Міф про походження світу

Спочатку існував тільки вічний, безмежний, темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу – весь світ і безсмертні боги. З Хаосу походить і богиня Земля-Гея. Широко розкинулась вона, могутня, і дає життя всьому, що живе й росте на ній. А далеко під Землею, так далеко, як далеко від нас неосяжне ясне небо, в незмірній глибині народився похмурий Тартар – жахлива безодня, повна вічної пітьми. З Хаосу, джерела життя, народилась і могутня сила, всеоживляюча Любов – Ерос. Почав творитися світ. Безмежний Хаос породив вічний Морок – Ереба і темну Ніч – Нюкту. А від Ночі й Мороку постали вічне Світло – Ефір і радісний світлий День – Гемера. Світло розлилося по світу, і почали зміняти одне одного ніч і день.

Могутня благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо – Урана, і розкинулось Небо над Землею. Гордо піднялися до нього високі Гори, народжені Землею, і широко розлилося вічношумливе Море. Мати-Земля породила Небо, Гори і Море, і немає в них батька.

Уран-Небо запанував у світі. Він узяв собі за дружину благодатну Землю. Шість синів і шість дочок – могутніх, грізних титанів – мали Уран і Гея. Їх син, титан Океан, що обтікає, наче безмежна ріка, всю землю, і богиня Тефіда породили на світ усі ріки, що котять хвилі свої до моря, і морських богинь – Океанід. А титан Гіпперіон і Тейя дали світові дітей: Сонце – Геліоса, Місяць – Селену і рум'яну Зорю – рожевоперсту Еос (Аврора). Від Астрея і Еос походять всі зірки, які горять на темному нічному небі, і всі вітри: бурхливий північний вітер Борей, східний Евр, вологий південний Нот і західний пестливий вітер Зефір, що несе багаті на дощ хмари.

 

 

ГЕСІОД

 МІФ ПРО ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ

ОЛІМП

Високо на світлому Олімпі царює Зевс, оточений сонмом богів. Тут і дружина його Гера, і золотокудрий Аполлон з сестрою своєю Артемідою, і золота Афродіта, і могутня дочка Зевсова Афіна, і багато інших богів. Три прекрасні Ори охороняють вхід на високий Олімп і підіймають густу хмару, що закриває ворота, коли боги спускаються на землю або підносяться до світлих чертогів Зевса. Високо над Олімпом широко розкинулось блакитне бездонне небо, ллється з нього золоте світло. Ні дощу, ні снігу не буває в царстві Зевса; вічно там ясне, радісне літо.

Бенкетують боги у своїх золотих чертогах, збудованих сином Зевса Гефестом. Цар Зевс сидить на високому золотому троні. Величчю і гордо-спокійною свідомістю влади і могутності віє від мужнього, божественно прекрасного обличчя Зевса. Біля трону його богиня миру Ейрена і повсякчасна супутниця Зевса крилата богиня перемоги Ніке. Ось входить прекрасна велична богиня Гера, дружина Зевса. Зевс шанує свою дружину; пошаною оточують Геру, покровительку шлюбу, всі боги Олімпу.

Бенкетують боги. Зевсова дочка, юна Геба, і син царя Трої Ганімед, улюбленець Зевса, який дістав від нього безсмертя, підносять їм амброзію і нектар – їжу й напій богів. Прекрасні харіти й музи потішають їх співами і танцями. Взявшись за руки, водять вони танки, а боги милуються їх легкими рухами й чудовою, вічною вродою. Веселішає бенкет олімпійців. На цих бенкетах вирішують боги всі справи, на них визначають вони долю світу і людей.

З Олімпу розсилає людям Зевс свої дари і стверджує на землі порядок і закони. В руках Зевса доля людей: щастя і нещастя, добро і зло, життя і смерть.

Не сам Зевс охороняє закони. Біля його трону стоїть охоронниця законів богиня Феміда. Вона скликає з наказу громовержця збори богів на світлому Олімпі і народні збори на землі, пильнуючи, щоб не порушувався порядок і закон. На Олімпі й дочка Зевсова, богиня Діке, стежить за правосуддям. Суворо карає Зевс несправедливих суддів, коли Діке доносить йому, що не додержують вони законів, даних Зевсом. Богиня Діке – захисниця правди і ворог обману.

Зевс охороняє лад і правду в світі та посилає людям щастя й горе. Та хоч і посилає Зевс людям щастя і нещастя, все ж долю людей визначають невблаганні богині долі – Мойри, які живуть на світлому Олімпі. Доля самого Зевса в їхніх руках. Панує фатум над смертними і над богами. Нікому не втекти від велінь невблаганного фатуму. Нема такої сили, такої влади, яка могла б змінити хоч що-небудь у тому, що призначено богам і смертним. Тільки смиренно схилитися можна перед фатумом і скоритися йому. Тільки Мойри знають веління фатуму. Мойра Клото пряде життєву нитку людини, визначаючи строк її життя. Обірветься нитка – і скінчиться життя. Мойра Лахесіс виймає, не дивлячись, жереб, який випадає людині в житті. Ніхто не має сили змінити визначеної Мойрами долі, бо третя Мойра, Атропос, все, що призначили в житті людині її сестри, заносить у довгий сувій, а що вже занесено в сувій долі, те неминуче. Невблаганні величні й суворі Мойри.

Є ще на Олімпі богиня долі – це богиня Тюхе, богиня щастя і благоденства. З рога достатку, рога божественної кози Амалфеї, молоком якої було вигодувано самого Зевса, сипле вона дари людям, і щаслива та людина, яка зустріне на своєму життєвому шляху богиню щастя Тюхе; але як рідко це буває, і яка нещаслива та людина, від якої відвернеться богиня Тюхе, яка тільки що давала їй свої дари!

Так панує оточений сонмом світлих богів на Олімпі великий цар людей і богів Зевс, охороняючи лад і правду в усьому світі.

Павсаній «Опис Еллади» (I ст. н.е)

ЦИЦЕРОН

ПРО ПРИРОДУ БОГІВ

Оскільки вся релігія римського народу ділиться на жертви та гадання по птахах, а третю частину складають пророцтва та застереження, що надаються на основі незвичних явищ і чудес по книгам Сивілли і гаруспиками (етруськими пророками), засвідчую, що жодну з цих складових частин нашої релігії не вважаю гідної зневаги. Навпаки, є переконаним, що Ромул, запровадивши гадання по птахах і Нума, який встановив жертви, заклали основи нашої держави, яка ніколи б не дійшла до такої величі без допомоги найсвітліших богів.

Тому як у нашого народу, так і у інших, культ богів і святі обряди стають з кожним днем все більш урочисті і досконалі. Відбувається це не без причини, й не випадково, але тому, що боги-покровителі часто демонструють свою могутність. Так у часи війни з Латинами, коли диктатор Аулій Постумій бився над озером Регіліус з тускуланськими військами під проводом Октавія Маміліуса, бачили Кастора і Поллукса, які верхи бились у наших рядах.

Ціцерон Про природу богів

 

СХІДНІ РЕЛІГІЇ

ДАОСИЗМ

ДАО ДЕ ЦЗІН

ХХХІІ

Дао вічне і не має імені. Хоча воно є маленьким, але в світі його ніхто не може собі підкорити. Якщо знать та государі можуть його наслідувати, то всі істоти самі стають спокійними. Тоді небо і земля зіллються в гармонії, наступить щастя і добробут, а народ без наказів заспокоїться.

При встановленні порядку з’являться імена. Оскільки виникли імена, потрібно знати межу. Знання межі дає можливість позбавитися небезпеки.

Дао, знаходячись у світі, схоже на горні джерела, які течуть з ріками і морями.

 

ХХХІV

Велике Дао розтікається всюди. Воно може бути праворуч і ліворуч. Завдяки йому народжуються всі істоти, і вони не зупиняються (в своєму рості). Воно здійснює подвиги, але слави собі не бажає. Воно ніколи не має свого бажання, тому його можна назвати маленьким. Всі істоти повертаються до нього, і воно не розглядає себе як господаря. Його можна назвати великим. Воно стає великим завдяки тому, що ніколи не вважає себе таким.

 

ХХХVІІ

Дао постійно здійснює недіяння, тим самим немає нічого такого, щоб воно не робило. Якщо знать і государі будуть його наслідувати, то всі істоти будуть змінюватися самі собою. Якщо ті, які змінюються, захочуть діяти, то я буду подавляти їх за допомогою простого буття, що не має імені. Те, що не має імені – просте буття – для себе нічого не бажає. Відсутність бажання приносить спокій, і тоді порядок в державі встановиться сам по собі.

 

XLII

Дао породжує одне, одне породжує двох, двоє породжують трьох, а троє – всі істоти. Всі істоти носять в собі інь і ян, що наповнені ці і складають гармонію.

Люди з презирством відносяться до тих, хто сам себе підносить і називають себе государями чи знаттю. Всі істоти укріплюються після ослаблення і заслабляються після укріплення.

Люди розповсюджують своє вчення, тим самим займаюсь і я. Жорстокі і тирани не вмирають своєю смертю. Це я навожу як приклад у своєму повчанні.

Лаоцзи Дао де дзин.

 

 

Хуей Ши запитав Чжуан-цзи:
- Чи може людина зовсім нічого не відчувати, не відчувати жодних бажань?
- Може, - відповів Чжуан-цзи.
- Але чи можна тоді назвати його людиною? - Запитав Хуей Ши.
- Ти не розумієш, що таке почуття, - відповів Чжуан-цзи. - Я говорю про людину, яка не шкодить своєму тілу, потураючи пристрастям. Він приймає життя як є і дозволяє йому протікати своєю чергою.
- Але якщо він не покращує того, що дано життям, як він може проявити себе в цьому світі?
- Дао зробило його таким, яким він є, Небо дало йому тіло, а сам він, не потураючи пристрастям, не завдає шкоди своєму тілу. От і все! А ти прив'язуєш свій дух до зовнішніх речей, які не мають до тебе відносин, а всередині виснажуєш життєву силу Ци. Притулися до дерева і співай! Спершись на столик і спи! Небо дало тобі тіло і наповнило його життям, а ти стомлюєш воє тіло в нескінченних непотрібних суперечках і бесідах.

Даоські притчі

 

 

ІНДУЇЗМ

 

РІГВЕДА

 

 

1. Тоді не було ні сущого, ні несущого
Не було ані простору, ані неба над ним
Що в русі було? Де? Під чиєю опікою?
Чим були води, бездонні, глибокі?

2. Був морок, від початку темрявою вкритий
Все було єдиним без ознак океаном.
Зародок буття в пустоті містився
Став тим Єдиним силою свого жару.

3. Тоді не існувала ні смерть, ні безсмертя,
Між днем і ніччю не було різниці,
Власною силою Єдине без подиху дихало.
І нічого іншого крім нього не було.

4. Але ось, пристрасть виникла з початку,
Стаючи думки найпершим висівом,
Зв’язок буття з небуттям зусиллям розуму
Знайшли мудреці, у власному серці шукаючи.

5. Наскрізь проникає промінь їх пізнання –
Чи була вона вгорі, чи знизу?
Були надавці зародків, були могутності сили,
Розмаїття внизу, згори – прагнення.

6. Але хто знає це все, хто міг би сказати,
Звідки народився, звідки виник цей Всесвіт?
Боги з’явились, коли цей світ виник,
А тому, хто може знати, з чого все походить?

Рігведа (Космогонічний гімн) XX книга X гімн 129.

 

УПАНІШАДИ

18. Атман не народжується і не вмирає; ні від чого не походить і ніколи не був нічим іншим, чим є. Ненароджений, вічний, безкінечний, предвічний – незмінним залишається, коли тіло вмирає.

20. Від найменшої частки найменший, від усього найбільшого найбільший, у глибині серця кожної істоти перебуває. Ці, хто від бажань і турбот є вільні, занурені цілком у тишу, у власному серці велич Його побачать.

21. Людина розумна, що пізнає, що безтілесний, летючий, всепроникаючий Дух існує і всі наповнює тіла і серед того, що зникає, незнищенний, вічний, існує, про всі на світі забуває печалі.

22. Не пізнаєш Духа (Атман) ні через пізнання, ні через пояснення красномовні, ані через розум, ані через всебічну науку. Хто всією душею до Нього лине, тому дух (Атман), що в ньому самому існує, своєю силою Себе покаже.

23. Не побачить його ніхто, хто не відречеться від зла, хто не опанує пристрастей, хто в зосередженості не заспокоїв думки і найглибшого не досяг спокою. Пізнанням розуму ніхто не пізнає Духа.

Упанішади. Катха Упанішада.

 

СКАЗАННЯ ПРО ПОТОП

Ману, син мудреця Вівасната, оселився на землі в тихій оселі біля південних гір. Одного разу зранку, коли він мив руки, як це з того часу роблять і нині, він побачив у воді, що йому принесли для омовіння, малу рибку. Рибка йому сказала: «Збережи мені життя, а я врятую тебе». – «Від чого ти врятуєш мене?» – запитав здивований Ману. Рибка відповіла: «Прийде потоп для всіх живих істот. Від нього я і врятую тебе». – «Як же мені зберегти тобі життя?» І вона відповіла: «Нам, рибам, поки ми ще маленькі, звідусіль загрожує загибель. Одна риба пожирає іншу. Ти спочатку тримай мене у глечику, а коли я з нього виросту, викопай ставок й тримай мене там; а коли я виросту ще більше, віднеси мене до моря і випусти у хвилі, бо тоді мені вже не буде загрожувати смерть». Ману так і зробив. Рибка швидко виросла і стала величезною рибою джхаша з рогом на голові; це була найбільша з усіх риб. І Ману випустив її в море. Тоді вона сказала: «В такому-то році буде потоп. Ти зроби корабель і чекай мене. А коли почнеться потоп, сядь на корабель і я врятую тебе».

І в тому році, який йому назвала риба, Ману збудував корабель. Коли почався потоп, він сів на корабель, а риба припливла до нього. Сім святих мудреців, синів Ангіраса, сіли разом з ним на корабель. По велінню риби Ману взяв на корабель насіння різних рослин. Потім він прив’язав канат до рогу риби і вона швидко потягнула його корабель уперед, по розбурханому морю. Зникла земля, одна вода була навколо них. Ману, семеро мудреців і риба були єдиними живими істотами в цьому водному хаосі. Буйні вітри хитали корабель з боку в бік. Але риба все пливла і пливла по водній пустелі і нарешті привела корабель Ману до найвищої гори Хімалая (Гімалаї). Тоді вона сказала Ману: «Я врятувала тебе. Прив’яжи корабель до дерева. Але будь обережним, вода може змити тебе. Вийдеш з корабля, коли спаде вода». Ману зробив так, як сказала риба.

А потоп змив всі живі істоти. Один Ману залишився, щоб продовжити людський рід на землі.

Махабхарата.

 

БГАҐАВАД-ГІТА

ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДУШ

Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, так і душа вбирається в нове тіло, залишаючи старе й непридатне (2.22). Той, хто народився, обов'язково помре, і той, хто вмер, обов'язково народиться знову... (2.27).

Я к повітря переносить запахи, так і жива істота в матеріальному світі переносить з одного тіла в інше свої різноманітні життя. Так вона отримує певне тіло, а потім залишає його, щоб знову опинитись в якомусь іншому тілі (15.8).

Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність і невігластво—ці якості притаманні істотам демонічного походження...(16.4). Демони не знають, що треба робити, а чого — не треба, їм не властиві ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда (16.7).

Вони кажуть, що цей світ нереальний, що в нього немає основи, нема Бога, який керує ним. Вони кажуть, що світ виник із статевого бажання і що його зумовлює лише хтивість (16.8).

Вони вважають, що чуттєве задоволення — найперша потреба... Таким чином, охоплені до кінця своїх днів незмірним неспокоєм, вони зазнають незліченних страхів і тривог. Обплутані тенетами сотень і тисяч бажань, у полоні хтивості та гніву, вони всіма правдами й кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення (16.11 — 12). Так, пригнічені турботами, охоплені тривогою, заплутавшисьу тенетах ілюзій, вони стають надто схильними до чуттєвих насолод й потрапляють до пекла (16.16). Знову й знову народжуючись серед демонічних форм життя, такі люди... опускаються до найниціших форм життя (16.20).

... Безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність самовладання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, простота, відмова од насильства, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів; зречення, спокій, небажання вишукувати недоліки в інших, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадібності, порядність, скромність, непохитна рішучість, енергійність, всепрощення, мужність, чистота, відсутність заздрісності та шанолюбства - всі ці... якості... притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою (16.3). Той, хто, усвідомивши себе, врівноважив свій розум, вже переміг народження та смерть... (5.19).

Таку звільнену людину не приваблюють матеріальні чуттєві втіхи. Вона завжди перебуває в трансі і черпає блаженство у собі. Таким чином, пізнавши себе і зосередившись на Верховному, вона насолоджується безмежним щастям (5.21).

Бгаґавад-Ґіта, як вона є.-Л., 1990. - С. 84-99, 264-266 652 668-688.

 

БУДДИЗМ