Розрахунок штучного освітлення (за коефіцієнтом використання світлового потоку)

Штучне освітлення розраховується в залежності від призначення освітлюваного приміщення. Спочатку встановлюється розряд зорової роботи, у відповідності з яким вибирають норму освітленості (див. табл. 3.1). Потім вибирають тип світильника та потужність електролампи. При цьому для приміщень кабінетів, офісів, робочих приміщень громадських будівель, житлових кімнат, учбових приміщень, лабораторій тощо слід вибирати світильники з газорозрядними лампами низького тиску (люмінесцентні).

Необхідна кількість світильників визначається з формули:

, шт,                                       (8)

де Е – нормативна освітленість для даного розряду зорових робіт, (табл. 3.1), лк;

S – площа приміщення м²;

К_з – коефіцієнт запасу (k = 1,3¸1,5);

Z – поправковий коефіцієнт світильника (Z =1,1¸1,3);

F – світловий потік однієї лампи у світильнику, лм (табл. 3.2);

n – кількість ламп у світильнику (n =1¸6);

u – коефіцієнт використання світлового потоку (у долях одиниці).

Коефіцієнт u визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення j та коефіцієнтів відбиття стін та стелі.

Показник приміщення j розраховується за формулою:

                                            (8)

де a, b – відповідно довжина і ширина приміщення, м;

h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

Значення коефіцієнтів використання для світильників типу ЛСП з лампами накалювання наведені в табл. 3.3. При величині показника приміщення j >5 коефіцієнти використання приймається як при j= 5.

Коефіцієнти відбиття стелі та стін залежать від їх кольору. Якщо:

стеля й стіни пофарбовані у світлий колір – r_стелі=70%, r_стін=50%;

стеля й стіни пофарбовані у середній колір – r_стелі=50%, r_стін=30%;

стеля й стіни пофарбовані у темний колір – r_стелі=30%, r_стін=10%.

Таблиця 3.1

Норми освітленості при штучному освітленні