Назва курсу: «Історія українськой культури»

Передмова

 

Анотація. Дисципліна “Історія Української культури забезпечує необхідну орієнтацію в художній культурі України, формує світогляд і національну самосвідомість особистості, є курсом розрахованим на оволодіння теоретичними основами в галузі культурології; збагачення студентів заннями, почерпнутими із скарбниці вітчизняної культури.

Програма курсу виходить з того, що студенти мають певні пізнання в галузі духовної культури, здобуті ними у середніх навчальних закладах, опираючись на усю освітню базу, вона передбачає надання нових знань і вищу, сучасну їх якість.

“Історія української культури” передбачає вітчизняну культуру як самостійне і оригінальне явище, яке розвивалось у загальному контексті європейської та світової культури.

Він призначений для озброєння студентів знаннями про історію виникнення, розвитку української культури, суті і специфіки українського живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, архітектури, театру і кіномистецтва.

Пропонований курс є основою для формування емоційного світогляду, що забезпечує необхідну орієнтацію в художній культурі України, формує світогляд і національну самосвідомість особистості.

Метою викладання навчальної дисципліни “Історія української культури” є ознайомлення студентів із культурологічно-історичними закономірностями формування і розвитку української культури, визначення її своєрідності як цілісної системи національного буття і свідомості, способу самореалізації етносу; засвоєння характеру взаємодії української культури з іншими світовими культурами та етнокультурними спільнотами; ознайомлення студентів з головними етапами розвитку української культури та з її фундаментальними національними надбаннями; усвідомлення студентами ролі та місця української культури в загально-світовому культурно-історичному просторі.

Основними завданнями вивчення дисципліни

· визначення своєрідності української культури як оригінальної системи національного буття і свідомості, способу самореалізації етносу;

· визначення характерних ознак українського менталітету та ролі культури у його формуванні;

· дослідження особливостей розвитку української культури на різних історичних етапах;

· дослідження характеру взаємодії української культури з іншими культурами та визначення її місця в системі культур світу.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: сутність феномену української культури як основи буття української етноспільноти, ідентичності та єдності нації,її самоствердження серед інших культур світу;

- сутність та ознаки українського національного характеру;

- особливості основних історичних періодів розвитку української культури як певної системи;

- сукупність надбань матеріальної та духовної культури України з найдавніших часів до сьогодення.

вміти: орієнтуватись в національному та загальносвітовому культурному просторі;

- адекватно сприймати національні культурні цінності, зокрема мистецькі твори;

- вирішувати завдання щодо творення, збереження, поширення та засвоєння духовних здобутків української нації

 

Матеріали курсу

Відомості про автора

Боговін Валерія Вікторівна – асистент кафедри культурології та кіно-,телемистецтва Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

- Знайомство з автором курсу, її адреси.

Шановні слухачі!

Укладач дистанційного курсу – Боговін Валерія Вікторівна – вітає Вас на дистанційному курсі „Історія української культури” та бажає Вам терпіння, наполегливості та успіху у навчанні!

Додаткову інформації щодо роботи з курсом можна отримати на кафедрі культурології та кіно-,телемистецтва каб. 1-21 або за e-mail: valerbog @yandex.ru.

 

Як працювати з курсом?

Уважно ознайомтесь з програмою курсу: вона відображує обсяг та план вашої роботи на кожен тиждень.

Дистанційний курс складається з методичних рекомендацій щодо роботи з курсом, робочої навчальної програми з потижневим плануванням, навчальних модулів, які містять структурований навчальний текст, адаптований для самостійного вивчення, завдань для практичних занять, плани семінарських занять, завдання для самостійного опрацьовування, вимоги і методичні рекомендації щодо атестації.

Зверніть, будь ласка, увагу на наступне:

- якщо в тексті є вказівка «Прочитайте та складіть план», студент має самостійно представити текст у вигляді плану. Форма запису у вигляді плану допомагає відновити в пам'яті вміст прочитаного. Плани бувають декількох типів: питальний, називний, тезисний, розгорнутий. Питальний план записується у формі питань до тексту. Кожному інформативному центру тексту відповідає одне питання. При складанні питального плану бажано використовувати питальні слова (наприклад: Як.., Скільки.., Коли.., Чому... і т. д.) але не можна використовувати частку «чи» (наприклад: Чи немає..., Чи прийшов... і т. п.). Тезисний план – план з тез дієслівної побудови (наприклад: Багато тварин користуються звуками, які ми не чуємо). Теза - це коротко сформульоване основне положення абзацу, тексту лекції, доповіді і тому подібне. Тези зазвичай збігаються з інформативним центром абзацу. Називний план – план з тез номинативної побудови (наприклад: Використання тваринами нечутних звуків). Розгорнутий план – детальний план, що складається із кількох рівнів. Наприклад, перший рівень нумерується 1, 2, 3… Другий рівень в структурі першого рівня – 1.1., 1.2. Третій рівень може виглядати так: а, б, в, г…

- якщо в тексті є вказівка «Прочитайте та складіть опорну схему», студент повинен самостійно переробити текст у вигляді схеми. Опорна схема – це система опорних сигналів, які мають загальний структурний зв’язок. Опорним сигналом може бути асоціативний символ, який графічно відповідає певному поняттю теми, що вивчається. Він дає можливість відразу відтворити в пам’яті всю колись засвоєну інформацію. Студент може вибирати свій шлях складання опорних схем, працюючи з навчальною літературою та першоджерелами, самостійно встановлювати зв’язки між окремими поняттями, питаннями та системами (блоками) знань, обираючи при цьому свої позначення.

- в тексті є вказівка «Прочитайте та складіть таблицю». Таблиця – це умовне зображення педагогічного явища (процесу, проблеми, поняття), яке відображає взаємозалежності, зв’язки окремих частин цілого, допомагає сприйманню, осмисленню цих явищ, полегшує запам’ятовування, розширює обсяг пам’яті шляхом утворення певних асоціацій.

Складання плану, опорної схеми, таблиці є лише попередньою формою запису прочитаного. Більш складними та змістовними формами нотування є складання тез та конспектів.

- в тексті є вказівка «Прочитайте та складіть тези». Тезами називають стисло сформульовані головні положення тексту, що вбирають сутність висловленого. Якщо план допомагає уявити структуру тексту та назвати його головні теми, то тези розкривають сутність усієї текстової інформації. Оскільки тези тією чи іншою мірою несуть на собі відбиток читацького сприйняття, то повної відповідності тез з оригіналом домогтися неможливо. Це стосується насамперед їх мовного оформлення: переформулювання, перекодування інформації спрямоване на ущільнення, конденсацію змісту прочитаного тексту шляхом лексичного, граматичного, смислового перефразування речень.

- якщо в тексті є вказівка «Прочитайте та законспектуйте», студент має скласти конспект – короткий письмовий виклад змісту пункту лекції. Конспект складається з стисло викладених головних положень, фактів, прикладів, тобто конспект включає тезисний виклад пункту лекції. Особливістю цієї форми переробки та запису текстової інформації є те, що у конспекті Ви маєте можливість не лише занотувати прочитане, але й виразити особисте ставлення до нього, записати власні думки. Своєрідною формою запису є опорний конспект – кодування навчального матеріалу за допомогою умовних знаків, символів, схем, графіків, таблиць.

- якщо в тексті є вказівка «Прочитайте та побудуйте алгоритм (модель) діяльності». Алгоритм – це точна і зрозуміла послідовність дій або команд, спрямованих на досягнення зазначеної мети чи розв’язання поставленої задачі. Для алгоритму характерні однозначність або точність. Дуже важливо, щоб складений алгоритм забезпечував розв’язання не однієї конкретної задачі, а широкого класу задач цього типу. Виконання будь-якого алгоритму повинне завершуватися одержанням кінцевих результатів. Алгоритм має складатися із скінченої кількості кроків, кожний з яких потребує для свого виконання скінченого проміжку часу. При застосуванні алгоритму до припустимих вихідних даних має бути отриманий необхідний результат.

- якщо в тексті є вказівка «Прочитайте та складіть кросворд» – це головоломка, де за певним принципом потрібно відгадувати слова. Вгадані слова вписуються в сітку кросворду під своїм номером по горизонталі або по вертикалі. Підберіть декілька ключових слів по темі. Потім треба розмістити ці слова у клітинах кросворду, записуючи кожну букву в окремій клітинці. При розміщенні слів бажано починати зі слів, які містять найбільшу кількість букв; розміщувати слова таким чином, щоб вони мали спільні букви. Тепер пронумеруйте слова, записані в кросворді, та запишіть, що вони означають.

Шановні студенти, виконання цих правил допоможе Вам успішно впоратися з навчальним матеріалом. Наш досвід свідчить, що така форма роботи допоможе ефективно організувати Вам самостійне навчання без викладача. Матеріалу курсу в цілому достатньо для виконання усіх завдань навчання, але рекомендуємо використовувати додаткову літературу (див. Література).

Курс побудований за модульним принципом та складається з одного модуля. Передбачається самостійна робота - завдання до навчальних матеріалів розділу, завдання до практичних занять та модульний контроль, які Ви повинні виконати в терміни, визначені графіком навчального процесу.

Усі результати самостійних робіт необхідно надсилати не пізніше терміну, що зазначений у потижневому плануванні.

Консультації до курсу надаються відповідно до графіку, зазначеного у потижневому плануванні робочої програми.

Обговорення проблемних питань буде проводитись наприкінці вивчення кожного розділу (час зустрічей за графіком відповідно потижневому плану).

За кожне тестування та самостійну роботу Ви отримуєте певну кількість балів.

Уважно ознайомтесь з критеріями оцінювання успішності засвоєння вами даного курсу.

Критерії оцінювання успішності засвоєння курсу

За результатами тестів та захисту самостійних робіт ви набираєте загальну кількість балів, що є показником вашого рейтингу із засвоєння матеріалу курсу.

Кількість балів:

90-100	ВІДМІННО (A)	відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
83-89	ДОБРЕ (B)	в загальному правильна робота з певною кількістю помилок
75-82	ДОБРЕ (C)	в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок.
63-74	ЗАДОВІЛЬНО (D)	непогано, але з певною кількістю значних недоліків
50-62	ЗАДОВІЛЬНО (E)	непогано, але зі значною кількістю недоліків
21-49	НЕЗАДОВІЛЬНО (FX)	потрібно попрацювати перед тим, як перескласти
0-20	НЕЗАДОВІЛЬНО (F)	необхідна серйозна подальша робота. Обов’язковий повторний курс

Підсумкова атестація проводиться шляхом:

- проходження модульного тестового контролю (мах – 50 балів за один модульний контроль);

- захисту самостійних робіт - конспектів лекцій (3 бали за виконану самостійну роботу до розділу, мах – 24 балів);

- захисту практичних занять (3 бали за одне заняття, максимальна кількість отриманих балів - 12 балів).

- Захист реферата (5 балів за один реферат)

Кількість балів‚ необхідних для отримання заліку - 50, максимальна кількість отриманих балів - 100.

ГЛОСАРІЙ

Автохтони – корінні жителі, місцеві жителі країни чи території.

Автохтонний - місцевий, приналежний за походженням до певної території.

Академія - найменування наукових організацій, чи установ, академій наук, а також навчальних закладів. Слово "академія" походить від назви філософської школи, що була створена Платоном близько 395 p. до н.е. і розташовувалася в маслиновому гаї біля Афін, названої на честь героя Академа.

Антропологія – біологічна наука про походження та еволюцію фізичної організації людини та її рас. Іноді розуміється як сукупність наук про людину, включаючи етнографію, культурну та соціальну антропологію.

Антропоцентризм -філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою».

Апокрифи (від грец. "таємничий", "прихований") — твори християнського фольклору і літератури, які не визнавалися церквою канонічними і заборонялися нею.

Апостеріорі - знання, набуте в процесі досвіду.

Апріорі - ідеї чи форми пізнання, які, на думку деяких мислителів, наявні в свідомості до досвіду, не набуті з досвіду. У філософії Канта категорії проголошуються апріорними формами мислення. Апріоризм близький до концепції природжених ідей. Протилежним до апріорі є поняття апостеріорі.

Архетип (гр. arche - початок і typos - образ) - прообраз, початкова форма, зразок, модель культурно значимої дії, відносин, процесу, що передається від покоління до покоління на несвідомому рівні. Архетипи становлять результат історичного розвитку людства.

Археологічна культура - термін, уживаний для позначення спільності (комплексу) подібних між собою археологічних пам‘яток, що відносяться до одного часу і поширені в певній місцевості.

Бароко -(іт. barocco — вибагливий, химерний) — стиль у європейському мистецтві у ХVI -XVIII ст.

Берестяні грамоти — давньоукраїнські тексти, розміщені на бересті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою — писалом. За змістом це короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов'язання, чолобитні, любовні послання, учнівські вправи тощо.

Братства - національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан у ХVI -XVIII ст.

Вертеп — вид мандрівного лялькового театру, що ставив п'єски, пов'язані із біблійним різдвяним сюжетом. ("Вертеп" з грец. — печера, в якій народився Ісус.)

Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю в світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.

Господарсько-культурні типи – історично сформовані комплекси господарства і культури етносів, які проживають у схожих природно-географічних умовах і знаходяться приблизно на однаковому рівні свого господарсько-культурного та соціально-політичного розвитку.

Діаспора – частина народу, що проживає поза країною свого походження. Діаспори утворилися в результаті насильницького виселення, загрози геноциду та інших соціальних причин.

Духовна культура – система духовних (тобто нематеріальних) цінностей: релігійних, наукових, моральних, естетичних, політичних, правничих тощо. Сюди ж належать види і способи творчої діяльності, спрямовані на створення, збереження та поширення духовних цінностей.

Епос (грец. "слово", "розповідь", "історія") — сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що, на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.

Етнос – стійка міжпоколінна природно та історично сформована на певній території динамічна людська спільнота, що маючи самоназву (етнонім) і усвідомлюючи свою єдність, протиставляє себе всім іншим аналогічним утворенням і відрізняється від них стійкими і своєрідними рисами культури, способом життя, етнічними стереотипами.

Етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної і духовної культури, що визначає стиль життя, виконує етноідентифікуючу роль, дає можливість виділити і протиставити себе іншим етносам.

Європоцентризм – ідеологічна концепція, згідно якої провідна роль у розвитку сучасної цивілізації та культури належала Європі.

Календарно-обрядова поезія — найдавніший вид усної поетичної творчості. Виникла у дохристиянську добу. Цикли цієї уснопоетичної словесності пов'язані з певними періодами року (календарем)

— колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані пісні тощо — або ж з відповідною трудовою діяльністю людини — косарські пісні, обжинкові пісні.

Кітч (від нім. жаргон, "збирання вуличного сміття", пізніше: "імітація унікальних художніх виробів") — явища художньої культури, позначені еклектизмом, різностильовістю. Найчастіше — маскульт.

Комедія дель арте, або комедія масок — вид італійського народного театру, що виник в середині XVI ст. Особливість комедії масок

-відсутність літературного тексту, акторська імпровізація, постійні персонажі (наприклад, Арлекін, Панталоне), кі носили на обличчях напівмаски.

Космополітизм – ідеологія заперечення патріотизму і державного суверенітету етносів, обстоювання необхідності утворення національних об'єднань, відстоювання лозунгу ―людина – громадянин світу і т.д.

Кочівництво – рухливі форми господарської діяльності та способу життя, що пов'язані з неосілим господарсько-культурними типами.

Культура – сукупність усіх цінностей створених працею і творчістю людей.

Культура - обробка ґрунту, "культивування".

Культура - світ свідомого буття людини, створеного людьми в процесі взаємодії з природою та між собою.

Культурогенез - процесс зародження матеріальної і духовної культури людства.

Літопис -історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, Росії та Білорусі, в якому оповідь велася за роками.

Магія – загальна назва обрядів, в основі яких лежить віра в надзвичайну дію людини на предмет природи, тварин та інших людей.

Матеріальна культура – сукупність усіх матеріальних цінностей створених певною культурою, її уречевлена складова.

Масова культура – поняття, що характеризується особливостями творення культурних цінностей у сучасному індустріальному суспільстві, розрахованих на масове використання. В матеріалістично-речовому розуміння – культура повсякденного життя, призначена для засвоєння масовою свідомістю.

Матріархат – термін, яким визначають домінуюче становище жінки в сім'ї та суспільстві.

Менталітет – відносно цілісна сукупність думок, вірувань, які створюють картину світу та зміцнюють єдність культурної традиції.

Міф - оповідь, яка передає уявлення давніх народів про походження світу, явищ природии, про богів та легендарних героїв; виникає у всіх народів народів на ранній стадій розвитку для пояснення явищ природи.

Модернізація – осучаснення, зміни у відповідності з вимогами сучасності, вдосконалення.

Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т. д.

Мораль (moral) (з лат. moris – норов, звичай, характер) – теоретична сукупність поглядів на мораль та моральність, моральнісні відношення, якості, діяльність людини; це моральні принципи, норми і правила поведінки. М. визначає цінності людини, регулює її поведінку з точки зору принципового протиставлення добра та зла.

Моральна культура (moral culture) – частина існуючої в суспільстві культури, зміст якої включає вироблене віками загальнолюдське уявлення про добро, сумління, обов’язок і відповідну їм поведінку

Набат — 1) у Стародавній Русі мідний військовий барабан величезних розмірів, який перевозили чотирма кіньми; 2) сигнал тривоги для зібрання людей, який подавався зазвичай ударами в дзвін ("бити у набат").

Народні звичаї та обряди. Народний звичай — традиційний порядок відзначення подій, свят, який пов'язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. Народний обряд — сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів.

Національна культура – система етнокультурних і соціальних вартостей, символів, інтересів, сподівань, що співзвучні сучасним національним інтересам і настроям етносів.

Національна культура - це сукупність символів, вірувань переконань цінностей, норм поведінки, які характеризують духовне життя певної нації.

Нація – особливий стан розвитку етносу, пов`язаний з творенням державності, національно-державних символів, атрибутів, національної свідомості і культури.

Натюрморт — живописне зображення неістот, як правило — предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.

Пантеон – група богів що належать до певної релігії або міфології.

Пантеїзм – релігійно-філософське вчення, яке ототожнює бога з природою і розглядає природу як втілення божества.

Плем‘я – одна з найбільших давніх форм етнічної спільності, яка складалася з родів.

Побут – загальний уклад виробничого, сімейного і громадського життя, сукупність способів задоволення матеріальних і духовних потреб людей.

Полемічна література -(від грец. πολεμιχός — войовничий) — літературна творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру в Україні.

Ренесанс -(фр. Renaissance — «Відродження») — епоха в розвитку ряду країн Західної та Центральної Європи (в Італії 14-16 століття, в інших країнах — кінець 15 — початок 17 століття), перехідна від середньовічної культури до культури нового часу.

Релігія – система поглядів, світоспиймання і світовідчуття, що передають віру людини в існування Бога і мають зовнішні прояви в поведінці, побуті.

Ритуал – церемонія, дійство здебільшого релігійного призначення, що носить символічний характер, що носить символічний характер; забезпечує згуртованість суспільства, відвертає конфлікти та нейтралізує агресивність; більш сувора форма регулювання поведінки, ніж звичай.

Рід – кровно-споріднена група людей, пов‗язана єдиним походженням по материнській чи батьківській лінії.

Рококо -реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині 18 в. дійшов (з Франції і Австрії) на Україну — до Києва, Львова, а звідси у 1760 — 1770-их pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») бароко чи рації («raison») класицизму.

«Розстріляне Відродження» - літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним більшовицьким режимом.

Сакральний – священний, що відноситься до релігійного культу та ритуалу.

Символ – предмет, дія, які слугують для умовного позначення будь-якого образу, поняття, ідеї.

Субкультура -сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології — група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.

Табу – особливі релігійні, моральні, етичні, соціальні та інші заборони на предмети, дії, обряди, слова, думки та ін., порушення яких, за віруваннями, спричиняє нещастя, хвороби і смерть, що посилаються боами і духами.

Тотемізм – віра в надприродній зв‗язок родової групи людей з представниками тваринного чи рослинного світу, предметами чи явищами природи, віра в те, що ці представники, явища чи предмети є предками їхніх родів.

Традиція – спосіб передачі етнічного досвіду від одного покоління до слідуючого у вигляді звичаїв, правил поведінки і т.д.

 

Шестидесятники - назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).

Універсалізм — методологічна позиція, яка передбачає наявність вселюдських феноменів.

Урбанізація — процес перетворення міста у найвагоміший осередок проживання людей і центр зосередження та обміну культурних цінностей, утворення штучного середовища, протилежного природі.

Фетишизм – поклоніння неживим предметам, що нібито мають надприродну силу, здатну допомогти чи зашкодити людині

Фортифікаційна архітектура — оборонні споруди для успішного ведення бою і захисту від дій ворога; укріплення місцевості для ведення бойових дій; конструкції, військові споруди та оборонні укріплення.

Фреска — настінний живопис, картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці.

Храмова архітектура — споруди, пов'язані з релігією, з богослужінням, з церквою; та, що належить церкві.

Хуторянство — інтелектуальна течія в Україні XIX—XX ст., в центрі якої критика урбаністичної цивілізації.

Цінності (values) – об’єкти, явища та їх властивості, абстрактні ідеї, які втілюють у собі узагальнені ідеали, виступаючи завдяки цьому еталоном належного

Цивілізація - соціально-культурні комплекси, що складаються в різний час в різних областях Землі і несуть у собі риси соціального і культурного своєрідності. Саме тому зустрічаються вирази «цивілізація інків», «грецька цивілізація», «стародавня цивілізація», «сучасна цивілізація» і ін.

.

 

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ПОТИЖНЕВИМ ПЛАНУВАННЯМ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Назва курсу: «Історія українськой культури»