Погодинний розподіл навчального часу 3 страница

 

3. Утворення абсолютної монархії.

Обставини, що сприяли утвердженню абсолютної монархії. Виникнення абсолютизму (2 пол. XVII ст.). Ліквідація Земських соборів. Зміцнення наказової системи управління. Створення постійного війська. Фінансова самостійність царя. Зменшення значення Боярської думи. “Таємна дума”. Підпорядкування державі церкви. Остаточне оформлення абсолютизму (1 чверть XVIII ст.). “Ближня канцелярія”. Міністри. Рада (консілія) міністрів. Сенат. Бюрократичний апарат. Перетворення Росії в імперію (1721 р.). Особливість абсолютизму в Росії та етапи його розвитку. Суспільний устрій, правова реґламентація положення станів. Дворянство і їх монопольне право на земельну власність. Зрівняння у правовому положенні вотчини і маєтку. Указ про єдиноспадкування (23 березня 1714 р.). Привілеї дворянства як неподатного стану. Указ про подушний перепис (26 січня 1718 р.). Табель про ранги (24 січня 1722 р.). Обов’язки дворян щодо служби. Маніфест “Про дарування вольностей і свободи всьому російському дворянству“ (1762 р.) “Жалувана грамота дворянству” 1785 р. Духовенство. Тарханні грамоти. Права і обов’язки чорного і білого духовенства. Одержавлення церкви і поширення на неї державних податків. Наступ на права церкви (поч. XVIII ст.). Ужорсточення правил вступу у духовний стан (1722 р.). Укази від 26 лютого 1764 р. і 1797 р. Селяни. Поміщицькі селяни і їх повинності. Панщина і оброк. Введення подушної податі (листопад 1718 р.) та її наслідки. Укази 1721 р. і 1767 р. Державні селяни і їх повинності. Посесійні селяни. Економічні селяни і їх повинності. Двірцеві селяни. Міське населення. Зародження буржуазії. Посадське населення. Органи самоврядування. Магістрати. Посадські збори. Староста. Поділ міського населення на знатних, регулярних (2 гільдії) громадян і “підлих” людей. “Жалувана грамота містам” 1785 р. Розподіл міщан на 6 розрядів. Повинності міщан. Міська дума. Державний лад. Центральні органи влади й управління. Монарх. Сенат. Присутність (загальні збори сенаторів). Розрядний стіл. Розправна палата. Генерал-рекетмейстер. Фіскали. Губернські комісари. Утворення колегій. Генерал-прокурор. Обер-прокурор. Прокурори при колегіях і надвірних судах. Реформа місцевого управління 1775 р. Утворення Верховної Таємної Ради (1726 – 1730 рр.). Комітет міністрів (1731 – 1741 рр.). Кабінет її величності. Імператорська рада. Рада при найвищому дворі (1769 – 1801 рр.). Накази. Колегії. Головний магістрат. Централізація державного апарату. Місцеві органи керування. Бурмістерська палата. Бурмістерські хати. Воєводи. Дворянські ради. Введення нового адміністративно-територіального поділу (1708 р.). Губернатори. Генерал-губернатори. Віце-губернатори. Ландрати (радники). Канцелярія. Повіти. Коменданти. Провінції. Обер-коменданти. Ліквідація повітів (1715 р.). Дистрикти (округи). Земські комісари. Міські магістрати. Полкові дистрикти. Зміна адміністративного устрою. Скасування дистриктів (1726 р.). Відновлення повітів (1727 р.). Губернська реформа (1775 р.). Губернська і повітова адміністрація. Судові органи. Посилення ролі царя у відправленні правосуддя. Сенат. Юстиц-колегія. Судові функції наказів і колегій. Ландріхтери. Судові округи. Надвірні суди. Нижні суди: колегіальні і особливі. Поміщицький суд. Судові функції магістратів. Ліквідація нижніх судів (1722 р.). Створення провінційних судів. Військовий суд (крігсрехт) і його інстанції. Станові губернські і повітові суди. Верхній земський суд. Нижня розправа. Совісний суд. Армія. Дворянське ополчення. Піхотні і кавалерійські полки. Рекрутська система (1705 р.). Розрядний, військових справ накази. Адміралтейська колегія. Полки, ескадрони, батальйони, роти. Дивізії і бригади. Каральні органи. Розбійний наказ. Таємна канцелярія. Канцелярія таємних пошукових справ. Таємна експедиція Сенату. Секретні слідчі комісії. Поліція. Право. Закони (укази, реґламенти, статути, маніфести). Право власності. Указ від 23 березня 1714 р. та його скасування у 1731 р. Указ від 18 січня 1721 р. Заставне право. Зобов’язальне право. Договори та їх види: товариства, особистого і майнового наймання, дарування і міни, поклажі, позики. Сімейне право. Шлюбний вік. Зміна порядку заключення шлюбу. Правовий статус дружини і дітей. Опіка. Станові органи опіки. Спадкове право. Кримінальне право. Поняття злочину. Види злочинів: проти віри, посадові, порядку керування, проти суду, моралі, особи. Види покарань. Страта та її види. Тілесні покарання. Покарання шпіцрутенами. Тюремне заточення та його види. Позбавлення честі і прав. Конфіскація майна. Процесуальне право. Слідчий процес. Пошукова форма процесу. Три частини процесу. Докази та їх види. Вирок і порядок його прийняття.

 

Тема 12 Держава та право у країнах Середньовічного Сходу

 

1. Особливості розвитку держави та права.

Середньовічне східне суспільство і особливий шлях його еволюції. Відмінності розвитку країн середньовічного Сходу від Заходу. Традиційність структур. Рабство. Багатоукладність. Багатоваріантність еволюції та фактори, що її зумовили в країнах Сходу. Проблема визначення середньовіччя для країн середньовічного Сходу. Характерні ознаки розвитку близькосхідного реґіону. Спорідненість соціально-економічної еволюції середньовічних країн Сходу. Відсталість. Уповільнений характер розвитку. Багатоукладність. Державна власність. Роль держави. Особлива структура панівного класу. Співпадіння панівного класу з бюрократією як основна ознака суспільного розвиту. Ступінь залежності селян-виробників та обсяг їх справ. Податки як форма залежності селян. Рівень суспільного розподілу праці. Особливість ролі міст. Східна сільська община. Статус ремісників. Відсутність на Сході державних форм, характерних для Західної Європи. Спадкова монархія як найпоширеніша форма державності на Сході. Оцінка рівня централізації держави і ступеню застосування військово-демократичних методів. Релігійна ідеологія та її вплив на соціально-політичну структуру. Відсутність на Сході інституту віросповідування і стану духовенства. Необмежена влада держави і відсутність автономії релігійних інститутів. Іслам про неподільність духовної і цивільної влади. Відсутність системи спадкових титулів. Причини безконфліктності відносин між духовною і цивільною владами. Загальні риси державного апарату на Сході. Адміністративна, податкова і судова функція державного апарату. Неофіційні органи управлінських структур як особливість державного апарату східних суспільств. Консерватизм, стабільність, традиційність як загальні риси, притаманні нормативним системам і праву у країнах Сходу. Станова і кастова нерівність у правових системах країн Сходу.

 

2. Арабський халіфат.

Утворення на Аравійському півострові Халіфату в результаті об’єднання арабських племен (VII ст.). “Ханіфський” рух за об’єднання племен. Пошуки нової істини. Мухаммед (біля 570-632 рр.). Культ єдиного бога – Аллаха. Заклики раннього ісламу до соціальної справедливості. Характерні риси ісламу стосовно проблеми влади. Виникнення державного утворення в Медині (20-30-ті рр. VII ст.). Халіфи. Завершення політичного об’єднання Аравії т.зв. праведними халіфатами. Завойовницька політика у VII – 1 половині VIII ст. і утворення середньовічної імперії – Арабського Халіфату. Періоди розвитку. Дамасський, за часів династії Омейядів (661-750 рр.) і багдадський, за часів Аббасидів (750-1258 рр.) періоди. Характерні риси мусульманського суспільства. Державна власність. Рабська праця. Державна експлуатація селян. Релігійно-державна реґламентація усіх сфер суспільного життя. Відсутність станових груп, особливого статусу міста, свобод і привілеїв. Юридичний статус особи. Правовий статус мусульман і немусульман (зімміїв). Політика ісламізації і арабізації. Характеристика державного устрою Халіфату як централізованої теократичної монархії. Духовна (іммат) і цивільна (емірат) влада халіфа. Візир. Начальник особистої охорони халіфа. Завідувач поліцією. Особливий чиновник. Спеціальні урядові канцелярії-дівани як центральні органи державного управління. Дівани військових, внутрішніх справ, поштової служби. Місцеві органи. Упорядкування місцевої адміністрації за персидським зразком у VII-VIII ст. Поділ території на провінції. Військові намісники – еміри і їх функції. Наіби (помічники емірів). Старшини (шейхи) – керівники мілких адміністративних підрозділів. Суд. Халіф – верховний суддя. Судочинство як привілей духовенства. Колегія богословів. Судді (каді) і їх функції. Принцип неоскаржуваності судових рішень. Армія. Племінне ополчення. Військова реформа кін. VII – сер. VIII століття. Зміни в державному ладі у IX ст. Обмеження цивільної влади халіфа. Посилення влади великого візира. Утворення професійної армії. Гвардія халіфа. Посилення сепаратизму провінцій. Спадковий характер влади намісників. Династії емірів. Розпад халіфату на емірати і султанати. Багдадський халіф – духовний глава сунітів. Східний халіфат, його завоювання та ліквідація монголами у XIII ст. Перенесення резиденції халіфів у Каїр.

 

3. Мусульманське право.

Включення елементів попередніх правових культур в мусульманське право (шаріат). Своєрідність шаріату. Шаріат як конфесійне право. Синкретизм шаріату і його доктринально-нормативної частини (фікх). Ібадат. Види дій мусульман, яким придавався правовий і морально-релігійний смисл. Свобода волі мусульман та її межі, їх права і обов’язки. Вплив містико-релігійної оболонки на правові конструкції і поняття. Розвиток шаріату від казуальних методів виведення правових норм до логіко-системних. Відносна цілісність права. Домінанта конфесійного, а не територіального принципу права. Відмінності шаріату від західноєвропейського права. Формування двох напрямків і розкол шаріату на ортодоксальний сунізм і шиїзм та їх групи (школи). Джерела права. Коран. Сунна. Іджма. Фетва. Кіяс. Місцеві звичаї. Фірмани. Кануни. Правове регулювання майнових і сімейних відносин. Правоздатність і дієздатність особи у мусульманському праві. Майно, власність, речі як об’єкти права. Встановлення права власності. Приватна власність (мульк). Особливий правовий режим земель мусульманської общини. Вакуф. Зобов’язальне право. Види договорів. Шлюбний договір. Шлюбний вік. Особливість заключення шлюбу у шиїтів. Правове регулювання розлучення. Спадкове право. Заповіт. Злочини і їх групи, покарання і їх види. Викуп. Судовий процес. Звинувачувальний, публічний, усний характер процесу. Докази.

 

Тема 13 Держава та право середньовічних Китаю, Японії, Індії

 

1. Середньовічна держава і право Китаю.

Розпад Ханьської імперії у III ст. Період столітньої смути. Відтворення державної єдності. Централізація Північного Китаю. Династія Цзинь (265 – 420 рр.). Реформи Сим Яня. Поділ населення на податних першого і другого розрядів. Введення нового варіанту надільної системи – “рівних полів” (485 р.). Система “дворазового подату” (780 р.). Реформи Ван Аньши (XI cт.). Монгольська династія Юань (з 1279 р.). Всекитайська династія Мін (1368 – 1644 рр.). вторгнення манчжурів і встановлення манчжурської династії. Станово-класова структура. Правовий статус особи “се” (колір). Станово-класові групи. “Благородні”, “добрі”, “підлі”. Чиновництво, його ранги і класи. Державний лад. Розподіл функцій органів управління. Централізована імперія за династії Тан (618 – 907 рр.). Імператорський двір. Державна рада. Канцлери. Центральний апарат. Відомства. Цензорат. Вищий наглядово-контрольний орган. Комісаріати. Зростання політичного впливу євнухів. Формування двірцевого і відомчого центрів влади. Великий секретаріат (до 1380 р.). Місцеве управління. Адміністративний устрій. Провінції (дао) і органи їх управління. Уповноважені і їх функції. Області (чжоу). Повіти (сянь). Органи самоврядування. Общинні старости. Суд. Судова ієрархія: імператор, виборний старійшина села, повітовий начальник, управи. Столичні судово-слідчі органи. Відомства покарань. Храм великої істини. Центральний ревізійно-слідчий кримінальний суд. Армія. Військовозобов’язані. Найманці. Кіннота. Реформа Ван Аньши. Рекрутський набір. Регулярна армія. Військові округи і прикордонні гарнізони у Міньській державі. Общинні формування. Порядок призначення головнокомандувача в армії. Головний військовий координатор.

Джерела права. Династійні зводи законів. Традиційно-правові норми (люй). Доповнення (лін). Розподіл по сферах правового регулювання між люй і лін. Систематизація законів в суйському (VI ст.) і таньському (VII ст.) Китаї. Кодекс VII ст. династії Тан “Тан люй шу-і”. Виправлене й переглянуте зібрання кримінальних законів (960 – 963 рр.). Бюро по перегляду й класифікації законів. “Звід законів із 900 статей”. “Звід законів династії Мін” (кін. XIV ст.). Цінський кодекс 1647 р. Кримінальне право. Стереотипи масової правосвідомості китайців. Взаємодія моральних норм (лі) і жорстоких правових норм (фа). Особливість застосування колективної відповідальності й заохочення доносительства. Репресія, санкція як головна риса закону, а не регулятори сфери свободи особистості. Особливість розвитку кримінального права. Вільний і раб як суб’єкти злочину. Розмитість межі моральної норми як причина відсутності сформульованого в законі правового поняття. Правова доктрина III-IV ст. про умисел злочину. Нерозробленість інституту необхідної оборони. Пом’якшуючі обставини при винесенні покарань. Класифікація злочинів. “10 зол”. Порядок визначення покарань. Злочини проти особи. Нероздільність адміністративного і кримінального покарань. Система покарань. Система п’яти основних покарань. Побиття, заслання, каторжні роботи, три види смертної кари. Особливість застосування каторги як виду покарання. “Вісім правил” застосування покарання до осіб високого соціального статусу. Переваги інших категорій чиновництва при вирішенні питання про покарання за злочини. Інститут “тіні”. Принцип колективної відповідальності. Регулювання майнових відносин. Колективна власність на землю, її форми та види. Заклад землі, рухомого майна. Договори купівлі-продажу. Особливість здійснення цієї операції з різними об’єктами. Заходи по регулюванню ринку. Державна торгівельна монополія. Договори купівлі. Шлюбно-сімейне право і релігійна традиція. Порядок заключення шлюбу. Шлюбний вік. Шлюби, що заборонялись. Порядок розторгнення шлюбу. Спадкування та його характер. Спадкування чину. Спадкове право дочок і синів. Судовий процес і його характер. Початок справи. Скарга. Переслідування злочинця як обов’язок держави. Відповідальність чиновників за розшук злочинців. Судові посадовці та персонал. Відповідальність за неявку в суд. Презумпція винуватості звинуваченого. Порядок застосування катування. Винесення присуду. Страта і порядок її застосування.

 

2. Середньовічна держава і право Японії.

Розклад первісного суспільства (III ст.). Обмежений характер поширення рабства та його причини. Формування племінних союзів. Об’єднання території за часів Ямато. Боротьба кланів. Сьотоку-тайсі. Конституція Сьотоку (604 р.) або Закон із 17 статей. Принципи державного управління. Основні положення Закону. Нерівність. Власність на землю. Маніфест Тайка. Кодекс “Тайхо рьо”. Реорганізація системи управління і аграрних відносин. Надільна система. Перехід земель у державну власність. Система перерозподілу земельних ділянок. Повинності державних селян. Заміна надільної системи помісною приватновласницькою системою (сьоен). Формування крупного землеволодіння. Ліквідація поліцентризації. Утворення замкненого стану самураїв (бусі) і його характеристика. Засилля кланових груп і їх вплив на процес централізації держави та соціально-економічний розвиток. Посилення центральної влади. Період третього сьогунату Токугави (поч. XVII – 1 пол. XIX ст.). Буржуазні зміни в період реставрації Мейдзі (1868 – 1912 рр.). Станово-класова структура. Соціальні прошарки “добрих” (“рьомін”) і “государевих людей” (“камін”) та їх правовий статус. “Двір” і його обов’язки. “Підлі” люди і їх правовий статус. Раби (нухи). Зрівняння рабів із селянами (830 р.). Робітники казенних дворів. Холопи (кедін). Встановлення першого сьогунату Мінамото і поділ населення на васалів сьогуна (гокенін) і васалів інших власників, храмів і монастирів (хігокенін). Селяни, ремісники, торговці. Повинності селян. Соціальні зрушення у XIII – XV ст. Виникнення об’єднань ремісників і торговців (дзя). Втрата землі самураями за борги. Володіння даймьо. Станово-класова структура суспільства у період третього сьогунату. Станово-класові групи. Самураї (сі). Селяни (но). Ремісники (ко). Торговці (сьо). Парії (“ета”). “Вісімнадцять законів” 1615 р. сьогуна токугавської династії Іеясу. Дворянство. Власники-князі (даймьо). Фудай-даймьо. Тодзама-даймьо. Придворна аристократія (куге). Самураї. Повинності селян. Державний лад. Реформи Тайка і утворення ранньофеодальної держави. Клан Фудзівара. Двовладдя. Державні ради “Дадзе-кан” і “Дзінгі-кан”. Міністри. Радники. Міністерства. Роз’їздні цензори-контролери. Управління. Губернатори. Сьогунат як нова форма правління. Перший сьогунат Мінамото (1192 – 1333). Другий сьогунат Асігага (1338 – 1573). Третій сьогунат Токугава (1606 – 1867). Військово-політичне об’єднання держави за першого сьогунату. Військово-бюрократичний апарат (бакуфу). Уповноважений сьогуна (тендай) і його функції. Ослаблення влади бакуфу за другого сьогунату. Встановлення васальної залежності від Китаю. Утвердження абсолютистського правління у (XVII – XVIII ст.). Ліквідація політичного впливу імператора у часи третього сьогунату. Сьосідай. Система закладання. Перший радник сьогуна (тайро). Старші радники (редзю). Уряд (бакуфу) та його колегії. Місцеве управління. Провінції (куні). Повіти. Військові губернатори або протектори (сюго). Правителі областей. Поліцейська інспекція (мецке). Дайкани. Армія. Обов’язкова військова повинність (645 р.). Військове міністерство. Штаби. Управління. Десяткова система. Військові ранги. Самураї та їх “кодекс честі”. Військова реформа сьогуна Худейосі (1590).

Джерела права. Звичаєве право. Поняття “семи небесних гріхів” і “восьми небесних гріхів”. Становлення писаного права та його специфічні риси. Правові норми в Конституції Сьотоку-тайсі 604 р. та їх характер. Кодекс “Тайхо-рьо” 702 р. Кодекс “Йоро ріцу рьо” 718 р. Відсутність поділу права на приватне та публічне та на галузі права. Укази і постанови імператора. “Збірник постанов років Енгі” 927 р. Втрата “ріцу” і “рьо” загальнояпонського нормативного характеру в період сьогунату. Морально-правові звичаї, гірі. Вплив конфуціанства на розвиток права. “Кодекс честі” (буке-хо). “Уложення років Дзьоей” 1232 р. Указ 1267 р. Укази “милосердя”. Указ 1643 р. Занепад загальнояпонського права у XV – XVI ст. “Кодекс років Кьомму” (1334 – 1338) та його доповнення. Законодавство у період третього сьогуната Токугави і його адресний характер. Спроби повернутись до старих порядків “правової держави” у XVIII ст. Кодекс із 100 статей 1742 р. Знання законів як привілей обраних. Кримінальне право. Відмінність рьо від ріцу. Поняття “законності” та його розуміння. Кримінальний кодекс “Тайхо ріцу рьо”. “8 зол”. П’ятичленна система покарань. Особливості застосування смертної кари. Заслання. Каторга. Конфіскація майна та особливості її застосування. Штраф. Спецпокарання. Особливість покарання чиновників. Поширення норм кримінального права на представників церкви. Пом’якшуючі обставини. Злочини проти власності. Позаправова розправа. Ужорсточення покарань. Регулювання майнових відносин. Форми власності на землю. Правове регулювання використання казенних громадських, великосімейних земель. Оренд землі. Рухомі й нерухомі речі і правове регулювання відносин, пов’язаних з ними. Спадковий фонд і бенефіцій самурая-воїна. Гіму. Договірне право. Непрестижність приватної торгівлі. Державний контроль ринкової торгівлі. Договори казенної і приватної позики. Регулювання кредитних відносин. Договір найму. Сімейно-шлюбне право. Умови дійсності шлюбу. Шлюбний вік. Порядок розлучення. Спадкове право. Заповіт. Судовий процес. Обвинувально-інквізиційний характер процесу. Початок судової справи. Розслідування. Тортури. Визначення підсудності справи. Управління конфіскації майна і тюремне управління. Інспектори. Апеляційні інстанції.

 

3.Середньовічна держава і право Індії.

Період роздробленості (V-VII ст.). Імперії Гуптів (IV-V ст.), Харші (VII ст.). Загарбання Північних районів мусульманами (VII-VIII ст.) і утворення Делійського султанату (1206-1526 рр.). Імперія великих моголів (1526-1707 рр.). Станово-класовий поділ. Формування кастової системи в умовах ієрархії варнового суспільства. Вищі брахманські і кшатрійські касти. Касти вайш’їв і шудр. Мілкі індійські князі-раджі. Султан. Державна власність на землю. Податок землевласників (харадж). Подушний податок немусульман (джизья). Державний фонд земель. Приватна власність (мульк). Пожалування землі (джагіра). Поділ монгольської Індії на дві частини: раяті і заміндарі. Формування васально-ленної системи відносин. Витіснення ієрархії попередніх військових і цивільних чинів ієрархією феодальних землевласників. Державний лад. Центральне управління. Держави-князівства у VI XII ст. та їх характеристика. Примітивні державні утворення Харші (VII ст.), Чалук’їв (VII ст.), Гурджара-Прутіхарів (VIII ст.). Головні князі (махараджі). Радники. Мантріпарішад. Воїни і збирачі податків в системі державного апарату. Релегійно-культурна єдність та її значення для розвитку державності в Індії. Традиційна політична роздробленість і слабкість державного центрального апарату. Вплив общинної організації на суспільство. Входження індійських земель у склад держави Гурідів. Делійський султанат. Захоплення Індії моголами (поч. XVI ст.). Глава держави (султан, падішах) та його обов’язки. Візир. Центральне управління. Відомства (дівани). Мірсамана. Садр-ус-садура. Нерозмежованість функцій між двірцевими сановниками і державними чиновниками. Двірцевий управитель (вакіл-і-дар). Особистий секретар падішаха. Реформа Акбара (XVI ст.). Місцеве управління. Адміністративний поділ. Провінції. Округи. Община. Адміністративний устрій за часів Делійського султанату. Провінції. Області (шики). Райони (паргана). Патта. Обласний поділ за часів Могольської імперії. Намісники (хакіми). Військові начальники областей (фоуджари). Збирачі податків (гомашти). Начальники міст (котвали). Общинне самоврядування. Маккадами, чаудхрі (вожді). Хута. Общинні ради (панчаяти). Армія. Кіннота. Десяткова система. Військові чини. Емір. Мелік. Хан. Найманці. Відокремленість суду від адміністрації. Судді – кадії. Особливість ієрархії судових посад, цивільного і кримінального судочинства. Панчаятні суди.

Джерела права. Зміни в правовій системі Індії під впливом мусульманського права. Звичаєве право. Правові трактати. Коментарі і нібандхи як головні джерела індуського права. Коментарі Асахайя дхармашастри Нарада (Нарадабхазіа). Коментарі Законів Ману: Бхаруччі (VIII ст.), Медхатітхі (IX ст.), Гавіндараджі (XII-XIII ст.) та ін. Коментарі дхармашастри Яджнавалкья. Мітакшара (XI cт.) Віджнанешвари як школа індуського права. Даябхага Джімутавахана, створившого у XII ст. нібандху та його школа. Партикуляризм права. Особливі уявлення про шляхи розвитку традиційного права. Звичаєве право в правовій системі Індії. Коментаторська діяльність по розробці приватного права. Нерухомість як принцип традиційного права. Інститути власності й спадкування. Речове право. Власність “бенамі”. Інститути неділимої сімейної власності “раджья”, власності великої індуської сім’ї і неподільної власності. Інститути релігійної власності. “Деваттарам”. Шебаіти і пуджарі. Матха як форма релігійної власності. Пітхи.

 

Тема 14 Історія держави та права Англії у новий час

1. Революція XVII ст. і зміни в державному ладі Англії.

Особливості і основні етапи англійської буржуазної революції. Становлення буржуазної держави і права Англії в ході революції XVII ст. “Великий заколот”. “Славна революція”. Гасла реформи церкви і поновлення старовинних звичаїв і обрядів як ідеологічне підґрунтя революції. Розстановка соціально-політичних сил як особливість революції. Союз буржуазії і нового дворянства та його вплив на характер і результати революції. Фактори незавершеності революції. Вплив аристократії на формування буржуазної, конституційної монархії. Феодальні заклади. Еволюція аристократичної політичної системи Англії у бік буржуазно-демократичної. Політичні течії. Два табори, їх політичні концепції та соціальна база. Пурітани і їх течії. Пресвітеріани і їх політична платформа. Індепенденти та їх соціальна база. О. Кромвель. Програма індепендентів. Левеллери, їх маніфест “Народна згода” 1647 р. та його ідеї. Діггери. Зміна форми держави. Протистояння короля і парламенту. Петиція про право 1628 р. та її вимоги. Права короля у відношенні до підданих. Недоторканність приватної власності. Розпуск парламенту. Безпарламентське правління Карла I (1629-1640). Довгий парламент (1640-1653). Право парламенту на імпічмент вищих посадовців. Трирічний акт 16 лютого 1641 р. Реґламент роботи парламенту. Обмеження повноважень Таємної ради. ЛІквідація системи надзвичайних трибуналів у т.ч. Зоряної палати й Високої комісії. Велика Ремонстрація 1 грудня 1641 р. Встановлення політичної відповідальності посадовців перед парламентом. Громадянська війна між королем та парламентом (1642-1647 і 1648-1649). Організація армій короля і парламенту. Парламентський “Ордонанс про міліцію”1642 р. та позиція щодо нього короля. “Протестація” 1642 р. та її вимоги. Початок військових дій. Ордонанс про нову модель 1645 р. Ліквідація єпископату і введення пресвітеріанського улаштування церкви. Конфіскація земель єпископів і роялістів. Акт 1646 р. і право приватної власності на землю. Залежність селян-копігольдерів від лендлордів. Правове вирішення законності огороджень селянських земель. Полонення короля. Загострення боротьби між пресвітеріанами й індепендентами. Підтримка пресвітеріанами короля і друга громадянська війна. Чистка парламенту і перехід влади до індепендентів. Палата общин як носій верховної влади в Англії (4 січня 1649 р.). Суд і страта короля. Ліквідація королівського звання і верховної палати. Завершення конституційного закріплення республіканської форми правління. Акт 19 травня 1649 р. і проголошення республіки. “Представники Народу і Парламенту” як орган верховної влади. Державна рада як вищий орган виконавчої влади. Загострення соціальної боротьби. Зростання впливу левеллерів. Проголошення “протекторату” – режиму індепендентської диктатури. Акт “Зброя управління” 1653 р. та його положення. Лорд-протектор. Зміни у виборчій системі. Введення щорічного податку.

 

2. Утвердження конституційної монархії та її еволюція у XVIII-XIX ст.

Реставрація монархії Стюартів 1660 р. Бредська декларація 1660 р. та її положення. Нова розстановка політичних сил і посилення політичної реакції. Партії “торі” та “вігів” і їх соціальна база. “Акт про поліпшення забезпечення свободи підданого і про попередження заточень за морями” 1679 р. як конституційний документ та його принципи справедливого й демократичного судочинства. Історична обмеженість закону. Об’єднання “вігів” і “торі”. Переворот 1688 р. “Славна революція”. Завершення оформлення компромісу між буржуазією і земельною аристократією. Утвердження конституційної монархії та її законодавче закріплення. Білль про права 1689 р. і визначення статусу парламенту в системі державних органів. Акт про улаштування (Закон про престолоспадкування) 1701 р. і його положення. Оформлення інститутів буржуазного державного права. Збереження дуалізму влади. Розвиток конституційної монархії. Становлення “відповідального уряду”. Утвердження нових принципів взаємовідносин законодавчої і виконавчої влади. Конвенціональні норми. Монарх і зміна його статусу. “Відчуження” короля від кабінету. Посилення функцій прем’єр-міністра. Максима “король царює, але не управляє”. Нова система взаємовідносин між кабінетом і парламентом. Представництво кабінету у нижній палаті парламенту. Утвердження принципу формування кабінету на однопартійній основі (1708-1715). “Тіньовий кабінет”. Солідарна відповідальність кабінету у випадку втрати довіри у парламенті. Виборчі реформи і подальша еволюція форми держави. Акт про реформу 1832 р. Встановлення нових цензів для виборців. Зміна системи формування палати общин. Посилення стабільності “вігів” у парламенті як результат реформи. Реформа 1867 р. і розширення виборчого корпусу. Трансформація партій у “ліберальну” й “консервативну”. Реєстрація виборців. Централізація передвиборної діяльності партій. Посилення партійної дисципліни голосування в парламенті. Заснування Національного союзу консерваторів (1867-1868). Національна федерація лібералів (1877). Оформлення принципу партійного правління. Зміна функцій першого лорда казначейства. Формування головних міністерств. Реформи місцевого управління й суду. Закон 1835 р. і перехід управління містами до виборних міських рад. Обрання мерів. Обмеженість муніципальної реформи. Зміни в державному ладі. Унії з Шотландією (1707) й Ірландією (1801). З’єднане королівство Великобританії й Ірландії (1801). Реформа 1888 р. Ради міст і графств та розширення їх функцій. Закон 1894 р. і утворення приходських рад. Характерні риси англійської системи місцевого врядування. Реформа судової системи (1873-1876, 1880). Ліквідація розподілу вищих судів Англії на суди “загального права” і суди “справедливості”. Нова структура вищих судів. Верховний суд та його підрозділи. Високий суд та його відділи. Апеляційний суд у цивільних справах. Суди ассизів. Четвертні сесії як нижчі судові установи. Мирові суди та суди графств і сфера їх компетенції. Центральний кримінальний суд в Лондоні (“Олд Бейлі”). Значення “вестмінстерської моделі” для процесу державотворення.

 

3. Британська колоніальна імперія.

Перетворення Британії у найкрупнішу колоніальну імперію. Створення гнучкої системи управління. Система опосередкованого управління. Британський парламент – вищий законодавчий орган в імперії. Урядові нормативні акти для колоній. Державний секретар у справах колоній (1768). Міністерство колоній (1854). Судовий комітет Таємної ради як вища апеляційна інстанція для судів колоній. Поділ з XVIII ст. колоній на “завойовані” і “переселенські”. Два типи британського колоніального правління. Управління “завойованими” колоніями від імені корони. Губернатор (генерал-губернатор). Перетворення представницьких органів колоній у дорадчі органи при губернаторах. Встановлення режиму національної і расової дискримінації. Захоплення і підпорядкування Індії Ост-Індською торговою кампанією. Перетворення торгового апарату кампанії в апарат управління. Парламентський акт про управління Індією (1773). Рада директорів та порядок її функціонування. Утворення Вищого суду (1773). Утворення спеціальної контрольної ради (1784). Міністр у справах Індії. Повстання сіпаїв і передача Індії у підпорядкування англійській короні (1858). Перетворення Індії в імперію. Державний секретар, Рада у справах Індії. Генеральний губернатор. Виконавчі й Законодавчі ради. Управління провінціями. Губернатори і законодавчі ради. Розширення представництва корінного населення у дорадчих органах. Характеристика типу управління в колоніях з політичною автономією. Заснування інституту “відповідального уряду”. Умови розпуску колоніального уряду. Розширення самоврядування. Особливий статус домініонів. Акт про дійсність колоніальних законів 1865 р. Акт про Британську Північну Америку 1867 р. – конституція Канади. Утворення єдиного федерального домініону “Канада”. Монархічна форма правління. Федеральний парламент у складі Сенату й палати общин. Генеральний губернатор та коло його компетенції. Зміна розподілу прерогатив основних державних органів. Провінційні законодавчі органи. Утворення федеративної держави – Австралійський союз (1901). Федеральний парламент. Сенат. Палата представників. Утворення домініонів Нова Зеландія і Південноафриканський Союз. Колоніальні (імперські) конфедерації та організаційні зміни їх проведення. Посилення англійської експансії в Азії й на арабському Сході. Колоніальне право у британських володіннях. Акти британського парламенту. Постанови й розпорядження міністерства колоній. Нормативні акти, прийняті в колоніях. Причини впровадження норм англійського права в колоніях (друга пол. XIX ст.) Англо-індуське й англо-мусульманське право. Колоніальне право Африки. Спеціфика застосування “загального права” в переселенських колоніях.