Підсумкова бесіда.
1. Що означає поняття “Універсал”?
2. Чим відрізняються прийняті Центральною Радою Універсали?
3. Що було головним мотивом війни більшовицької Росії проти України? Чи є спільні риси між тою війною і нинішньою?
4. Коли було підписано Берестейську угоду?
5. Чому П.Скоропадському вдалось прийти до влади?
6. Що привело до падіння режиму П.Скоропадського?
7. Чому більшовицька Росія знову вторглась в Україну і чи говорила вона, що воює проти України?
8. Які чинники допомогли Росії в основному захопити територію УНР в 1919 році?
9. Яку роль відіграла Злука УНР та ЗУНР?
10. Назвати причини поразки визвольних змагань в Україні?
Домашнє завдання: робочий конспект, повідомлення, Інтернет-ресурс, рекомендована література.
Література до теми
1. Історія України (підручник) 10 кл., Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г., Генеза, 2010, с.104-253.
2. Історія України. (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
3. Новітня історія України. Ч.І, (підручник), 10 кл, Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002.
|
|
4. Історія України. Бойко О.Д.,К., 2004.
Лекція 4: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921 – 1929)
Мета: студент (студентка): визначає хронологічні межі періоду економічної та соціальної стабілізації в Україні, визначає хронологічну послідовність головних подій цього періоду;
показує на карті територіальні зміни УСРР в 1921-1928 роках;
аналізує, узагальнює факти щодо входження УСРР до СРСР і обґрунтовує свою позицію в цьому питанні;
характеризує прояви економічної і політичної стабілізації УСРР цього періоду;
узагальнює факти щодо непу в Україні;
визначає суть українізації, та обгрунтовує особливості розвитку культури і духовного життя.
Вид заняття: проблемна лекція.
Матеріально-технічне забезпечення: історична карта, таблиці, ілюстрації.
Основні терміни: нова економічна політика, продовольчий податок, суверенність, автономізація, СРСР.
Організаційний момент.
Актуалізація опорних знань студентів:
Бесіда
1) Який Універсал Центральної Ради дав Україні державність?
2) Яка країна була найбільш небезпечною в прагненнях знищити українську державність?
3) Чітко сформулювати причини поразки України у визвольних змаганнях?
4) Якими були особливості розвитку культури України в часи боротьби за державність України?
5) В чому відмінність політики більшовиків в галузі культури?
Вивчення нового матеріалу.
План
1. Голод 1921 – 1922 років в Україні, його причини.
2. Україна в роки нової економічної політики.
3. Входження України в СРСР.
1. Причинами голоду 1921 – 1922 років в Україні були: засуха 1921 року і злочинна аграрна політика правлячої партії. Засуха 1921 року охопила південні райони Росії і України (раніше говорили в навчальних закладах, що це було лише в Росії). В Україні було зібрано 30% від врожаю 1910 року. Голодувало біля 7 мільйонів чоловік, а більшовицьке керівництво України, яке знаходилось в Харкові, за розпорядженням з Москви, відправляло продукти до Росії, замість того, щоб подбати про своїх людей і пере направити продукти з півночі і правобережжя України в голодуючі райони. До голоду додалась епідемія холери. Територія між Півднем і Північчю України була перекрита загонами ЧОПу (частини особливого призначення), які не пропускали провезення продуктів в голодуючі райони. Водночас голодуючі губернії не були звільнені від продовольчого податку на відміну від південних російських губерній. Лише в березні – квітні 1922 року вимерло 68% жителів Херсона; 41% - Олександрівська (Запоріжжя); 33% - Єлисаветграда (Кіровограда- від імен російської цариці а потім російського більшовика Кірова нині місто Кропивницький). Лише на початку літа 1922 року Москва дозволила залишати в Україні продовольчі пожертвування міжнародних організацій, зокрема Американської адміністрації допомоги (АRА), яка видала для України 178 мільйонів пайків. В результаті голоду вимерло біля 1,5 мільйонів українців. Наслідки голоду вдалось ліквідувати лише на кінець 1922 року.
|
|
2. На 1921 рік Україна, внаслідок безкінечних бойових дій перетворилася на руїну. В ході боїв загинуло лише в громадянській війні біля 1,5 мільйонів чоловік. Підприємства майже не працювали. Якщо в 1917 році в Україні працювало 943 тисячі робітників, то в 1921 – 260 тисяч. В Донбасі з 3269 шахт працювало 894. Посилився відтік в села жителів міст. Але і в селах діяли більшовицькі продзагони, які масово забирали продукти харчування у селян. Все це викликало військові заколоти, робітничі страйки і селянські повстання. Влада більшовиків в Україні по суті утримувалась лише в містах. Ось що пише російський червоноармієць у листі додому з Полтави у вересні 1920 року: “Життя наше сповнене небезпеки: всі селяни борються проти радянської влади. На Україні справжній саботаж проти Радянської влади. Всі хохли – бандити. Настрій жителів поганий. Червоноармійців ненавидять як собак. По селах настрій антибільшовицький. Вся Полтавщина проти Радянської влади. Становище в Полтаві кепське, мабуть доведеться тікати, тому що розруха величезна, повстання мало не в кожній волості.” Потужний повстанський рух проти російсько-більшовицької влади розгорнувся в Холодному Яру на Черкащині. Серед учасників цього руху був Юрій Горський – Горовий, уродженець села Демидівка Ново-Санжарщина, який пізніше в еміграції напише книгу про цю боротьбу а український письменник Василь Шкляр в наш час на основі цієї книги напише роман ”Чорний ворон” про одного з отаманів Холодного Яру Чучубакіна. Активним учасником антибільшовицьких повстань був скульптор з села Милорадово Михайло Гаврило, спалений більшовиками в топці паровоза на станції Полтава –Південні в 1921 році. Активний повстанський рух розгорнув Нестор Махно. Певну надію на зміни мали війська С.Петлюри, які в 1920-1921 роках здійснили два зимових походи по тилах червоноармійців на Правобережжі. Більшовицька влада з метою придушення соціальних і національно-визвольних рухів в Україні приміняла різні методи: військові сили, нацьковування одних на інших, агентуру ОДПУ (колишня ЧК, яка стала називатись Об’єднане Державне Політичне Управління), яка в народі називалась “сексоти”. Лише в Харківське відділення ОДПУ в 1921 році надійшло 12 тисяч доносів з радянських органів і 2474 – від робітників. Економічний і політичний крах змусив більшовиків змінити політику.
|
|
У березні 1921 року на Х зїзді РКП(б) відбувся перехід від політики “воєнного комунізму” до нової економічної політики. Продовольча розверстка замінялась на продовольчий податок (селянин міг залишати лишки продуктів собі), дозволялась вільна торгівля, була дозволена оренда в дрібній і середній промисловості (орендарями як правило ставали ті, хто під час війни, попри заборони, торгували, і мали накопичений капітал. За національною ознакою серед підприємців міста, після введення НЕПу було 53% євреїв і лише 32,4 українців). Також була введена стійка валюта-червінець.
Внаслідок введення НЕПу повстанський рух почав затихати, хоча мало місце його продовження до 1929 року. Головними причинами згортання національно-визвольного руху в цей період була замореність українців та поліпшення життя внаслідок НЕПу.
В Україні НЕП зряду причин був запроваджений з 1922 року. Перехід до нього підвищив продуктивність праці, вселив надію селянам в те, що вони є тепер господарями землі, що також підвищило результативність їхньої праці. В промисловості перш за все були відбудовані шахти Донбасу. Дякуючи непманам (новий клас багатіїв) бурхливо розвивалась легка і харчова промисловість. На кінець 20-тих років обсяг промислового виробництва став становити 90% від довоєнного рівня.
3. В 1920 –1922 році УСРР формально була незалежною, суверенною країною, в яку входили всі території, за виключенням Західної України, яка відійшла до Польщі, Румунії та Чехословаччини і Криму, який належав РСФСР. Навіть територія сучасного Придністров’я, що входить до Молдавії, називалась Придністровська Автономна Республіка в складі УСРР. Більше того, УСРР мала свої консульства в ряді країн, адміністративний і державний кордон, уряд- Раду Народних Комісарів, столицю в Харкові, а її Нарком військових справ М.Фрунзе (росіянин) втручався від імені України у внутрішні справи Туреччини, допомагаючи младотуркам воювати з Антантою.
На початку 20 – тих років в Україні почалась дискусія про подальші взаємини з Росією, яку нав’язала Москва, якій конче необхідно було відновити територію колишньої Російської імперії. Цю дискусію було нав’язувати в Україні не важко, тому що КП(б)У була частиною РКП(б). Її керівниками були росіяни В.Молотов, Г.Пятаков, М.Хрущов, а також інтернаціоналісти- поляк С.Косіор, єврей – Д.Мануїльський (його навіть Й.Сталін називав липовим українцем), німець – Е.Квірінг. Й.Сталін запропонував принцип “автономізації”, тобто поглинання Росією радянських республік, надавши їм право автономії в складі РСФСР, що викликало обурення у деяких більшовицьких лідерів цих республік (зокрема Грузії) але не в Україні. Тоді В.Ленін запропонував боротись з російським шовінізмом (зверхністю щодо інших народів росіян), а республікам РСФСР, УСРР, БСРР та Зак.ФСР об’єднатись на засадах рівності в СРСР при збереженні навіть права виходу з цього об’єднання, якщо на це дасть згоду Комуністична партія.
|
|
30 грудня 1922 року представники чотирьох республік ухвалили проголошення СРСР, який проіснував до 1991 року, і який у різних виглядах, то ЄЕП, то Митний союз, то Євразійський союз, як нібито союз рівних, хоче відновити Російська Федерація в наші дні.
Який же статус отримали республіки ніби то в рівноправному союзі? Всі повноваження оборона, зовнішні зв’язки, транспорт і т. п. були передані союзному центру. Республікам лишили лише управління культурою, освітою, внутрішніми справами і то у взаємодії з союзним центром. Таким чином фактично це не був союз суверенних республік, а відбулась підміна понять про суверенність, незалежність. Фактично був втілений план Й.Сталіна про автономізацію, входження республік до складу Росії під вивіскою суверенності.