Множинність осіб у зобов’язанні. Види множинності

Право всіх країн допускає можливість участі в зобов’язанні на стороні боржника чи кредитора (або обох) двох і більше осіб. Такі зобов’язання розглядаються як зобов’язання з множинністю осіб у всіх правових системах, однак підхід до їх регулювання в романо-германському й англо-американському праві принципово відрізняється.

 

За континентальним правом такі зобов’язання можуть бути дольовими, солідарними або спільними. У дольових зобов’язаннях кожен із співкредиторів має право пред’явити вимогу в межах належної йому заздалегідь визначеної частки; кожен зі співборжників самостійно відповідає (виконує зобов’язання) в межах його заздалегідь визначеної частки. Належне виконання певної частини зобов’язання одним боржником звільняє його від обов’язку, однак не припиняє дії зобов’язання для інших боржників.

 

У солідарних зобов’язаннях кожен зі співкредиторів може вимагати від боржника (боржників) виконання у повному обсязі. Повне виконання одному кредиторові звільняє боржника від обов’язків перед іншими кредиторами. Якщо в солідарному зобов’язанні кілька боржників, то кредитор має право вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі від будь-якого із співборжників, а останній зобов’язаний виконати вимогу кредитора. Солідарні зобов’язання виникають у випадках, коли передбачені законом (ФЦК, НЦК), у разі спільного заподіяння шкоди кількома особами (ФЦК, НЦК); за правом ФРН — як правило, в договірних відносинах (встановлено презумпцію солідарності боржників), а за правом Франції — у торгових договірних. Солідарний співборжник, який виконав зобов’язання повністю або частину, що перевищує його частку (частки рівні для всіх), має право пред’явити до інших співборжників зворотну вимогу.

 

У спільних зобов’язаннях кілька кредиторів можуть пред’явити вимогу до боржника тільки всі разом; кредитор може пред’явити вимогу тільки до всіх боржників одночасно (НЦК). Такі зобов’язання можуть виникати, зокрема, у зв’язку з відособленим майном, що знаходиться у спільній власності кількох осіб (сім’ї, товариства, що не є юридичною особою тощо).

 

За англо-американським правом кілька кредиторів можуть виступати як спільні (виступають як єдиний кредитор, вимога має виходити від усіх одночасно), або як окремі. Кілька боржників можуть бути зобов’язаними спільно, окремо або спільно й окремо. У разі спільного зобов’язання існує єдине зобов’язання для всіх, кожен відповідає за все зобов’язання в цілому. Судове рішення може бути винесене тільки одразу щодо всіх боржників, однак кредитор має право виконати таке рішення за рахунок майна одного зі співборжників. Якщо кредитор звільнив від зобов’язання одного з боржників, то інші також вважаються вільними від цього зобов’язання.

 

В окремих зобов’язаннях вимога щодо виконання може бути пред’явлена тільки до одного з боржників. У частині, в якій він не спроможний виконати зобов’язання, вимога може бути пред’явлена окремо до кожного з інших боржників, які мають відповідати незалежно від звільнення кредитором одного з них від виконання зобов’язання.

 

У зобов’язаннях, в яких боржники зобов’язалися спільно й окремо, кредитор має право вибирати: пред’явити вимогу до одного з боржників чи до всіх одночасно. Виконання зобов’язання одним з боржників припиняє право кредитора вимагати виконання від інших.

Додаткові(акцесорні) зобов’язання.

Залежно від значимості цивільних зобов'язань:

• основні зобов'язання — які можуть існувати самостійно, наприклад договір купівлі-продажу;

• додаткові (акцесорні) — які забезпечують належне виконання основного зобов'язання та виникають і існують лише за умови існування основного, наприклад, зобов'язання із застави, яке забезпечує виконання зобов'язання за кредитом.

Додатковим називається таке зобов’язання, існування якого обумовлено іншим (головним) зобов’язанням. Додатковий характер зобов’язання полягає в тому, що воно не може існувати без основного. Якщо основне зобов’язання з тих чи інших підстав припинилася, то припиненим також слід вважати додаткове зобов’язання.

Правовідносинам щодо забезпечення виконання зобов'язання притаманна певна акцесорність (додатковість) щодо основного зобов'язання, виконання якого забезпечується. Вказана акцесорність полягає в тому, що таке зобов'язання існує остільки і стільки, скільки існує основне зобов'язання. Акцесорний характер способів забезпечення виконання зобов'язань полягає також і в тому, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, проте недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

 

Виконання зобов язання.

Виконання зобов язання являє собою основну суть – на що зобов язання спрямоване.

Питання виконання зобов язання досліджували у 1973 році – Толстой «Обязательства из неосновательного приобретения или сбережения имущества (юридическая сфера действия)»-досі актуально, виконання зобов язання =>1) вчинення дій, які випливають за змістом обов язків, 2)виконання дій відповідно передбаченим обов язкам, 3)виконання дій є вчинення боржником дій, які вправі вимагати кредитор.

Сарбаш, Боднар (виконання договірних зобов язань являє собою сукупність фактичних та практичних дій, що спрямовані, спрямованих на виконання зобо язання).

В цивілістичній літературі виконання зобов язання:

1. правовий інститут – сукупність правових норм, які регулюють виконання зобов язання;

2. як процес (певна послідовність дій, динамічний стан)4

3. виконання зобов язання є підставою його припинення.

Стадії виконання зобов язання (Боднар):

1. підготовча (організаційна)

2. основна (матеріальна) – відбувається виконання

3. заключна (техніко-юридична)