Порівняйте соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій кін. XVIII - першій пол.XIX ст

Варіант І

Питання до модульного контролю № 2

Роберт Раушенберг.«Велосипеды».Берлин.Германия.1998.

з дисципліни «Історія держави і права»

1. Загальна характеристика періоду зародження феодалізму в Західній Європі.

2. Утворення феодальної держави у франків. Реформи Карла Мартелла.

3. Головні риси ранньофеодального права. " Салічна правда".

4. Сеньйоріальна та станово-представницька монархія у Франції. Реформи Людовика IX. Генеральні штати.

5. Нормандське завоювання Англії. Особливості сеньйоральної монархії в країні. Реформи Генріха II. Велика хартія вольностей. Поява парламенту.

6. Суспільний та державний лад в Німеччині в Х-ХIV ст.

7. Передумови абсолютизму і його головні риси.

8. Класична абсолютна монархія у Франції.

9. Особливості абсолютної монархії в Англії.

10. Князівський абсолютизм в Німеччині.

11. Середньовічне право в країнах Західної Європи: судоустрій та судочинство, майнове, сімейне, кримінальне право.

12. Загальна характеристика східного феодалізму.

13. Арабський халіфат та мусульманське право.

14. Середньовічна держава і право в Індії.

15. Середньовічні держава і право в Китаї та Японії.

16. Головні риси буржуазного суспільства і періодизація його історії.

17. Передумови буржуазної революції в Англії.

18. Загальна характеристика головних етапів Англійської буржуазної революції ХVII ст. Революційне законодавство.

19. Утворення англійської конституційної монархії.

20. Головні етапи французької буржуазної революції 1789-1794 рр.

21. Якобінська диктатура.

22. Уряд Директорії.

23. Перша імперія Наполеона Бонапарта. Цивільний кодекс Наполеона

24. Революція 1848 р. у Франції. Бонапартистська імперія (друга).

25. Державний устрій і законодавство Паризької Комуни 1871 р.

26. Буржуазна революція кінця ХVIII ст. в Північній Америці. Її особливості та етапи. Декларація незалежності 1776 ст.

27. Статті конфедерації 1781 ст. та Конституція 1787 ст. Білль про права.

28. Війна Півночі з Півднем: значення і наслідки. Другий цикл поправок до конституції.

29. Утворення Германського Союзу. Політичний розвиток Німеччини у 20-30 рр. I9 ст.

30. Революція 1848 р. Конституція Прусії 1850 р.

31. Об'єднання Німеччини. Конституція 1871 р. і політичний режим в Німеччині.

32. Становлення національних правових систем нового часу.

33. Формування і розвиток англійського права нового часу.

34. Формування нового права Франції.

35. Право Німеччини нового часу.

Наприкінці XVIІІ ст. українські землі, за трьома поділами Польщі, потрапляють під владу двох імперій - Російської та Австро-Угорської. Майже 150 років від кінця XVIІІ до початку XX ст. українці перебували під владою цих імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. Обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. За своїм політичним устроєм обидві держави були самодержавними монархіями. Проте режими цих імперій помітно відрізнялися: в Росії була абсолютна монархія, в Австрії - конституційна.

У Російській імперії царі користувалися необмеженою владою, чого не було у жодній країні Європи: ніде бюрократія не була такою деспотичною, поліція такою жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії, Управління Росією здійснювалося без урахування відмінностей національного походження та історичних традицій багатьох інших народів імперії. Щодо України, то виходячи з того, що українці за мовою і культурою були близькоспоріднені з росіянами, царський уряд став розглядати її як невід'ємну частину Росії, що на деякий час "випадково" була відірвана від неї.

Австрійська імперія за політичним устроєм являла собою багатонаціональну імперію: конгломерат двох великих народів - австрійців і угорців, і ряд менших етнічних груп. Тут жодна нація чи народність не мала абсолютної більшості, тому жодна національна культура не була такою визначальною, як російська культура в царській імперії. Проте найвпливовішою нацією були австрійці, а німецька мова переважала в армії і серед чиновництва. Становище українців в національному питанні було дещо кращим ніж в Росії, однак на всіх територіях західні українці терпіли тяжкий гніт своїх сусідів: у Галичині - поляків, Буковині - румунів, Закарпатті - угорців. Австрійський уряд мало робив для захисту українців.

На початку XIX ст. Російська імперія була однією з найбільших у світі. Переважна частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Південна Україна) входила до її складу. З ліквідацією політичної автономії України наприкінці XVIII ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її уніфікаційними методами управління.

Уся українська територія яка входила до складу Росії, була поділена на три генерал-губернаторства і дев'ять губерній: Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську. Катеринославську, Таврійську, Херсонську та Харківську. Увесь адміністративно-управлінський апарат повинен був забезпечити владу царизму на місцях. Щодо найбільшої маси населення - кріпосних селян, то вся влада над ними належала поміщикам. Знищення російським царизмом наприкінці XVIII ст. української державності на Лівобережжі та Слобожанщині супроводжувалось русифікацією корінного населення. Царські адміністратори витісняли українську мову з імперських установ і навчальних закладів усіх ланок освіти. Переважна більшість українського панства мала статус російських дворян (такими імперські власті визнали майже 25 тис. шляхетських родин колишньої Гетьманщини). Отримавши підтвердження прав на володіння маєтками і кріпаками, вони пішли прислуговувати царським властям у губерніях і повітах, більшість з них навіть у родині спілкувалась російською мовою.

Економічний розвиток України в першій половині XIX ст. характеризувався розкладом феодально-кріпосницької системи. Основна ознака цього періоду - поглиблення кризи феодально-кріпосницької системи і зародження капіталістичних відносин. У другій половині XIX ст. феодально-кріпосницька система в обох імперіях зазнала глибокої кризи. Вийти з неї можна було шляхом ліквідації кріпосного права і проведення реформ, що сприяло б розвитку ринкових відносин. 19 лютого 1861 року Олександр II видав маніфест про скасування кріпосного права.

Західноукраїнські землі під владою Австро-Угорської імперії

Наприкінці XVIII ст. відбувся черговий перерозподіл українських земель. Внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею близько 60 тис.кв.км з населенням 3,5 млн. осіб, з яких 2,4 млн. українців. Крім того, з XVII ст. у складі австрійської монархії під владою Угорського королівства перебувало Закарпаття. На цих територіях українське населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного тиску з боку монархії. Особливо тяжким було життя західноукраїнських селян, які становили більшість українців. За право користуватися земельними наділами селяни Східної Галичини відробляли щотижневу панщину по 5-6 днів.