Методи управління рівнем процентного ризику

 

Система управління процентним ризиком є сукупність блоків елементів, до яких відносяться:

• суб'єкти управління, ідентифікація процентного ризику;

• аналіз та оцінка процентного ризику;

• способи регулювання та моніторингу ризику; контроль системи, кінцевою метою функціонування якої є мінімізація процентного ризику, що виникає в процесі діяльності банку. Завдання управління процентним ризиком полягає в знаходженні
оптимального співвідношення між прибутковістю і ризиком при умови дотримання ліквідності.

Для побудови ефективної системи управління процентним ризиком необхідно вирішити такі більш конкретні завдання:

1) сформулювати на концептуальному рівні бачення, стратегію і завдання управління процентними ризиками банку та уточнити їх на предмет взаємозв'язку і внутрішньої логіки;

2) встановити принципи визначення, оцінки та діагностики ризику як основу при постановці пріоритетних стратегій і завдань та забезпечити збалансовану захист інтересів всіх осіб, мають відношення до банку;

3) використовувати дані принципи в якості бази для створення найважливіших процедур управлінського контролю, у тому числі при створенні схеми організаційної структури, підготовки документів про делегування повноважень, а також технічних завдань;

4) визначити процедури забезпечення відповідальності, самооцінки та оцінки результатів діяльності у відповідності з принципами управління ризиком та системи контролю, використовувати дані процедури в якості факторів вдосконалення процесу управління;

5) розробити механізм моніторингу та зворотного зв'язку з метою забезпечення високої якості процедур оцінки та перевірки їх дотримання, орієнтуючись на вищезгадані принципи і процедури. При побудові ефективного управління процентним ризиком слід використовувати системний підхід, що складається у взаємній ув'язці елементів управління і обліку впливу особливостей зовнішньої і внутрішньої середовища банку. Ефективність функціонування системи управління процентним ризиком залежить від її організації. Відповідно організація
повинна передбачати:

• наявність в структурі банку органу, відповідального за функціонування системи управління процентним ризиком на постійній основі;

• наявність налагодженого документообігу по позиціях, що стосуються ідентифікації, оцінки, аналізу ризику та безпосередньо створення ризикових позицій;

• дотримання методик та процедур на всіх етапах управління процентним ризиком;

• наявність чіткого взаємозв'язку між підрозділами, залученими в процес управління процентним ризиком, а також поділ обов'язків співробітників з оцінки та аналізу ризику та створення ризикових позицій;

• своєчасне реагування на появу нових інструментів та продуктів, що виражається в коректуванні методик та процедур і своєчасного доведення до всіх осіб цих змін, що передбачає наявність автоматизованих систем, що дозволяють забезпечити повне розуміння і дотримання співробітниками в практичній діяльності політик і процедур, а також доведення необхідної інформації до відповідних співробітників;

• контроль за можливими помилками, недбалістю і халатністю персоналу, застосування принципу «чотирьох очей». Сучасний рівень розвитку науки і технології не дозволяє сумніватися в необхідності і ефективності моделювання
при організації та управлінні бізнес-процесами. Моделювання процесу управління процентним ризиком складається з наступних етапів:

1) побудова логічної моделі - моделі, яка описує логіку взаємодії його елементів. Вона дозволяє формалізувати опис процесів, що відбуваються у банку, визначивши їх учасників і взаємини між ними;

2) побудова інформаційної моделі процесу управління процентним ризиком, деталізує логічну модель. Тут описуються внутрішньобанківські горизонтальні і вертикальні комунікації (Потоки даних), характер їх обробки і виконавці, які здійснюють цей процес;

3) функціональне моделювання - складається перелік операцій (функцій), що здійснюються в ході управління процентним ризиком, і показуються їх взаємозв'язку, що зумовлюють наявність єдиного процесу;

4) організаційне моделювання - наводиться структура підпорядкованості підрозділів, описуються їх повноваження та обов'язки;

5) на основі економічних законів і за допомогою інформації про діяльність банку складається математико-логічна модель, описує динаміку і залежність різних показників діяльності кредитної організації. Використання всієї сукупності моделей в комбінації з другами аспектами управлінської роботи дозволяє домогтися максимальної ефективності управління процентним ризиком в банку.

Оцінка процентного ризику повинна бути пов'язана зі стратегією хеджування незбалансованої ліквідності, потенційного впливу на доходи банку платежів за послуги, які чутливі до зміни процентних ставок.

При проведенні оцінки процентного ризику слід приймати до уваги як сам ризик, який може виникнути у перспективі (Тобто вплив на доходи нарахувань), так і наслідки його впливу на ринкову вартість капіталу банку. На відміну від цінового ризику, який впливає на конкретні ринкові портфелі (валютний, торговий портфель цінних паперів), процентний ризик сфокусований на майбутніх нарахування (наприклад, при обліку вартості до погашення).

У процесі проведення оцінки слід брати до уваги наступні критерії:

• розмір і стабільність чистої процентної маржі;

• рівні приватного і загального процентних ризиків, включаючи проведення
переоцінки активів і пасивів, ризики базисний, кривих прибутковості;

• вразливість доходів і капіталу впливу значних змін у рівні ставок, наприклад, в результаті постійного їх зміщення або загину кривих прибутковості;

• відповідність сценаріїв розвитку ситуації.

• характер ризику, наприклад, чутливості обсягу та вартості що надаються;

• комплексний характер позицій ризику, як, наприклад, що залежать від клієнтури угоди з майном, що змінюється вартість послуг, що складають відповідний портфель і т.д.;

• відносний обсяг і перспективи для тривалих за часом надходжень від недорогих і стабільних джерел засобів, особливо депозитів з строками погашення.
Ці критерії повинні дозволити провести оцінку процентного ризику у відповідності з наступними градаціями:

1) високий - виявлені факти свідчать про значне ризик переоцінки активів і пасивів, високому рівні базового ризику; неприйнятний ризик кривої прибутковості або ж про істотне рівні опціонного ризику. Спостерігаються тривалі розриви за часом незбіжних позицій, їх хеджування обходиться дорого. Передбачається, що ймовірність мінливості доходів і капіталу буде висока через істотну волатильності процентних ставок;

2) середній - виявлені факти свідчать про те, що в сукупності всі види процентного ризику (ризик переоцінки, базовий ризик, ризик кривих прибутковості і опційний ризик) підтримуються в контрольованих межах. Розбіжність позицій може бути довгостроковим, але хеджування здійснюється ефективно. Значною мінливості в доходах або капіталі через зміни в процентних ставках не передбачається;

3) низький - виявлені факти свідчать про незначне процентному ризику (переоцінки та мінімальної схильності базового ризику й ризику кривих прибутковості). Опціонні позиції точно ідентифіковані і добре контролюються. Розбіжність позицій характеризується короткочасністю, і малоймовірно, що це може привести до мінливості доходів або капіталу через коливання процентних ставок.