Метод визначення твердості металів по польді

Для вимірювання твердості використовують переносний прилад, що містить корпус 1, бойок 2, пружину 3 і індентор 4, в якості якого використовують загартовану стальну кульку діаметром 10мм (рис. 3.9) При випробуваннях у прилад закладають еталон 5, зразок твердість якого уже відома (3.9, а). Потім прилад встановлюють перпендикулярно на поверхню досліджуваного зразка 6 і наносять молотком удар по байку 2 (Рис. 3.9, б). При цьому кулька одночасно вдавлюється в досліджуваний метал і еталон, утворюючи 2 лунки. Аналогічно методу Бринеля за допомогою компаратора вимірюють діаметри відбитків і визначають їх площу

Рис.3.9. Прилад для випробування металів методом удорного відбитку:

а) – будова приладу, б) – схема випробування.

Твердість досліджуваного металу визначають за формулою:

,

де Н_е – твердість еталона в одиницях по Бринелю;

F_е - площа відбитка на еталоні, мм²;

F_д – площа відбитка на досліджуваному металі.

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТВЕРДОСТІ МЕТАЛІВ ПО ШОРУ

Цей метод запропонований Альбертом Ф.Шором у 1906 р (США).Твердість по цьому методу оцінюють в умовних одиницях, пропорціональних висоті пружного відскоку бойка від досліджуваної деталі після його вільного вертикального падіння.

Так як прилад Шора є переносним і може бути встановленим на виробах, його використовують для визначення твердості станин металообробних верстатів, валків прокатних станів, колінчатих валів швелерів тощо.

Робота енергії бойка дорівнює А ₁ = Н·q. При цьому частка роботи витрачається на незворотній процес пластичної деформації зразка, а остача – на пружну деформацію, яка повертається бойку у в вигляді енергії пружного відскоку А ₂= h·q.

Робота, витрачена на залишкову деформацію буде становити:

А = А ₁- А ₂ = q·(H-h)

Отримання значення твердості металів по Шору HSh переводять на числа твердості за Бринелем.