Методи дослідження диспозиційних характеристик особистості

Мета: навчитися складати висновок про психічний розвиток особистості та соціальної групи за результатами комплексної психологічної діагностики.

Професійна спрямованість: навички дослідження диспозиційних характеристик особистості.

Практичне завдання

Мета практичного завдання:

§ формування компетентності: здатність цілісно сприймати психологічний розвиток індивіда і визначати його перспективи;

§ формування програмних результатів навчання: складати висновок про психічний розвиток особистості та соціальної групи за результатами комплексної психологічної діагностики.

Продіагностуйте досліджуваного суб’єкта за методиками «Багатофакторний опитувальник Р. Кеттелла», методики Г. Айзенка (варіант EPQ або TPi), методика визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда, Мінісотський багатовимірний особистісний опитувальник ММРІ (інші на вибір). Виокремите фактори (риси), які мають надмірний розвиток і системно регулюють поведінку суб’єкта. Зробіть комплексний психологічний висновок про специфіку особистісного розвитку суб’єкта.

Приклад 1. Марія.

Методика Р. Кеттелла: високі показники за фактор А – «замкнутість – товариськість», фактор F – «стриманість – експресивність», фактор М – «практичність – мрійливість»

Методика Г. Айзенка: нейротична, екстравертована (якість – імпульсивна).

Методика К. Леонгарда: явна акцентуація – демонстративна, прихована – екзальтована.

Методика ММРІ: високі бали за шкалою «Істерія».

Приклад 2. Андрій.

Методика Р. Кеттелла: високі показники за фактор Е – «підпорядкованість – домінантність», низькі показники за фактор І – «жорсткість – чутливість».

Методика Г. Айзенка: емоційно стабільний, інтровертований (якість – керуючий)

Методика К. Леонгарда: явна акцентуація – педантична, прихована – неврівноважена, збудлива.

Методика ММРІ: високі бали за шкалою «Параноя».

Приклад 3. Антоніна.

Методика Р. Кеттелла: високі показники за фактор Е – «підпорядкованість – домінантність» та фактор L – «довірливість – підозрілість»; низькі показники за фактор С – «емоційна нестійкість – емоційна стійкість» та фактор І – «жорсткість – чутливість».

Методика Г. Айзенка: нейротична, екстравертована (якість – збудлива)

Методика К. Леонгарда: явна акцентуація – збудлива, прихована – застрягаюча.

Методика ММРІ: високі бали за шкалою «Психопатія» та «Параноя».

Приклад 4. Діана.

Методика Р. Кеттелла: низькі показники за фактор І – «жорсткість – чутливість»; високі показники за фактор М – «практичність – мрійливість» та фактор Q4 – «розслабленість – напруженість».

Методика Г. Айзенка: (емоційно стабільна, інтровертована (якість – розсудлива)

Методика К. Леонгарда: явна акцентуація – застрягаюча, прихована – тривожна.

Методика ММРІ: високі бали за шкалою «Шизоїдність» та «Параноя».

Схема інтерпретації:

1. Зробіть висновок за кожним методом дослідження.

2. Сформулюйте загальний висновок дослідження. Окремо вкажіть специфіку особистості на емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях.

3. Спрогнозуйте перспективи розвитку особистості.

Критерій оцінювання практичного завдання:

§ висновок про психічний розвиток особистості за результатами комплексної психологічної діагностики є повним, цілісним, системним;

§ чітко виокремлені диспозиційні чинники проблемної поведінки суб’єкта: фіксація системних якостей, демонстрація їх координації та функціональної ієрархії;

§ зроблено припущення про перспективи психічного розвитку суб’єкта, зокрема, виокремлено небезпечні тенденції.

 

Завдання для самостійної роботи

§ виконати практичне завдання

6 годин

Оцінювання

§ звіт за виконане практичного завдання

1 оцінка

Література

Основна література

1. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций. – М., 2006. – С. 180-193.

2. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под редакцией В.А. Ядова. – Л., 1979. – С. 196-237.

Додаткова література

3. Айзенк Г. Ю. Психология. Польза и вред. Смысл и бессмыслица. Факты и вымысел. – Мн., 2003.

4. Айзенк Г. Ю. Проверьте свои способности. – М., 1992.

5. Леонгард К. Акцентуированные личности. Пер. с нем. – К., 1981.

6. Машков В.Н. Дифференциальная психология человека. – СПб., 2008. – С. 32-82.

7. Олпорт Г.В. Личность в психологии. – М.; СПб., 1998. – С. 15-173.

8. Палій А.А. Диференціальна психологія: Курс лекцій. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 142-227.

9. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров / Редактор-составитель Д.Я. Райгородский. – Самара, 1998. – С. 174-331.