Титул LIV. Про вбивство графа

§ 1. Якщо хто позбавить життя графа, присуджується до сплати 24 000 денаріїв, що становить 600 солідів.

§ 2. Якщо хто вб'є сацебарона або віце-графа — королівського хлопця [раба], присуджується до сплати 12000 денаріїв, що становить 300 солідів.

§ 3. Якщо хто вб'є сацебарона — вільного, присуджується до сплати 24 000 денаріїв, що становить 600 солідів.

Титул LVII. Про рахінбургів

§ 1. Якщо які-небудь з рахінбургів, засідаючи в судовому засіданні і розглядаючи позов між двома особами, відмовляться сказати закон, слід, щоб позовник заявив їм: «Тут я закликаю вас винести постанову згідно з са­лічним законом». Якщо вони [знову] відмовляться сказати закон, семеро з цих рахінбургів до заходу сонця присуджуються до сплати 120 денаріїв, що становить 3 соліди.

§ 2. Якщо ж вони і не захочуть сказати закон і не дадуть зобов'язання сплатити в призначений строк по 3 соліди, вони присуджуються до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів.

§ 3. Якщо ж рахінбурги ті судитимуть не за законом, той, проти якого вони винесуть ухвалу, хай подасть на них позов, і якщо зможе довести, що вони судили не за законом, кожний з них присуджується до сплати 600 дена­ріїв, що становить 15 солідів.

Титул LVIII. Про жменю землі

§ 1. Якщо хто позбавить життя людину, і, віддавши все майно, не спро­можний буде сплатити, що належить за законом, він повинен привести 12 со­присяжників [які поклялися б в тому], що ні на землі, ні під землею він не має майна більше того, що вже віддав. І потім він повинен увійти у свій будинок, зібрати в жменю з чотирьох кутків землі, стати на порозі, повернувшись ли­цем в самий будинок, і цю землю лівою рукою кидати через свої плечі на то­го, кого він вважає своїм найближчим родичем. Якщо батько і брати вже пла­тили, тоді він повинен тією ж землею кидати на своїх, тобто на трьох найближ­чих родичів по матері і по батькові. Потім в [самій] сорочці, без пояса, без взуття, з києм у руці, він повинен стрибнути через тин, і ці три [родичі по ма­тері] мають сплатити половину того, чого невистачає для сплати потрібної за законом віри. Те саме мають проробити і три останні, які доводяться родича-

112


ми по батькові. Якщо ж хто з них буде дуже бідний, щоб заплатити частку, що припадає на нього, він повинен теж кинути жменю землі на когось із замож­ніших, щоб він сплатив усе за законом. Якщо ж і цей не матиме чим заплати­ти все, тоді той, хто взяв на поруки вбивцю, повинен привести його в судове засідання, і так потім протягом чотирьох засідань має брати його на поруки. Якщо ж ніхто не поручиться у сплаті віри, тобто в поверненні того, що він не заплатив, тоді він повинен сплатити віру своїм життям.


Титул LIX. Про алодів

§ 1. Якщо хто помре і не залишить синів, і якщо мати переживе його, нехай вона вступить у володіння спадщиною.

§ 2. Якщо немає матері і якщо він залишить брата або сестру, хай вступ­лять у володіння спадщиною.

Додаток. Якщо не буде сестри матері, хай сестри батька вступлять у володіння спадщиною.

§ 3. В тому випадку, якщо їх не буде, сестра матері хай вступить у во­лодіння спадщиною.

§ 4. І якщо потім виявиться хто-небудь ближчий з цих поколінь, хай він вступить у володіння спадщиною.

§ 5. Земельна ж спадщина ні в якому разі не повинна дістатись жінці, але вся земля хай переходить чоловічій статі, тобто братам.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: