II. Структура змістових модулів і навчальних елементів дисципліни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра світової історії нового і новітнього часу

 

Методичні рекомендації та завдання з курсу

«Сучасна історіографія»

для студентів гуманітарного факультету зі спеціальності “Історія”

 

ЛЬВІВ 2012

Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи з вивчення курсу «Сучасна історіографія»для студентів гуманітарного факультету / укл. доктор історичних наук, доцент Вадим Валентинович Ададуров. Львів: Гуманітарний факультет Українського Католицького Університету, 2012. 23 с.

 

 

Рецензенти:

Олексій Сухий

доктор історичних наук,

професор кафедри новітньої історії України

Львівського національного університету ім. І. Франка

 

Олександр Зайцев

кандидат історичних наук

доцент кафедри нової і новітньої історії України

Українського Католицького Університету

 

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри Світової історії нового і новітнього часу гуманітарного факультету Українського Католицького Університету

(протокол №   5  від 16 січня 2012 р.)

 

 

  © Ададуров Вадим, 2012

  © Український католицький університет, 2012

ЗМІСТ

 

I. Вступ...........................................................................................................................................4

ІІ. Структура навчальної дисципліни…………………………………………………………..6

IIІ. Зміст дисципліни.....................................................................................................................8

1. Тематика і зміст лекційного курсу...............................................................................8

2. Тематика і методичні рекомендації до семінарських занять……………………...14

3. Тематика і методичні рекомендації стосовно самостійної роботи.........................17

IV. Перелік питань для самоконтролю......................................................................................19

V. Тематика письмових робіт………………………………………………………………….20

VІ. Перелік питань до підсумкового іспиту..............................................................................20

VІІ. Методи навчання та контролю……………………………………………………………21

VIIІ. Розподіл балів, що присвоюються студентам ………………………………………….21

IX. Критерії оцінювання знань ………………………………………………………………..21

X. Навчально-методичне забезпечення дисципліни………………………………………....22

XІ. Інформаційні ресурси………………………………………………………………………23

I. ВСТУП

 

Розвиток наукових знань протягом двох останніх століть справив могутній і ще не до кінця осмислений вплив на становище всього людства. Результати досліджень науковців слугують сьогодні чи не головною рушійною силою масштабного процесу самопізнання людини у всіх проявах її життєдіяльності. В міру поглиблення цього процесу, спостерігається перманентне ускладнення форм, методів та напрямків самих наукових досліджень. Це твердження у рівній мірі стосується як точних, так і гуманітарних дисциплін, які, заледве встигнувши заявити на повний голос про своє існування, одразу ж розпочали вдосконалювати і відшліфовувати свій дослідницький інструментарій, постійне оновлення якого стало запорукою і доказом їхньої претензії на те, щоб пізнати людину як соціальну істоту. Не підлягає сумніву, що чим більше ускладнюється мереживо суспільних відносин і чим швидшим стає темп життя людини, тим складнішими мають бути способи наукового пояснення феномену людства. Відтак сьогодні прості пояснення вже більше нікого не влаштовують. Складність, багатошаровість і багатовимірність стали немов дороговказом сучасних наук про суспільство.

Протягом XX ст. історії належало особливе місце серед комплексу гуманітарних дисциплін. З одного боку, історія, попри сформульоване ще в середині XIX ст. Л. фон Ранке гасло розповідати про минуле так, як це відбувалося насправді, так і не могла до кінця позбутися ярлика дисципліни, яка має чимало спільного з вигадкою, з іншого ж, - вона зробила неймовірне зусилля, щоб надати максимально можливої правдоподібності своїм оповідям про те, чого насправді вже немає і повернути до реальності сьогодення неможливо. Не дивно, що лідером у цьому процесі були ті регіони земної кулі, де науково-технічний поступ був найбільш динамічним, а саме Західна Європа і Північна Америка. Тут за якихось півтораста років змінилося щонайменше три парадигми (канони, стандартні взірці) реконструкції минулого. У другій половині XIX ст. на зміну вільному літературному стилю Просвітництва та Романтизму приходить перший онауковлений згідно з взірцем точних дисциплін теоретичний архетип, який оголошує неспростовним доказом своєї істинності факт, а його джерелом історичний документ. У першій половині XX ст. паралельно і, водночас як заперечення попереднього етапу, здобуває популярність концепція факту й джерела, заснована на інтердисциплінарному підході, як черговому крокові до сцієнтизації. Нарешті, кінець XX ст. окреслює нову дослідницьку площину, в якій є місце і двом попереднім канонам, і поверненню до скепсису щодо можливості повного онауковлення історичного знання (постмодернізм). Зміщення головних центрів точного наукового знання у Азію ставить також під загрозу репутацію старих центрів гуманітарного знання.

На цьому переломному рубежі існує унікальна нагода осмислення і підсумування шляху, що його історична наука здолала протягом півтораста попередніх років, можливість оцінити головні досягнення і труднощі, побачити перспективи і сліпі завулки розвитку історіографії. Термін історіографія представляє собою багаторівневе поняття, яке використовується у сучасній науці у кількох значеннях. У цьому курсі йдеться про історіографію як історію теоретичних підходів і практичних методів у реконструкції минулого, яка включає в себе знання про суспільні умови функціонування і розвитку знань про минуле, створення і діяльність науково-дослідних, освітніх та інших установ освітнього профілю, підготовку кадрів істориків, інтердисциплінарні зв’язки та низку інших складових. Адже неможливо у повній мірі опанувати фах історика, не маючи уяви про стан сучасної історичної науки, її здобутки та проблеми.

Окрім теоретичного значення, цей короткий курс історії виникнення сучасного погляду на минуле має й непересічне практичне значення, бо знайомить майбутніх фахівців з теоретичними моделями, інтерпретаційними схемами, методологічним інструментарієм, а також головними напрямками сучасних історичних досліджень, які студенти зможуть застосувати у своїй науковій діяльності.

Навчальний курс Сучасна історіографія логічно і тематично пов'язаний з такими нормативними курсами як Світова історія нового часу, Світова історія новітнього часу, Філософія історії, Історія України, Історіографія історії України  й окремими спецкурсами.

Курс Сучасна історіографія побудований згідно з класичною моделлю аудиторної роботи, яка передбачає суміщення лекційних і семінарських занять. Останні поглиблюють і закріплюють знання, отримані студентами під час лекцій, формуючи під керівництвом викладача навички роботи з теоретичними та практичними дослідженнями, розвиваючи здатність до самостійної підготовки та праці у складі ширшої групи. Контроль знань поділяється на поточний, проміжний і підсумковий. Поточний вид контролю здійснюється під час семінарських занять у формі доповідей студентів й їхньої участі у дискусії, підготовки та прилюдного захисту реферативних робіт. Для проміжного контролю передбачено проведення комплексної контрольної роботи після завершення першого тематичного модуля. Підсумковий контроль знань здійснюється у формі усного іспиту наприкінці семестру.

Навчальний курс Сучасна історіографія розрахований на 108 год., з них 24 години лекційних і 8 годин семінарських занять. 76 годин відводяться для самостійної роботи студента – відповідно на студента лягає значне навантаження при самостійній роботі. Самостійне опрацювання ключових досліджень і текстів науково-теоретичного характеру сприятиме творчому осмисленню запропонованого увазі студентів лекційного матеріалу.

Метою комплексу рекомендацій та завдань для самостійної роботи з курсу Сучасна історіографія є сприяння у здобутті студентами концептуальних і фактичних знань стосовно актуального стану та перспектив розвитку історичних досліджень.

Завдання цих рекомендацій є наступними:

1. Формування у студентів чіткої уяви про курс, його структуру, джерельну базу.

2. Акцентування уваги студента на головних проблемах та напрямках сучасної історіографічної ситуації.

3. Висвітлення впливу сучасних історіографічних процесів на певні ділянки історичних досліджень в Україні.

4. Точне окреслення необхідних самостійних дій студента для формування передбачуваних згаданим курсом фахових компетенцій.

Студент, який прослухав курс Сучасна історіографія,

повинен знати:

- зміст поняття історіографія, термінологію, пов’язану з теоретичним осмисленням процесу історіописання (парадигма, інтердисциплінарність, епістемологія, факт, модель, гіпотеза, експлікативна схема, метанаратив тощо), основні якісні та кількісні характеристики історіографічного процесу.

- соціальний контекст продукування історичних знань у Європі та Північній Америці в другій половині XIX – на початку XXI ст.

- головні теоретичні принципи історіописання, найприкметніші історичні школи й їхніх головних представників, зміст найважливіших для розвитку історичної науки праць.

- найважливіші напрямки сучасних історичних досліджень.

- методологічний інструментарій різноманітних шкіл і напрямків.

повинен вміти:

- аналізувати теоретичні та практичні праці історичного характеру, коментувати, порівнювати, синтезувати їхню інформацію.

- розуміти закономірності формування історичних знань на різних етапах їхнього розвитку.

- вміти застосовувати на практиці методологічний інструментарій різних напрямків історичних досліджень.

 

З метою ефективної організації самостійної роботи студентів, їхній увазі пропонуються методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи, які містять як загальні рекомендації, так і конкретні плани семінарських занять, завдання для самоконтролю, теми рефератів, питання на підсумковий іспит, а також критерії оцінювання знань студента. Для самостійної роботи студентові також рекомендується відповідна монографічна і періодична література. 

 

 

II. СТРУКТУРА ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ і НАВЧАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДИСЦИПЛІНИ

Таблиця 1

Назва навчального елемента	Компетенції (прогнозовані результати навчання)	Кількість годин, відведених на:
		лекції	семінарські	практичні	лабораторні	самостійна робота
Змістовий модуль I. Теоретико-методологічна спадщина XX ст.
Лекція: Тема 1.Вступ до сучасної історіографії	Знати: головні риси та визначальні фактори формування сучасних історичних знань Вміти: пов’язувати стан і розвиток історіографії з соціальними процесами	2
Лекція: Тема 2.Типологія інтерактивного спілкування дослідника та джерела	Знати: головні підходи до прочитання істориком джерельного тексту Вміти: послуговуватись різними методами діалогу з історичними джерелами	2
Лекція: Тема 3. Історичне моделювання	Знати:головні види та основоположні принципи сучасного історичного моделювання   Вміти: створювати історичні моделі різних типів складності	2
Лекція: Тема 4. Компаративізм	Знати: основоположні принципи порівняльного методу Вміти: застосовувати порівняльний метод	2
Лекція: Тема 5. Оптика історичного дослідження	Знати:особливостіпідходів великого, середнього і малого масштабів, їхні слабкі та сильні сторони   Вміти: застосовувати підходи різного соціального масштабу на практиці	2
Семінар: Тема 6.Стан і перспективи розвитку мікроісторичних досліджень в Україні	Знати: особливості розвитку мікроісторичного жанру в Україні   Вміти:застосовувати на практиці методологічний мікроісторії		2
Лекція: Тема 7. Міждисциплінарність	Знати:причини, особливості та наслідкисинтезу історії з іншими соціальними дисциплінами   Вміти: застосовувати елементи інтердисциплінарного аналізу	2
Семінар: Тема 8. Приклади міждисциплінарного підходу в сучасній французькій історіографії	Знати: головні принципи та напрямки синтезу історії з іншими науковими дисциплінами   Вміти:застосовувати на практиці елементи міждисциплінарного підходу		2
Семінар: Тема 9. Практичне заняття з міждисциплінарної історії: Історична демографія	Знати:головні принципи та напрямки історичної імагології   Вміти: застосовувати на практиці елементи ментально-картографічного підходу		2			6
Змістовий модуль П. Головні напрямки й об’єкти сучасних історичних досліджень
Лекція: Тема 10.Влада та політична культура	Знати: тенденції та характерні риси дослідження влади та політичної культури в сучасній історіографії   Вміти:використовувати елементи історії політичної культури у своїх наукових дослідженнях.	2
Самостійне вивчення: Тема 11. Історія міжстатевих відносин	Знати:особливостідослідження історії сексу   Вміти: звертатися до епістемологічного підходу М. Фуко					14
Лекція: Тема 12. Родина та дитинство	Знати: тенденції та характерні риси дослідження родинного життя і вікових груп у сучасній історіографії   Вміти:використовувати елементи історії сімейного життя у своїх наукових дослідженнях	2
Самостійне вивчення: Тема 13. Історія жінок	Знати:характерні риси гендерного підходу в історичній науці   Вміти: застосовувати на практиці елементи гендерного підходу					14
Лекція: Тема 14. Соціальний статус і група	Знати: тенденції та характерні риси дослідження соціальних груп та ієрархії в сучасній історіографії   Вміти:використовувати елементи історії соціальних груп у своїх наукових дослідженнях	2
Лекція: Тема 15. Ментальності, ідеї, дискурсивні практики	Знати: тенденції та характерні риси дослідження психічних процесів у сучасній історіографії   Вміти:використовувати елементи ментальної й інтелектуальної історії у своїх наукових дослідженнях	2
Семінар: Тема 16. Дослідження образу Чужого в історичній імагології	Знати:головні принципи та напрямки історичної імагології   Вміти: застосовувати на практиці елементи ментально-картографічного підходу		2
Лекція: Тема 17. Обмін і споживання	Знати:тенденції та характерні риси соціолого-економічного підходу в сучасній історіографії   Вміти: суміщати елементи соціологічних й економічних студій у своїх наукових дослідженнях	2
Лекція: Тема 18. Постколоніальні студії	Знати: тенденції та характерні риси постколоніального погляду на історію Вміти: використовувати елементи, що характерні для постколоніального мультидисциплінарного підходу, у своїх наукових дослідженнях	2
Самостійне вивчення: Тема 19. Міф як об’єкт вивчення з боку істориків	Знати: особливостідослідження історичної міфології Вміти: застосовувати на практиці сучасні підходи щодо дослідження міфологічного знання в історіографії та суспільно-політичному дискурсі					14
Самостійне вивчення: Тема 20. Дослідження історичної пам’яті	Знати: особливостідослідження колективної пам’яті   Вміти:застосовувати на практиці сучасні підходи щодо дослідження механізмів і об’єктів колективної пам’яті					14
Самостійне вивчення: Тема 21. Повсякденність	Знати: головні принципи та напрямки дослідження історії повсякденного життя Вміти:застосовувати на практиці елементи дослідження механізмів і об’єктів повсякденності					14
Всього годин: 108		24	8			76