змістовні;
процесуальні;
теорія справедливості;
теорія очікувань.
125. Згідно з моделлю Портера Лоулера:
задоволеність веде к досягненню високих результатів;
досягнення необхідного рівня результативності може призвести до внутрішньої і зовнішньої винагороди;
задоволення не пов’язано з результативною працею;
результат і задоволення ніяк не пов’язані між собою.
126. Відповідно до теорії очікувань людина:
визначає відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль та співвідносить його з винагородою інших;
сподівається, що обраний нею тип поведінки призведе до задоволення потреб або отримання бажаного результату;
обирає тип поведінки залежно від дій керівництва організації або лінійного керівництва;
приймає зобов’язання стосовно досягнення визначених цілей за умови самостійності і самоконтролю.
127. Що з наведеного нижче не належить до зовнішніх винагород:
високий заробіток;
соціальний пакет страховка, пенсійні гарантії, автомобіль;
задоволення від успішно виконаної роботи;
подяки та відзнаки керівництва.
Тема 8.«УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТРОЛЬ»
128. Основною метою контролю є:
достовірність звітних даних;
дотримання законодавства;
забезпечення виконання управлінських рішень;
перевірка стану об’єкта на відповідність заданим параметрам.
129. Бюрократичний контроль передбачає:
застосування суворих правил та стандартів;
прозорість інформації та базування на корпоративній культурі;
наявність спеціалізованих контрольних служб;
орієнтацію на групові норми та традиції.
130. Для підвищення ефективності контролю необхідно:
покращити обмін інформацією між працівниками;
запровадити тотальний, прискіпливий контроль;
здешевити його для організації;
запровадити тотальний, прискіпливий контроль та здешевити його для організації.
131. Розрізняють наступні види контролю:
попередній, поточний і заключний;
попередній і заключний;
попередній і поточний;
поточний і заключний.
132. Процес, що передує здійсненню дій, реалізується шляхом розроблення і використанням правил і процедур управління – це:
попередній контроль;
процес службового контролю;
заключний контроль;
поточний контроль.
133. До принципів контролю не належать:
всеохоплюваність, постійність, оперативність;
об'єктивність і безперервність;
масовість і гласність;
дискретність та мінливість.
134. Який вид контролю використовується при прийомі на роботу:
безперервний;
попередній;
поточний;
заключний.
135. Найбільш важливим і витратним елементом процесу контролю є:
встановлення стандартів;
оцінка відповідності стандартам;
оцінка інформації;
прийняття рішення.
136. Скільки базових елементів містить метод принципових переговорів:
два;
три;
чотири;
п`ять.
137. Визначте, що не належить до основних етапів процедури контролю:
визначення конкретних цілей, прогрес у виконанні яких піддається виміру;
розробка тактичних планів;
співставлення реально досягнутих результатів із визначеними стандартами;
прийняття рішення та обрання типу поведінки керівником стосовно результатів контролю.
138. Кінцевою метою контролю є:
ощадливість;
результативність;
регулярність;
ретельність.
139. Забезпечення ефективного та кваліфікованого виконання конкретних завдань належить до:
підсумкового контролю;
стратегічного контролю;
управлінського контролю;
оперативного контролю.
Тема 9.«ЛІДЕРСТВО»
140. До когнітивних лідерських якостей відносяться:
професійна предметність;
прагнення до постійного самовдосконалення;
здатність керувати емоціями;
здатність до екстраполяції.
141. Прикладом поведінкової теорії лідерства є:
модель Фідлера;
модель Герсі і Бланшара;
теорія Лайкерта;
модель Гауза і Мітчела.
142. Керівництво – це:
основна функція управління;
метод менеджменту;
форма управління;
технологія управління.
143. Влада – це:
здатність впливати;
реальна можливість здійснювати вплив;
відокремлений вид діяльності;
вплив через переконання.
144. Який стиль керівництва найбільш прийнятний за будь-яких змін в організації:
авторитарний;
ліберальний;
демократичний;
адаптивний.
145. Стиль керівництва – це:
сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань організації, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.
це манера поведінки керівника з підлеглими;
це манера поведінки спеціалістів апарату управління;
це манера поведінки керівника в процесі виконання своїх функцій.
146. Підґрунтям законної влади є:
переконання підлеглого у праві менеджера давати розпорядження, які він зобов'язаний виконувати;
право менеджера організовувати виконання певних завдань;
право менеджера давати певні вказівки підлеглим щодо виконань окремих видів робіт;
право менеджера давати вказівки.
147. Лідерство в управлінні – це:
здатність впливати на окремих людей;
здатність впливати на менеджерів підрозділів і на окремих працівників;
здатність впливати на колектив і досягати певних цілей;
здатність впливати на окремі групи людей.
148 Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера – це:
примусу;
експертна;
еталонна;
законна.
149. Традиційно виділяють два види груп в організації:
формальні і неформальні;
цільові групи і групи вдосконалення процесів;
гуртки якості і групи вдосконалення діяльності підрозділів;
групи за інтересами.
150. Формальні групи утворюються в організації в результаті:
вертикального та горизонтального поділу праці;
аналізу зовнішнього середовища;
спільного проведення людьми вільного часу;
спільного здійснення певних видів діяльності.
151. До формальних груп організації відносять:
неформальних лідерів;
клуб шанувальників шахів;
директора банку;
начальника цеху та його заступників.
152. Неформальні групи утворюються в організації:
у результаті горизонтального поділу праці;
у результаті вертикального поділу праці;
спонтанно;
за бажанням керівництва організації.
153. Різновид групи, якій організація делегує виконання конкретного завдання це:
цільова виробнича група;
неформальна група;
командна група;
група за інтересами.
154. Яка з ролей членів групи є цільовою:
виконавча;
проявлення відчуттів групи;
забезпечення участі;
ініціювання діяльності.
155. Яка з ролей членів групи є підтримуючою:
представлення інформації;
координація;
заохочення;
висловлювання думок.
156. Яким є правильне визначення впливу:
вплив це можливість впливати на поведінку інших;
вплив це реальне право розпорядження всіма видами ресурсів;
вплив це поведінка однієї особи, яка вносить зміни у поведінку, відношення іншої особи;
вплив це номінальне право розпорядження всіма видами ресурсів.
157. Яка форма влади є найбільш прогресивною на сучасному етапі:
заснована на примушенні;
заснована на винагороді;
експертна влада;
заснована на переконанні і участі.
158. Скільки основних теоретичних підходів до лідерства існує у сучасній теорії менеджменту:
два (харизматичний та синтетичний);
три (харизматичний, ситуаційний та синтетичний);
чотири(системний, харизматичний, ситуаційний та синтетичний);
один (ситуаційний).
159. Складовою ситуаційного підходу до лідерства є теорія:
Дугласа Мак Грегора;
Ренсіса Лайкерта;
Блейка та Моутона;
Врума Йетона.
160. Складовою поведінкового підходу до лідерства є теорії:
контінуума лідерської поведінки;
Фідлера та Мескона;
Мітчела Хауса та Блейка Моутона;
Форда та Мейо.
161. Яку назву має напрям у лідерстві, що поєднує поведінковий та ситуаційний підходи:
партисипативне керівництво;
адаптивне керівництво;
патерналістське керівництво;
оптимальне керівництво.
162. Визначте, яке з наведених нижче тверджень відповідає «теорії великих людей» у лідерстві:
ефективність керівництва значною мірою залежить від різного роду факторів, що змушує керівника реагувати на них, визначаючи характер конкретної ситуації та відповідні до неї способи впливу;
ефективність керівництва визначається не особистими якостями керівника, а його манерою поведінки та ставленням до підлеглих;
ефективність керівництва визначається певним набором спільних для всіх керівників рис (рівень інтелекту, знання, зовнішність, самовпевненість), які інші керівники могли б виховувати у собі для досягнення успішності організації;
ефективність керівництва визначається соціальним та політичними факторами, які історично склалися в даний момент на території, де функціонує організація.
163. Відповідно до теорії лідерства Роберта Хауса, постановка складних цілей та вимога повної віддачі для їх досягнення від підлеглих називається таким стилем лідерства:
підтримки;
заохочувальним;
інструментальним;
орієнтованим на досягнення.
164. Харизматичною називають владу, яка:
побудована не на логіці або традиції, а на силі особистих якостях та здібностях лідера;
побудована на впевненості підлеглого у наявності у лідера спеціальних знань та досвіду;
побудована на силі традиції та законів, діючих в даному суспільстві;
побудована на здатності лідера переконувати підлеглого у цінності останнього для організації.
165. Примусова влада ґрунтується на використанні:
впливу через ірраціональні переконання;
впливу через страх та погрози;
впливу через поєднання винагороди та погрози;
впливу через силу негативного прикладу.
166. Керівника, який робить акцент на взаємодопомозі, дозволяє працівникам максимально приймати участь у прийнятті рішень, встановлює для підрозділу високий рівень продуктивності праці називають:
прихильним автократом;
харизматичним лідером;
керівником, зосередженим на роботі;
керівником, зосередженим на людині.