Категорії «прогрес в усвідомленні свободи» і «держава» у філософії історії Гегеля

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) Магістр філос, кан-т теології,під впливом фр. революції приділив вел ув соц. філос. З 1801 p. після захисту дисертації розпоч в Єнському універ. викладацьку діяльність. Пер з фундаментальних праць "Відмінність між сист. Фіхте і Шеллінга" зробила його відомим. Од з найважл спрямувань досл. дія-ті Г. було ств. "системи філософії", яка б охоплювала усю сукупність людських знань,його епохи в систематизованому вигляді. Розробку філос. Сис-ми Гегель здійснював в контексті діалектичного мислення. Хар-ки елементів сис-ми і самої сис-ми несли в собі діалектичний зміст роз-ку (само роз-ку). В осн історіософської ідеї Гегеля були покладені думки про те, що всесвіт – це космос, який здійснює самопізнання (рефлективний процес). Рефлективна іст. –це така іст, виклад якої возвишується над сучасною епохою у відношенні духу, тобто всесвітня історія, яка є підвидом рефлективної, здійснюється у духовній сфері. Самореалізація духу у всесвіт.іст. здійснюється за доп. розуму: ”Всесвіт.іст. є прогрес в усвідомленні свободи, прогрес, який ми повинні пізнати в його необхідності”. Йдеться про діалектику: теза, антитеза, синтез. Усе нове заперечує старе, але стає зрозумілим за доп. синтезу знань. Діалек. є логікою руху самої історії. Здійснює загальну періодизацію всесв. іст. Виокремлює певні ступені осягнення та здійснення свободи в іст, філос.. відповідно поділяє всесвітньо-істор. процес. А саме: на східний світ, де лише один вільний, греко-римський світ, де вільні декілька, і германський світ, де людина вільна як така. Всесвіт.іст. проходить ці ступені, за доп. яких дух доходить до свого самопізнання. Дер. для Г. є синтезом загального і одиничного. Іст. завжди пронизана боротьбою сил, тому війні в історії неминучі. Здоров’я держави перевіряється не в мирний час, а у військовий, коли перевіряється тривкість держ. сист. Війна вказуючи на слабкість держ., призводить до необхідності її вдосконалення найвищою цінністю за Г. є міцність державних усталеностей. Держ. є тією формою,в якій розвивається принцип свободи і він вважав, що вся цінність людини її духовна дійсність існує завдяки державі. Найліпша форма устрою – конституційна монархія, є найбільш тривкою, на відміну від демократії чи тиранії і врівноважує інтереси більшості і меншості.У Г. був потяг до універсально-історичних конструкцій. Т.ч.діалектика іст-ї Гегеля мала великий вплив на істор. науку,вона докорінно відрізнялась від діалектики природи,бо спрямована на пізнання індивідуального і неповторного,що складає суть історії.

Закон «трьох стадій» О.Конта та його вплив на історичну науку.

Основоположником позитивізму був Огюст Конт (франц вчений), який викладав свої погляди у «Курсі позитивної історії» та «Сис-ма позитивної політики або соціологічний трактат про основи релігії людства». Позитивізм виник у 20-30-х рр ХІХ ст. Ідеал позитивізму – точні природничі науки, натуралізація історії, вона має бути точною наукою. Позитивізм – філософія змін. О. Конт переглянув поширену на той час класифікацію наук,розташувавши їх відповідно до історії виникнення, роз-ку, ускладнення предмету. З класифікації виникало, що суспільству повинна відповідати нова наука – «соціологія». Саме соціологія бере початок від позитивізму. Конт – істинне знання дають точні науки, відбувається застосування термінології природничих наук до соц. наук. Науки - 1) абстрактні (ті, що вивч закони-соціологія), 2) описові (емпіричні) – історія. Позитивна філософія має поставити історію на міцний грунт. Завдання історії – поставляти матеріал історії соціології. Конт «знати, щоб передбачати і передбачати, щоб діяти». «Я доведу, що існують такі ж визначені закони роз-ку людського сус-ва, як і закони падіння каменю». Він проголосив, що відкрив вел закон роз-ку людства, який полягає в проходженні 3-х прогресивних стадій роз-ку свідомості (людського розуму):

· Теологічна, *позитивна, * метафізична.

Теологічна – її зміст розкривається у міфологічно релігійному мисленні. Людський розум у кожному явищі природи та сусп життя вбачав дію надприродних сил. На позитивній стадії людська свідомість у своїх судженнях і висновках прив’язана до наук спостережень; відбувається процес виникнення наук менталітету, фор-ня наук розуміння природи та сус-ва. Позитивна стадія є вищим щаблем історії сус-ва. На метафізичній стадії людс свідомість оперує не уявленнями а поняттями, які відображають реальні процеси зовнішнього світу.  Позитивізм дав поштовх до роз-ку соціології. Історики розвивали теоретичну сторону істор соціології позитивізму. Найбільше послідовників у теорії Конта була Франція. 50-ті рр. ХІХ ст. поширення позитивізму в Рос ім. 1855 – олександр ІІ – ліберальна епоха, виїзд росіян за кордон, контакти із Зх. Журнал «Знание» - друкований орган рос позитивізму. Україна: Грушевський, Антонович, Лучицький.