Проблема свідомості у філософії: Філософський та науковий підхід до її визначення. Проблема походження свідомості

Свідомість після матерії є другим найширшим поняттям у філософії явища і предмети є матеріальні і знаходять своє відображення в свідомості Свідоміть не включає в себе ніяких матеріальних компонент, хоча і існує, як і матеріальні явища, реально. Але матерія існує поза нами, а свідомість – це відображення матерії, субєктивна реальність. Свідомість має ідеальний характер і є по відношенню до матерії вторинною (матеріалісти) і первинною (ідеалісти), а за змістом – відображенням реальної дійсності. Позитивісти вважали проблему пріоритетності псевдопроблемою. Свідомість копія світу, але вона не матеріальна, не тотожна йому. Завдяки свідомості людина здатна подумки відтворювати дійсність. Свідомістю наділена лише людина. Чинниками формування свідомості є мова і мислення. Свідомість – це властивість високоорганізованої матерії відображати навколишню дійсність у певних духовних конструктах (образах, уявленнях, ідеях і тд.). Самосвідомість – виділення людиною себе з об’єктивного світу, розуміння і оцінка свого відношення до світу, до себе як особистості, до своїх вчинків, дій, почуттів, бажань і тд.

Свідомість як уся сукупність духовної творчості людей, є єдністю індивідуальної і суспільної свідомості. Індивідуальна свідомість – це духовний світ кожної особистості. Людина як сусупільна істота бачить світ крізь призму певного соціуму. Свідомість не існує без конкретної суспільної форми. Суспільна свідомість і є існуванням свідомості у суспільній формі.Суспільна свідомість не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей: вона набуває незалежної від індивідів та їх свідомості форми існування. Свідомість існує в двох формах ідеальної діяльності – теоретичній (пізнавальній) та духовно – практичній (ціннісній). Людській свідомості притаманна здатність до обєктивного відображення дійсності, вона є активною, творчою та універсальною діяльністю. Свідомість опосередкована мовою і існує в єдності індивідуальної та суспільної форм, які є взаємоповязані, водночас існуючи самостійно, відносно незалежно одна від одної.

Філософія в системі теоретичного знання. Хараткерні риси філософського мислення.