АТ, показники, фактори що визначають його величину

Артеріальний тис (АТ) є систоличний, діастоличний, пульсовий, середньо-

динамічний.

Систолічний АТ – визначається під час викиду крові лівим шлуночком в аорту,

становить в нормі 110-139 мм.рт.ст. (оптимальний 110-129 мм.рт.ст.) та відображає стан

міокарда лівого шлуночка.

Діастоличний АТ – визначається в стані розслаблення шлуночків, становить в

нормі 60-89 мм.рт.ст. (оптимальний 60-80 мм.рт.ст.) та характеризує тонус артеріальної

стінки.

Пульсовий АТ – визначається різницею між величиною систоличного та

діастоличного тиску, становить в нормі 35-55 мм.рт.ст., потрібно для відкриття

півмісяцевих клапанів аорти та легеневого стовбура.

Середньодинамічий АТ – сума діастоличного та 1/3 пульсового і виражає енергію

непреривного руху крові. Є постійною для даного організма.\

Оптимальний тиск- менше 120 і менше80

нормальний-(120-129)(80-84)

високий номальний-(130-139)(84-89)

42. Кровообіг у капілярах. Довжина капіляра 0,3-0,7 мм діаметр 8-10 мкм. Площа поперечного розрізу всіх капіляр в 600-700 разів більша від площі поперечного розрізу аорти, тому швидкість проходження крові 0,5 мм/сек. Еритроцит більший від просвіту капіляр і тому при проходженні його через капіляр відбувається розширення їх та невелика деформація еритроцитів. Це має значення для здійснення обміну речовин і газів між кров’ю та міжклітинною рідиною. Механізм переміщення рідини в капілярах. При підвищенні АТ збільшується проникливість судин мікроциркуляції і плазма починає пропитувати навколишні тканини. (У випадку внутрішньовенного введення великої кількості рідини).

Міогенна, ендотеліальна та гуморальна регуляція тонусу судин.

Пристосування діяльності серця до потреб організму здійснюється за рахунок регуляційних механізмів:

міогенних - властивостей серцевого м’яза;

нервових – вилив нервової системи на серце;

гуморальних –дія на серце гормонів, біологічно активних речових, продуктів метаболізму, іонів та інших кардіотропних (впливаючих на серце) речовин. Дані механізми викликають зміни функції серця:

Ендотеліальний механізм – ендотелій судин утворює багато речовин, які є

вазоділяторами. Серед ниж окис азоту та вазоконстріктори, серед яких ендотелін.

Механізм утворення лімфи, рух лімфи по судинах.

Лімфа утворюється із міжклітинної рідини, внаслідок різниці між фільтрацією і резорбцією у капілярах (мал.7). За добу утворюється і відтікає до 2 л лімфи. Лімфа дуже схожа на плазму крові. Але в неї більше лімфоцитів, менше білків, згортання менше виражене, багато жирів, відмерлих клітин, фрагментів клітин, мікроорганізмів, токсинів.

Функція лімфи: резорбційна, бар’єрна, абсорбційна.

Лімфа з лімфатичних капіляр поступає у лімфатичні вузли, де вона очищається від різних токсичних і чужерідних речовин, збагачується лімфоцитами, через лімфатичні стовбури і протоки вливається у венозний кровотік.

Рух крові по лімфатичних судинах обумовлений скороченням стінки лімфатичних судин, клапанами лімфатичних судин, присмоктуючою функцією грудної клітки, скороченням скелетних м’язів.

45. Функції нирок: - виводить продукти обміну через механізм утворення сечі; - піддержує в організмі постійність внутрішнього середовища(гомеостаз); - регулювання ат через с-му ренін-ангіотензін; - утворення еритропоетину, який стимулює утворення еритроцитів.