеріальні активи – цінності, що не є фізичними об’єктами, але мають вартість, оцінку (патенти, ліцензії, «ноу-хау», товарні знаки), права користування землею, будівлями тощо, ав­торські права й інші майнові права, права торгівлі на біржі, про­грамне забезпечення та ін.

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприєм­ства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно три­валого періоду.

Неплатоспроможність – неспроможність підприємства своєчасно платити за своїми фінансовими зобов’язаннями.

Непродуктивні витрати – непередбачені наперед втрати, що ви­никають внаслідок хиб у технології та організації виробництва (втрати від браку, простоїв і т.ін.).

Непромисловий персонал – працівники, які зайняті в невиробничій сфері підпри­ємства.

Нечесна конкуренція – конкуренція, що спрямована на одержан­ня комерційної вигоди та забезпечення домінуючого становища на ринку обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб’єк­тів і дер­жавних органів.

Новаторське пошукове прогнозування – прогнозування, за яким існує декілька варіантів розвитку підприємства з врахуванням змін зовніш­нього та внутрішнього середовища.

Номенклатура – перелік назв окремих видів продукції.

Номінальна заробітна плата – сума грошей, що отримує праців­ник за виконану роботу.

Норма амортизації – встановлений у законодавчому порядку річ­ний відсоток заміщення вартості зношеної частини основних фондів.

Норматив часу – це розрахункова величина часу, необхідного на виконання окремих елементів роботи (операцій).

Норма обслуговування – це регламентована кількість одиниць об­ладнання, установок, апаратів, площ, що протягом робочої зміни чи місяця повинні обслуговувати один робітник чи група робітників.

Норматив чисельності – показник, що регламентує кількість пра­ців­ників, необхідних для виконання одиниці обсягу роботи чи окремої функції.

Норми амортизаційних відрахувань – величина амортизаційних відрахувань у процентах до балансової (первісної) вартості основних фондів.

Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії, що може бути вико­ристана для виробництва одиниці продукції визначеної якості.

Норма виробітку – визначає кількість продукції в натуральному виразі або інших показників роботи, яку повинен виробити (вико­нати) працівник за певний відрізок часу за певних організаційно-технічних умов.

Норма прибутку – відношення прибутку, одержаного за певний період часу (рік), до вкладеного капіталу.

Норматив оборотних коштів – це їх мінімальний плановий розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.

Нормативне (або нормативно-цільове) прогнозування – прогнозуван­ня, за яким спочатку визначаються загальні цілі, орієнтири на май­бутнє, а вже потім оцінюється розвиток підприємства, виходячи зі вста­новлених цілей.

Нормативний термін служби основних фондів – встановлений період, протягом якого засоби праці повинні перенести свою вартість на готовий продукт.

«Ноу-хау» – сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, нави­чок і виробничого досвіду, що необхідні для організації того чи іншого виробництва, але незапатентованих.

Об’єкт інвентарний – елемент основних фондів, за яким здійсню­ється облік у натуральній формі згідно з типовою класифікацією.

Об’єкти приватизації – сумісні майнові комплекси державних під­приємств, а також частки (паї, акції) в майні підприємства, що підля­гають приватизації.

Облігація – цінний папір, що випускається державою або підпри­ємством, як боргове зобов’язання, яке має термін погашення та фіксо­вані виплати за відсотками.

Обмежені ресурси – ресурси, кількість яких фіксована й має певні межі.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, речовинні еле­менти яких у процесі праці витрачаються в кожному виробничому циклі, змінюють свою натурально-речовинну форму та переносять усю вартість на вартість виготовленої продукції.

Оборот фондів – кругооборот, взятий не як окремий акт, а як процес постійного відновлення руху фондів (або руху всього авансо­ваного капіталу).

Оборотні активи – сукупність коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди й фонди обігу, що забезпечують неперервний процес виробничої та комерційної діяльності й повністю споживаються про­тягом одного виробничого циклу.

Оборотність активів – показник, що характеризує число обо­ротів активів підприємства за певний період.

Оборотність оборотних засобів – рух оборотних засобів, у якому грошові кошти авансуються на утворення виробничих запасів на зат­рати незавершеного виробництва, створення запасів готової про­дукції для розрахунків і заново повертаються в початкову грошову форму.

Оклад посадовий – сума щомісячної погодинної заробітної плати, встановленої для певної посади на підприємстві, в організації чи установі.

Оперативна реструктуризація – реструктуризація, що здійсню­ється в короткому періоді, коли підприємство не може розраховувати на зовнішні джерела фінансової допомоги й вирішує питання підви­щення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства та інші види діяльності, що не віднесені до фінансової чи інвестиційної.

Операційна реструктуризація – реструктуризація, що стосується певної господарської діяльності, результатом якої є прибуток або збитки.

Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням ресурсів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації ви­робленої з них продукції.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений у грошовому виразі, що його за трудовим договором (контрактом) власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оренда – передача майна в термінове володіння та користування з його відшкодуванням і поверненням.

Орендар – особа (юридична або фізична), яка бере в оренду майно й користується ним.

Орендне підприємство – вид підприємства, що створюється після укладання договору оренди між державним органом та організацією орендарів.

Основне виробництво – виробництво, де виробляють продукцію, для випуску й реалізації якої створено підприємство.

Основні виробничі витрати – витрати, безпосередньо пов’язані з технологією виготовлення продукції.

Основні виробничі фонди – частина матеріально-речових елементів виробництва, що у вигляді засобів праці бере участь у багатьох ви­робничих циклах, частинами переносить свою вартість на готовий про­дукт, зберігаючи при цьому у процесі використання свою нату­ральну форму.

Основна діяльність – діяльність підприємства, пов’язана з вироб­ництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є голов­ною метою створення підприємства.

Основна заробітна плата – оплата, що визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також над­бавками й доплатами в розмірах не вищих за встановлені чинним законодавством.

Основні засоби (фонди) – засоби праці виробничого й невиробни­чого призначення (будівлі, споруди, машини передавальні пристрої, інвентар тощо), що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, за мірою використання.

Основні матеріали – предмети праці, що складають матеріальну основу виготовлюваної продукції (тканина – у швейній, шкіра – у взут­тє­вій промисловості, метал – у машинобудуванні й т.д.).

Оцінювання основних фондів – система вартості основних фондів. Існують такі види оцінювання основних фондів: за повною початко­вою вартістю, за початковою вартістю, за вирахуванням зносу, за повною відновною вартістю, за відносною вартістю, за вирахуванням зносу, за ліквідаційною вартістю.

Пасивні основні фонди – будівлі, споруди, передавальні пристрої, що не приймають безпосередньої участі у виробництві, але створюють для нього необхідні умови.

Пасиви стійкі – залучені підприємством кошти, що формально йому не належать, але за прийнятою системою розрахунків постійно перебувають у його розпорядженні (перехідна заборгованість із за­робітної плати та відрахувань у фонди, заборгованість перед бюдже­том за податки, аванси замовників, резерв майбутніх платежів тощо).

Переливання капіталу – переміщення капіталу з однієї галузі, сфе­ри в іншу.

Переоцінювання основних фондів – зміна вартості основних фондів із метою приведення її до відповідності з новими умовами відтворення.

Підготовчий (технологічний) запас – запас сировини, матеріалів, що здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, вклю­чаючи аналіз і лабораторні випробування.

Підприємець – особа, яка здійснює підприємницьку діяльність.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на влас­ний ризик діяльність із виробництва продукції, надання послуг і заняття торговельною діяльністю з метою отримання прибутку.

Підприємницький дохід як форма винагороди – нормальний при­буток, що є винагородою підприємця за його підприємницьку діяльність.

Підряд – договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замов­ника), а остання зобов’язується сплатити винагороду за виконання завдання.

Питомі затрати – розрахункові середні витрати окремих видів сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю виготовленої продукції.

Планування – процес визначення цілей і вибору оптимального способу їх досягнення.

Платоспроможність – можливість підприємства погасити коротко­строкові боргові зобов’язання своїми ліквідними засобами.

Повна собівартість – всі затрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції, виражені у грошовій формі.

Погодинна оплата праці – форма заробітної плати, суму якої визначають відповідною тарифною ставкою або окладом і тривалістю відпрацьованого робочого часу.

Податки – обов’язкові нормовані платежі до державних або місце­вих бюджетів, що їх вносять фізичні та юридичні особи.

Податки непрямі – податки на товари та послуги, що встановлю­ються у вигляді надбавки до ціни або тарифу.

Податок на додану вартість – є частиною новоствореної вартості, що сплачується в держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

Поділ праці – процес, за яким різні види обробки продуктів відок­ремлюються один від одного й, тим самим, створюються все нові виробництва та галузі, спеціалізація, диференціація трудової діяльності.

Позавиробничі (комерційні) витрати – витрати, що пов’язані з відвантаженням, реалізацією (збутом) продукції.

Показник «критичної оцінки» – один із показників оцінки ліквідності активів підприємства, що характеризує можливість швидкої оплати заборгованості.

Показник поточної ліквідності – основний показник ліквідності активів підприємства, що характеризує відношення всіх поточних активів до всіх поточних зобов’язань.

Політика цін – загальні принципи, що підприємство збирається дотримуватися у сфері встановлення цін на свої товари або послуги.

Попит – представлена на ринку потреба в життєвих засобах, що визначається кількістю тих чи інших товарів і послуг, які споживачі можутьпридбати за цінами, що склалися на ринку.

Порівняльна ефективність капітальних вкладень – ефективність, що характеризує кілька інвестиційних проектів.

Постачальник – підприємство, організація, установа або індивіду­альний виробник, що відпускає свою продукцію покупцям.

Постійні витрати – витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції, видатки на управління, страхування, охорону підприємства тощо, що не залежать від обсягу виробництва.

Поточний запас – основний вид запасу сировини, матеріалів, купованих і напівфабрикатів, призначений для забезпечення безпере­бійного виробничого процесу між двома черговими поставками.

Почасова заробітна плата – форма заробітної плати, у якій вра­ховується час роботи (година, робочий день, тиждень, місяць).

Пошукове прогнозування – спосіб наукового прогнозування від даного моменту до майбутнього.

Праця – сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людей, що вони застосовують у виробництві, процес доцільної діяльності людини.

Прибуток – різниця між продажною ціною товару або послуги й витратами виробництва.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності – визначається як алгебрична сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування – виз­начається як алгебрична сума прибутку (збитку) від операційної діяль­ності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності – визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків із прибутку.

Прибутковість – коефіцієнт співвідношення суми прибутку й сумар­ного значення будь-якого показника (активи, капітал, товарооборот, об’єм продажів).

Приватизація – передавання державної та колективної власності у приватну власність за плату чи на безоплатних засадах.

Придбання основних засобів (фондів) – процес постачання підпри­ємства засобами праці.

Прогнозування – передбачення майбутнього стану зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, що базується на наукових ме­тодах та інтуїції.

Предмети праці – об’єкти (речі), на які спрямована праця людей із метою одержання у процесі виробництва готової продукції.

Продуктивний капітал – капітал, що використовується у про­цесі реалізації реальних інвестиційних проектів, пов’язаних із виробництвом продукції (робіт, послуг).

Продукція – це продукт, що з’являється внаслідок взаємодії люди­ни із засобами праці.

Продуктивність праці – показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Промислово - виробничий персонал – працівники, які зайняті в основ­них і допоміжних підрозділах підприємства, у заводських лаборато­ріях, до­слідних установах, працівники апарату заводоуправління, охорони.

Пропозиція – показує кількість товарів і послуг, що є у продажу за певною ціною.

Професія – категорія, що характеризує вид трудової діяльності.

Прямі виробничі витрати – витрати, що відносяться безпосеред­ньо на виробництво окремих (конкретних) видів продукції, тобто пря­мим способом включаються в собівартість виробів.

Реалізована продукція – продукція, доставлена споживачам, гроші за яку надійшли на розрахунковий рахунок постачальника.

Реальна заробітна плата – сума життєвих засобів, що можна придбати за номінальну заробітну плату.

Реальні інвестиції – вкладення капіталу в різні сфери діяльності й галузі економіки з метою створення нових та онов­лення існуючих основних фондів.

Реальний дохід – кількість благ і послуг, що можна купити на но­мінальний доход за існуючими цінами.

Ревізія – документальна перевірка стану або результатів фінан­сово-господарської діяльності підприємства, організації, установи.

Резервний фонд – джерело зарезервованих коштів для покриття мож­ливих збитків підприємства у процесі фінансово-господарської діяльності.

Реконструкція – вдосконалення або докорінна перебудова окре­мих об’єктів основних засобів або підрозділів в цілому.

Реконструкція діючих підприємств – перебудова цехів та об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення; передбачає удосконалення виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня на основі науково-технічного прогресу.

Ремонт основних фондів – часткове оновлення основних фондів для підтримання їх у робочому стані. Розрізняють поточний, середній та капітальний ремонти.

Реновація – процес заміщення фізично й морально зношених ос­нов­них виробничих фондів новими їх видами.

Рентабельність – узагальнюючий показник економічної ефектив­ності виробництва, що характеризує співвідношення між результата­ми виробничо-господарської діяльності й затратами на виробництво про­дукції, тобто показує дохідність, прибутковість.

Рентабельність виробництва – показник, що характеризує ефек­тивність використання виробничих фондів і визначається як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.

Рентабельність гранична – рівень рентабельності продукції (від­ношення прибутку від реалізації продукції до її повної собівартості), що обмежується державою під час регулювання цін на деякі види про­дукції.

Рентабельність капіталу (майна) – показник, що характеризує ефек­тивність використання капіталу (майна) й обчислюється як від­ношення прибутку до вартості капіталу (майна) під­приємства.

Рентабельність продукції – показник ефективності виробництва. Його визначають зіставленням прибутку з витратами й ресурсами на виробництво продукції.

Реструктуризація – комплекс реорганізаційних заходів, що мають за мету вихід підприємства з кризи та забезпечення подальшого розвитку.

Реструктуризація власності – реструктуризація, що стосується зміни розподілу влади па підставі й участі у власному капіталі.

Реформація балансу – зміни показників (статей) балансу після зат­вердження річного звіту підприємства, ці зміни пов’язані з остаточним розподілом прибутку.

Ринкова рівновага – ситуація на ринку, коли за певної ціни попит дорівнює пропозиції.

Ринок – цілісна система економічних відносин і зв’язків між покупцями та продавцями, що будуються на основі ринкових цін.

Рівень продуктивності праці – показник виробітку, що вказує на кількість продукції, вироблену за одиницю часу.

Рівноважна ціна – ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту та пропозиції однакова, ціна, за якої немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг.

Робітники – персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, ремонті, переміщенні вантажів, перевезенні пасажирів, наданні матеріальних послуг тощо.

Роздрібні ціни – ціни, за якими реалізується продукція спожив­чого призначення.

Розширення діючих підприємств – будівництво додаткових вироб­­ництв на діючому підприємстві.

Роялті – компенсація (винагорода), що виплачується протягом обу­мовленого періоду за використання патентів, авторських прав тощо.

Санація – система організаційно правових, фінансово-економіч­них заходів, що спрямовані на запобігання банкрутства підприємства під час його неплатоспроможності.

Санаційна (відновна) реструктуризація – реструктуризація, що застосовується, коли підприємство знаходиться в передкризовому або кризовому стані й має за мету вийти з нього.

Світова ціна – експортна ціна світових постачальників товару та імпортна ціна у країнах ввозу цього товару.

Середні змінні витрати – змінні витрати, поділені на обсяг ви­пуску продукції.

Середні постійні витрати – постійні витрати, поділені на обсяг випуску продукції.

Система економічних показників – сукупність взаємопов’язаних показників, що всебічно відображають процеси й закономірності роз­витку економіки в цілому й окремих підприємств зокрема.

Система якості – сукупність організаційної структури, відповідаль­ності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійснення загаль­ного керування якістю.

Службовець – працівник, який здійснює підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.

Собівартість продукції – сукупність витрат, виражена у грошовій формі, що йде на виробництво та збут продукції.

Спеціалізація – відокремлення та створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції.

Спеціаліст – працівник, який виконує спеціальні інженерно-тех­нічні, економічні та інші роботи.

Спеціальність – виділяється в межах певної професії та характери­зує відносно вузький вид робіт.

Спільне підприємство – підприємство, статутний капітал якого формується через об’єднання майна його засновників.

Спонтанні активи – статті активів балансу підприємства, розмір яких змінюється залежно від обсягу податків.

Стаття калькуляції – певний вид витрат, що утворюють собівар­тість.

Стратегічна реструктуризація – реструктуризація, що здійсню­ється в довгостроковому періоді, базується на результатах оператив­ної реструктуризації та передбачає залучення як внутрішніх, так і зовніш­ніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджуючої реструктуризації.

Стратегічний план – сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі й основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсною забезпечення.

Стратегія – це планування найважливіших дій, що треба реалізу­вати, достроковий курс розвитку підприємства.

Стратегія ціноутворення – набір методів, за допомогою яких можна реалізовувати на практиці політику цін.

Страховий запас – запас сировини, матеріалів, призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу під час відхилення від прийнятих інтервалів поставок.

Субвенція – форма фінансової допомоги окремим галузям, підпри­ємствам, регіонам, що підлягає цільовому призначенню.

Суборенда – передача частини орендованого майна в оренду третій особі.

Тарифна система – система регулювання оплати праці залежно від складності виконуваних робіт, інтенсивності й умов праці.

Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка – розмір оплати праці працівників за одиницю робочого часу при певному тарифному розряді.

Тарифний коефіцієнт – співвідношення тарифної ставки вищого розряду й тарифної ставки першого розряду.

Тарифно-кваліфікаційний довідник – збірник нормативних докумен­тів, що містить характеристики робіт кожного розряду та вимоги, які передбачає робота даного розряду працівника певної галузі виробництва.

Тарифна угода – це договір між представниками сторін перегово­рів із питань оплати праці й соціальних гарантій.

Товар – продукт праці (виріб, послуга), призначений для продажу та задоволення певної потреби підприємства або населення.

Товарна продукція – продукція підприємства, що виготовлена за певний період і призначена для реалізації або вже фактично реалізо­вана за цей період.

Товарне виробництво – організація суспільного господарства на основі розподілу праці за економічною відокремленістю виробників, коли продукт праці надходить у споживання через ринок.

Товаровиробник – фізична або юридична особа, яка за допомогою відповідних засобів виробництва створює матеріальні блага (товари) для обміну їх на ринку.

Точка беззбитковості (критичний обсяг) – обсяг виробництва (реалізації) продукції, коли сума одержаного валового доходу дорів­нює сумі поточних витрат.

Технічне переобладнання діючих підприємств – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня окремих вироб­ництв цехів на основі впровадження нової техніки та технологій, меха­нізації та автоматизації виробництва, модернізації та