Інфляція попиту. Інфляція витрат

У залежності від характеру кінцевих причин, які викли­кають інфляцію, слід розрізняти два її види: інфляцію попиту і інфляцію витрат.

Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції. Таке зростання сукупного попиту може бути викликане збільшенням пропозиції гро­шей, державних витрат, а також інвестиційних витрат та ін. Виробничий сектор не в змозі негайно відповісти на цей надлишковий попит зростанням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси вже повністю викори­стані. Тому надлишковий попит призводить до підвищен­ня цін на стабільний обсяг продукції.

Інфляція витрат спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на вироб­ництво одиниці продукції, тобто середніх витрат за даного обсягу виробництва. Це має місце тоді, коли зростають ціни на матеріальні ресурси — сировину, паливо, енерго­носії, або зростає номінальна заробітна плата, випереджаючи при цьому підвищення продуктивності праці. Збіль­шення витрат на одиницю продукції скорочує прибутки підприємств та обсяги виробництва продукції, які можуть бути запропоновані за існуючого рівня цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін, тобто спричинює інфляцію витрат.

Інфляція витрат, як правило, супроводжується падін­ням виробництва. Таке явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли одночасно зростають ціни і скорочується виробництво.

20. Соціально- економічні наслідки інфляції.

Інфляція –це процес підвищення загального рівня цін, який супроводжується знеціненням грошей.

Негативні наслідки інфляції: 1.Інфляція призводить до знецінення грошових заощаджень населення. Внаслідок цього знижується життєвий рівень населення, зменшується споживання товарів та послуг, скорочується споживчий попит.2.Інфляція призводить до знецінення основних та оборотних засобів підприємств, що викликає падіння інвестицій і скорочення обсягів виробництва.3.Інфляція не однаково впливає на різні майнові групи населення. В більшій мірі страждають від неї люди з фіксованими доходами, які не можуть змінювати величину своїх номінальних доходів слідом за ростом цін. Як правило це люди з низькими доходами: студенти, пенсіонери, працівники бюджетної сфери. Багатші люди в меншій мірі страждають від інфляції, оскільки вони можуть захистити себе, утворюючи товарні запаси, інвестуючи в різноманітні активи. Тому інфляція викликає перерозподіл майна і доходів громадян, соціальне розшарування суспільства.

4.Інфляція спотворює ціни, що робить неможливим прогнозування їх динаміки і збільшує інвестиційні ризики.

5.Інфляція викликає падіння обсягів виробництва та зростання безробіття.

6.В умовах інфляції відбувається перерозподіл доходів між дебіторами і кредиторами.

7.Невеликі темпи інфляції до 5% сприяють зростанню ВВП,внаслідок зростання платоспроможного попиту та величини очікуваного прибутку.

Високі темпи інфляції виявляють деструктивний вплив на економіку: скорочуються довгострокові інвестиції і нагромадження, здійснюється переміщення капіталу із сфери вир-ва у сфери обігу, порушуються зовнішньоекономічні пропорції тощо.

Головна небезпека інфляції полягає в тому, що вона може вийти з під контролю, оскільки в її механізмі закладено тенденцію до прискорення темпів інфляції. Тому держава повинна здійснювати антиінфляційне регулювання.

Антиінфляційні заходи держави.

Антиінфляційна політика — це система цілей та засобів впливу на макроек. ситуацію з метою досягнення відповідності між темпами зростання грошової маси та темпами зростання благ.

Складається з 2:

- Активна політика (направлена на ліквідацію причин, що викликали інфляцію)

Монетарні заходи

•                 контроль за грошовою емісією

•                 операції на відкритому ринку та резервна політика

•                 недопущення емісійного фінансування бюджету

•                 проведення грошової реформи конфіскаційного типу

Немонетарні заходи

•                 зменшення витрат

•                 збільшення податків

•                 скорочення дефіциту бюджета

•                 стабілізація валютного курса

•                 стримування росту

- Адаптивна політика (пристосування до інфляції, пом'ягшення її негативних наслідків):

· індексація доходів

· угоди з підприємцями та профсоюзами о темпах росту цін і зарплати

· інші заходи, що направлені на пом'ягшення інфляції

Найтиповішими антиінфляційними заходами в країнах з розвинутою економікою є:

1. Регулювання попиту, яке базується на рекомендаціях кейнсіанської теорії, а саме: збільшення податків, зменшення державних витрат та збільшення відсоткової ставки за кредит. Такі заходи, без сумніву,обмежують сукупний попит, але водночас ведуть до згортання виробництва та збільшення безробіття;

2. Контроль за зарплатою та цінами покликаний змінити очікування: якщо наймані працівники повірять у результативність обмежувальних дій уряду, то вони припинять подальші вимоги підвищення зарплати; відповідно, якщо підприємці, покладаючись на дії уряду, повірять у те, що припиниться підвищення цін на ресурси, то вони припинять скорочення обсягів виробництва;

3. Індексація доходів робить їх менш чутливими до підвищення цін. Індексація певним чином обмежує стихійне зростання доходів, тому вона може сповільнити інфляцію попиту. Але при інфляції витрат індексація може навіть погіршити ситуацію.