Властивості іміджу вихователя ЗДО як різновиду професійного іміджу

Імідж вихователя ЗДОє інтегральним концептом, що зумовлено низкою його властивостей.

Специфічність іміджу обумовлена професійною сферою діяльності педагога ЗДО та об’єктом його педагогічного впливу – дитиною дошкільного віку. Створюючи власний професійний імідж, вихователь ідентифікує себе з нормами і цінностями оточуючого світу, співвідносить себе з соціальними очікуваннями дітей, їх батьків, колег, керівництва, громадськості в цілому і відповідно до них конструює свій образ.

Позитивна спрямованість іміджу вихователя передбачає те, що в його основі має лежати позитивне світосприйняття та ставлення до навколишніх, гуманістична спрямованість особистості педагога. Власним позитивним іміджем вихователь формує позитивні якості у дітей та у дорослих, з якими він вступає у взаємодію. Крім тогопозитивна спрямованість емоційної оцінки іміджу педагога є основою його стійкості в кризових ситуаціях і гарантією успіху. Особливо, такий полюс оцінкиспостерігається під час опосередкованого спілкування великих груп людей, коли основним джерелом інформації про носія іміджу (педагога) є засоби масової комунікації.

Цілісність та узгодженість деталей. За справедливим зауваження М. Спіллейн «для того, щоб імідж був дієвим, він має бути цілісним». Означена характеристика передбачає збалансованість і несуперечливість усіх ознак і компонентів іміджу.

Яскравість та індивідуальність. Імідж, що створюється має бути яскравим і підкреслювати індивідуальність кожного окремого педагога. Адже кожен носій іміджу містить індивідуальні ознаки, які т вирізняють його з поміж сукупності подібних суб’єктів. Разом з тим індивідуальність іміджу означає й те, що кожен реципієнт іміджевого суб’єкта (дитина, мати чи батько, колега, керівник) вкладає в образ, який сприймає щось своє, узгоджуючи власне бачення із загальноприйнятими стереотипами, нормами і символами.

Ситуативність іміджу – це здатність змінюватися відповідно до того, яку соціальну або емоційну роль грає носій іміджу в певний момент. Виділяючи таку його якість, дослідниця І.Нефьодова, втім, застерігає, що імідж – «це не просто одяг або маска, які можна легко вдягнути чи зняти. Добре, якщо вибраний імідж відповідає уявленню людини про саму себе, якщо він ураховує її особливості характеру. Якщо ж створений образ починає суперечити особистості людини, це породжує конфлікти, глибина яких залежить від того, наскільки розвинуті особистісні структури». Як наслідок, «людина або стає рабом іміджу, або вміло використовує його в різноманітних ситуаціях». Це підкреслює важливість урахування реальних природних якостей об’єкта, що є носієм іміджу.

Поряд із ситуативністю окремими характеристиками іміджу вихователя ЗДО є динамічність і гнучкість. Перша властивість передбачає можливість і необхідність модифікацій та трансформацій в іміджі, що відповідають запитам часу і місця комунікації. Друга ж – урахування особливостей передачі інформації від носія іміджу до того, хто його сприймає (вік, індивідуальні особливості, основний канал світосприйняття тощо) та вимог аудиторії, і як наслідок, внесення в імідж, відповідно до них, коректив.

Інформативність. Імідж передає інформацію про свого носія (освіченість, культурний рівень, уподобання і т.д.). Важливо, щоб такі відомості були істинними.

Функціональність. Імідж не є самоціллю і його створення або корекція передбачає те, що він створюється з певною метою. Наприклад, за допомогою іміджу можна досягти певних цілей, зробити більш успішною діяльність, якою людина займається тощо. Тобто, імідж – це своєрідне збільшуване скло, яке дозволяє виявитися кращим особистісним і діловим якостям людини, принести у повсякденне спілкування комфорт, створити позитивний настрій. При цьому він реалізує низку функцій.

Пригадайте з попередньої лекції які це функції з позицій різних нак?

На думку В.Шепеля, з позицій іміджології, імідж реалізує дві групи функцій: ціннісні (котрі свідчать про беззаперечне значення іміджу у побудові здорової душевної організації людини) і технологічні (які дозволяють використовувати імідж за умови знання цих функцій).

Так, до першої групи функцій В.Шепель відносить: звершення особистості (завдяки створенню навколо особистості ореолу привабливості, вона стає соціально затребуваною, розкутою у проявах своїх кращих якостей), комфортизації міжособистісних стосунків (чарівність людей об’єктивно привносить у їх спілкування симпатію і доброзичливість, а тому й моральну міру терпимості і такту); психотерапевтичну функцію (особистість завдяки усвідомленню своєї індивідуальної неординарності і підвищеній комунікабельності, набуває стійкого мажорного настрою та впевненості у собі).

Друга група включає функції міжособистісної адаптації (завдяки правильно підібраному іміджу можна швидко увійти у конкретне соціальне середовище, привернути до себе увагу, оперативно встановити доброзичливі стосунки); висвітлення кращих особистісно-ділових якостей (сприятливий імідж дає можливість візуально уявити найбільш привабливі якості особистості, дозволяючи людям, що контактують з нею, пізнавати саме ті риси, що викликають симпатію); затінення негативних особистісних характеристик (за допомогою макіяжу, дизайну одягу, аксесуарів, зачіски і т.д. можна відволікти людей від тих недоліків, які наявні у людини); організації уваги (привабливий імідж мимовільно притягує до себе людей, він імпонує їм, а тому вони психологічно легше стають прихильними до того, що їм говорять або демонструють); подолання вікових рубежів або маргінально-соцієтарну функцію (майстерно володіючи технологією самопрезентації, що конкретно виявляється у вдалому виборі моделей поведінки і виконання різноманітних ролей, можна комфортно себе почувати у процесі спілкування з людьми різного соціального стану і професійного статусу, не сковуючи себе «комплексом» власного віку).