Абсолютна і відносна кількість моноцитів

Показники у здорових осіб – 0,41 ± 0,04×10 9/л. Референтні величини: 0-0,09-0,6 ×10 9/л. Відносна кількість моноцитів. Показники у здорових осіб – 6,25 ±0,18%. Референтні величини:3-11%. Діагностичне значення:

Еритроцити, клітини що містять Гемоглобін і постачають кисень до тканин та видаляють з них вуглекислоту. Норми для чол 4,0-5,5 ×10 12/л, а для жінок 3,7-4,7 ×10 12/л. Фізіологічне збільшення ер. пов’язано з інтенсивною м’язовою роботою, емоційним збудженням, втратою рідини при підвищеному потовиділенні, зниження – при надмірному вживанні рідини чи прийомй їжі. Ці зрушення мають короткочаснийхарактер та пов’язані з перерозподілом ер. в організмі, або ж з розрідженням або ж згущенням крові. Надмірне збільшення числа ер. в периферичній крові може бути викликане захворюванням крові (первинний еритроцитоз), або ж проявом кисневого голодування (вторинний еритроцитоз). У першому випадку число ер. може підвищуватися до 8,0-12,0 ×10 12/л., що є справжньою ознакою поліцетимії. Вторинний еритроцитоз спостерігається при тривалому перебуванні на висоті, легеневих захворюваннях, курінні, пороках серця, порушеннях структури гемоглобіну. Зниження числа ер у крові є основною ознакою анемії. При гострих крововтратах, гемолітичній анемії деяких інших формах малокрів’я число ер. може знижуватись до 1×10 12/л. Та менше. При хронічних крововтратах кількість ер може бути нормальною або зниженою. У таких хворих доцільно визначати вміст гемоглобіну і вираховувати кольоровий показник. Існують і інші лабораторнфі показники, що використовують для діагностики різних форм анемій (вивчення форм ер.,цитохімічне дослідження, визначення їх резистентності).

Одним з таких показників є гематокритне число. В нормі гематокрит у венозній та капілярній крові дорівнює у чол. 40-48%, у жін. – 36-42%. Зниження гематокритного числа спостерігвається при анеміях, збільшення – при поліцитемії і менш значно – при симптоматичних еритроцитозах.

Зміни структури ер. може проявлятися зміною форми (пойкілоцитоз), зміною діаметра: нормоцити (7-8мкм), макроцити (більше 9 мкм), мікроцити (5-6мкм), мегалоцити (11-12мкм). Наявність у мазку крові клітин різного діаметра визначається як анізоцитоз. В залежності від переважання тих чи інших клітин говорять про мікро- чи макроанізоцитоз. Мікроцитоз є характерним для талассемії, залізодефіцитної анемії, а макроцитоз спостерігається при анемії вагітних, злоякісних захворюваннях, гіпотиреозі, лейкозах. Мегалоцитоз – ознака В12 – дефіцитної анемії, малокрів’ї при глистних інвазіях. Крім вказаних змін в ер. можуть зустрічатися різні включення-елементи патологічної регенерації. Це кільця Кебота (при мегалобласних анеміях), тільця Жоллі (в нормі тільки у новонароджених, у дорослих – після спленектомії, при різних анеміях), базофільна зернистість (при отруєнні свинцем, у хвориз на таласемію).

Ретикулоцити -це молоді форми ер., що у незначній кількості присутні у периферичній крові. В нормі кількість ретикулоцитів коливається від 0,2 до1,2% або 2-12% від загальної кількості ер. та відображає показники функції кісткового мозку. Зменшення їх кількості відображає зниження інтенсивності кровотворення, підвищення – на посилення його еритропоетичної активності. Особливо важливо визначати вміст ретикулоцитів при анеміях. Хорошою ознекою є підвищення рівня гемоглобіну і числа ретикулоцитів. При тривалих анеміях кількість ретикулоцитів може бути знижена (гіпохромні, апластичні анемії, рецидив анемії Аддісона-Бірмера).

Гемоглобін – дихальний пігмент еритроцитів. Головна функція його – перенесення кисню до тканин. В крові Г. Перебуває у формі оксигемоглобіна (сполученого з киснем) та формі редукованій (такий оксигемоглобін, що віддав кисень тканинам. Оксигемоглобін знаходиться переважно у артеріальній крові і надає їй яскрао-червоного кольору, у венозній крові присутні обидві форми оксигемоглобіну, тому венозна кров має темно-вишневий колір. Нормальні значення Гемоглобіну-у чол. 132-164 г/л, у жін.- 115-145 г/л. Підвищення рівня Г. Відмічається у жителів гірських районів, у пілотів після висотних польотів, після надмірного фізичного навантаження. Підвищення рівня Г. Зустрічається при захворюваннях: справжній поліцетимії, спадкових і вторинних еритроцитозах.

Зниження вмісту Г. Спостерігається при анеміях. Причому ступінь зниження залежить від форми анемії та важкості перебігу. Необхідно пам’ятати, що зниження концентрації Г. І кількості еритроцитів не завжди протікає паралельно. Часто кількість Г. зменшується більш виразно, ніж число еритроцитів к крові. Томк доцільно одночасно визначати кольоровий показник у крові. Існують різні форми Г., найбільш відома з них S-подібна, що є ознакою серповидно0клітинної анемії.

Кольоровий показник. Це відносна величина, яка характеризує середній вміст Г. в одному еритроциті. КП в нормі = 0,86-1,05. У фізіологічних умовах ця величина постійна.

При деяких формах анемій вміст Г. і Ер. можуть знижуватись пропорційно, і кольоровий показник в таких випадках відповідає нормі (гемолітичні, апластичні форми анемій). Підвищення в порівнянні з нормою кольорового показника зазвичай поєднується зі збільшенням об’єму Ер., і, природньо, більшим вмістом в них Г.(перніціозна анемія, анемія при глистних інвазіях, спру). Окрім цього, КП. Може бути вищим 1,0 при таких захворюваннях, як цироз печінки, рак шлунка з метастазами, при важкій анемії у дітей.

Швидкість осідання еритроцитів. ШОЕ – це швидкість розділення цитратної крові на 2 шари- верхній, що складається з прозорої плазми, і нижній, що містить осівші Ер. Визначення ШОЕ один з важливіших і обов’язкових параметрів ЗАК. Раніше це дослідження називалось реакція осідання ер. РОЕ. В нормі ШОЕ складає: у чол. –1-10 мм/год,

У-жін - 2-15 мм/год,