Основні теорії міжнародної торгівлі

Класична теорія міжнародної торгівлі

Адам Сміт обґрунтував тезу, відповідно до якої основою розвитку міжнародної торгівлі служить розходження абсолютних витрат. Він відмічав, що варто імпортувати з країни ті товари, витрати на виробництво яких менші, ніж в інших країнах, а експортувати ті товари, витрати на які нижчі в експортерів.

Погляди А. Сміта були доповнені і розвинуті іншим провідним вченим Д. Рікардо, котрий сформулював теорію порівняльних витрат. Він вважав доцільною торгівлю тими товарами, для яких характерна абсолютна перевага однієї країни перед іншою при їхньому виробництві.

Таким чином, необхідною умовою існування міжнародної торгівлі виступає виробництво в різних країнах тих самих товарів з різними витратами.

Кожній країні доцільно, відповідно до поглядів Д. Рікардо, спеціалізуватися на виробництві таких товарів, по яких вона має порівняно нижчі витрати праці і капіталу.

Д. Рікардо виходив з того, що при повній вільній торгівлі принцип порівняльних витрат діє автоматично і сам по собі приводить до оптимальної спеціалізації. Отже, при вільній торгівлі спеціалізація країн повинна йти відповідно до критерію економії трудових витрат і витрат капіталу.

Неокласичні теорії міжнародної торгівлі

Сучасні західні економісти розвили і модифікували модель розвитку міжнародної торгівлі, обґрунтовану Д. Рікардо.

Рікардо вважав, що держави повинні випускати і вивозити товари, які обходяться їм порівняно дешево, і ввозити ті товари, які випускаються за кордоном відносно дешево порівняно з їх країною.

Відповідно до даної теорії, кожна держава спеціалізується на випуску тих товарів, витрати на які відносно низькі, хоча абсолютні витрати на зазначені товари можуть бути і вищі ніж за кордоном.

Рікардо пояснив, що у кожної держави є два товари, випуск яких більш ефективний ніж випуск інших товарів при сформованих співвідношеннях витрат у інших країн. Тобто за даною теорією Рікардо пропонував порівнювати переваги.

Провідне місце в сучасному трактуванні його поглядів займає модель альтернативних витрат, автором якої є американський економіст Г. Хаберлер.

Суть її зводиться до наступного. Розглядається модель економіки двох країн, у яких виробляються два товари. У порівнянні з моделлю Д. Рікардо вводиться новий аспект для кожної країни, передбачаються криві виробничих можливостей, що показують, у якому співвідношенні кожна країна може робити два товари при використанні всіх ресурсів і найкращої технології.

Причому при визначенні порівняльних переваг кожної країни при виробництві аналогічних товарів за основу береться обсяг виробництва одного товару, що приходиться скорочувати для збільшення виробництва іншого.

Неотехнологічні теорії міжнародної торгівлі

В останні десятиліття істотний вплив на розвиток міжнародної торгівлі здійснює НТП. Виникла необхідність врахувати цей вплив у моделях розвитку міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі.

Моделі неотехнологічного напрямку більш адекватно відбивають реальні процеси сучасного розвитку міжнародного поділу праці, зокрема, внутрішньогалузевий обмін окремими товарами між державами.

Прихильники неотехнологічного напрямку структуру міжнародного поділу праці, його характер намагаються пояснити технологічними факторами.

Якщо основними перемінними сучасних неокласичних моделей є, як у Хекшера — Оліна, наділеність факторами виробництва й інтенсивність витрат факторів, то основні перемінні при неотехнологічному підході — це витрати на дослідження і розробки (у відсотках від вартості продажів), заробітна плата на одного зайнятого і відсоток кваліфікованої робочої сили.

Згідно з теорією Хекшера — Оліна, порівняльні переваги виникають внаслідок мінімізації витрат при переважних витратах надлишкового фактору. Неотехнологічна школа пов'язує переваги з монопольною позицією фірми, країни-новатора. Звідси і нова оптимальна стратегія для окремих фірм: випускати не те, що відносно дешевше, а те, що необхідно всім або багатьом, але що більше поки ніхто випускати не може. Як тільки цю технологію зможуть освоїти інші — робити щось нове, і знову ж не освоєне іншими.

Принципово змінилося і відношення до держави. Динамічні порівняльні переваги, аналізовані теоретиками неотехнологічного напрямку, створюються, виникають і зникають з часом. Відповідно до моделі Хекшера – Оліна структура зовнішньої торгівлі немов визначена співвідношенням надлишкових і недостатніх факторів у даній країні, а завдання держави — лише не заважати тому, що змушує робити ринок ринком досконалої конкуренції: максимально використовувати у виробництві надлишковий фактор.

 

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: