Структура, зміст та особливості анотацій

Анотація, як правило, складається з трьох частин:

– вступної, в якій повідомляються всі необхідні вихідні дані першоджерела, тобто бібліографічний опис: переклад заголовка статті, документа; заголовок мовою оригіналу; прізвище та ініціали автора; назва видання (журналу), рік, том, номер або дата випуску, сторінки, мова публікації;

– описової (текст анотації) в якій повідомляється два, три або більше основних положень першоджерела.

– заключній, в якій наводяться окремі особливості викладу змісту першоджерела (коротко або докладно, приділяється особлива увага і т.д.)

Анотація не повинна повторювати заголовок першоджерела, а навпаки, розкрити його, конкретизувати. При складанні анотації слід уникати надмірності інформації, зокрема її повторення, зайвих фраз, вступних слів і пропозицій, складних придаткових пропозицій.

Анотацію найпростіше написати за допомогою складання плану вихідного документа. Для максимальної стислості викладу потрібно взяти основні положення плану і звести їх до мінімальної кількості пунктів шляхом об'єднання.

Обсяг анотації - 500 друкованих знаків. Довідкові (описові) анотації не повинні перевищувати 800-1000 друкованих знаків.

В анотації не використовуються ключові фрагменти оригіналу, а даються формулювання автора анотації. Лексика анотації відрізняється переважанням імен над дієсловами, абстрактних іменників над конкретними, відносної замкнутістю, однорідністю лексичного складу.

Логічність викладу матеріалу в тексті анотації викликає широке вживання пасивних конструкцій, безособових пропозицій з інфінітивом і предикативними прислівниками на «-о», з безособовими дієсловами або з особистими у значенні безособових.

Вибір лексичних засобів і синтаксичних конструкцій повинен сприяти досягненню високого ступеня лаконічності, узагальненості, точності і логічності подачі матеріалу в тексті анотації.

Оскільки анотація пишеться своїми словами, а високий ступінь компресії тексту вимагає від автора анотації високого ступеня абстракції і узагальнення матеріалу, то формулювання в тексті анотації не позбавлені суб'єктивної оцінки.

У даних методичних вказівках наведені формулювання, визначення, вимоги до змісту, побудови і оформлення текстів та інформативних рефератів і анотацій з Міждержавного стандарту ГОСТ 7.9-95 (ІС 0214-76).