Переломи та вивихи шийних хребців

(Fracturae et luxatione vertebraram cervicalum)

Етіологія. Інколи у коней зустрічаються переломи 3-4-го хребців внаслідок падіння через голову на швидких алюрах та подолання перешкод; у великої рогатої худоби - при падінні в траншею, застряванні голови у годівниці; у собак - при падінні, травмах, нанесених автотранспортом. Бувають як вивихи, так і переломи тіла хребця чи його відростків.

Клінічні ознаки залежать від місця локалізації пошкодження, але відомі загальні ознаки - обмеження рухомості та викривлення шиї, відведення голови вбік та її опускання. Примусова зміна положення супроводжується сильною больовою реакцією.

Діагноз ставлять з урахуванням анамнестичних та клінічних да­них, а також за результатами рентгенологічних досліджень.

Прогноз найчастіше несприятливий, при переломах відростків хребця - обережний або сумнівний.

Лікування. Спочатку потрібно обмежити рухомість хребців на 30—40 діб, для чого використовують різні фіксатори. При відкритих переломах лікування оперативне - видалення кісткових уламків, обе­режна обробка рани, щоб не пошкодити корінців спинного мозку та його оболонок. При парезах і паралічах лікування неефективне.

СТОРОННІ ТІЛА В СТРАВОХОДІ (Corpora aliena in oesophagi)

Виявляють у всіх видів сільськогосподарських та домашніх тварин і птиці, але особливо часто у великої рогатої худоби, у якої вони спричинюють закупорку стравоходу і наступну тимпанію.

Етіологія. У рогатої худоби основною причиною закупорки стра­воходу є згодовування голодним тваринам погано підготовлених коренебульбоплодів (неподрібнені буряк, картопля, капуста, морква), качанів кукурудзи, шматків макухи; іноді це ганчірки, фітобезоари, що проникають із рубця під час відрижки; у коней - жадібне ковтання погано пережованого і змоченого слиною грубого корму, зерна; у дрібних тварин - кістки, у т.ч. і риб'ячі, великі шматки м'яса, недо­статньо пережовані хрящі, сухожилки, іноді голки, цвяхи, гумові кульки тощо.

Сприяють закупорці стравоходу голод, що провокує жадібне поїдання корму, А- і Д-гіповітамінози та мікроелементози (лизуха).

Патогенез. Сторонні тіла знаходять у рогатої худоби здебільшого у верхній, вужчій ділянці стравоходу, у коней та інших тварин - у нижній, біля кардіального сфінктера. У місці знаходження предметів, більших за діаметр стравоходу, розвиваються спазми (короткочасний та слабкий - у шийній ділянці і сильний та довготривалий - у грудній, які спричинюють біль, що проявляється неспокоєм тварини. У них проявляються постійні ковтальні рухи для переміщення стороннього тіла, посилюється слинотеча. При повній закупорці у жуйних розвивається тимпанія рубця, що викликає підвищений внутрішньочеревний тиск, значно погіршує газообмін, гемодинаміку та роботу серця.

Тривала обтурація стравоходу викликає в місцях локалізації сторонніх тіл запалення, некроз та інколи розрив стравоходу з розвитком у прилеглих тканинах гнійних і анаеробних процесів. Запалення може поширюватися в грудну порожнину. Дефекти поступово рубцюються, що призводить до звуження стравоходу.

Клінічні ознаки. При повній закупорці стравоходу у рогатої ху­доби спостерігається тимпанія. Тварина непокоїться, робить безперервно ковтальні рухи, витягує шию чи опускає голову; спостерігається слинотеча.

При закупорці шийної ділянки тварина непокоїться періодично, грудної - безперервно. Пальпацією виявляють стороннє тіло в шийній ділянці стравоходу - спочатку безболісна, тверда припухлість у ділянці яремного жолоба, а з розвитком запалення вона і прилеглі тканини стають болючими.

У коней стравохід, заповнений сіном по всій довжині, утруднює дихання і приймання корму. Собаки і коти непокояться, часто давляться; зрідка приймають їжу, та скоро її викидають, відчуваючи при цьому біль, який при натисканні на стороннє тіло посилюється. Вода може проходити в шлунок, хоч і супроводжується больовою реакцією. У тварин спостерігається постійна слинотеча.

Інколи кістки, розм'якшуючись, самостійно потрапляють у шлунок. Гострі предмети часто травмують стравохід і викликають флегмонозні процеси в яремному жолобі. Здебільшого при розрізі гнійних порожнин знаходять сторонні тіла.

Сторонні тіла, що не повністю закривають просвіт стравоходу, можуть тривалий час залишатися в ньому, провокуючи некроз стінки та поступове виснаження тварини.

Діагноз ставлять з урахуванням анамнестичних та клінічних да­них при сторонніх тілах у шийній ділянці, у грудній - за допомогою зондування. Користуватися зондом потрібно обережно, оскільки ним можна спричинити додаткову травму стравоходу, сонної артерії чи вагосимпатичного блока.

Прогноз залежить від виду тварин, щільності і розмірів сторон­нього тіла: сумнівний - за присутності металевих предметів у грудній ділянці; обережний - у шийній, оскільки супроводжується тимпанією, а при тривалій закупорці і некрозі стінки - розвитком гнійного запалення у прилеглих тканинах.

Лікування має бути невідкладним. Насамперед необхідно зняти спазм стравоходу в ділянці закупорки. Для цього використовують атропіну сульфат (0,2-0,6 великим тваринам) або 0,2%-ний розчин платифіліну (0,01-0,06) підшкірно, 10-12 мг/кг аміназину 2,5%-ного з 20%-ним розчином глюкози внутрішньовенно (1:5) чи внутрішньо-м'язово з розчином новокаїну.

Для полегшення видалення стороннього тіла з шийної ділянки стравоходу у рогатої худоби роблять анестезію нижньощелепного нерва (на 1 см нижче середини лінії, проведеної від зовнішнього кута ока до нижнього краю основи вушної раковини. Біля переднього краю щелепної вирізки вводять 5 мл 3%-ного новокаїну. Потім просовують голку до кістки і вводять ще 20-25 мл новокаїну). Блокада двостороння. Після неї розслаблюються жувальні м'язи, і стороннє тіло можна спокійно витягнути рукою. За необхідності, у рогатої худоби перед його видаленням роблять руменоцентез.

Якщо стороннє тіло знаходиться в грудній ділянці, його спочатку пробують видалити через рот шляхом натискання на нього з боку шиї, попередньо ввівши у стравохід невелику кількість олії соняшникової, вазелінового масла чи слизових відварів (50-100 мл). Якщо таким чином видалити не вдається, обережно, за допомогою зонда, його проштовхують у рубець. Іноді можливе самостійне їх переміщення в рубець, особливо коренебульбоплодів (після руменоцентезу та їх розм'якшення і зняття спазму стравоходу).

Дрібним тваринам призначають блювотні засоби (апоморфін со­лянокислий 0,02, карбохолін 0,3-0,4 мг) та видаляють корнцангом або шляхом натискування в ділянці його залягання.

За неефективності такого лікування після інфільтраційної анестезії роблять розріз над стороннім тілом, видаляють його, а рану стра воходу економно закривають двоповерховим швом, рану шкіри вузловим. У подальшому на місці розрізу утворюється рубець, що призводить до звуження стравоходу у цьому місці. У перші 2 4 дні тварині дають слизові відвари, прохолодну воду.

Профілактика. Перед вигоном корів на буряковище їх необхідно підгодовувати. Коренебульбоплоди слід давати в подрібненому вигляді.