Причини появи синдрому хронічної втоми

Передумовами виникнення синдрому хронічної втоми вважа­ють:

I - порушення сну. Взагалі, сон є природним джерелом віднов­лення сил в організмі людини. Під час сну нервові процеси віднов­люються і впорядковуються. Відповідно, якщо для людини характе­рним стає невисипання, короткотривалий сон, важкі сновидіння, то психіка «не відпочиває» і, очевидно, людині складніше протистояти впливу різних факторів соціального середовища.

II- гормональні зміни. Оскільки гормони забезпечують і регу­люють нормальну діяльність організму людини, то збої в їх роботі впливають на загальний тонус організму і працездатність людини. Вона стає більш вразливою до психотравмуючих факторів.

 

III - хронічні захворювання. Будь-яка хронічна хвороба є дже­релом неблагополуччя в організмі людини, порушує його гармоній­не функціонування. Вона ставить організм у ситуацію постійної ви­трати резервів, що його виснажує. Особливо в період загострення хронічних захворювань людині стає складно виконувати роботу на­віть з мінімальними навантаженнями.

IV- нераціональне харчування й авітаміноз. Нестача в організ­мі вітамінів і поживних речовин може провокувати появу серйозних проблем для організму в цілому.

V - ослаблення організму лікарськими препаратами. Той чи інший медичний препарат може викликати побічні дії, може бути цілком неприйнятним для лікування певного захворювання, викли­кати індивідуальне несприйняття, алергічні реакції, що підриває за­хисні сили організму людини.

VI- шкідливі звички, особливо тютюнопаління і вживання ал­коголю. В кожної людини виникає ілюзія, що вони розслабляють, знімають напруження, а насправді несуть загрозу для нормального і гармонійного функціонування організму.

Більшість дослідників синдрому хронічної втоми вважають ос­новними причинами його виникнення:

темп життя (особливості сучасного життя, особливо у ве­ликих містах);

несприятливі еколого-гігієнічні умови проживання;

надмірні психоемоційні навантаження;

впливи, що зменшують загальну, імунологічну і нервово- психічну опірність організму (наркоз, оперативні втручання, хроніч­ні захворювання, хіміотерапія, променева терапія і навіть інші типи випромінювання, наприклад, комп'ютерне);

часті і тривалі стреси як типові умови роботи;

стресовий фон життя в цілому;

напружену роботу;

недостатнє фізичне навантаження;

відсутність життєвих перспектив та інтересу до життя в ці­лому.

У більшості випадків синдром хронічної втоми супроводжуєть­ся супутніми патологіями і шкідливими звичками, серед яких:

• нераціональне і надто калорійне харчування, що може при­зводити до ожиріння;

алкоголізм у формі побутового п'янства як варіант зняття нервової і стресової напруги;

• інтенсивне куріння як засіб стимулювання працездатності;

• хронічні захворювання статевої сфери;

• гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії, вегетосудинна дистонія.

Важливим моментом у появі синдрому хронічної втоми є втрата

інтересу до життя, рівень задоволеності ним, якісний показник реа­лізації своїх можливостей і енергетичних затрат, які витрачаються на досягнення поставленої цілі.

Існують індивідуальні характеристики, які впливають на появу синдрому хронічної втоми, серед них можна виділити наступні:

- Вік (30-35 років).

Переважно цей вік характеризується припливом сил і максиму­мом можливостей для реалізації своїх життєвих цілей. У такому віці людина не витрачає багато енергії, але частково перестає отримува­ти задоволення від своєї роботи. Це вік, коли людина чітко бачить можливий кар'єрний ріст у цій області, де вона докладає максимум зусиль. Тому важливим є усвідомлення того, чи робота дасть мож­ливість зреалізуватися всім її очікуванням.

- Стать.

Науково доведеним фактом є схильність жінок до появи синд­рому хронічної втоми.

- Тип особистості.

Як для творчих особистостей виснажливою є рутинна робота, строго регламентована часовими рамками, так само творча робота може викликати додаткове напруження в осіб, які звикли до послі­довної, систематизованої, передбачливої діяльності.

- Масштаби сприйняття і реагування.

Існує думка, що чим більша вихідна потенція організму і психі­ки, тим довше і триваліше він може реагувати на будь-які критичні події.

Невдале реагування на незначні, але постійні подразники не до­зволяє накопичувати достатньо великі запаси психічної енергії.

- Схильність «колапсування до поганого».

Втомлену людину, особливо психічно, набагато важче заціка­вити чим-небудь у порівнянні з бадьорою і зацікавленою.

У випадку появи синдрому хронічної втоми багато сфер особи­стості залишаються поза її увагою, а згодом взагалі стають неціка­вими людині, і вона про них забуває, мотивуючи тим, що «просто нема часу».

Щодо типу реагування на синдром хронічної втоми, то він сут­тєво відрізняється в кожної особистості. Можна виділити наступні типи особливостей реагування в осіб з проявом синдрому хронічної втоми:

I - відчувають вину перед рідними і близькими за те, що їм до­велося змінити життєвий стиль.

II - не вважають себе хворими, а сприймають симптоми як
ознаку власної ліні, намагаються будь-яким способом, взяти себе в
руки».

III - відчувають себе приреченими.

Якщо ж на певному етапі людина починає приділяти більшість свого часу тільки професійній діяльності, то з часом в неї вже не ви­стачить сил і на цю діяльність.

Фази синдрому хронічної втоми

Крім суто фізіологічних умов, які забезпечують найшвидше йо­го формування, можна вказати на закріплення цього синдрому через перевантаження справами, як дріб'язковими, так і серйозними. При такому перебігу справ у людини навіть виробляється звичка не від­почивати. Автоматично вона включається в коло цілковитого заван­таження справами.

Цей стан можна вважати першою фазою («зрівнювальна»), коли людина відчуває перевтому.

До основних симптомів першої фази відносять:

- підвищену дратівливість;

- невміння відрізнити основне від другорядного;

- значне напруження;

- спалахи гніву.

Друга фаза - парадоксальна. Переважно вона несе за собою від­чуття «я повністю нещасний у цьому світі». Особливості симптома­тики цієї фази полягають у:

- відсутності реагування на серйозні проблеми;

- бурхливому і яскравому реагуванні на дрібниці і дріб'язкові проблеми;

- стані відчаю;

- спонтанних емоційних реакціях на незначні негативні події.

Третя фаза - ультрапарадоксальна, що характеризується по­вним виснаженням. Людина в цій фазі швидше нагадує предмет, ніж людину з усіма притаманними їй емоціями та переживаннями. Вона знаходиться в певному вакуумі - стані, що нагадує прострацію. В такому стані людина залишається відстороненою від подій та ото­чуючих її людей.

Основними симптомами третьої фази є:

- забудькуватість

- тугодумство;

- загальна пасивність;

- відчуття важкості (будь-яку справу людина може виконува­ти, докладаючи максимум зусиль);

- відсутність здатності реагувати на те, що відбувається на­вколо

Основні шляхи терапії синдрому хронічної втоми

Одними з найскладніших, проте дієвих, моментів терапії вва­жають когнітивно-поведінкову терапію, що включає наступні етапи:

- індивідуальне формулювання захворювання, враховуючи пі-знавально-поведінкові аспекти;

- зміни у сприйнятті - переконання в тому, що симптоми не є катастрофічними;

- поведінкові зміни - стабілізація активності пацієнта, перебо­рювання ним небажання активності;

- активне вирішення особистих, фахових і соціальних проблем (знання) і вироблення шляху подолання його (поведінка).

Основним завданням є з'ясування того, які особливості сприй­няття і поведінки призводять до фіксації симптомів і становлять пе-. решкоду в одужанні. Суть такої терапії полягає в самодопомозі.

Когнітивно-поведінковий підхід передбачає ретельний аналіз факторів, що впливають на виникнення і розвиток синдрому хроніч­ної втоми, а також характеру їх взаємодії.

Основними принципами лікування є:

- початкова оцінка стану хворого і етапу захворювання;

- виключення інших захворювань;

- емоційна підтримка під час обстеження;

- лікування специфічної симптоматики (болю, порушень сну, депресії тощо);

- включення в програму лікування реабілітаційних заходів;

- фізичні вправи.

Дослідження показують, що дана терапія є ефективнішою в по­рівнянні з медикаментозною та релаксаційною терапією