Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм

 Головними комунікативними ознаками (критеріями) культури мовленняє: правильність, змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність і доцільність.

Правильність — визначальна ознака культури мовлення, яка полягає у відповідності його літературним нормам, що діють у мовнійсистемі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним,синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним, словотвірним).Змістовністьпередбачає глибоке усвідомлення теми й головноїдумки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацієюз цієї теми, різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого.Змістовність тісно пов'язана з такою ознакою, як лаконічність, якурепрезентує крилатий вислів: «Говоріть так, щоб словам було тісно,а думкам просторо».

Словники у професійному мовленні. Типи словників.

предметом лексикографії є збирання слів тієї чи іншої мови,систематизація їх, опис словникового матеріалу.Залежно від призначення словники переділяються на два типи:енциклопедичні й лінгвістичні. Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів, провіднихвчених, діячів культури, різних понять, що позначаються тими чи іншими словами. Вони вносять до реєстру здебільшого тільки іменники таіменникові словосполучення, не дають власне мовних ознак реєстрових слів, широко наводять власні назви. З-поміж енциклопедичних словників виділяють загальні, що розраховані на подання найширшоїінформації, і спеціальні (галузеві) енциклопедії (медична, сільськогосподарська, педагогіка кібернетики тощо). Прикладами загальнихенциклопедій є найбільша за обсягом сімнадцятитомна УкраїнськаРадянська Енциклопедія (УРЕ), видана протягом 1959-1965 рр. Другедванадцятитомне видання згаданої енциклопедії вийшло українськоюі російською мовами у 1974-1985 рр. Таким є Український РадянськийЕнциклопедичний словник у трьох томах, що виходив двома виданнями - у 1966-1968 рр. та 1985-1987 рр.Важливу роль виконують галузеві (спеціальні) енциклопедичнісловники, що систематизують знання певної галузі науки, техніки. голошування тощо.Лінгвістичні словники можуть бути одномовними, двомовними, багатомовними. Двомовні чи багатомовні - це перекладні словники. Етимологічні словники тлумачать походження слів, їхні найдавніші корені, зміни в їх будові, а також розвиток значень слів. Орфографічні словники подають нормативне написання слів іїх граматичних форм відповідно до чинного правопису.Орфоепічні словники фіксують основні норми літературної вимови.Словники іншомовних слів подають пояснення слів, запозиченихз інших мов .Історичні словники - це словники, в яких пояснюються слова,зафіксовані писемними пам'ятками. Фразеологічні словники подають стійкі сполучення слів. Вони можуть бути перекладні (двомовні) й тлумачні (одномовні). Термінологічні словники - різновид лінгвістичних словників, щоподають значення термінів певної галузі знань.

Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.

Спілкування, або ж комунікативна взаємодія людей, відбувається переважно у вербальній (словесній) формі - у процесі мовного обміну інформацією. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалогічний характер і являє собою постійні комунікативні акти. У процесі спілкування мовлення виконує також інформативну функцію. Виділяють інформацію інструментальну, що стосується безпосередньо засобів розв'язання певного завдання, та експресивну, що торкається оцінок, самооцінок, емоційних зв'язків між членами групи (тобто цей вид інформації має соціально-емоційний характер). Інструментальна інформація більше пов'язана з регуляцією власне діяльності. За допомогою експресивної інформації активно регулюється взаємодія між членами групи. Між цими двома видами інформації важко провести чітке розмежування. Мовлення є засобом емоційного впливу, який стимулює або гальмує дію людини. Емоційно-позитивний вплив (заохочення) та емоційно-негативний вплив (покарання) регулюють спільні дії партнерів. Це сприяє кращому розумінню ситуативних цілей, поліпшує ефективність групової діяльності. Без застосування комунікативних категорій схвалення та несхвалення неможлива ніяка координація спільної діяльності.