Розкрийте особливості використання міждисциплінарної групової роботи фахівців соціальної сфери при проведені соціального дослідження

Робота міждисциплінарної групи спирається на принципи членства, інтеграції, колективної відповідальності. Міждисциплінарна — міжпрофесійний напрямок роботи спеціалістів, який характеризується більш довготривалими і стійкими взаємовідносинами спеціалістів у команді, більш високим рівнем професійного взаєморозуміння й узгодженості роботи. Етапи роботи міждисциплінарної групи:

1) розгляд випадку;

2) обмін думками;

3) розподіл обов'язків між членами групи;

4) оцінювання ситуації і планування роботи;

5) аналіз роботи;

6) завершення роботи.

Різні групи дотримуються певних стратегій роботи з групами. Серед них виділяють загальні стратегії.

1. Стратегія паралельних дій: члени команди мають власну стратегію, яка координується группою

2..2. Стратегія "поштового ящика ". Група збирається на зустріч з ініціативи лідера команди, який отримав запит від клієнта.

3..3. Стратегія прийому і ро зподілу. Команда спільними зусиллями виробляє рішення щодо клієнта і переадресовує його одному із професіоналів

4..4. Стратегія прийому, обстеження і розподілу. Перед тим, як приймати рішення щодо індивідуального випадку, з яким стикається клієнт, група проводить обстеження ситуації

5..5. Стратегія прийому, обстеження, розподілу і аналізу.

6..6. Змішана паралельна модель. Взаємодія членів міждисциплінарної команди та незалежних професіоналів, які можуть включатися в роботу групи.

 

       41. Розкрийте особливості волонтерської допомоги як одного із актуальних методів соціальної роботи.

Волонтерська допомога — один із важливих методів добровільної соціальної роботи. Основні підходи до неї сформульовані у Загальній декларації волонтерів, яку прийнято на IX Конгресі Міжнародної асоціації волонтерів (Франція, 14 вересня 1990 p.).

Волонтерство — інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку. Це добровільна, непрофесійна соціальна робота, яка сприяє поліпшенню якості життя особистості, особистісному зростання, поглибленню почуття солідарності, задоволенню потреб людини.

Волонтерами є:

· діти середнього шкільного віку, старші школярі, студенти вищих навчальних закладів;

· громадяни середнього і пенсійного віку;

· клієнти соціальних служб, які є учасниками програм самодопомоги і взаємодопомоги;

· родичі клієнтів соціальних служб;

· професіонали, які приділяють вільний від роботи час добровільній допомозі.

Волонтерство — це організований і керований процес участі людей у діяльності державних уповноважених органів влади в різних недержавних організаціях і установах третього сектору. Перш ніж стати волонтером кандидат проходить спеціальну підготовку в соціальній службі (крім фахівців). Процес підготовки волонтерів складається з кількох етапів:

1. Проведення агітації, залучення громадян до волонтерської роботи (рекретування). З цією метою соціальна служба через засоби масової інформації, листівки, оголошення, рекламну продукцію запрошує бажаючих до участі у волонтерських програмах.

2. Проведення співбесіди, інтерв´ю з кандидатом, під час яких відбувається знайомство із соціальними працівниками, соціальною службою, програмою соціальної допомоги, до якої залучається кандидат, отримується основна інформація про нього, з´ясовуються мотиви участі у волонтерській роботі. Під час співбесіди встановлюються рівень психолого-педагогічної готовності до такої роботи, комунікації, емпатійності, а також інтереси, ціннісні орієнтації та ін.

3. Підготовка до волонтерської роботи. Проведення курсів, тренінгів, семінарів, на яких волонтери отримують основні знання, оволодівають основними уміннями і навичками соціальної роботи з різними цільовими групами і категоріями населення. Термін проведення навчання, зміст навчальних програм, їх інформаційна насиченість залежать від віку кандидатів, їхньої участі в інших волонтерських програмах, загально-культурного рівня. Навчання волонтерів в соціальних службах для молоді здійснюється у таких напрямках: соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі (робота з молоддю та підлітками, котрі перебувають у кризовому стані чи схильні до суїциду; робота з молоддю, схильною до девіантної поведінки; підтримка та розвиток соціально дезадаптованої молоді; профілактика вживання алкогольних напоїв і наркотичних речовин; підтримка дітей та молоді, які постраждали від насильства); соціальна опіка і соціальний захист соціально незахищених груп молоді (підтримка і розвиток творчих здібностей інвалідів; соціальна допомога молодим сім´ям; соціальна допомога самотнім матерям і неповним сім´ям; робота з групами ризику; волонтерські програми соціальної опіки); соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство (формування інтересів, потреб, цінностей та пріоритетів життя; сприяння самовихованню, самовизначенню, самовдосконаленню; розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді; формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами).

4. Організація волонтерських груп, реалізація волонтерської роботи. На цьому етапі вона здійснюється відповідно до певної соціальної програми, плану роботи у групі, графіка волонтерської допомоги. Волонтерська робота може бути постійною у тому випадку, коли волонтер згідно з графіком роботи працює певний час у визначені дні в соціальній службі чи організації третього сектору; тимчасовою — за викликом соціальної служби за попередньою домовленістю про вільний час, який волонтер може присвятити такій роботі. Взаємовідносини із соціальною службою визначаються на основі контракту (усного або письмового) чи угоди. Керує роботою волонтерів соціальний працівник чи супервізор. Його завдання — спостерігати за роботою волонтерів, надавати консультації, поради, рекомендації щодо поводження у різних ситуаціях, проводити наради, збори тощо.

5. У разі припинення роботи волонтерської програми — припинення участі волонтерів у добровільній допомозі чи їх переведення в інші програми.

Ефективність роботи волонтерів залежить від рівня їх мотивації, який підтримується соціальною службою шляхом здійснення різних заходів: підтримки професійної мотивації студентів, які навчаються на відділеннях чи факультетах соціальної роботи вищих навчальних закладів, оформлення навчальної і виробничої практики на основі волонтерської допомоги; різних матеріальних заохочень у вигляді спеціальних стипендій, проїзних квитків та ін. Волонтери, які самі звернулися у соціальну службу, встановлюють межі для своєї роботи, визначають її тривалість, прилаштовуючи свій час та енергію так, щоб досягти максимально успішного результату від роботи.

 42. Розкрийте переваги та недоліки використання методу спостереження в соціальній роботі.

У широкому розумінні будь-яке наукове знання починається з безпосереднього спостереження, сприйняття реальної дійсності. Щоправда, в одному випадку люди самі здійснюють спостереження, в другому — користуються даними спостереження інших. Термін «спостереження» має декілька значень. Зміст його полягає у безперервному зв'язку людини з навколишньою дійсністю, що дає змогу орієнтуватися у середовищі, наблизити систему своїх вчинків до умов, що змінюються.     Мається на увазі безпосереднє сприйняття соціальної дійсності з метою упорядкування досвіду і перевірки гіпотези, висунутої у дослідженні.
Спостереження у соціології — реєстрація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів.
Спостереження як джерело інформації має свої специфічні особливості. Спостерігати можливо тільки те, що відбувається у присутності соціолога. Це суттєво ускладнює дослідження динаміки, генези соціальних явищ і процесів. Процедура спостереження трудомістка. Дослідник у спостереженні безпосередньо контактує і взаємодіє з реальними соціальними явищами.
Переваги методу спостереження роблять його важливим джерелом інформації при аналізі соціальних процесів, явищ. Спостереження дає змогу безпосередньо стикатися з конкретними проявами важливих соціальних явищ і процесів в усій складності зв'язків і залежностей, які впливають на них. Воно допомагає конкретизувати і поглибити уявлення процесів і явищ, відтворюваних на основі інших джерел інформації.
Сприйняття дослідником соціальної дійсності неодмінно потрапляє під вплив світогляду, що відображає інтереси певних соціальних груп. Тому соціолог повинен бути особливо обережним у своїх висловлюваннях, діях, щоб не спотворити хід подій, оскільки він може одержати недостовірну інформацію, а відповідно його висновки, а отже, і рекомендації, будуть недостатньо обґрунтованими або й хибними. Спостереження, як і будь-який інший метод дослідження, нічим не повинно нашкодити об'єктові дослідження.
Види спостереження можна класифікувати, спираючись на різні засади. Передусім спостереження класифікують, зважаючи на умови їх організації (польове, лабораторне), а також на місцезнаходження дослідника (включене і невключене). Польове спостереження — спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації.
Знача частина соціологічних робіт є результатом польових соціологічних досліджень, які особливо придатні у дослідженнях розвідувального та аналітичного типу або на відповідних етапах комплексного дослідження.
Лабораторне спостереження — таке спостереження, за якого умови навколишнього середовища визначає дослідник. Його найчастіше застосовують в експериментальних дослідженнях або на етапі експериментальної перевірки гіпотез.
Включене і невключене спостереження розрізняють залежно від ступеня активності спостерігача в досліджуваній ситуації.
Невключене спостереження — спостереження, за якого дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, тобто є зовнішнім спостерігачем.
Характерний приклад невключеного спостереження — спостереження за масовими процесами, коли спостерігач знаходиться на достатній відстані від об'єкта спостереження, щоб зафіксувати весь перебіг процесу; а також спостереження, мета якого — описати соціальну атмосферу, в якій відбувається подія.
Включене спостереження — спостереження, за якого дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений у досліджуваний процес.
Монографічне спостереження — спостереження, яке охоплює велику кількість різнобічних взаємопов'язаних соціальних явищ.
Наприклад, у роботі з молодими інженерно-технічними працівниками на підприємстві соціологи, а також керівники вивчають якість вузівської підготовки, процес адаптації молодих спеціалістів у колективі. Об'єктом такого спостереження є компетентність, стиль роботи, організаторські здібності, ерудиція, самостійність у прийнятті рішень, вміння спілкуватися з підлеглими, колегами, керівниками.
Пошукове спостереження— спостереження, яке використовують з метою пошуку фактів, коригуючи тему дослідження.

Вузькоспеціалізоване спостереження — спостереження, яке виділяє із об'єкта дослідження соціальне явище, що є метою наукового пошуку.
У соціолога постає потреба ізольовано вивчати конкретний соціальний факт, щоб розібратися у його суті, а потім перейти до дослідження його зв'язків і залежностей. Наприклад, вивчаючи проблеми адаптації молоді на підприємстві, дослідник за допомогою спостереження фіксує ситуації між випускником профтехучилища та майстром, які спричиняють відкриту чи приховану конфронтацію.
Самоспостереження — спостереження, яке дає змогу заглянути у приховану сферу досліджуваного соціального процесу.
Займатися самоспостереженням може особа, здатна до контролю за своїми психомоторними діями своєю ж свідомістю. Процес самоспостереження має вікові обмеження.

Основні переваги і недоліки методу спостереження.

Головна перевага цього методу полягає в тому, що він даєможливість вловити деталі даного явища, його багатогранність. Гнучкістьметоду - ще одна якість, що має важливе значення при вивченнісоціальних явищ. І нарешті, відносна дешевизна - важливий атрибут,властивий цим методом.

 

Серед недоліків перш за все слід відзначити якісний (некількісний) характер висновків, які можна отримати в результатіспостереження. Метод рідко може бути застосований до спостереження великихсукупностей і великої кількості подій. Однак найбільш великийнедолік, очевидно, пов'язаний з можливістю привнесення певної часткисуб'єктивності в суть методу і меншими, ніж в інших випадках,можливостями широкого спілкування результатів дослідження.

Переваги включених спостережень очевидні: вони дають найбільш яскраві,безпосередні враження про середовище, допомагають краще зрозуміти вчинки людейта дії соціальних спільнот. Але з цим же зв'язані і основні недолікитакого способу. Дослідник може втратити здатність об'єктивнооцінювати ситуацію, як би внутрішньо переходячи на позиції тих, кого вінвивчає, занадто "вживається" у свою роль співучасника подій. На цінедоліки звертали увагу і Уайт, і польський соціолог К. Доктур, іінші автори. Підсумком включеного спостереження нерідко є есе, а нестрого науковий трактат.

Є і моральна проблема включеного спостереження: наскількивзагалі етично, маскуючись під рядового учасника якоїсь спільності людей, вдійсності досліджувати їх?

Моральний обов'язок соціолога, як і лікаря, - «не шкодити» своїмидіями, але, навпаки, активно допомагати суспільству вирішувати виникаючіпроблеми. Якщо так і тільки так він розуміє свою позицію, він завжди знайдепотрібну форму здійснення спостереження і займе правильну моральнупозицію, будь то в ролі «стороннього» або як включеного в гущуподій спостерігача.

 

43. Розкрийте сутність кейс методу як одного із основних методів соціальної роботи.

Case-study – метод навчання, призначений для вдосконалення навичок і отримання досвіду в наступних областях: виявлення, відбір і вирішення проблем; робота з інформацією – осмислення значення деталей, описаних в ситуації; аналіз і синтез інформації і аргументів; робота з припущеннями і висновками; оцінка альтернатив; прийняття рішень; слухання та розуміння інших людей – навики групової роботи.

Метод case-study найбільш широко використовується у вивченні економіки і бізнес-наук. Вперше він був використаний у навчальному процесі в школі права Гарвардського університету у 1870 році. Застосування цього методу в Гарвардській школі бізнесу почалось у 1920 році. На сьогодні запровадження методу case-study знаходиться на стадії осмислення та запозичення напрацьованих методик у закордонних вчених.

Безпосередня мета методу case-study – спільними зусиллями групи студентів проаналізувати ситуацію – case, яка має місце у реальному житті і розробити практичне рішення; закінчення процесу – оцінка запропонованих алгоритмів і вибір кращого в контексті поставленої проблеми [123, с.64].

Ідеї методу case-study досить прості:

1. Метод призначений для отримання знань з дисциплін, істина в яких плюралістична, тобто немає однозначної відповіді на поставлене питання, а є кілька відповідей, які можуть змагатися за ступенем істинності; завдання викладання при цьому відразу відхиляється від класичної схеми і орієнтоване на отримання не єдиної, а багатьох істин і орієнтацію в їх проблемному полі.

2. Акцент навчання переноситься не так на оволодіння готовим знанням, а на його вироблення, на співтворчість учня і викладача; звідси принципова відмінність методу case-study від традиційних методик – демократія в процесі отримання знання, коли учень по суті справи рівноправний з іншими учнями і викладачем у процесі обговорення проблеми.

3. Технологія методу полягає в наступному: за певними правилами розробляється модель конкретної ситуації, що сталася в реальному житті, і відображається той комплекс знань і практичних навичок, які учням потрібно отримати; при цьому викладач виступає в ролі ведучого, генеруючого питання, фіксуючого відповіді, що підтримує дискусію, тобто в ролі диспетчера процесу співтворчості.

4. Безсумнівною перевагою методу ситуаційного аналізу є не тільки отримання знань і формування практичних навичок, а й розвиток системи цінностей, життєвих установок, своєрідного світовідчуття і миротворення.

5. У методі case-study долається класичний дефект традиційного навчання, пов'язаний з "сухістю", неемоційним викладом матеріалу – емоцій, творчої конкуренції і навіть боротьби в цьому методі так багато, що добре організоване обговорення кейса може нагадувати театральний спектакль.

Дослідницька стратегія case-study – дослідження випадку – використовується фахівцями різних соціальних дисциплін і здавна пов'язана і з соціальною роботою. Причина – в "збігу інтересів". Суть case-study полягає в тому, щоб якомога детальніше, всебічно і контекстно вивчити певний випадок; ті ж цілі переслідує і соціальний працівник, прагнучи скласти найбільш повне уявлення про свого конкретного клієнта або узагальненого об'єкта соціальної роботи.

44. Розкрийте сутність методу контент-аналіз як методу збору соціальної інформації.

  Цей метод використовується соціологами вже більше ста років. З його допомогою вивчалася релігійна символіка і популярні пісні, встановлювалися відмінності еротичних кінокартин від порнографічних, встановлювалася міра ефективності політичних слоганів (гасел, які використовуються у виборних кампаніях), реклам і ворожої пропаганди, визначалися особливості суїцидальної поведінки, що проявилися в передсмертних записках самогубців, стереотипи свідомості різних соціальних груп, виявлялася спрямованість демонстрації людей певної національності на телеекранах, ідеологічнепідгрунтя передових шпальт газет, відмінності в трактуваннях одного і того ж події у різних ЗМІ, досліджувалися багато інших тем. В останні десятиліття даний соціологічний метод запозичили і активно використовують ті представники соціогуманітарних наук (юристи, історики, журналісти, мовознавці, літературознавці, політологи, психологи, економісти, педагоги, соціальні працівники, культурологи, бібліотекознавець, мистецтвознавці та інші), які зацікавлені у встановленні об'єктивних ознак різноманітних людських комунікацій.

Спочатку (перша чверть XX ст.) Контент-аналіз розумівся як свого роду технічний прийом для об'єктивного, систематичного і квантитативного опису явно вираженого змісту комунікації. З плином часу концептуальне уявлення про контент-аналізі як про метод змінилося. Головним виявилося не опис "явного змісту" текстів, а розкриття латентного, прихованого змісту комунікації через вивчення реальних даних текстового масиву як джерела інформації. Звідси контент-аналіз став розумітися як якісно-кількісний аналіз змісту текстового масиву в соціологічних цілях (Алексєєв, Дудченко. 1976, С. 147). Саме можливість-виявити приховані елементи змісту текстів, які можуть вислизнути від уваги дослідника при використанні традиційних методів логіко-аналітичного аналізу, робить контент-аналіз таким привабливим.З'являється можливість виявити тенденції соціальної дійсності, в тому числі соціальної комунікації. За допомогою контент-аналізу зроблені спроби встановити приховані мотиви комунікаторів або авторів і навіть соціальні характеристики адресата - масового споживача певної інформації. Цей метод допомагає виявити закономірності у використанні пропагандистських стереотипів, на основі чого прогнозуються тенденції в тих чи інших соціальних рухах.

Контент-аналіз розрахований головним чином на дослідження соціологічних і психологічнихаспектів масової комунікації, які реалізуються в тексті з різною частотою, тому для дослідження необхідно залучати текстові масиви. Дослідження окремих текстів за допомогою цього методу не має сенсу, за винятком рішення вузьких завдань, наприклад встановлення мотивованості конкретного комунікатора або автора.

Контент-аналіз не скасовує необхідності звичайного (тобто змістовного) аналізу документівКрім того, контент-аналіз відрізняється від усіх інших способів вивчення документів, тим, що він дозволяє "вписати" зміст документа у соціальний контекст, осмислити його одночасно і як прояв, і як оцінку соціального життя. "Вписування" документа у досліджувану проблему передбачає виявлення того, що: а) існувало до нього і отримало в ньому відображення, б) є в наявності тільки в ньому, в) буде після нього, тобто з'явиться підсумком його сприйняття адресатом.

         45. Розкрийте та охарактеризуйте етапи проведення наукового дослідження.

Наукове дослідження – це система логічно послідовних методологічних, методичних та лорганізаційно-технічних процедур, спрямованих на вивчення, аналіз і систематизацію наукових фактів, виявлення зв‘язків і залежностей між явищами і процесами з метою прийняття на основі зібраної інформації рішень, розробки заходів щодо управління досліджуваним об‘єктом, його розвитком.

Є різні види НД. Це залежить від мети дослідження, специфіки досліджуваної проблеми, її наукової і практичної доцільності тощо.

Проведення НД складає цілу низку логічно послідовних взаємопов‘язаних етапів:

Підготовчий – включає в себе: вивчення проблеми, розробку та затвердження програми дослідження, складання робочого плану (тут намічаються етапи дослідження, методи збору інформації, види звітності, розраховуються очікувані результати, терміни виконання цих робіт), підготовку інструментарію, розробку макетів, таблиць, бланків, анкет, інструкцій;

Польового дослідження – збирання первинної інформації про досліджуваний об‘єкт (відповіді на питання анкети, інтерв‘ю, спостереження тощо), які потребують подальшої обробки;

Підготовки зібраної інформації до обробки та її обробка;

Аналіз та узагальнення отриманої інформації

Підведення підсумків дослідження- формулювання висновків і наукового обґрунтування рекомендацій, розробка прогнозів і проектів змін.

Етапи проведення дослідження, відображаються в робочому плані і програмі. У межах кожного етапу можуть бут виділені свої послідовні фази – проміжні етапи.