Остеомієліт ребра (Osteomyelitis costae)

Патологічний процес починається з кісткового мозку і поширюється на всю кісткову тканину.

Етіологія - відкритий перелом ребра з наступним інфікуванням, паракостальна флегмона чи інші гнійні процеси; рідше хвороба розвивається метастатичним шляхом. Сприяють розвитку остеомієліту тварин з травмами ребра алергія, перевтома, гіповітамінози. Просочування гаверсових каналів гноєм та відшарування окістя призводить до порушення живлення ребра у певній ділянці, що сприяє утворенню секвестра, обмеженого секвестральною коробкою. З часом гній із неї через численні отвори проривається і поширюється у прилеглі ткани­ни, викликаючи флегмону, абсцес, а здебільшого відкривається нори­цею назовні.

Клінічні ознаки. Захворювання має переважно хронічний перебіг. Спочатку у місці розвитку процесу знаходять тверду припухлість, що супроводжується запальним набряком прилеглих тканин. З часом у центрі припухання з'являється нориця, з якої виділяється гнійний ексудат неприємного запаху, нерідко з домішками дрібних кісткових секвестрів. Нориці можуть закриватися, але згодом знову відкриваються в іншому місці.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками і підтверджують рентгенологічним дослідженням.

Прогноз внаслідок тривалого перебігу і можливих ускладнень обережний.

Лікування. На початку хвороби використовують антибіотик лінкоміцин, що фіксується кістковою тканиною. З утворенням нориці лікування оперативне після інфільтраційної анестезії. При обмежених ураженнях розширюють нориці, видаляють гній і дрібні секвестри, за допомогою кюретки скарифікують секвестральну коробку, потім промивають її антисептичними розчинами, після чого вводять 10%-ний розчин йодоформу ефірного: ефір швидко випаровується, а йодоформ, розчинений у ньому, тонким шаром покриває секвестральну коробку і повільно розкладається з утворенням йоду, який тривалий час діє і як антисептик, і як стимулятор регенеративних процесів.

При широких остеомієлітах проводять резекцію всієї патологічно зміненої частини ребра. При цьому роблять розріз окістя на всю довжину ураженої ділянки, виступаючи за її межі з обох боків на 1,5-2 см, відділяють окістя распатором і видаляють уражену частину ребра, краще дротяною пилкою або реберними кліщами. Рану обробляють антибіотиками чи сульфаніламідними препаратами і зашивають.

ОСТЕОМІЄЛІТ ГРУДНОЇ КІСТКИ (Osteomyelitis manubrii sterni)

Захворювання зустрічається у коней, рідше - у рогатої худоби.

Етіологія. Основною причиною вважається поранення тварини з ушкодженням самої кістки при невдалому подоланні конем бар'єра, наявність у рані сторонніх тіл, що залишилися після поранення. У великої рогатої худоби можливе поранення окістя грудної кістки стороннім тілом з боку сітки.

Клінічні ознаки. На початку хвороби виявляють тверду, болючу, розлиту припухлість в ділянці грудної кістки. Тварина стоїть із розставленими грудними кінцівками, не лягає; рухається неохоче короткими кроками з розставленими кінцівками. Із рани виділяється гнійний ексудат. При відсутності нориць з часом формуються абсцеси, після їх прориву залишаються нориці, з яких також виділяється гнійний ексудат неприємного запаху. У тварини підвищується температура тіла, прискорюється пульс і дихання; у крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз з різким збільшенням молодих клітин. Після проривання абсцесу чи його розрізу всі ці показники поступово нормалізуються.

Нориці можуть закриватися, і тоді загальний стан тварини знову погіршується, а після утворення нової нориці - нормалізується. Часті рецидиви виснажують тварину, приводять до хронічної інтоксикації з переродженням паренхіматозних органів.

Діагноз ставлять за анамнестичними та клінічними даними; його уточнюють зондуванням нориць, що дозволяє виявити глибину їх, шорсткувату ділянку кістки тощо.

Прогноз обережний з урахуванням тривалого перебігу процесу, прогресуючого розпаду кісткової тканини та секвестрації в її товщі.

Лікування оперативне. Тварину фіксують у лежачому положенні і оперують під поєднаним наркозом. Спочатку, наскільки можливо, розширюють нориці і вишкрібають кюреткою (а при глибоких норицях - гінекологічною кюреткою) змертвілі тканини. Потім промива­ють порожнини антисептичними розчинами, депонують у них мазь Вишневського і обов'язково проводять курс антибіотикотерапії, віддаючи перевагу лінкоміцину. Крім того, проводять курс десенсибілі-зувальної терапії (внутрішньовенно 0,25%-ний розчин новокаїну 1 мл/кг), протисептичної та загальностимулювальної (гемо-, тканино- імуно-стимулювальна терапія).