Облітають квіти, обриває вітер

ВСТУП

Хрестоматія доповнює підручник О. Я. Савченко з літературного читання для учнів 3 класу. До неї включені твори різних жанрів тих 70 авторів, які передбачені змістовою лінією програми «Коло читання», але не ввійшли до підручника. У хрестоматії розміщено портрети і біографії письменників, твори яких вивчатимуться у 3 класі. У кінці кожного твору подані завдання і запитання, які допоможуть учням глибше засвоїти жанрові особливості художніх творів, розвиватимуть творчу діяльність учнів на основі прочитаного.

Умовні позначення

- прочитай виразно;

- дай відповіді на питання;

- візьми до уваги;

- виконайте завдання у парах або групах.

Поезія

Павло Григорович Тичина

(1891р. – 1967р.)

Павло Григорович Тичина народився в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя «школи грамоти». Його дитинство пройшло у злиднях і нестатках. У сім’ї Тичин росло дев’ятеро дітей, тому Павлусеві з дитинства прийшлося заробляти на кусок хліба.

Батько Павла Григоровича мав талант педагога. Маленький хлопчик міг годинами сидіти на печі і слухати цікаві розповіді. Саме там він і навчився читати. Багато казок і пісень знала мати - добра, мила жінка, яку дуже любив Павлусь. Вечорами, коли збиралася родина, батько грав на гармонії, а всі співали.

Початкову освіту поет отримав у сільській школі. Він мав неабиякі музичні та вокальні здібності, а любов до музики і художнього слова йому прищепила перша вчителька Серафима Миколаївна Морачевська.

Мав Павло хист і до малювання. Починав малювати вуглиною, пізніше олійними фарбами. Початковий період творчості Тичини припадає на роки навчання в Чернігові. Його твори для дітей виходили у багатьох збірниках і окремими книжками. Це такі твори:»А я у гай ходила…», «Хор Лісових Дзвіночків», казки «Івасик-Телесик», «Дударик».

Прекрасний знавець рідного слова Павло Тичина постійно вивчав мови інших народів. Він знав 15 мов: російську, болгарську, французьку, турецьку та інші. Помер 16 вересня 1967року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

"Я люблю казки чудові..."

Я люблю казки чудові,

Я кохаю сни прекрасні.
Ах, мені від їх розгадок
Насолоди повсякчасні.

Я люблю їх завжди слухать,
Я люблю їх завжди бачить.
Лиш життя моїй жадобі
Все ніяк їх не настачить.

Бо моя душа химерна
Ненасичена казками
Життьовими, молодими,
З сміхом, жартами, сльозами.

Бо моя душа химерна
Любить сни, лиш сни величні:
Первотворні, неосяжні

Думи божії одвічні.

Всесвіт наш - це дивна казка,
Це одна з фантазій божих,
А людина - сон найкращий
З-поміж снів його пригожих.

Я над всесвітом чудовим
Все життя своє гадаю,
Бо люблю казки прекрасні,
Бо фантазії кохаю.

· Чому поет любить казки?

Вивчіть напам'ять строфу вірша, яка вам найбільше подобається.

ПАСТЕЛІ

Пробіг зайчик.
Дивиться —
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
А на сході небо пахне.
Півні чорний плащ ночі
Вогняними нитками сточують.
— Сонце —
Пробіг зайчик.

Випив доброго вина
Залізний день.
Розцвітайте, луги! —
: я йду — день —
Пасітесь, отари! —
: до своєї любої — день —
Колисково, колоски!
: удень.
Випив доброго вина
Залізний день.

III

Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.
Навшпиньках підійшов вечір.
Засвітив зорі,
Прослав на травах тумани
І, на вуста поклавши палець, —
Ліг.
Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.

Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара,
Нездужаю.
Одвіку в снах
Мій чорний шлях.
Покладіть отут м'яти,
Та хай тополя шелестить.
Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара,
Нездужаю.

· Який пейзаж змалював поет?

· Як потрібно читати цей вірш?

МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ РИЛЬСЬКИЙ

(1895—1964)

Поет, перекладач. Народився і помер у Києві. Видав понад 100 книг. Писав для дорослих і дітей. Найкращі книги для дітей: «День ясний», «Урожай», «Орлина сім'я», «Санчата діда Максима» та ін. Удостоєний кількох державних премій. Похований у Києві, на Байковому кладовищі.

Малий Львів'янин

                            Горджуся Львовом
                            і росту для нього.
                            Не знаю міста
                                                                     іншого такого.
                                                                    Чей тут по львівськім
                                                                     посивілім бруку
                                                                     ходити вчивсь я
                                                                    з мамою за руку.
                                                                    Слова найперші
                                                                    вимовляв за татом,
                                                                    сміявся, плакав.
                                                                    Львів — це мій початок!
                                                                    І де б не був я,
                                                                    серцем полум'яним
                                                                    скажу по праву:
                                                 — Я — малий львів'янин!

· Чому Львів дорогий для поета?

· Пригадайте, які вірші ви знаєте про Львів чи Самбір?

Білі мухи

Білі мухи налетіли, —
Все подвір'я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.

- Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! —
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,
Щоб впіймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.

ДОЩИК

В білу хмарку,
ніби в кошик,
цілий день
збирався дощик.
Потім вітерець у ліс
дощик
в кошику поніс.

Та коли
летів над полем —
зачепився за тополю,
перекинув хмарку —
кошик і на поле
випав дощик...

Пораділи і зайчата,
і хлоп'ята, і дівчата,
пораділи й добрі люди
урожай
чудовим буде.

· Чим цікаві вірші поета?

· Як він передає красу природи?

Прочитайте виразно строфу, яка вам найбільше сподобалася.

Володимир Миколайович Сосюра

(1898р. – 1965р.)

Володимир Миколайович Сосюра народився б січня 1898 р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.) в сім’ї шахтаря. Дитинство майбутній поет провів у с. Третя рота (нині м. Верхнє, що входить до складу Лисичанська). Учився в двокласній сільській школі, в ремісничому училищі, потім — в агрономічній школі. Працював з 12 років на шахті, пізніше — на содовому заводі. Громадянська війна суттєво вплинула на долю В. Сосюри.

8 січня 1965р. поета не стало, але старість і хвилини не мала над ним влади.
Живи, моє серце, живи не для себе, для себе ж бо ти й не жило, — писав він у вірші “Люблю України коханої небо”. Поет навіки залишився в серці свого народу. На його могилі споруджено пам’ятник. Надано ім’я М.В.Сосюри Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць м. Києва. У м. Лисичанську відкрито музей поета. У Києві, на будинку, де жив і працював Володимир Миколайович Сосюра, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.

Облітають квіти, обриває вітер...

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.

· Які картини природи описує у вірші поет?

· Який настрій навіюють тобі вони?

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

· До чого закликає поет у вірші?

· З якою інтонацією треба читати вірш?

Ігор Миронович Калинець

Народився Ігор Калинець 9 липня 1939 року у містечку Ходорові на Львівщині. У 1961 році закінчив Львівський університет і до 1972 року працював в обласному архіві. І в тому ж 1972 році був засуджений на цілих 9 років. Повернувся до рідного Львова у 1981 році і на цей час мав уже 17 поетичних книжок. На початку 1992 року Калинець став лауреатом премії ім. Василя Стуса та ім. Т. Шевченка.

ЗІРКА

Заслухалась зірка цвіркуна,

вихилилась через віконце —

хотіла ружечку кинути

та й сама впала.

Підібрав її лопух,

думав, що світлячок.

Сидить зірка на листкові,

до неба високо,

до землі чужинно.

Ще й очі

Як у Дзвінки.

— Як ти називаєшся?

А вона:

— А я цвіркуна слухала.

• Чим описана в поезії картина нагадує казку?

• Чи сподобалася тобі зірка? Що ти можеш про неї розповісти?

• Як у вірші передано захоплення зірки піснею цвіркуна? Прочитай відповідні рядки.

Микола Кіндратович Вороний

(1871р. – 1938р.)

Народився Микола Вороний 24 листопада (6 грудня) 1871 року на Катеринославщині. Батько його походив зі старого козацького роду, а мати - зі священичого. Дитячі роки майбутнього поета минули на околицях Харкова у напівсільському-напівміському оточенні.

Початкову і середню освіту Микола Вороний здобував у Харкові та Ростові-на-Дону. Змалку захоплювався вічною книгою українського народу - "Кобзарем" Тараса Шевченка, а вдома зростав у полоні материних казок і пісень. За політичну діяльність російська окупаційна влада заборонила Вороному проживати у містах, де були університети, тому він виїхав у Західну Україну, що була тоді під Австрією. Вчився в університетах Відня і Львова, де познайомився з Іваном Франком, який мав великий вплив на творчість молодого ще тоді поета.

З втратою Україною державності поет у 1920-1926 рр. перебував на еміграції. У 1926 році повернувся на Батьківщину. На початку 30-х років XX століття московський окупант нищив усе українське, талановите, неповторне, національно свідоме. У підневільній Україні могли існувати тільки поети, на смерть залякані, змосковщені, котрі українською мовою лаяли все українське. Микола Вороний із сином Марком у 1930 р. був ув'язнений комуністичним режимом. Репресований у 1934 році. Розстріляний 7 червня 1938р.

Ущухла буря

Ущухла буря.

Розійшлись хмарки,

і скрізь панує тиша урочиста...

Душа всміхнулась,

знов прозора, чиста,

і отрясає перли-слізоньки

в разок намиста.

• Із чим поет порівнює сльози? Чим, на твою думку, вони були викликані?

• Знайди у вірші уособлення.

• Чи погоджуєшся ти з твердженням, що вірш пройнято замилуванням красою природи? Поясни свою думку.

Сніжинки
Білесенькі сніжиночки,
вродились ми з води;
легенькі, як пушиночки,
спустилися сюди.

Ми хмарою носилися
від подиху зими,
і весело крутилися
метелицею ми.

Тепер ми хочем спатоньки,
як дітоньки малі,
і линемо до матінки —
до любої землі.

Але вітрець буйнесенький
Жене та крутить нас.
Не дми, не дми, дурнесенький,
Бо вже нам спати час.

Матуся наша рідная
холодна і суха,
бо дуже змерзла, бідная,
вона без кожуха.

Отож її нагріємо,
устелимо сніжком.
Мов ковдрою, накриємо
легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою
вона спочине в сні,
щоб зеленню пахучою
прибратись навесні!
Щоб з ниви колосистої
Був добрий урожай –
То й долі променистої
Зазнає рідний край!

· Із чим порівнюють себе сніжинки?

· Про що вони турбуються?

· Який настрій передає автор у своєму вірші? Обґрунтуй думку.

Микола Степанович Вінграновський

(07.11.1936р. – 26.05.2004р.)

Микола Вінграновський бачив навколишній світ по-особливому. Особливе і його художнє слово... У дитячих творах Вінграновського «казка на білих лапах іде вночі по дорозі», «грім умив озерам очі», «хмара спить високо». Велике і мале тут завжди поруч: ластівка й ластовенятко, стежка й стеженятко, зорі й зоренятко.

Побувати в поетичній казці Вінграновського ти зможеш, читаючи книжки «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч».

Лазить сонечко в травах,

скаче коник за коником гоном,

і метелик з метеликом

в піжмурки грають на мить,

лиш одна біла чапля

з малиновим волом

у зеленій воді

на сріблястій нозі стоїть.

• Про кого йдеться у вірші? Обери одного з персонажів і розкажи, як його можна намалювати.

• У яких рядках змальовано життя в русі? Прочитай.

• Якими барвами сповнено описаний пейзаж?

• Що із зображеного у вірші тобі доводилося спостерігати?

• Який настрій навіюють такі картини природи?

Намалюйте ілюстрацію до цього вірша.

Приспало просо просеня, й попростувало просо,

де в ямці спало зайченя і в сні дивилось косо.

Йому сказало просо: «Спи, заплющ косеньке око.

Залізли коники в снопи, і хмара спить високо.

Заснув у хащі сірий вовк і лапою укрився.

Твій сірий вовк в воді намок і спати завовчився.

Заснуло поле і горби, і на дорозі пустка.

В солодкім сні біля води росте твоя капуста.

Заплющ косеньке око й ти, підстав під вухо лапку.

Як будеш спать — будеш рости, маленьке зайченятко».

• Хто розмовляє із зайченям? Що просо розповіло зайчикові?

• Знайди у вірші слова, які звучать ніжно, лагідно. Як авторові вдалося надати їм пестливого забарвлення?

• Знайди у вірші уособлення.

• Прочитай рядки, у яких описано сон зайчика. Що надає цьому опису зворушливого звучання?

• Як треба читати вірш: голосно чи тихо? Чому? Прочитай вірш виразно.

Платон Микитович Воронько

(1 грудня 1913р. – 10 серпня 1988р.)

Народився 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в Охтирському дитячому містечку-інтернаті, яким керував Матвій Довгополюк. Платон Воронько згадував:

Потім навчався в Харківському автодорожному інституті, після закінчення якого працював за фахом в Таджикистані.

У 1935 році був призваний на строкову службу до лав РСЧА. Після демобілізації деякий час працював вчителем української мови в селі Хухра на Сумщині. А в1937 році вступив до Літературного інституту імені Горького.

У 1939-му добровольцем пішов на фінський фронт, де воював разом з своїми товаришами по інституту.

Після війни Платон Воронько займається літературною творчістю. Він автор понад тридцяти збірок віршів і поем та великої кількості книжок для дітей. Водночас він був відомим громадським діячем — обирався депутатом Верховної Ради.

Помер поет 10 серпня 1988 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Провідна тема творчості Платона Воронька – праця. Кілька десятиліть ходить по країні Дитинства хлопчик Помагай – роботящий, чесний, завжди готовий прийти на допомогу.

ПОМАГАЙ

Через поле, через гай

Ходить хлопчик Помагай.

Бачить хлопчик — садять сад,

Він поміг кінчити ряд.

Вмить приніс відро води

І полив аж два ряди.

Рій із пасіки пішов —

Помагай роя знайшов.

Обходивши луг і ліс,

Він в село його приніс.

За селом копали став, —

Помагай візок дістав.

Цілий день возив пісок,

Аж вищав його візок,

Помагай у труді

Знають літні й молоді,

Ковалі і муляри —

Всі веселі трударі.

Ось і ти часу не гай.

Будь, як хлопчик Помагай.

· Яким був хлопчик Помагай?

· До чого заохочує читачів поет?

Миха́йло Пана́сович Сте́льмах

(24 травня 1912 р. - 27 вересня 1983р.)

Народився 11 (24 травня) 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска. У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту (першим у селі отримав вищу освіту) і до 1939р. вчителював у селах Київщини; 1939 року мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений. З 1944р. працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942); в 1943 році — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського.

Помер 27 вересня 1983р. у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Ми садили ліс у полі —
І дубочки, і тополі,
І осику, і ліщину,
І червону горобину.
Виростай, наш ліс могучий,
Піднімайсь під самі тучі,
Щоб хмарки тебе гойдали,
Дощ на землю проливали.
Щоб хмарки тебе гойдали,
Дощ на землю проливали,
І на житечко зелене,
І на тебе, і на мене!

Ми любимо весну

Ми любимо весну,
Зелену, чудесну,
Грімницю у тучі,
І дощик співучий,
І луки широкі, І ріки глибокі,
І поле веселе,
І рідні оселі,
І цвіт у маю —
Всю землю свою!

· Про що говориться у віршах?

· Як їх треба читати? Чому?

Намалюйте ілюстрацію до одного з віршів.

Володимир Родіонович Коломієць

(1935 р.)

Коломієць Володимир Родіонович народився 2 листопада 1935 р. в с. Вовчків Переяслав-Хмельницького району на Київщині в учительській родині. Від батька, колишнього фрнтовика і вчителя-історика, певно, взяв у життя науку про мудрість і правду, а від матері - пильний зір, задивлений у народне мистецтво, заслуханість у мелос, у пісню... Блукаючи по "Тарасових слідах" на Переяславщині, з юності пройнявся щемкою любов'ю до рідного слова, до українства.

По закінченні Переяслав-Хмельницької середньої школи навчався з 1953 р. по 1958 р. на філологічному факультеті Київського Державного університету, а згодом працював у центральній пресі, у видавництвах "Держлітвидаві" (пізніше "Дніпро"), "Українському письменнику", тривалий час був головним редактором журнавлу "Дніпро", обирався неодноразово членом Презицдії та секретарем Спілки письменників України.

Чимало творів українського поета перекладено на мови іноземні,— зокрема, видано свого часу книжки з його поезіями вірменською, російською, білоруською, англійською... І сам В. Коломієць працює у галузі поетичного перекладу з різних мов на українську.

Удостоєний 1993 року Державної премії України імені Т.Г. Шевченка за збірку поезій «Золотосинь».

СИВЕ СОНЕЧКО

Ніжаться в постелі дітлахи веселі, на лежанці-

простяганці потягусеньки уранці...

Але хто це там клопочеться, зранку-ранечку тупочеться —

прибирає, варить їсти, там — з грибами, там — до тіста,

і над ночвами гне спину, і спішить до магазину,

ледь несе важку корзину?.. Ох, робото, ох, турбото.

Хто то? Хто то? Хто то?

Раптом стало дітям соромно, раптом діти — помагать...

«Ой, бабусю, сиве сонечко», — обнімати! Цілувать!

• Як ти гадаєш, чи зміниться щось наступного дня в поведінці дітей і бабусі? Що саме?