Оформлення курсової роботи

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо виконання курсової роботи
з економіки підприємства

 

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота має складатися зі вступу, теоретичної, теоре­тико-аналітичної та пропозиційної частин, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків.

У вступі необхідно довести актуальність досліджуваної проб­леми з точки зору теоретичного та прикладного її значення. Слід чітко сформулювати мету роботи, основні завдання, вирішення яких дасть змогу досягти поставленої у роботі мети, предмет та об’єкт дослідження. Крім того, доцільно вказати галузі народного господарства або окремі підприємства, для яких досліджувана проблема є особливо актуальною.

У теоретичній частині потрібно розкрити суть основних еконо­мічних категорій з досліджуваної проблеми, надати побудову еко­номічних показників та моделей. Обов’язковим елементом цієї частини є наявність дискусійних питань з основних напрямків теоре­тичних узагальнень. Їх дослідження передбачає виклад різних точок зору, що міститься в літературі, їх обґрунтування і формування власної точки зору автора. Для якісної підготовки курсової роботи необхідно глибоко опрацювати основні літературні джерела, особливу увагу звернути на роботи класиків, монографічну літературу, статті у наукових журналах останніх років видання.

У теоретико-аналітичній частині необхідно провести ретельний аналіз фінансово-господарської діяльності обраного підприємства, враховуючи його галузеву належність: вивчити форми бухгалтерської і статистичної звітності, описати інформаційну базу досліджуваних показників, навести блок-схеми взаємозв'язків при їх аналізі, провести необхідні розрахунки і сформувати аналітичні узагальнення. Подаль­ша конкретизація аналітичного дослідження передбачає обґрунтуван­ня чинників, що впливають на предмет дослідження, якщо можливо слід навести статистичні дані, що містяться у статистичних збірниках і періодичних виданнях.

Особливу увагу потрібно зосередити на розрахунково-аналітич­ній системі щодо предмета дослідження. Необхідно виявити причини існуючого стану економічних процесів на підприємстві, зробити прогнозні передбачення, підкріпити аналіз графічним матеріалом.

За змогою навести основні методики планування досліджуваних показників, описати умови їх застосування на практиці, виявити методичні недоліки.

Аналіз здійснюється на матеріалах динаміки показників фінан­сово-господарської діяльності підприємства за 3 роки, прогнозні характеристики – на 1 рік.

У пропозиційній частині повинні міститися обґрунтування мож­ливих напрямків вирішення досліджуваної проблеми, пропозиції автора з удосконалення методичних підходів до аналізу та планування показників діяльності підприємств, реалізації резервів ефективності використання ресурсів та витрат.

У висновках та пропозиціях у сконцентрованому вигляді мають бути представлені результати теоретичних та аналітичних досліджень, пропозиційні узагальнення та висновки.

Приблизний план курсової роботи наведено у дод. 3.

 

 

4. ОБҐРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ І ПРОПОЗИЦІЙ

Висновки – це стислий виклад одержаних результатів з суті поставленої проблеми, а також з побічних питаннях, що мають практичну значимість та можливість застосування.

Висновки рекомендується формулювати ретельно і точно, не перевантажуючи поясненнями і частковостями. Їх обґрунтування має міститися у попередніх параграфах роботи.

Пропозиції і рекомендації з практичного застосування висновків виправдовують себе лише в разі їх перспективності. Тому слід враховувати не лише існуючі умови господарювання підприємства, але й ті зміни, що повинні здійснитися в економіці найближчим часом.

Пропозиції можуть мати як позитивний, так і негативний характер, наприклад, відмови від діючої системи управління або методик планування окремих показників.

Висуваючи ті чи інші пропозиції, необхідно визначити їх потенційну ефективність. Позитивний результат треба порівнювати з витратами, які забезпечують отримання даного результату. Не слід забувати і про можливість побічного ефекту. Наприклад, удоскона­лення технологій виробництва може відносно скоротити витрати на оплату праці, що залежать від кількості працюючих.

Крім цього, позитивний результат пропозицій може мати нееко­номічний прояв. Так, збільшення об’єму виробництва на підприємс­твах супроводжується зростанням робочих місць, зменшенням безробіття в регіоні. У таких випадках розрахунок економічного ефекту повинен супроводжуватися обґрунтуванням політичного, психологічного, соціального, економічного ефекту та ін. Прямі порівняння витрат з економічним ефектом при цьому неможливі, оскільки вони не мають єдиних кількісних показників виміру.

 

 

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Результати вивчення економічної літератури, інструктивних матеріалів, власні узагальнення та пропозиції необхідно перетворити у послідовне науково-обґрунтоване дослідження.

Загальними вимогами до викладання матеріалів курсової роботи є чіткість її побудови, логічна послідовність, переконливість аргументації, чіткість формулювань і обґрунтованість висновків і рекомендацій.

Оформлення роботи має відповідати чинним інструктивним вимогам і змісту підготовлених матеріалів.

Курсова робота виконується на папері стандартного формату А4 у друкованому вигляді. Текст має розміщуватися тільки з одного боку аркуша. Поля залишаються з усіх чотирьох боків сторінки. Розмір лівого поля – 35 мм; правого – не менш за 10 мм; верхнього і нижнього – не менш за 20 мм.

При першому згадуванні у тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв, їх пишуть як в українській транскрипції, так і мовою оригіналу (у дужках).

Титульну сторінку курсової роботи студент складає за формою, наведеною у дод. 4.

Перелік скорочень, символів і спеціальних термінів включається до курсової роботи за обставин, коли застосовуються не загально­вживані (вузькоспеціальні) скорочення, символи і терміни. У курсовій роботі наводиться цей перелік, якщо загальна їх кількість перевищує 20 і кожне з них повторюється у тексті не менш як 3–5 разів.

Скорочення, символи і терміни розміщуються у переліку стовпчиком, у якому ліворуч наводять символ, спеціальний термін, а праворуч – його деталізоване розшифрування. За тих умов, коли у роботі кількість скорочень, символів, термінів є меншим за 20 і кожне з них повторюється не більше як 3–5 разів, перелік окремо не складається. Детальне розшифрування їх наводиться у вигляді зноски, примітки при першому згадуванні у роботі або безпосередньо у тесті (у дужках).

 

Рубрикація курсової роботи, нумерація сторінок, зміст

Зміст курсової роботи відображається простим планом.

Параграфи нумеруються арабськими цифрами у межах всієї роботи. "Вступ" та "Висновки і пропозиції" не нумеруються. Після номера параграфа ставиться крапка.

Параграфи курсової роботи повинні мати змістовний заголовок. Заголовки пишуться (друкуються) великими літерами. Якщо заголовок складається із двох і більше речень, їх розділяють крапкою. У кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовок і переносити слова у заголовках не припускається.

Відстань між заголовком і наступним текстом має дорівнювати трьом міжрядковим друкарським інтервалам; відстань між заголовком і наступним рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого параграфа розміщується на одній сторінці) – чотирьом міжрядковим інтервалам.

Нумерація сторінок курсової роботи має бути наскрізною, включаючи ілюстрації і додаток: першою сторінкою є титульна, другою – зміст. Порядковий номер сторінки проставляють арабськими цифрами посередні верхнього поля. На першій сторінці (титульна) номер не ставлять.

Якщо у курсовій роботі є рисунки і таблиці, розташовані на окремих сторінках, то їх необхідно включити до загальної нумерації. Якщо рисунок або таблиця розташовані на аркуші А4, то їх сприймають як одну сторінку. Додатки і список літератури включаються до загальної нумерації.

У змісті послідовно наводять перелік заголовків параграфів, список використаної літератури, додатки, зазначають номери сторінок, на яких вони розміщені. Зміст має включати всі заголовки, які є у курсовій роботі.

Ілюстрації, що є у курсовій роботі, мають відповідати її змісту. Їх кількість визначається складністю питань, які викладаються і пот­ребують деталізації, надання тексту ясності та конкретності. Ілюстра­ції виготовлюють так, щоб їх можна було якісно репродуціювати.

Усі ілюстрації (графіки, схеми) іменуються рисунками, які нумеруються послідовно у межах параграфа арабськими цифрами. Номер рисунка складається із номера параграфа і порядкового номера малюнка, розділених крапкою, наприклад: "Рис. 2.3" (третій рисунок другого параграфа). При посиланні на рисунок зазначають повний номер, наприклад: (рис. 2.4), (рис. 2.5). Повторні посилання на рисунок виконують скороченим словом "дивись", наприклад: (див. рис. 2.3),(див. рис. 2.4).

Рисунки розташовують одразу після посилання на них у тексті роботи. Якщо курсова робота складається з невеликої кількості сторінок і великої кількості рисунків, припускається розташувати їх за порядком номерів у кінці роботи за змогою так, щоб їх можна було розглядати без повороту тексту. Якщо таке розміщення неможливе, то рисунки розміщують так, щоб для розгляду було достатньо їх повернути за годинниковою стрілкою. Кожний рисунок має супроводжуватися змістовним підтекстом.

Статистичні таблиці студенти мають складати із застосуванням знань, набутих під час вивчення статистики.

Кожна таблиця має змістовний заголовок, який розміщують під словом "Таблиця" над відповідною формою таблиці. Слово "Таблиця" і заголовок починають з великої літери. Підкреслювати заголовок не рекомендується.

Заголовки граф таблиці повинні починатися великими літерами, підзаголовки – малими, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з прописних, якщо вони є самостійні. Поділяти головку таблиці за діагоналлю не припускається.

Таблицю належить розміщувати після першого згадування про неї у тексті. Якщо робота складається з невеликої кількості таблиць, припускається розміщувати таблиці так, щоб їх можна було читати без повороту тексту. Якщо це є неможливо, таблицю розміщують так, щоб для її читання текст можна було повертати за годинниковою стрілкою.

При перенесенні таблиці на наступну сторінку роботи головка таблиці повторюється і над нею наводяться слова "Продовження таблиці" із зазначенням номера. Якщо головка таблиці є громіздкою, дозволяється її не повторювати: у цьому випадку пронумеровують графи і повторюють їх нумерацію на наступній сторінці.

Таблиці мають нумеруватися у межах параграфа арабськими цифрами. Над правим верхнім кутом таблиці розміщують надпис "Таблиця" із зазначенням номера таблиці. Номер таблиці складається із номера параграфа і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: Таблиця 2.4 (четверта таблиця другого парагра­фа). При посиланні на таблицю зазначають її повний номер і слово "Таблиця" пишуть у скороченому вигляді, наприклад: (табл. 2.4). Повторні посилання на таблицю виконуються скороченим словом "дивись", наприклад: (див. табл. 2.4). Якщо у роботі є лише одна таблиця, то її не нумерують і слово "Таблиця" не пишуть; те ж саме і з рисунком.

Якщо у параграфі є текст, який повторюється і складається з одного слова, його можна замінювати лапками. Коли цей текст складається із двох і більше слів, то при першому повторенні їх замінюють слова "те ж", а далі – лапки. Ставити лапки замість цифр, що повторюються, марок, знаків, кодів рахунків, математичних і хімічних символів не припускається. Якщо цифрові дані у будь-якому рядку таблиці не наводяться, то в ній роблять прочерк.

Формули у курсовій роботі повинні мати однакову розмірність. У експлікації значення символів і числових коефіцієнтів треба і наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони вказані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба давати з нового рядка.

Перший рядок експлікації починають із номера параграфа і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад: (2.2) (друга формула другого параграфу). Номер формули треба брати у дужки і розміщувати на правому полі на рівні нижнього рядка фор­мули, до якої він належить. Посилаючись у тексті на формулу, необ­хідно зазначити її повний номер у дужках, наприклад: У формулі (2.2).

Список використаної літератури та інших джерел інформації необхідно наводити у певній послідовності, яка відповідала би бібліографічним стандартам. Спочатку наводяться законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, потім – Укази Президії Верхов­ної Ради України і Президента України, далі у хронологічній послі­довності – нормативні документи, постанови Уряду України.

Літературні джерела (підручники, монографії, журнальні статті) наводяться у алфавітному порядку за прізвищами авторів.

Зразок складання списку використаної літератури.