Попередня підготовка

Попередня підготовка передбачає ферментацію гною великої рогатої худоби (ВРХ) та встановлення в субстраті оптимального співвідношення С: N.

1. З метою попередньої ферментації свіжий гній укладають у бурти висотою до 2 м і шириною до 3 м.

Попередня ферментація є необхідним етапом для ефективного компостування субстрату, оскільки свіжий гній ВРХ є несприятливим як для розвитку дощового черв’яка, так і інтродукованого бактеріального штаму. Це зумовлено наступними причинами:

Ú азотні сполуки інтенсивно розкладаються до вільного аміаку, який інгібує розвиток вермикультури;

Ú при мінералізації органічних речовин, що легко гідролізуються, відбувається насичення субстрату вуглекислим газом, який знижує забезпечення вермикультури та аеробних мікроорганізмів киснем;

Ú первинне розкладання органічної речовини супроводжується виділенням великої кількості тепла і субстрат внаслідок цього розігрівається до температури від 60 ° до 70 °С, за якої життєдіяльність вермикультури і мезофільних мікроорганізмів неможлива.

Тривалість ферментації складає 3 – 4 місяці з періодичним перемішуванням субстрату (1 раз на місяць). Перемішування сприяє проникненню в масу органічного матеріалу додаткової кількості кисню. Збільшення об’ємів кисню в субстраті забезпечує швидше розкладання органічної речовини та як наслідок, скорочення тривалості ферментації.

Досить важливим при первинній ферментації є візуальне встановлення готовності субстрату для вермикомпостування. Для цього варто звернути увагу на такі ознаки:

− органіка повинна бути рівномірно ферментована;

− рослинні компоненти субстрату втрачають свою стійкість і набувають темно-коричневого кольору;

− як індикатор якості субстрату, використовують також вермикультуру; для цього невелику кількість ферментованого гною, зволоженого до 70 – 80 %, переносять у ящик. На поверхню субстрату запускають кілька десятків особин дощових черв'яків. Якщо вони протягом кількох хвилин заглибляться у ферментований субстрат – гній є готовим для вермикомпостування.

2. Встановлення оптимального співвідношення С: N є принциповим моментом для отримання якісного компосту. Оптимальним співвідношенням С: N є 1: 20 – 1: 25. Широке співвідношення не забезпечує достатньої кількості азоту для метаболізму мікроорганізмів при їх високій активності. Це призводить до іммобілізації азоту. Необхідно враховувати, що для росту і розвитку мікроорганізмів вуглецю потрібно в кілька разів більше, ніж азоту. Вуглець ними використовується як джерело енергії і елемент живлення, а азот лише як поживний елемент. При збільшенні співвідношення сповільнюється процес деструкції складних органічних речовин при незначних втратах азоту. При вужчому співвідношенні розклад прискорюється, але різко зростають втрати азоту.

Вермикомпостування.

1.    Після попередньої ферментації гній, який втратив запах аміаку, змішують з фосфоритним борошном у співвідношенні 9: 1.

2.   Інтродукція до компосту штаму фосфатмобілізувальної бактерії Pseudomonas putida 17. Ця бактерія поставляється Інститутом сільськогосподарської мікробіології НААН України.

Суспензію бактерій Pseudomonas putida 17до субстрату вносять із розрахунку 4 – 8 x 10 ¹⁰ клітин на 1 кг компосту. Бактеріальну суспензію вносять з поливною водою. Це забезпечує рівномірне розосередження бактерій у масі гною. Волога субстрату після поливу повинна бути в межах від 70 до 85 %.

3.    До отриманої суміші вносять вермикультуру, використовуючи гібрид червоного каліфорнійського черв’яка (Eisenia foetida). Вермикультуру вносять у кількості 1 % від загальної маси гною.

4.    Отриману суміш укладають у бурти висотою – 1 – 1,5 м, шириною – 1,5 – 2,0 м. (Важливо! Збільшення розмірів бурта недоцільно, оскільки це спричиняє саморозігрів компосту, що веде до загибелі корисної мікрофлори субстрату)

Компостування бажано здійснювати у приміщенні з постійною температурою повітря (+ 17 …+ 24 °С). Суміш укривають плівкою або іншим аналогічним матеріалом із метою запобігання втрат вологи та утворення кірки. За відсутності приміщення субстрат слід убезпечити від перегрівання сонячним промінням. З цією метою його укривають соломою.

5.    Компостування триває протягом 3-х місяців із періодичним перемішуванням компостної маси 1 раз на 2 – 3 тижні. Найефективнішим є рихлення компосту, проведене вручну вилами із затупленими кінцями. Це пояснюється меншою травмованістю вермикультури у порівнянні з механізованим рихленням. За великих об’ємів субстрату можна використовувати транспортний погружчик, за допомогою якого маса кілька разів піднімається і опускається, що дає змогу наситити субстрат киснем.

Варто звернути увагу, що тривалість компостування не слід збільшувати понад 3-х місяців, оскільки це призводить до зниження вмісту водорозчинних форм фосфатів у компості.

Необхідною умовою ефективного вермикомпостування є підтримання вологості субстрату на рівні 70 – 85 %. Зниження або збільшення вмісту вологи в компості спричиняє загибель вермикультури, призводить до неповної переробки органіки та зниження якості вермикомпосту. Найкращим способом контролю вологості субстрату є регулярне її визначення за допомогою ґрунтових вологомірів або гравіметричним методом.

Виготовлення Фосфогуміну.

1.   Отриманий через 3 місяці компост просіюють через механічне сито. Таким чином отримують біогумус, відокремлений від вермикультури та не перероблених часток органіки.

2.   Компост підсушують до вологості від 45 до 50 %.

3.   Отриманий біогумус гранулюють у гранули розміром від 3 мм до 5 мм.

4.    Біоорганічне добриво Фосфогумін зберігають на підприємствах у захищеному від потрапляння прямих сонячних променів сухому приміщенні за температури 18 ± 1 °С протягом 12 місяців. (Підвищення температури зберігання небажане, оскільки більш висока температура може призвести до зменшення терміну придатності біодобрива)