Західноукраїнські землі між двома світовими війнами (1918-1940 рр.) 64

Великий перелом» (1929—1939 рр.)........................................................... 47

УСРР в добу непу (1921—1929 рр.)................................................................ 34

Змагання тенденцій державотворення в Україні (1918—1920 рр.)...... 13

На початку державного відродження (1917—1918 рр.)............................ 2

ЗМІСТ

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ – своєрідний різновид зрадництва, співпраця з німцями з боку населення окупованих німцями територій, коли підкорення окупантам переходило за межі пасивного виконання німецьких наказів. Прояв К. В Україні мав свою специфіку, був своєрідним; тут постало питання – хто був більшим ворогом: сталінська система, яка принесла стільки бід і смерті в 30-х роках, чи нацистський порядок. З огляду на жорстокість обох режимів, багато українців рятували собі життя в роки війни ціною К.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ – це процес відчуження селян від власності, який створював економічний фундамент під тоталітарним радянським режимом
Метод здійснення К. – насильницький. Характер – суцільна, проводилася для того, щоб полегшити викачування селянських ресурсів у державний бюджет, забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом. К. привела до знищення справжнього господаря на українській землі.

КОЛОНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася польським урядом на західно – українських землях, спрямована на зміцнення польської присутності на українських землях, запрошення до Галичини і Волині польських переселенців – так званих осадників (в основному ветеранів польської армії), наділення їх найкращими землями та щедрими фінансовими субсидіями, привілейованими посадами.

КОЛОНІЯ – країна (чи територія), залежна від іншої країни (метрополії).

КОЛОНІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЕКОНОМІКИ – це колоніальні форми господарювання, що проявляються у низці тенденцій та процесів: а) гальмуванні промислового розвитку регіонів; б) кустарно – ремісничому його характері; в) фабричному та промисловому виробництві, спрямованому на первинну переробку сировини; г) залежності промислового розвитку від іноземного капіталу; д) хижацькому експлуатуванні природних багатств цих регіонів; е) низькій енергоозброєності промисловості, перетворення регіонів на ринок збуту. Такі риси були притаманні особливо економіці західно – українських земель в складі Чехословаччини, Польщі, Румунії, а подекуди й СРСР.

«КОЛЬЧУГА» - унікальна система, що здатна вловити і розпізнати радіосигнали повітряних й наземних цілей на дистанції до 800км. Причому комплекс працює, не вилучаючи радіохвиль, у пасивному режимі, що не дозволяє його запеленгувати.

КОМБІДИ — комітети бідноти, організації сільської бід­ноти, «опорні» пункти диктатури пролетаріату на селі в 1918—1919 рр. в Україні.

КОМПРОМІС — угода на основі взаємних поступок.

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КПЗУ) – політична партія, створена групою галичан ще в 1919р. називалася Комуністична партія Східної Галичини. В 1923р. – змінила назву на КПЗУ, що була автономною частиною Польської комуністичної партії. В 1938р. за наказом Сталіна розпущена.

КОНВЕРСІЯ – (стосовно до економіки) – переведення воєнно-промислових підприємств на випуск мирної продукції.

КОНКОРДАТ – угода між Римським Престолом і урядом певної країни, яка визначає умови діяльності католицької церкви, її права і привілеї в цій країні. В 1925 р. між Ватиканом і польським урядом була укладена особлива угода, яка захищала права греко-католиків в Польщі. Проте вона не містила гарантій від репресій священників та мирян, які розмовляли українською мовою.

КОНСЕНСУС – один з основних засобів розв’язання політичних і соціальних конфліктів; досягнення згоди з того чи іншого суперечливого питання, що досягається шляхом дискусій і закінчується зближенням позицій.

КОНСЕРВАТИЗМ – політична ідеологія і практика суспільно – політичного життя. Що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально – правових засад.

КОНСОЛІДАЦІЯ – зміцнення, згуртування, об’єднання.

КОНСТИТУЦІЯ – основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи та діяльність державних органів, виборчу систему, основні права та обов’язки громадян.

КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1924 р. – перша радянська конституція, прийнята II Всесоюзним з’їздом Рад СРСР. К. позбавила союзні республіки, в т.ч. і Україну, права на зовнішню політику й торгівлю, прийняття власних рішень шодо розвитку транспорту, зв’язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися внутрішніми справами, охороною здоров’я, сільським господарством. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику.

КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1936р. – конституція „т.зв. перемігшого соціалізму”, яка зафіксувала досягнення соціалізму, побудову його основ, введення широких свобод і прав. К. стала своєрідною ширмою, покликаною прикрити „великий терор”, тоталітарний режим в СРСР демократичним й соціалістичним „одягом”.

КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1937р. – юридичний документ, розроблений відповідно до Конституції СРСР 1936р. комісією у складі Г.Петровського, С.Косіора, П.Постишева, В.Затонського, П.Любченка, Й.Якіра та інших. Затверджена Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом Рад 30 січня 1937 року. К. називала Україну соціалістичною «державою» робітників і селян, закріплювала суспільний та державний устрій, вищі органи влади УРСР та Молдавської АРСР, місцеві органи державної влади, бюджет УРСР, організацію суду та прокуратури, основні права й обов’язки громадян, виборчу систему, герб, прапор, столицю.

КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1978р. – це юридичний документ, розроблений і затверджений у повній відповідальності з тектом Конституція СРСР 1977р. За Українською Конституцією 1978р.Україна формально визнавалася суверенною радянською соціалістичною державою й передбачалося право вільного виходу України з СРСР, але механізму здійснення цього права не було передбачено, що свідчило про декларативний характер проголошеного суверенітету республіки. К. була пронизана ідеями, які були характерні для тогочасної командно – адміністративної системи.

КОНТРИБУЦІЯ – платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави – переможниці.

КОНФЕДЕРАЦІЯ — форма державного устрою у вигляді тимчасового союзу суверенних держав, які, збері­гаючи свою незалежність, об’єдналися на договірних засадах для досягнення певних спільних цілей (воєнні, зовнішньополітичні тощо).

КОНФЕСІЯ —церква чи релігійна організація, яка має своє віровчення, культову практику та організацій­ну структуру.

КОНФІСКАЦІЯ – примусове безвідплатне вилучення державного майна приватної особи.

КОНФРОНТАЦІЯ —зіткнення, протиборство ідейно-по­іричних принципів,

класових інтересів, політичних програм різних політичних рухів, партій

тощо.

КОНЦЕСІЯ – договір, згідно з яким уряд або місцеві органи влади передають на певних умовах громадянам своєї країни або представникам інших держав право експлуатації корисних копалин, природних багатств, підприємств тощо.

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР – місце ізоляції заарештованих чи військовополонених. Перші К.Т. були створені в роки громадянської війни.

КОН’ЮНКТУРА – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процессу(напр. економічна К.).

КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИНУТОГО СОЦІАЛІСТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА – цілісне ідеологічне вчення, яке опиралося на реальний факт створених в СРСР основ індустріального суспільства: однорідності радянського суспільства; остаточної вирішеності національного питання; відсутності всередині суспільства будь-яких суперечностей. Не підриваючи віри в комунізм, ця концепція переводила завдання його побудови на віддалену перспективу.

КООПЕРАЦІЯ – традиційна форма селянської співпраці ще з дореволюційних часів, яка давала змогу органічно поєднати приватні та державні інтереси.
К. – форма організації виробництва й праці людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.
К. може бути і формою зв’язку між підприємствами, зайнятими спільним виробництвом відповідної продукції.

КООПТАЦІЯ —введення (за складних об’єктивних умов) до складу виборного

органу нових членів рі­шенням власне цього органу без проведення

додаткових виборів.

КОРДОН – лінія, що розділяє території, держави; рубіж.

КОРІННА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ —нація або народність, яка склалася історично і проживає на даній тери­торії з покоління в покоління. Якщо такий народ має своє державне утворення, воно, як правило», носить назву корінного народу (напр. Україна — від українців, автохтонів на даній території).

КОРЕНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася радянською владою в 20-х роках, спрямована на те, щоб надати народам, об’єднаним в СРСР, певної «культурно – національної автономії» - реальної можливості розвивати свою національну культуру, мову, національні традиції, створювати навчальні заклади усіх ступенів, видавати рідною мовою журнали, газети, висувати кадри корінної національності.

КОРІННА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – нація або народність, національна група, яка склалася історично і проживає на даній території з покоління в покоління. Якщо такий народ має своє державне утворення, воно, як правило, носить назву корінного народу (напр.. Україна – від українців, автохтонів на даній території).

КОРУПЦІЯ – використання посадовою особою, суспільним чи політичним діячем прав, пов’язаних з його посадою з метою особистого збагачення; підкуп державних діячів (міністрів, членів парламенту, журналістів, різних чиновників), яких називають корумпованими.

КОСМОПОЛІТ – це людина, що дотримується байдужого ставлення до своєї Батьківщини, народу, нації, культури, а надає перевагу загальнолюдським цінностям.

КОСМОПОЛІТИЗМ – це теорія і практика, яка заперечує право націй на самостійне існування і державну незалежність, сповідує байдуже ставлення до Батьківщини, свого народу, його історії, національної культури та вимагає встановлення “світової держави”, “світового громадянства”, відмови від боротьби за національну незалежність.

КРАЇНА —частина світу або території, що має від­повідні кордони.

КРЕДИТ – продаж товарів із відстрочкою платежу або передача на певний термін грошей чи матеріальних цінностей з умовою їх повернення. За користування кредитом сплачується той чи інший відсоток від його вартості.

КРЕДИТНО – МОДУЛЬНА СИСТЕМА – це така форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів. Мета КМС – зближення вітчизняної освітньої системи з європейською, визнання за кордоном результатів навчання у вітчизняних закладах освіти.

КРЕДО – переконання, основи світогляду.

„КРИВАВА НЕДІЛЯ” – так називали неділю 9 січня 1905 року, коли святково одягнені робітники разом з жінками та дітьми (понад 140тис.), несучи хоругви, ікони та портрети Миколи II, рухалися з окраїни до Зимового палацу й були розстріляні козачою кавалерією. „ К.Н” серйозно підірвала монархічні настрої мас.

КРИЗА – складний, загострений стан, різкий перелом або занепад в будь-якій сфері життєдіяльності держави.

КРИЗА ПОЛІТИЧНА – тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

КСЕНОФОБІЯ – стійке почуття неприязні й відвертої ворожнечі, ненависть до людей певної національності (юдофобія, українофобія, русофобія тощо).

„КУКУРУДЗЯНА ЕПОПЕЯ” – поспіше і невиправдане розширення площ посівів кукурудзи та інших „дивокультур” в епоху хрущовської „відлиги”, якими були зайняті 3 млн. кращих українських земель. Кукурудзяна надпрограма не вирішила зернову проблему в Україні.

КУЛЬТ ОСОБИ – єдиновладдя тоталітарного типу; надмірне неприборкане вихваляння якого-небудь діяча, перебільшення його заслуг. Обожнювання конкретної особистості, як правило, веде до диктатури, беззаконня, до попрання прав, свобод громадян.

КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ – таку назву отримали зміни в духовному житті радянського суспільства 20 – 30-х років, які характеризувалися значним підвищенням в порівнянні з дореволюційним періодом, освітнього рівня народу, ступеня його прилученості до досягнень культури, неподільного торжества марксистсько- ленінського вчення.

КУРУЛТАЙ – з’їзд кримсько-татарського народу, як вищий орган керівництва всіма сферами життя цього народу.

ЛЕГАЛЬНИЙ – законний, такий, що відбувається в рамках існуючих правил, розпоряджень і законів.

„ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ” – українське збройне з’єднання, сформоване незадовго до нападу на СРСР у німецькій армії з пробандерівськи настроєних українців, мобілізованих з територій, зайнятих німцями, що складалося з близько 600 солдатів і мало два підрозділи по 300 чоловік з кодовими назвами „Нахтігаль” і „Роланд”. ОУН сподівалася, що легіон стане серцевиною майбутньої української армії в незалежній Україні.

ЛЕГІТИМНІСТЬ – визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягти суспільного визначення й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних або функціональних змін у структурах влади.

ЛІБЕРАЛІЗМ - політична та ідеологічна течія, що відстоює парламентаризм, вільне підприємництво, свободу конкуренції та демографічні свободи, поділ влади. Врешті-решт Л. має на меті помякшення різних форм державного і суспільного примусу щодо людини.

ЛІБЕРАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ – система державного управління, яка побудована на засадах конституційного ладу, забезпечує широкі політичні права людини, захищає ринкове підприємство.

ЛІНІЯ „МАННЕРГЕЙМА” – оборонні спорудження на Карельському перешийку, які зходу намагалася прорвати під час радянсько – фінської війни Червона Армія 1940р.

„ЛІНІЯ КЕРЗОНА” – це лінія, запропонована лордом Керзоном, міністром закордонних справ Великої Британії, в липні 1920року, для визначення кордонів між Польщею і радянськими республіками. Фактично йшлося про лінію, встановлену ще в грудні 1919 року Верховною Радою Антанти між Польщею і Українською державою. Вона приблизно відповідала етнографічному кордону між поляками і литовцями, білорусами і українцями. Найбільше вона кривдила українців, залишаючи Польщі важливі українські етнографічні території. Проходила на північному сході через Гродню, Немирів, Брест-Литовськ та ін.; на схід – від Грубашова; на заході – від Рава-Руська, на схід – від Перемишля до Карпат. За радянсько-польським договором 16.08.1945р. нова лінія кордону проходила за 5-6 км від „Л.К” на користь Польщі, до неї додатково переходила значна частина українських етнічних земель.

„ЛИСЕНКІВЩИНА” – прояв „жданівщини” в науці. Таку назву дістали діяння, спрямовані в післявоєнний період (др. пол. 40-х рр. ХХст.) на погром генетики й кібернетики, що оголошувалися „лженауками”. В ході цих процесів зазнали переслідувань відомі науковці, що спричинило відставання Радянського Союзу в цій галузі в наступні десятиліття. Цей процес пов’язаний з ім’ям Т.Лисенка, президента Всесоюзної академії сільськогосподарських наук. Звідси й назва „лисенківщина”.

ЛЮСТРАЦІЯ - очищення суспільно-політичного організму від “шлаків”: тим, хто брав безпосередню участь в злочинних діях старої влади, забороняється брати участь в новій владі.

ЛЮФТВАФФЕ – військово-повітряні сили „Третього рейху”.

МАДЯРИЗАЦІЯ – процеси повного нищення всього українського (школи, мови, культури, заборона „Просвіт”), що відбувалися на території Підкарпатської Русі, починаючи з березня 1939р., коли угорська армія захопила Карпатську Україну й повалила її уряд, й до 1945р.

„МАЛАНЧУКІВЩИНА” – таку умовну назву отримав ідеологічний диктат, який з др. пол. 60-х рр. все більше посилювався в духовній сфері суспільного життя України й на початку 70-х рр. перетворився в період „чорних списків”, особистої цензури, політичних доносів, гонінь на письменників тощо. Термін цей походить від прізвища головного ідеолога УРСР В.Маланчука, секретаря ЦК КПУ.

„МАЛОПОЛЬСЬКА ВСХОДНЯ” АБО „СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА” – так називали поляки територію східної Галичини, яку їм вдалося після 1921р. (Ризький договір) приєднати до Польщі як свою колишню територію.

МАНІФЕСТ – урочисте письмове звернення верховної влади, громадських організацій, політичних партій до населення в цілому чи до окремих його верств з викладом своєї програми, поглядів.

МАНІФЕСТАЦІЯ – публічний, масовий виступ для висловлення солідарності чи протесту щодо дій влади, політичних партій тощо.

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ – незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв’язки, але не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

МАРТИРОЛОГ —перелік жертв переслідування, переслідувань, або перенесених певними людьми страждань. Напр., в Радянському Союзі—мартиролог голодомору 1932—1933 рр.

МЕМОРАНДУМ – документ, пам’ятна записка з викладом поглядів з того чи іншого питання.

МЕНТАЛІТЕТ — типові, характерологічні особливості того чи іншого народу, що сформувалися впродовж всієї історії та передаються з покоління в покоління.

МЕТРОПОЛІЯ – пануюча держава, якій належить залежна країна (колонія).

МЕЦЕНАТСТВО – підтримка, покровительство, протегування будь-якій справі, науці, культурі, надання матеріальної та іншої допомоги.

МІГРАЦІЯ – переселення, переміщення населення.

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ – сукупність економічних, політичних, правових, військових, культурних та інших зв’язків між державами, політичними та економічними силами, що діють на світовій арені. У М.В. домінуючу роль відіграють міждержавні відносини.

МІЖКОНФЕСІЙНІ ВІДНОСИНИ — відносини між релігійними організаціями різних віросповідних напрямків.

МИТРОПОЛИТ – другий після патріарха (глави церкви) сан в православній церкві, глава великої єпархії (церковно-адміністративного округу), як правило, входить до складу Священного Синоду (керівного органу церкви) як постійний член.

МОВНА ПОЛІТИКА —одна із складових частин державної політики, яка в демократичних державах з багатонаціональним складом населення спрямована на забезпечення всебічного розвитку державної мови, функціонування її на всій території держави і в усіх сферах суспільного життя та на гаранту­вання вільного розвитку, використання й захисту мов національних меншин, що проживають на терені даної держави.

МОДЕРНІЗАЦІЯ – оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог. Поняття „М” в світовій історії вживається для визначення перетворень в усіх сферах суспільного життя, часів переходу людства від середньовіччя до нового часу (XVII-XX ст.). „М” означає перехід від традиційного суспільства до сучасного, від аграрного до індустріального.

МОНАРХІЯ – форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

МОНАСТИР – громада ченців (монархів), які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських структурах.

МОНІТОРИНГ – спостереження, оцінка стану і прогноз політичних процесів, подій у зв’язку з діяльністю тієї чи іншої влади, політичних сил, партій, рухів і існуючих держав.

МОНІТОРИНГОВИЙ КОМІТЕТ “ПАР’Є” - організація,що відслідковує, як держави, які стали членами ЄС, виконують взяті ними забов ’ язання.

МОРАТОРІЙ – домовленість сторін про відстрочку яких-небудь дій.

МОСКВОФІЛИ – реакційний напрямок, представники якого не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної російської народності від Карпат до Камчатки», виступали за приєднання до Росії.

«МОСКВОФІЛЬСТВО» - безпідставний культ Росії, її культури, її історії, що був широко поширений напередодні Першої Світової війни практично у всіх верствах українського громадянства.

МЮНХЕНСЬКА УГОДА (ПАКТ) – спроба умиротворення Гітлера з боку західних держав на чолі з Англією, які 30.09.1938р. з дозволу Німеччини розчленували Чехословаччину (це відбилося й на долі української Підкарпатської Русі). Цей вияв безхребетності західних держав не лише не задовольнив домагання Гітлера, а й розпалив ще більш нацистів до подальших територіальних загарбань.

НАДДЕРЖАВА – це держава, вплив якої розповсюджується далеко за межами її кордонів.

НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ – найвищий дипломатичний ранг представника держави; глава посольства.

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН – режим, що вводиться в державі чи на окремих територіях за особливих обставин на термін, що строго обумовлюється.
Н.С., як правило, обмежує права громадян; надає надзвичайні повноваження спеціально створеним органам.

НАРОД – спільність людей, що складається з різних соціальних верств, класів, націй, етнонаціональних груп, об’єднаних у державу. Н. - населення держави, жителі країни.

НАРОДНА РАДА – політично оформлена конструктивна опозиція у Верховній Раді УРСР (6 червня 1990р.), членами якої став демократичний блок народних депутатів, обраних під час виборів 1990р. Опозиційні сили в парламенті очолив академік Ігор Юхновський.

НАУКОВО – ТЕЧНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ (НТР) – процес, що супроводжувався широким впровадженням у виробництво розробок нової техніки, інтенсифікацією виробничих процесів, механізацією і автоматизацією трудомістких робіт.

НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ - ідеологічна течія в КП(б)У, прихильники якої в 20-х роках прагнули примирити комуністичні ідеї із завданнями національного (економічного, духовного тощо) розвитку України. Погляди Н-К не дістали підтримки керівництва більшовицької партії.

„НАЦІОНАЛ - УХИЛЬНИЦТВО” – так називали більшовики в 20-х роках, під час здійснення політики українізації, поведінку представників інтелегенції в партійному та державному середовищі, які ніби-то ставали на шлях сепаратизму, послаблюючи відстоювання єдності націїй в СРСР.

НАЦІОНАЛІЗМ – теорія і практика етнічних й соціально – політичних відносин, які ґрунтуються на самоідентифікації та патріотизмі нації у вирішення проблем всіх сфер суспільного життя, і реалізуються у різноманітних формах, зумовлених рівнем розвитку країни та нації, а також рівнем національної свідомості.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ —перехід з приватної власності у власність держави землі, промисловості, банків, транспорту тощо.

НАЦІОНАЛЬНА ГОРДІСТЬ —патріотичне почуття лю­бові й поваги, відданос-

ті власній країні, її народові на основі врахування її реального внеску в

світову цивілізацію та культуру. Н. Г. несумісна з почуттям зневаги до ін-

ших народів.

НАЦІОНАЛЬНА ЦЕРКВА – релігієзнавчий термін для означення звернення етносів до певних релігійних вірувань. Суспільно – історична практика не знає безрелігійних чи безетнічних спільностей людей. Етноконфесійна специфіка релігії, яка формується взаємодією з етнічним чинником, стимулюється необхідністю потреб нації у власній церкві.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ —належність людини до тієї чи іншої етнічної спільності — нації чи народності. Вживається цей термін також для визначення су­купності осіб однієї національності.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО – сукупність матеріальних благ, якими користується суспільство.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ – сукупність політичних, економічних, духовних,

соціальних, правових та інших проблем, які виникають в процесі внутрідержавного та міждержавного спілкування між представниками різних національностей (націй, народностей, національних груп тощо). Зміст Н.П., шляхи його розв'язання в різні історичні епохи не одинакові.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИБУТОК – створені за рік у сфері виробництва матеріальні цінності з вирахуванням витрат на їх утримання.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ – рух поневолених народів та країн за національне та соціальне визволення, за створення самостійної власної держави.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ —повновладдя на­ції, її реальна спроможність забезпечити право нації на самовизначення (в різних формах) аж до створення самостійної держави.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН — адміністративно-територі­альна одиниця, що створюється в місцях компакт­ного проживання національних груп, які мешкають за межами своїх національно-державних утворень і складають більшість населення даної місцевості.

НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ – сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, які відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень членів національно – етнічної спільноти про минуле, сучасне та майбутнє свого розвитку, про місце й призначення серед інших спільнот, а також характер взаємних відносин з ними.

НАЦІЯ — виключно складний, своєрідний і специфіч­ний феномен. Тому є багато визначень нації в сві­товій історичній практиці і політології, в т. числі й сталінське класове визначення нації (4 ознаки), яким впродовж десятиліть користувалися в СРСР. В сучасних умовах розбудови незалежної України, як поліетнічної держави, українські вчені в кн. «Етнонаціональний розвиток України: терміни, визна­чення, персоналії» дають визначення нації як «етносоціальної спільності зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності (спільності істо­ричної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним і духовним цінностям, національній символіці), а також територіально-мовною та економічною єдністю».

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ(політична) – самостійність, суверенність держави у внутрішній і зовнішній діяльності. Н.П. – спирається на конституційні й інші правові основи і гарантії, враховує міжнародний досвід.

НЕОСТАЛІНІЗМ – це частково реалізований в умовах брежнєвської доби сталінський режим. Повністю відновити сталінізм (з його масовими репресіями, трійками, ізоляцією суспільства від зарубіжного світу) не вдалося.

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) – система заходів, введених Х з’їздом РКП(б) в березні 1921р., спрямованих на використання в інтересах соціалізму товарного виробництва, ринкових відносин, економічних методів господарювання. НЕП дав можливість відродження зруйнованого 7-ма роками війни народного господарства, полегшив для СРСР прорив економічної блокади, вихід на міжнародні ринки, дипломатичне визнання.
НЕП охоплює період з 1921 до 1929 рр.

„НОВИЙ ПОРЯДОК” – це порядок, заведений окупаційною німецькою владою, яка використовувала каральні органи, поліцію, збройні загони і службу безпеки. „Н.П.” – застосування масових репресій як до мирних жителів, так і до військовополонених; створення концтаборів (у Києві: Дарницький, Сирецький, Бабин Яр, Биківня). Всього в Україні – 150 концтаборів (в них загинуло 1.9 млн. військовополонених, 2 млн. мирних жителів).

НОМЕНКЛАТУРА – панівний клас радянського суспільства, партійно – державне керівництво. Н. – перелік, коло посадових осіб, призначення чи затвердження яких належить до компетенції якого-небудь вищого органа.

ОБ’ЄДНАНЕ ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ (ОДПУ) – існувало з 1923 по 1934 рр. і займалося політичним зиском в країні.

ОЛІГАРХІЯ - влада багатих; така форма державної влади, за якою уся її повнота належить незначний частині суспільства.

«ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ» - так назвали журналісти в ЗМІ процесс формування демократичної більшості у парламенті, що відбувся на початку 2000р. і закінчився 1 лютого п’ятою сесією Верховної Ради України, яка зібралася в Українському домі в кількості 255 народних депутатів і переобрала керівництво Верховної Ради України: головою ВР – Плюща І.С., першим заступником – В.Медведчука, заступником – С.Гавриша.

ОПЕРАЦІЯ ”ВІСЛА”- насильницьке виселення українців з українських етнічних земель, що опинилися в межах Польщі, здійснене в квітні-травні 1947р. польским урядом при підтримці радянського уряду. Мета операції “Вісла”: в ході її здійснення ліквідувати бази діяльності ОУН-УПА.

ОПОЗИЦІЯ - протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому. Опозиції існують в парламентах цілого ряду країн, це не суперечить принципам демократії.

ОПОЛЯЧУВАННЯ - політика, яку проводив польский уряд стосовно українства на західно-українських землях, які Польща вважала історично складовою частиною своєї держави (насильницьке насаджування польскої мови, культури, католицизму тощо). Ця віра в дієвість Польщі спиралася на два припущення: 1)привабливість польскої культури; 2) слабкість українського національного руху (в обох припущеннях Польща помилялася). Ця політика здійснювалася Польщею до 1939р.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ”ЕДНАНИХ НАЦІЙ (ООН)- міжнародна організція створена в 1945р., основною метою якої є підтримання миру і безпеки в усьому світі, розвиток духовних відносин між націями на основі принципу рівності й самовизначення народів.

ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЕВРОПІ (ОБСЄ) - міжнародна організація, діяльність якої спрямована на зміцнення загальноевропейскої безпеки і співробітництва між країнами і народами.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ - організація, створена у Відні в 1929р. представниками УВО та студентських груп. Керівництво здійснював з-за кордону полковник Є. Коновалець. ОУН була “підпільною партією”, дотримувалися військових засад керівництва, конспіративних методів суворої дисципліни, проводила кампанію політичного терору проти польської держави та її представників, намагалися досягнути цілей “інтегрального націоналізму”. В 1938-1940рр. (після вбивства Є. Коновальця) розпалася на ОУН(Б) та ОУН(М).

ОСВІТА - це процес і результат засвоєння систематизованих знань.

ОФЕНЗИВА -прорив.

ОХЛОКРАТІЯ -домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, “маси”; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

ПАКТ РІББЕНТРОПА – МОЛОТОВА -одна з найдивовижніших в історії угод (23 серпня 1939р.), укладених між Німеччиною і СРСР: Гітлер, що не приховував ненависні до рядянської системи та своїх територіальних претензій на сході, прагнув нейтралізувати СРСР, перш ніж напасти на Заході; Сталін, йдучи на підписання угоди про ненапад та нейтралітет, сподівався спрямувати агресію нацистів проти Франції і Англії, прагнув виграти час для накопичення власних сил, поки між “капіталістами” точитиметься війна на взаємне виснаження, та підготувати грунт для Світової пролетарської революції.

ПАНЕГІРИК —безумовна похвала, похвальне слово, похвальна промова,

виступ; в літературі — похваль­ний вірш чи поема.

ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА -добровільний союз людей, об”єднаних єдністю цілей і дій в ім”я вираження і захисту інтересів певної спільності людей за допомогою політичної влади.

ПАРАФІЯ -нижча церковно-адміністративна одиниця, що об’єднує віруючих одного храму.

ПАРЛАМЕНТ – загальнонаціональна представницька установа держави, що здійснює законодавчі функції.

„ПАРТІЯ ВЛАДИ” – різні політичні сили, представники партійної та господарської номенклатури, які стали на позиції самостійності і об’єдналися під проводом Президента. «П.В.» вміло використовує інтелектуальний потенціал національно-демократичних сил, водночас не допускаючи його діячів до влади.

ПАРТІЙНІ ФУНКЦІОНЕРИ - штатні партійні працівники, що забезпечували функціонування всіх структур партії зверху до низу.

ПАРТИКУЛЯРИЗМ - прагнення до замкнутості, відособленості.

ПАСТВА - рядові парафіяни.

ПАТЕРНАЛІЗМ -покровительство, опіка старшого по відношенню до молодшого, опікуваного.

ПАТРІАРХ - титул глави автокефальної православної церкви.Помісна православна церква, керована патріархом.

ПАТРЫАРХАТ – помісна православна церква, керована патріархом.

ПАЦИФІЗМ – рух, учасники якого виступають проти війни; засудження будь-яких воєн, вимога дотримуватися миру на землі.

ПАЦИФІКАЦІЯ — «умиротворення», на шлях якого в найжорстокіших формах стала офіційна польська влада в 30-х рр. XX ст. в придушенні опору україн­ства (на західноукраїнських землях) проти соціаль­ного й національного гноблення.

ПЕРЕБУДОВА - сукупність суспільно-політичних процесів в СРСР в період з 1985 до 1991 р.р., пов’язаних з діяльністю першого і останього президента радянського союзу М.С.Горбачова.

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА – військове протистояння між двома воєнними блоками: Троїстим (Четверним союзом і Антантою), що охопило Європу та частину Азії в 1914- 1918 рр. Кожна з воюючих сторін боролася за панування в світі й переслідувала загарбницькі цілі. Приводом до війни стало вбивство герцога Ф.Фердинанда – наступника Австрійського престолу.

ПЛАН “АВТОНОМІЗАЦІЇ”- це план запропонований в 1922р. Й Сталіним, Генеральним секретарем ЦК РКП(б), наркомом наркомнацу, за яким усі радянські республіки, в т.ч. й УСРР, повинні були, втрачаючи свою незалежність (хоча й формальну), увійти до складу Російської федерації на правах автономних республік.

ПЛАН ФЕДЕРАЦІЇ - це план, запропонований в 1922 р. Головою РНК Російської федерації В.Леніним. Гостро критикуючи сталінський план”автономізації”, називаючи його шовіністичним, Ленін запропонував створення нової федеративної держави (СРСР), в яку Російська федерація увійде разом і нарівні з усіма національними республіками, що зберігають за собою право вільного виходу із цього союзу.

ПЛЕБІСЦИТ —один з різновидів волевиявлення народу шляхом всезагального

опитування громадян з най­важливіших питань життя суспільства.

ПЛЮРАЛІЗМ – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розумінні буття; система влади, що грунтується на взаємодії політичних партій та громадсько – політичних організацій.

“ ПОДВІЙНІ” ТЕХНОЛОГІЇ -наукоємкі технології, які використовуються як в громадському, так і у воєнному виробництві.

„ПОЛІСЬКА СІЧ” – нерегулярне формування української міліції, створене в серпні 1941р. Тарасом Бульбою – Боровцем, що діяло на території Полісся та Волині. „ П.С”. налічувала 2-3тис. чол, боролася з рештками Червоної Армії, що швидко відступала. В к. 1941р. „П.С.” перейшла до партизанської боротьби. Незабаром її було перейменовано на УПА, яка вела бої не лише проти радянських партизан, а й проти німців.

ПОЛІТИКА — мистецтво управління суспільними про­цесами та відносинами між великими соціальними групами (класами, націями тощо); це сукуп­ність різноманітних форм і методів діяльності, мистецтво регуляції відносин між громадянами і державою, що веде до вмілого використання влади й утримування її.

ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ – своєрідний симбіоз самодостатніх етнічних спільностей,що є громадянами України, перебувають в стані гармонійних взаємовідносин, виходячи з пріоритету не національних, а загальнонаціональних цінностей, прав людини й громадянина. Ядром П.Н. є, як правило, титульна нація, що дала назву державі.

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — добровільне об'єднання громадян для здійснення спільного завдання та задоволення політичних, економічних, соціальних, духовних та інших спільних інтересів. В демократичних суспільствах політичні партії сприяють формуванню й вираженню політичної волі громадян, перш за все через участь у виборах, а також через висування претендентів від політичної партії на виборну посаду.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА - сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносин між соціальними групами, націями, державами і забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

ПОПУЛІЗМ - схільність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

ПОХІДНІ ГРУПИ - групи, створені на завойованій націями території України переважно з числа ОУН(Б) з метою слідувати за наступаючими німецькими військами в Україні для організації і контролю місцевої адміністрації в новозавойованих українських землях.

ПРОДРОЗКЛАДКА - система державних заготівель сільськогосподарських продуктів, встановлена радянською владою в 1918—1921 рр., за якою насильницьким шляхом вилучалися у селян „залишки” хліба і встановлювалися „тверді ціни” на них.

ПРАВО НА СВОБОДУ СОВІСТІ —одне з демократичних прав людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, право безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність..

ПРАВОВА ДЕРЖАВА — суверенна, демократична держава, в якій: панує принцип верховенства права, дотримання закону всіма громадянами аж до тих, хто перебуває при владі, поважання особи, забезпечення недоторконості її прав і свобод; пріоритет прав людини перед правами будь-якої нації, класу, партії; пріоритет прав народу перед правами держави; взаємна відповідальність держави і громадян один перед одним; незалежність правосуддя та презумпція невинуватості.

ПРАВОЗАХИСНИК -представник руху, що виступає за дотримання прав і свобод людини і громадянина.

ПРАВОСЛАВ”Я - одне з трьох головних християнських віросповіданнь, поряд з католицизмом та протестанцизмом.

ПРАГМАТИЗМ - теорія та практика, основою яких є визнання досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативної діяльності.

ПРІОРИТЕТ - першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідей; переважне право, значення чогось.

ПРИВАТИЗАЦІЯ - процес перетворення будь-якої форми власності(державної, колективної, особистої тощо) в приватну, передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, перетворення державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, приватні тощо.

ПРИЧИНА - те, без чого не було б наслідку.

ПРОВОКАТОР - “таємний агент” силових структур, підбурювач, що діє з метою зради.

ПРОТЕКЦІОНИЗМ -сприяння створення найсприятливіших умов.

ПРОТЕКТОРАТ - покровительство сильного по відношенню до слабкого, якому приходять на допомогу і ставлять його в залежність.

П’ЯТИРІЧКИ – спроби Комуністичної партії здійснити величезні економічні перетворення за дуже короткі строки через формування планів, завдання та системи заходів, що були спрямовані на виконання цих планів. Планування здійснювалося на 5 років й було розраховано на ентузіазм народу, його патріотизм. Перші п’ятирічки (к. 20-30-і роки) остаточно зламали механізм саморегуляції економіки. Наростаюча централізація економічного життя, закладена в П., призвела до формування адмістративно-командної системи в СРСР.

„П’ЯТИРІЧКА ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ” – період сталінського терору 1937-1941 рр..

П”ЯТЕ УПРАВЛІННЯ - так називалося спеціальне управління, створене в 1967р. в брежневську добу при КДБ для боротьби з “ідеологічними диверсіями”. А насправді- з інакомисленням.

РАДА БЕЗПЕКИ – постійний вищий і керівний орган ООН, який складається з 5 постійних членів – СРСР (нині Росія), США, Велика Британія, Франція, Китай та шести непостійних членів, яких обирають на два роки. Основне завдання Р.Б. – підтримання миру на Землі.

РАДА ЄВРОПИ (РЄ) – європейська організація, що покликана захищати права людини, парламентську демократію і принцип верховенства права.

РАДИКАЛІЗМ – застосування рішучих, докорінних змін, заходів при роз’язанні якихось питань.

РАДНАРКОМ (РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ) – перший радянський уряд на чолі з В.Леніним. Після Жовтневого перевороту виникло питання, як назвати новий уряд: «Рада Міністрів» чи «Тимчасовий уряд». Троцький запропонував «Р.Н.К.», Ленін погодився («пахне революцією»). РНК проіснував з 1917 до 1946 рр.

РАДНАРКОМ УКРАЇНИ – маріонетковий радянський уряд України, що взяв таку назву в 1919 р., запозичивши її у Росії. Першим головою РНК України став болгарин Християн Раковський, присланий В.Леніним з Росії.

РАДЯНСЬКА ВЛАДА – влада, в основі якої знаходиться діяльність Рад депутатів (робітничих, селянських, солдатських, пізніше-народних), які виникли внаслідок безпосереднього волевиявлення частини трудящих і стали логічним продовженням революційних традицій 1905-1907 рр. Керівним органом всіх рад на території Росії після Жовтневого перевороту 1917 року стала РНК, першим керівником (головою) якого було обрано на II Всеросійському з’їзді Рад Володимира Ульянова (Леніна)

РАДЯНІЗАЦІЯ – політика і практика радянської влади на західноукраїнських землях, спрямована на соціалістичні перетворення „по-радянськи” (індустріалізація, колективізація, перетворення в духовному житті, розправа з тими, хто нехоче „таких” перетворень). Р. проводилася з вересня 1939р. до к. 40-х років (з прервою на радянсько-німецьку війну).

РАТИФІКАЦІЯ – затвердження органами верховної державної влади міжнародного договору, заключеного уповноваженими держав, що вели переговори.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – вдосконалення виробництва, краща, доцільніша його організація.

РАХУНКОВА ПАЛАТА —контрольний орган Верховної Ради України за

виконанням бюджету держави, введений за Конституцією України 1996 р.

РЕАБІЛІТАЦІЯ – відновлення доброго імені, відновлення в правах, визнання особи (групи осіб), що були необґрунтовано репресовані, невинними. В СРСР перегляд рішень колишніх колегій ОДПУ, „трійок” НКВД та „особливої наради” при НКВД – КДБ – МВС СРСР стосовно репресованих громадян почався після смерті Й.Сталіна.

РЕВОЛЮЦІЯ – негайна, насильницька зміна існуючого суспільно-політичного ладу – на противагу еволюції, поступовій зміні.

РЕГІОН – частина країни, область, район, що відрізняється від інших певними природними, економічними та іншими особливостями, ментальністю населення, що тут проживає.

„РЕЙКОВА ВІЙНА” – кодова назва одного з найважливіших напрямків діяльності радянського партизанського руху, який полягав в руйнуванні залізниць, мостів, нищення залізничних німецьких ешелонів в окупованих районах, які перевозили на фронт живу силу й техніку. „Р.В.” особливо посилилася під час Курської битви.

РЕПАРАЦІЯ – відшкодування збитків, понесених у війні.

РЕПАТРІАЦІЯ – повернення на батьківщину після війни військовополонених, біженців, переселенців, направлених на примусові роботи.

РЕПРЕСІЇ – невід’ємна частина, головна риса тоталітарного сталінського режиму, форма розправи цього режиму з т.зв. „класовими ворогами” на шляху соціалістичного будівництва. На Україні Р. в 20-30 рр. набули різних форм (розкуркулення, депортації, голодомори, викриття „шкідників” організацій, фізичне знищення).

РЕСПУБЛІКА —форма державного правління, за якої: народ є носієм суверенітету, єдиним джерелом влади в державі; він делегує на строго визна­чений строк державницькі повноваження орга­нам державної влади та місцевого самовряду­вання; глава держави й усі органи влади є виборними й змінюваними, а виконавча влада є похідною від представницького органу; державну владу ніхто не може узурпувати.

РЕФЕРЕНДУМ — форма безпосередньої демократії, пряме волевиявлення громадян через всенародне голосування.

РЕФОРМА – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої соціальної структури.

РИНОК – обмін товарів, який визначається пропозицією і попитом на товари у масштабі світового господарства (світовий зовнішній ринок), країни (національний внутрішній ринок) та її окремого району (місцевий ринок).

РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ – так ідеологи комуністичної партії брежнєвської доби, посилаючись на „самого В.І.Леніна”, назвали перехідний етап від соціалізму до комунізму, який „волюнтарист” Хрущов, мовляв, хотів „перескочити”, оголосивши, що країна вступила в етап розгорнутого будівництва комунізму. Р.С. розглядався, як суспільство, в якому планувалося успішно виділити питання задоволення власних потреб людини, де буде піднята на високий рівень економіка, наука, освіта та складеться новий тип цивілізації.

РОЗКУРКУЛЕННЯ – політика ліквідації куркульства як класу, спрямована на те, щоб позбавити заможного селянина його власності (землі, сільськогосподарського інвентаря, зерна, худоби), ізолювати його від маси бідних селян. Р. проводилося насильницьким, репресивним методом аж до фізичного знищення.

„РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ” – це процес нищення здобутків українського національного відродження 20-х рр., що розгорнувся в 30-ті рр. і супроводжувався масовими репресіями; політика українізації замінювалася політикою русифікації.

РУСИФІКАЦІЯ — сукупність умов, дій та заходів в на­ціональних неросійських республіках бувшого СРСР або в окремих регіонах Російської Федера­ції щодо звуження вживання рідної мови, користу­вання здобутками культури свого народу, вивчення своєї історії та піднесення на передній план знання російської мови, культури, історії Росії, тобто при­ниження всього національно-неросійського порів­няно з російським.

РУМУНІЗАЦІЯ – політика румунських властей, що проводилася на українських землях Бессарабії й Буковини 22 роки (1918-1940 рр.), спрямована на знищення української мови, школи, культури, невизнання українців окремою нацією, нищення українського місцевого самоуправління, яким вони користувалися до 1918 р. як російська провінція Бессарабії та австрійська провінція Буковини. Своєю нетерпимістю до українців Румунія перевершила навіть Польщу.

РУСИНСТВО – політична течія в Карпатській Україні в 20-30 рр.. яка вважала жителів цього краю окреми слов’янським народом.

„САМВИДАВ” – форма діяльності дисидентів по розповсюдженню підготовлених ними книг, статей, закликів, звернень, які викривали політику властей. Підготовлені матеріали переписувалися, передруковувалися, передавалися з рук в руки.

САМОВИЗНАЧЕННЯ НАЦІЇ — універсальний прин­цип розв'язання національного питання через право вільного вибору народом форми державно-націо­нального утворення чи національно-територіальної автономії аж до виділення й утворення самостійної, незалежної держави.

САТЕЛІТ – формально незалежна держава, фактично підпорядкована іншій, більш сильній державі.

САТРАП – жорстокий начальник, самодур-адміністратор, який не рахується із законами.

СВЯЩЕННИК – служитель культу, який має право здійснювати богослужіння і таїнства, за винятком священства. Друга назва – ієрей (старший священик – протоієрей).

«СЕРДЮКИ»—члени сердюцької дивізії, однієї з най­кращих військових частин

генерала П. Скоропад­ського, сформованої з представників заможного

селянства.

СЕПАРАТИЗМ — прагнення політичних сил до відокрем­лення країни чи певної її території від іншої країни. В поліетнічних державах—це рух національ­них меншин за відокремлення й створення власної держави чи встановлення автономного самоврядування.

СОЦІАЛІЗМ – термін, який вживали комуністи для означення ідеалу і дійсності з таким соціальним устроєм, за якого благо визначається перетворенням приватної власності в суспільну.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЗЕМЛІ —перетворення приватновлас­ницьких земель в загальнонародну власність.

„СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ” – літературно – художнє коментування сталінських „теоретичних положень”, прославлення радянської дійсності.

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА — принцип функціонування держави, у відповідності до якого вона бере на себе захист соціально слабких і піклується про втілення в життя соціальної справедливості.

СОЦІАЛЬНА НАПРУГА – ситуація в суспільстві, що готова вибухнути масовими заворушеннями.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА — сукупність різноманітних соціальних спільнот,

що склалася історично (класів, етносів, соціальних прошарків, груп людей тощо), а також стосунків між ними, обумовлених відповідним рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) – організація, створена 4 серпня 1914р. емігрантами із Наддніпрянщини – Д.Донцовим, В.Дорошенком, М.Залізняком, Ю.Бачинським та ін., що виступали за поразку Росії у Першій світовій війні і обстоювали ідею утворення самостійної держави під протекторатом Австро-Угорщини і Німеччини. Очолив СВУ Д.Донцов.

СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1922р. – це договір про утворення СРСР, підписаний членами делегації РСФСР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (всього 86 підписів) 30 грудня 1922 року. С.Д. визначав компетенцію Союзу, до відома якого в особі його верховних органів належали майже всі функції внутрішньої і зовнішньої політики, що були забрані у республік. Верховним органом влади СРСР оголошував з’їзд Рад. Вищим органом ставав РНК СРСР. Права республік С.Д. зводив нанівець, хоча де – юре залишав за ними формально право виходу. Суверенітет союзних республік, зафіксований в С.Д., залишався аж до розпаду СРСР політично-правовою легендою.

СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД) - об’єднання держав, що виникло в результаті розпаду СРСР (8 грудня 1991р.), метою якого було збереження і розвиток на новій основі економічних, культурних, політичних зв’язків між колишніми союзниками республіки. Україна

„СПРАВА СВУ” – сфабрикована справа: ВКП(б) „виявила” в 1929р. т. зв. Спілку визволення України, таємну націоналістичну організацію, яка звинувачувалася в зв’язках з емігрантськими силами, зарубіжними державами, підбурюванні селян проти колективізації, підготовці вбивства Й.Сталіна, спробі відокремлення України від Росії.

„СТАБІЛІЗАЦІЯ” – за часів брежнєвської доби це, по суті, консервація існуючого режиму, яка проявилася через підміну справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах всіх рівнів; зростання масштабу бюрократичного апарату; зведення нанівець самостійних громадських організацій на фоні зростання ролі комуністичної партії, як „керівної і спрямовуючої” сили в суспільстві, в руках якої зосередилася вся повнота влади.

СТАЛІНІЗМ - деформована антигуманна теорія, політика і практика, що торкнулася своєю злочинною суттю усіх сфер життя радянського суспільства, в центрі якого стояла окрема людина, групи людей, цілі народи.

СТРАХОВА КАМПАНІЯ – фінансова установа, що створює за рахунок своїх клієнтів спеціальний фонд, який використовується для покриття збитків цих клієнтів від нещасних випадків, стихійного лиха і т.п.

СУБ’ЄКТИВІЗМ – відношення до будь-чого, що визначається особистими симпатіями, поглядами суб’єкта; відсутністю об’єктивності.

СУВЕРЕННА ДЕРЖАВА - верховенство, самостійність державної влади в

рамках однієї країни, її незалежність від будь-якої влади всередині держави та на міжнародній арені, це повнота суверенітету, поширеного на всю її територію.

СУВЕРЕНІТЕТ — незалежне від будь-яких обставин і осіб верховенство народу, нації, держави у внутрішній і зовнішній політиці, що забезпе­чує незалежність та самостійність розвитку суспільства.

СУСПІЛЬСТВО – сукупність форм спільної діяльності людей, які склалися історично.

„СХІДНИЙ ВАЛ” – неприступний оборонний рубіж, який з метою переходу до затяжної позиційної війни і вимотування сил Червоної Армії почали будувати німці при відступі на Україні по р.Дніпро і р.Молочна (вересень-жовтень 1943р.). „С.В.” мав стати останнім вирішальним плацдармом німців на Україні.

„СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА” – назва Галичини, яку поляки вживали в період існування Речі Посполитої, на зразок того, як Росія називала Україну – Малоросія.

ТАБОРИ „СПЕЦІАЛЬНОГО РЕЖИМУ” – табори, створені в 1948р., для засуджених за „антирадянську діяльність” та „контрреволюційні акти”, в яких застосовувалися особливо витончені методи „впливу” на засуджених.

„ТАЛОННИЙ РЕЖИМ” – режим, що склався в період проведення політики „воєнного комунізму” і передбачав отримання продуктів харчування та деяких промтоварів лише за талонами.

ТЕМНИКИ – „тема тижня”; так називалися цензурні вказівки президентської адміністрації Леоніда Кучми, де журналістам вказувалося, які події висвітлювати (і як саме), а які ігнорувати.

ТЕНДЕНЦІЯ – напрям розвитку якогось явища.

ТЕОРІЯ – система основних ідей в тій чи інші галузі знань.

ТЕОРІЯ БОРОТЬБИ ДВОХ КУЛЬТУР – протиставленн міської культури, як культури вищого гатунку, сільській культурі, як культури нижчого рівня.

ТЕРОР – фізичне насильство, аж до фізичного знищення політичних супротивників. Особливо гостро Т. проявляється в боротьбі за владу.

ТИМЧАСОВА ВЛАДА – влада, у якій особи на керівні посади призначаються (чи навіть обираються) на певний, як правило, нетривалий термін до їх заміни іншими особами на постійній основі.

„ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА” – система виробництва, яка діє всупереч існуючому законодавству, частіше всього нелегально.

ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО – форма виробництва, при якій продукти виробляються для продажу.

ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП) – міжпартійний блок українських партій. Наддніпрянської України, що виник ще в 1907р., а після Лютневої революції 1917р., вийшов із підпілля, зініціювавши створення Української Центральної Ради.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Це один з основних демократичних принципів, пов’язаний із плюралізмом і правами людини.

ТОТАЛІТАРНА ДЕРЖАВА —держава, в якій в силу історичних умов склалася така система політичного та соціального устрою життя суспільства, за якої неконтрольована народом влада бюрократичної елі­ти отримала можливість руйнації або прямої забо­рони інститутів представницької демократії чи просто можливість військово-поліцейського терору.

ТРАДИЦІЇ – звичаї, порядки, що встановилися, успадковані, успадковані, передані від минулого, сприйняті даною владою і народом, використовуються для спадкоємності.

„ТРІЙКИ” – позасудові органи, т. зв. особливі наради з трьох чоловік (представник партійних, радянських та нкведистських органів), що почали діяти з листопада 1934р., виносили вироки у справах „ворогів народу” та членів їх сімей; відправили в табори та на смерть багато тисяч радянських(в т.ч. українських) людей. „Т.” припинили своє існування після смерті Сталіна, в Хрущовську добу.

ТРИБУНАЛ – спеціальний суд для розгляду справ з воєнних злочинів.

ТРОЇСТИЙ (ЧЕТВЕРНИЙ) СОЮЗ – союз, що склався в 1882р. між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією (до 1915р.), в 1915 році Італія вийшла, а увійшли в союз Болгарія і Туреччина. Головним противником вважав Англію, Францію та Росію.

УКРАЇНОФІЛЬСТВО – найбільш впливова ідеологічна течія в Закарпатській Україні в 20-30 рр.. яка демонструвала віданність українській культурі, традиціям і звичаям українського народу і відображала настрої більшої частини українців цього краю.

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) – військова організація, створена в 1920р. в Празі, що прагнула продовжити збройну боротьбу проти польської окупації. Очолив її пізніше полковник Є. Коновалець. УВО проводила операції, спрямовані на дестабілізацію польського режиму. В 1929р. УВО стала ініціатором заснування у Відні ОУН.

УЗУРПАЦІЯ – протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

УКРАЇНІЗАЦІЯ – український різновид політики коренізації, політика, що здійснювалася радянським керівництвом в 20-х рр. в національно – культурній сфері (мова, культура, релігія тощо). Українізація виступала, як засіб боротьби за збереження і розвиток української культури, як засіб боротьби за національну державність, за незалежність.

УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА (УГВР) – позапартійна структура з функціямигромадянського і військового управління. УГВР створена в липні 1944 р. І ставила за мету очолити збройну боротьбу проти окупантів, а після унезалежнення України передати всю повноту влади Українським Установчим Зборам Виконавчим органом УГВР був Генеральний секретаріат, очолюваний Романом Шухевичем.

„УКРАЇНСЬКА ХВИЛЯ” – таку назву отримав живий ланцюг між Києвом і Львовом (21 січня 1990р.), утворений з ініативи НРУ на честь 71-ї річниці від дня проголошення 22 січня 1919р. „Акту Злуки” УНР та ЗУНР.

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ – це питання про роль і місце українського фактора у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі. В широкому розумінні слова „У.П.” – це питання про умови, спроби та механізм возз’єднання українських земель в одну соборну незалежну власну українську державу, її розвиток, становлення та зміцнення.

УКРАЇНСЬКИЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ – термін, який застосовувася в радянській пропаганді. Його навішували представникам українського національного руху, патріотам України, всім тим, хто відстоював українську національну ідею, національні права українців і України.

«УКРАЇНСЬКИЙ П’ЄМОНТ» - Східна Галичина, як твердиня національного руху, база українського національного відродження; школи, культурні заходи, часописи, преса, громади, просвіти, кафедра історії України у Львівському університеті, національне товариство ім. Шевченка.

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ ’ ЄДНАННЯ (УНДО) – найчисленніша і найвпливовіша від усіх разом взятих політичних партій і організацій на Галичині, що була прямою спадкоємницею довоєнної Народно-демократичної партії. УНДО складалася з української інтелігенції та духовенства. Це була, по суті, ліберальна партія, що виступала за соборну незалежну Україну, через нормалізацію українсько-польських взаємин.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС – конгрес, який відбувся 6-8 квітня 1917 року у Києві, визначив структуру Центральної Ради (Велика рада. Мала рада); надав ЦР повноваження представляти народ України (практично перетворив її на своєрідний український парламент; одностайно висловився за національно-територіальну автономію України.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД —термін, вживаний в кількох основних значеннях: населення Української держави; поняття, що визначає суб'єкт української нації, який охоплює всі її класи, соціальні прошарки та групи; соціально-етнічна сукупність громадян, які про­живають на терені України.

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ (УЦК) – координаційний орган, створений у Кракові навесні 1940р., як своєрідний український заклад соціального забезпечення, догляду за хворими і літніми людьми, безпритульними дітьми, розвитку освіти, охорони здоров’я на території Генерального Губернаторства (частини окупованої німцями Польщі), де проживало українське населення. Очолив УЦК відомий український географ В.Кубійович.

УКРАЇНОФІЛЬСТВО —термін, який вживається для того, щоб підкреслити

вияв любові до України, її народу, його історії та культури, до всього

україн­ського.

УКРАЇНОФОБІЯ —термін, що уособлює негативний вияв до України, її

народу, історії та культури, зневаги до всього українського.

УКРАЇНСТВО —термін, донедавна вживаний тільки в зарубіжній історичній та філософській думці для означення етнічно-національної спільності людей, що мають своє коріння в етнічних межах України, а також їх нащадків в діаспорі.

УЛЬТИМАТУМ —категорична, остання вимога з певних питань однієї держави

до іншої, зафіксована в дип­ломатичному або будь-якому писаному документові чи в усній формі, супроводжувана погрозами.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

УНІ