Заголовчний комплекс. Вимоги до нього

Елементи заголовкового комплексу - найважливіша частина композиційної моделі газети. Завдяки ним читач «впізнає» конкретне видання, орієнтується в межах одного номера.

Елементи заголовкового комплексу: (рідко використовуються всі разом)

1. Тема

2. Рубрика - стійке найменування теми, яка із заданою мережевим графіком періодичністю з'являється на сторінках видання.

3. Надзаголовок - разова рубрика, яка передає додатковий акцент конкретного матеріалу, вказуючи на його узагальнену спрямованість (релігія і ми)

4. Шапка - вираз нерідко лозунгово характеру над добіркою матеріалів однієї тематики (день міста)

5. підзаголовок

6. Лід (лідерабзац) - перший абзац матеріалу, який найчастіше підсумовує, узагальнює зміст усього тексту.

Зрозуміло, далеко не завжди необхідно їх одночасне використання. Для замітки, невеликої кореспонденції цілком достатньо лише заголовка або заголовка і рубрики. Але середні і великі за обсягом матеріали все ж потребують більш детального подання.

Заголовний комплекс, що складається з декількох елементів, дозволяє знайти більш цікаву форму подачі публікації.

Для сучасного дизайну характерне така будову заголовочного комплексу як - заголовок - підзаголовок - лід або рубрика - заголовок - (підзаголовок) - лід.

У деяких виданнях рубрика останнім часом дещо здає свої позиції, поступаючись місцем надзаголовку або підзаголовку. Хоча традиційно рубрика - постійний елемент заголовного комплексу. Рубрика зазвичай представляє якийсь розділ газети (зараз така рубрика часто трансформується в генеральну рубрику полоси), тему, яка висвітлюється редакцією певний період часу, жанр публікації.

Рубрика у незмінному вигляді (і в цьому її основна відмінність від інших елементів заголовного комплексу!) Може існувати на газетних сторінках досить довго. Частота її появи, як і постійне графічне рішення, визначаються моделлю газети. У газеті, звичайно, можуть бути і так звані «разові» рубрики, але графічно вони оформляються зазвичай так само, як і постійні.

Заголовок може відображати різні властивості інформації.

1. Предмет розмови, тема (дитина дитини).

2. Авторські або редакційні оцінки (ціни ростуть, а рівень життя все нижче)

3. Час та / або місце дії

4. Жанр - частіше за все, в рубриці (дорожні замітки)

5. Герой публікації, його репліки

6. Адресат (вам, студенти)

7. Ідея («корупції поставлений унікальний діагноз. Вона є», «Тупик»)

Найчастіше - кілька значень.

Вимога до заголовків:

1. Заголовок повинен бути пов'язаний з текстом; відображати його головну думку;

2. Заголовок повинен бути цікавим, не банальним;

3. При виборі заголовка журналіст повинен думати про те навіщо він пише і для кого;

4. Ідеальний заголовок складається (не перевищує) з 30 знаків (символів), вважаючи пропуски і розділові знаки, однак довгі заголовки мають місце бути;

5. Заголовок не повинен бути оманливим.

З.К - це перший елемент архітектоніки твору.(шкляр)

Заголовок певною мірою може бути мірилом літературного вміння, таланту, культури. Він надзвичайно важливий для читача, оскільки для дуже значної частини чиитачів(80%) читання газети обмежується читанням заголовків, підзаголовків, а також для того, щоб матеріал потрапив на газетну полосу.(здоровега)

Типи заголовків – інформаційні, спонукально-наказові, проблемні, констатуючо-описові, рекламно-інтригуючі. До заголовкового комплексу входять: заголовок, вріз, підзаголовок, лід.

Задум-тема-концепція – ідея журналістського твору

Будь-яка інформація з'являється спочатку в голові, а вже опісля знаходить своє втілення у відповідних словах чи зорових образах.

У мистецтві, літературі зокрема, зазвичай вирізняють три стадії: зародження задуму; вивчення, у разі потреби, різноманітних матеріалів, документів, визрівання сюжету, образів тощо; втілення задуму в матеріальну форму, тобто написання твору. Можна виділяти ще й завершальний етап - доробку і переробку, остаточне саморедагування тексту.