2018-02-14
477
Практична функція макроекономіки. Об’єкт та предмет макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
Макроекономіка – наука, яка вивчає економіку в цілому на нац.рівні, як єдине ціле.
Зрозуміти роль макроекономіки у суспільстві означає з’ясувати її практичну функцію. В її основі лежить головна суперечність суспільства: суперечність між безмежними матеріальними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змозі — з огляду на таку суперечність — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою його зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умов підвищення ефективності використання наявних ресурсів, тобто на основі підвищення ефективності національної економіки. Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятості ресурсів; досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами виробництва, а також поточними та перспективними потребами; зростання продуктивності ресурсів і мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції. Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх потреб, а головним джерелом її досягнення є зростання ефективності національної економіки. З цього випливає практична функція або головне завдання макроекономіки: воно полягає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому підвищувати рівень задоволення матеріальних потреб.
Об’єктом макроекономіки є економічна система – сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в умовах конкретно-історичних виробничих відносин. Є три типи економічних систем: ринкова, командно-адміністративна, змішана економіка. Вони різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси.
Щоб суспільство володіло вмінням підвищувати ефективність економіки, макроекономіка повинна володіти знанням причинно-наслідкового механізму функціонування та розвитку національної економіки. Це означає, що предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування та розвитку національної економіки. Пояснюючи цей механізм, макроекономіка одночасно визначає можливості людей впливати на причини з метою цілеспрямованого регулювання тих наслідків, які вони здатні викликати в економіці, або для коригування державою своєї економічної поведінки. Це означає, що макроекономіка виконує не лише пізнавальну, а й нормативну (прикладну) функцію. Перша спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан національної економіки; друга – обґрунтування рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності її функціонування.
Головним методом макроекономіки є моделювання. Модель – це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Застосовують різні типи моделей, головними серед яких є графічні та математичні. У моделях використовується два види змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні – це внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні – це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. У процесі моделювання з’ясовується, як екзогенні змінні, які відіграють роль причини, впливають на ендогенні змінні, що відіграють роль наслідків, викликаних даною причиною. Результати макроекономічного моделювання значною мірою залежать від періоду, який охоплює модель. Тому в макроекономіці розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.
Сутність, принципи та основні категорії СНР. Відмінності СНР від балансу народного господарства.
Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.
СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є:
-продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визначення величини доходу, створеного національною економікою, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі матеріального виробництва, а й галузі, котрі надають послуги (освіта, охорона здоров’я, тощо)
-витрати на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє
-у процесі відтворення економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати. Цей принцип лежить в основі економічної динаміки і свідчить про те, що доходи є функцією витрат, а витрати залежать від розподілу доходів.
СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік економічної діяльності в країні. Основні з них —
інституційна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок.
Інституційні одиниці — це економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе певні зобов’язання. Вони можуть займатися всією сукупністю операцій і приймати рішення щодо всіх аспектів економічного життя. По відношенню до певної країни розрізняють одиниці-резиденти та одиниці-нерезиденти.
Залежно від головних цілей та функцій усі резиденти об’єднуються в п’ять секторів: нефінансові корпорації; фінансові корпорації; органи загального державного управління; домашні господарства; некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. Для врахування відносин резидентів з нерезидентами в СНР виділяється окремий сектор — решта світу.
Відносини між інституційними одиницями називаються операціями. Вони поділяються на чотири групи: операції з товарами та послугами, розподільчі операції; операції з фінансовими інструментами; інші операції.
Облік операцій здійснюється за допомогою рахунків, які балансують між собою два розділи: 1) ресурси або зміна в зобов’язаннях; 2) використання або зміна в активах. Рахунки складаються для економіки в цілому, секторів економіки, галузей економіки та окремих економічних операцій.
Баланс народного господарства - це система взаємопов'язаних макроекономічних показників, створена в 20-ті рр. в СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізувалась модель централізованої планової економіки.
Відмінності СНР від БНГ:
-об’єктом дослідження СНР є ринкова економіка, а БНГ – централізована планова економіка;
-СНР побудована на концепції розширеного трактування суспільного виробництва, згідно з якою у виробництві суспільного річного продукту та національного доходу (ВВП та НД) беруть участь як галузі, що створюють матеріальний продукт, так і ті, що виробляють послуги, а БНГ побудований на марксистській концепції звуженого трактування суспільного виробництва, згідно з якою у створенні сукупного суспільного продукту (ССП) та національного доходу бере участь тільки матеріальне виробництво;
-в СНР є чітке розмежування доходів на капітальні та поточні, а в БНГ – немає;
-в СНР фінансові потоки визначають як вид інвестиційної діяльності, а в БНГ – як форми тимчасового перерозподілу національного доходу;
-в СНР заощадження є різницею між поточними доходами і витратами, а в БНГ - немає чіткого визначення заощаджень. До їх складу включають приріст готівки, приріст вкладів у банках тощо і розглядають їх як форми перерозподілу національного доходу;
