Насильство на телевізійному екрані та журналістика. Ваше особисте ставлення до цього явища. Чи можливо йому протистояти?

Нині по телебаченню транслюється безліч різних телепередач, рекламних роликів, фільмів, і усі вони не обходять стороною (і навіть намагаються!) насильство і секс. Нині це головна їжа телеглядачів. Наш телеефір захлеснули «хвилі низькосортною продукції, жорстокість, насильство паскудство». Багато політологи, дослідники у сфері печатку, і масових комунікацій, депутати державної думи, вже «вдарили на сполох» у тому що терор без телебачення втрачає сенс, та насильство на екрані час вже обмежити законом.

Проблема “теленасильства” складна і суперечлива. Її складність зумовлена початковою розмитістю поняття “насильство”, яке об’єднує різнорідні речі (від комедійних чи мультиплікаційних епізодів – до щоденних новин та документальних кадрів).

Термін “насильство в медіа” у сучасній комунікативістиці вживається на позначення дедалі зростаючого числа насильницьких сцен, які з другої половини XX ст. стали об’єктом наукового зацікавлення та причиною стурбованості психологів, педагогів, медиків і батьків.

З розвитком телебачення в цілому світі зростала кількість вбивств. Так “в Канаді і в США від 1957 і до 1974 року з поширенням телебачення кількість злочинів зросла вдвічі. Така ж ситуація виникла і в Південній Африці після 1975 року”.

Щодо українського телебачення, то у його осмисленні тема насильства є порівняно новим явищем. Щоб з’ясувати, як сучасні українці оцінюють негативні новини, зокрема ті, що містять сцени з елементами насильства, було проведено опитування львів’ян віком 40-50 років на тему: “Чи вважаєте ви, що в сучасному ефірі переважають негативні новини?”. Опитування показало, що 87 % львів’ян (опитано 60 людей) повністю погоджуються із твердженням і вважають це цілком негативним і небезпечним явищем, інші 13 %, хоч і погоджуються, та не вважають надмір негативу надто шкідливим для суспільства. Один із опитуваних зазначив: “Раніше було “приємно” дивитися телевізор, все у нас було добре куди не глянь, а тепер вбивства, зґвалтування, катастрофи. Не життя, а суцільне горе”.

Невдоволеність українців сучасним станом українського медіапростору підтверджують і результати соціологічних досліджень експертів інституту Горшеніна. Згідно з даними дослідження, більшість українців вважає, що в Україні потрібно запровадити цензуру (59,1 %). Думки респондентів досить суперечливі: з однієї сторони позитивним явищем є поширення свободи у ЗМІ, з іншої – ця ж свобода призводить до недостатньої відповідальності за інформацію, особливо, що стосується сцен насильства і жорстокості, пропаганди кримінального способу життя (68,7% – за цензуру сцен насильства і жорстокості, 47,2% – за цензуру пропаганди кримінального способу життя).

Вплив перегляду насильства на свідомість і поведінку глядача цікавив і продовжує цікавити багатьох дослідників.

“Насильство з’явилось раніше телебачення. Телебачення лише відображає наші смаки і догоджає їм ”. Ще один аргумент на користь телебачення – це отримання особливої психічної розрядки, так званого катарсису (термін ввів в обіг ще Арістотель, іменуючи “катарсисом” – особливий вид задоволення, який виникає під час перегляду драми). Проте більшість досліджень підтверджує, що телевізійне насильство не призводить до ефекту катарсису, а скоріше, має тенденцію до підсилення агресивних почуттів.

Одним із способів осмислити теленасильство є когнітивна теорія Альберта Бандури та його експеримент з лялькою Бобо. “Жінка-експериментатор протягом десяти хвилин зі усіх сил б’є надувну ляльку при цьому викрикує: Вріж йому…Вмаж по носі. Спостерігаючи за цією ситуацією, дитина йде в іншу кімнату і повторює агресивні дії”. Чимало сюжетів українського телебачення можуть спонукати людину повторити побачене. Наприклад, сюжет ТСН, в якому йдеться про судовий процес над трьома дніпропетровськими маніяками, які знущались над тваринами, скоїли 21 вбивство і 18 розбійних нападів. Для підтвердження звукового ряду, журналісти подають два фото, на одному з яких – повішена на дереві тварина, на другому – замучена тварина в руках одного з підлітків та нецензурний напис (ТСН, 29.10.2008).

Інші два сюжети – яскравий приклад антисоціальної поведінки:
- Антиізраїльські демонстрації у Лондоні, Парижі. У кадрі: сутички з
міліцією, побої демонстрантів, демонстранти трощать вітрини магазинів, підпалюють автомобілі (24 канал, 4.01.2009);

- Протести глобалістів в Швейцарії. У кадрі: демонстранти закидують правоохоронців пляшками та петардами, на що міліція використовує сльозогінний газ та водомети проти демонстрантів (24 канал,1.02.2009), – ці два сюжети, можна розцінювати як телепідказку людям альтернативного способу вирішення конфліктів, суперечок, загального невдоволення.

 

«Методи протистояння»

«Ніяка насильницька реформа також не виправить зла, поки люди залишаться такі, які є, і тому чекати виправлення зла годі й через зміну форми нашому житті, лише від поширення доброту розумності».

Лев Толстой.

Є різноманітні методи протистояння негативному впливу екранного насильства на аудиторію, серед яких найважливішу роль може виконати >медиаобразование, — направлення у педагогіці, що виступає за вивчення закономірностей масової комунікації: преси, телебачення, радіо, кіно, відеота т. буд. Основні завданнямедиаобразования полягають у тому, щоб самому підготувати нове покоління до життя жінок у сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різноманітної інформації, навчити людини розуміти її, усвідомлювати наслідки його впливу на психіку.

Зараз досить активне пишуться і публікуються численні статті, проводиться різноманітна дослідницька роботу і організовуються різні конференції у справі пошуку шляхів подолання і протидії сформованій у країні ситуації — стоїть, проте, відзначити те що, що часу, вже втрачено непростимо багато, адже приводи занепокоєння позначилися ще 20-х роках уже минулого століття, як у радянської пресі почали з'являтися перші публікації, розповідають про різні види насильства, досконалого переважно молоддю під впливом кінофільмів. Але, через безпідставної переконаності керівництва нашої країни у тому, що негативний вплив який чиниться екранним насильством є лише наслідком показу зарубіжних кінофільмів — було запроваджено жорстка цензура, що забороняє їх покази надалі, а дана проблематика виключено зі дослідницької діяльності. Як з'ясовується пізніше показало час — даремно.

Крім екранного насильства ще й численні елементи насильства, котрий іноді його відкритої пропаганди ваудио-произведениях. Загальновідомо, що ж пісні з агресивним змістом спонукають слухача до насильницьких засобів. З урахуванням же те, що слухове сприйняття викликає набагато сильніший емоційний відгук, ніж зорове — наслідки поширення і популяризація таких творів може стати вкрай негативними.

>Побуждения до дій насильницького характеру над інших національних героїв і расових меншин, заклики до убивств представники інших субкультур, представників державної влади правопорядку, батьків та інших., заклики до самогубств, вживання наркотиків і алкоголю тощо. п. — ось, які можна почути у творчості музичних колективів, які мають популярністю як серед молоді Росії. До того ж ці заклики реально діють — прикладів убивств, самогубств та інших насильницьких дій, скоєних під впливом музики — предосить.

Музика для підлітків найвірнішим супутником, вчителем історії та провідником у житті. На базі музичних течій і стилів з'являються різноманітні молодіжнісуб — і контркультури, що найчастіше носять антигромадський і екстремістський характер.

Слід звернути на той факт, більшість «молодіжних субкультур» Росії є запозиченими із західної культури та є історичними сформованим «осередками» субкультури нашій країні. «Скінхеди», «анархісти», «репери», «рейвери», «сатанисти», «панки» — усі вони представники європейської й американської культури.

Загальний висновок утішливий — загальний стан моральності по телебаченню хоч і поліпшилося останніми десятьма роками, але десятиліття — занадто великий термін, для таких мізерних результатів. Нам потрібно прийняти комплексні заходи для ще більшого зменшенню трансляції сцен сексу насильства, й нецензурної лайки. Треба чітко позначити час проведення для показу відповідних передач, також вони мають супроводжуватися відповідної попереджуючої підписом на початку.

 

 

Як радіожурналіст ви маєте можливість взяти участь у фестивалі «Україна – диво дивовижне». Чим ви керуватиметеся, обираючи тему для своєї конкурсної передачі? Назвіть приклади тем, що можуть вами розглядатися у реальному вимірі, та обґрунтуйте свій вибір.

6. Який із інформаційних жанрів вам подобається найбільше і чому? Наскільки повно і вдало представлено цей жанр на сторінках місцевих видань?

Інтерв’ю!

Спочатку хотілося б розповісти про жанр інтерв'ю, загалом. Інтерв'ю - складається з префікса inter, яке має значення взаємодії, і вислів view одна з значень якого – погляд, думка. Отже, інтерв'ю – обмін думками, фактами, даними, опитування людини по професійної чи особистої тематиці, проводиться журналістом із єдиною метою публікації чи мовлення у ЗМІ.

Чому саме інтерв’ю? Завдяки інтерв’ю ми маємо можливість узнати факти або ж думки інтерв’юйоанного. Цей жанр використовують мабуть усі видання на сьогодні. Людям подобається читати інтерв’ю з зірками, тому це додає популярності тому чи іншому виданню.

Вас як успішного учня запрошують на зустріч Міністра освіти і науки з кращими школярами країни. Оскільки ви – журналіст шкільної газети, то отримуєте завдання написати матеріал про цю зустріч. Якими будуть ваші дії, аби матеріал вийшов змістовним і цікавим?