Психологічні методи управління

Психологічні методи відіграють дуже важливу роль в роботі з персоналом, тому що направлені на конкретну особистість робітника або службовця і, як правило, персоніфіковані і індивідуальні. Головною їх особливістю є звернення до внутрішнього світу людини, його особистості, інтелекту, почуттям, поведінці з тим, щоб спрямувати внутрішній потенціал людини на рішення конкретних задач підприємства.

Класифікація елементів регульованих за допомогою психологічних методів показана на рис. ____.

Психологічне планування являє собою новий напрямок в роботі з персоналом по формуванню ефективного психологічного стану колективу підприємства. Воно виходить із необхідності концепції всебічного розвитку особистості людини, ліквідації негативних тенденцій деградації відсталої частини трудового колективу. Психологічне планування передбачає постановку цілей розвитку і критеріїв ефективності, розробку психологічних нормативів, методів планування психологічного клімату і досягнення кінцевих результатів. До найбільш важливих результатів психологічного планування відносять:

– формування підрозділів (команд) на основі психологічної відповідності працівників;

– створення комфортного психологічного клімату в колективі;

– формування особистої мотивації людей виходячи з філософії підприємства;

– мінімізацію психологічних конфліктів (сварок, стресів, роздратувань);

– розробку службової кар’єри на основі психологічної орієнтації робітників;

– зростання інтелектуальних здібностей членів колективу і рівня їх освіти;

– формування корпоративної культури на основі норм поведінки і портрета ідеального співробітника.

Доцільно, щоб психологічне планування і регулювання виконувала професійна психологічна служба підприємства.

Галузі психології і знання їх методів дослідження дозволяють зробити правильний аналіз душевного стану людей, побудувати їх психологічні портрети, розробити засоби усунення психологічного дискомфорту і формувати хороший клімат колективу. Психологія є експериментальною наукою, яка вивчає відносини психічних процесів у житті людини.

 

 

 

Рис. Класифікація елементів, що регулюються психологічними методами управління

У центрі уваги психоаналізу психічні процеси і мотивація потягів людини, перш за все, душевні і сексуальні.

Психологія праці вивчає психологічні аспекти професійного відбору, профорієнтації, професіонального стомлення, напруженості і інтенсивності праці, нещасних випадків.

Психологія управління аналізує аспекти поведінки людей у трудовому колективі, відносини керівника і підлеглого, проблеми мотивації і психологічного клімату. Психотерапія вивчає засоби психічного впливу, словом, дією на людину з певними порушеннями психіки з метою лікування. Такі засоби як самонавіювання (аутогенне тренування), навіювання (гіпноз), медитація поступово входять в практику управління.

Типи особистості характеризують внутрішній потенціал людини, і його загальну направленість до виконання певних видів робіт і сфер діяльності.

Відомо декілька підходів до типізації особистості людини: 16-факторна характеристика особистості по якості Коттела, теорія сновидінь і потягів З. Фрейда, на основі класифікації ролей поведінки і ін.

У сфері управління типізація управління особистостей відіграє важливу роль у спільному аналізі з мотивацією і поведінкою в соціальній групі. Існує така класифікація.

Організаторський тип з яскраво виявленим устремлінням в керівній роботі і лідерством у колективі.

Аналітичний тип, орієнтований на виконання робіт з великою питомою вагою логіки і аналізу, характерний для учених.

Інженерний тип, характеризуючий схильність людей до виконання розрахунків, креслень, конструювання, програмування.

Творчий тип, в якому переважає образно-художнє сприймання світу з мінімальними логічними узагальненнями, характерний для діячів мистецтва, літератури.

Інтуїтивний тип, для якого зовнішні обставини (сон, погода, ситуація, потяги) мають домінуючий вплив, більш притаманне виконавцям, службовцям, які виконують роботу з мінімальним обсягом складності і відповідальності.

Темперамент є дуже важливою психологічною характеристикою особистості для визначення і місця кожного робітника в колективі, розподілу управлінських задач і психологічних прийомів роботи з конкретним виконавцем. Відомі чотири основних типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік.

Холерик – емоційно не стійкий, гарячкуватий, міміка рухлива, темп мислення прискорений, тип мислення абстрактно-логічний, дуже висока комунікативність, зверхнормативна активність у короткий період через паузу. Пізнавальні психологічні процеси (увага, пам'ять, уява, сприйняття) дуже рухливі. Рівень зазіхань вище реальних можливостей.

Сангвінік – спокійний, врівноважений, рухливий в поведінці, самооцінка відповідає оцінці оточуючих, рівень зазіхань відповідає реальним можливостям. Працездатність дуже висока. Слабка риса – невміння швидко орієнтуватися у ситуації, яка різко змінюється, тип мислення – предметно-дійовий.

Флегматик – емоційно стійкий, тип мислення – переважно конкретно-образний, темп мислення уповільнений, рівень зазіхань нижче реальних можливостей, показує високий результат витривалості у монотонній роботі, подовжений термін адаптації до 6-7 місяців, переважаючий фон настрою – доброзичливий.

Меланхолік – емоційно чутливий, схильний до переживань, висока внутрішня тривожність, стресостійкий при роботі в ритмічній роботі. Добре адаптується у соціальних ситуаціях, які різко змінюються, добре відчуває партнерів по спілкуванню і створює для них обстановку підвищеного емоційного комфорту. Рівень зазіхань, як правило, нижчий реальних можливостей.

Риси характеру визначають спрямованіть..світу людини, рівень потреби у спілкуванні. Людей поділяють на екстравертів і інтровертів.

Екстраверт – дуже комунікабельний, відгукується на все нове, іноді кидає не закінчену роботу, якщо виникає новий стимул. Мотивація не постійна і залежить від думки оточуючих, переважають альтруїстичні нахили (в історії Петро I, Чкалов).

Інтроверт – закритий, в поведінці керується тільки внутрішнім розумінням. Добре розвинута інтуїція, дуже точно розраховує ситуацію, його рішення часто перспективні і здійснюються у майбутньому. Інтроверт емоційно холодний, «людина у футлярі».

Спрямованість особистості є важливою психологічною характеристикою людини і розглядається з точки зору потреб, інтересів, мотивів, переконань, світогляду.

Інтелектуальні здібності характеризують можливості розуміння, мислення, свідомості людини і є важливими для професійної орієнтації, оцінки людей, планування кар’єри і організації руху по службовим сходинкам. Головну увагу приділяють рівню інтелекту (високий, середній, низький). Здібності раціонального мислення – невід’ємна вимога до керівного персоналу і спеціалістів. Рівень свідомості визначає відповідність працівника моральному кодексу підприємства. Логічні здібності дуже важливі у науковій і інженерній діяльності. Інтелектуальні здібності визначаються за допомогою психологічних методів. Пам'ять людини є важливим компонентом інтелектуальних здібностей. Існує суттєва різниця у об’ємах пам’яті у різних людей.

Методи пізнання являють собою інструменти, за допомогою яких людина вивчає дійсність, обробляє інформацію і готує проекти рішень. Найбільш відомими методами пізнання є аналіз і синтез, індукція і дедукція.

Аналіз передбачає вивчення явищ на основі класифікації, розподілу на елементи, визначення альтернатив, вивчення внутрішніх закономірностей. Синтез, навпаки, заснований на вивченні між елементарних зв’язків, побудови системи із окремих елементів, дослідження зовнішніх закономірностей і зв’язків. У процесі пізнання аналіз і синтез використовуються спільно, наприклад, при побудові схеми організаційної структури управління підприємства.

Індукція являє собою умовивід від приватного до загального на основі дослідження різних фактів і явищ, по результатам якого розробляється гіпотеза (загальне) ствердження про певну закономірність.

Дедукція, навпаки, являє собою умовивід від загального до приватного, коли висуваються гіпотези (правила, принципи) у формі абсолютної істини і з якої робиться висновок про приватні закономірності. Прикладом використання методів індукції і дедукції є розробка філософії підприємства. Пізнання дійсності здійснюється шляхом відчуття і сприйняття зовнішнього миру і інформації.

Психологічні образи дозволяють проводити навчання персоналу на основі типових прикладів поведінки історичних особистостей, керівників і новаторів виробництва.

Художні образи використовують для естетичного і культурного виховання працівників підприємства, перш за все, молодь.

Графічні образи використовуються у інженерній діяльності, особливо з використанням мультимедійних технічних засобів, коли проектування нових технологій здійснюється на комп’ютері.

Візуальні образи дуже важливі у кадровій роботі, так як дозволяють забезпечити ідентифікування конкретної особистості у трудовому колективі. Психологічні образи є ідеальною формою відображення предметів і явищ матеріального світу у свідомості людини.

У процесі мислення образи формуються на основі понять, суджень, умовиводів. Матеріальною формою втілення образів є практичні дії, мова письменність, різні знакові моделі.

У процесі управління частіше всього використовуються історичні, художні, графічні, аудіовізуальні і знакові образи.

Художні є важливим компонентом дизайну приміщень, формування культури управління. Графічні широко використовуються в регламентації управління (схеми, графіки, моделі, генплани) і для прийняття рішень. Аудіовізуальні є невід’ємною частиною сучасної комп’ютерної і телевізійної техніки, яка забезпечує робітників своєчасною інформацією у режимі діалогу людина – машина. Знакові образи допомагають використовувати математичні методи при прийнятті управлінських рішень (матриці, моделі управління, кросворди).

Засоби психологічного впливу відносять числа важливіших елементів психологічних методів управління. Вони концентрують всі необхідні і дозволені законом прийоми впливу на людей для координації в процесі спільної трудової діяльності. До засобів психологічного впливу відносяться навіювання, переконання, втягування, примус, осуд, вимога, заборона, командування, неприйняття, компліменти, прохання, порада, вибух.

Навіювання являє собою психологічний цілеспрямований вплив на особистість з боку керівника за допомогою його звернення до групових очікувань і мотивів спонукання до праці. Навіювання може викликати у людини, іноді окрім його волі і свідомості, певний стан почуттів і привести людину до здійснення певних дій. Вкрай негативною формою навіювання є зомбування людини, коли їй нав’язуються визначені форми поведінки, які виходять за межі моральних норм (мафіозні групи, релігійні секти і ін.).

Переконання базується на аргументованому і логічному впливі на психіку людини для досягнення поставленої мети, зняття психологічних бар’єрів, ліквідації конфліктів у колективі.

Втягування є психологічним прийомом, за допомогою якого робітниками становляться співучасниками трудового або суспільного процесу, наприклад, прийняття виважених рішень, змагання у колективі та ін.

Спонукання – позитивна форма морального впливу на людину, коли підкреслюються позитивні якості робітника, його кваліфікація, досвід, впевненість в успішному завершенні дорученої роботи, що дозволяє підвищити моральну значимість співробітника на підприємстві. В радянський період для спонукання до праці широко використовувалися такі форми як занесення на дошку пошани, вручення почесної грамоти, присвоєння звання «переможець змагань», «ударник праці» і ін.

Примус – крайня форма морального впливу, коли інші засоби впливу на особистість не дали результатів і робітника примушують виконувати певну роботу, навіть проти волі і бажання. Бажано використовувати примус тільки у надзвичайних обставинах, коли бездіяльність може привести до нещасних випадків, гибелі майна, збиткам.

Осуд – прийом психологічного впливу на людину, який допускає великі відхилення від моральних норм в колективі або результати праці і якість роботи вкрай незадовільні.

Вимога має силу розпорядження. У зв’язку з цим вона може бути ефективною лише у випадку, коли керівник має владу, або користується авторитетом. В інших випадках цей засіб може бути не дієвим.

Заборона передбачає стимулюючу дію на особистість. Заборона недозволеної поведінки (п’янство, бездіяльність, спроба крадіжок).

Командування використовується тоді, коли вимагається швидке виконання без будь яких критичних реакцій.

«Вибух» – засіб відомий як миттєва перебудова особистості під впливом сильних емоційних переживань. Використання «вибуху» потребує створення спеціальних обставин, у яких виникли б почуття, які здатні вразити людину своєю несподіваністю. При таких обставинах у людини відбувається зміна нервових процесів. Це призведе до докорінних змін погляду на речі, окремих людей.

Поведінка – сукупність взаємопов’язаних реакцій, які здійснюються людиною для пристосування до зовнішнього середовища. Поведінку людини можна розглядати як синусоїду коливань, яка створюється моральними нормами, які прийняті у тій соціальній групі (колективі, сім’ї), до якої належить людина. Суспільна мораль залежить від економічного устрою суспільства, соціального класу, рівня життя, освіти і інших ознак. Можна класифікувати поведінку таким чином:

Високоморальна, яка передбачає тільки високі принципи поведінки (чесність, порядність, щедрість, щирість). У всіх державах носіями високої моралі вважаються аристократія, інтелігенція, священики.

Нормальна – побудована на виконанні принципів суспільної моралі, яка дозволяє відхилення і слабкості, яка признає діалектичну єдність добра і зла, влади і грошей. У зоні нормальної поведінки знаходиться більша частина суспільства і трудового колективу.

Аморальна притаманна людям, які постійно порушують моральний кодекс суспільства. Особисті інтереси, мотиви і потреби люди такого типу ставлять вище існуючих норм в соціальній групі, вони не відчувають докорів совісті при порушенні законів і релігійних заповідей. Аморальну поведінку демонструє гірша частина трудового колективу (п’яниці, прогульники, бракороби), які з часом переходять у середовище злодіїв і правопорушників.

Класифікація людей по приведеним формам поведінки дозволяє вірно підібрати засоби психологічного впливу на людей.

Емоції - конкретні переживання тих чи інших подій у житті людини, які залежать від його звичок, психологічного стану, нахилів. Психологи виділяють декілька тисяч різних проявів емоцій. В залежності від реакції можуть бути:

– позитивні – радість, подив, задоволення, подяка;

– негативні – злість, роздратування, досада;

– амбівалентні – протилежні емоції як з позитивним, так і з негативним забарвленням, ревність, флірт.

Настрій – характеризує слабо виражені емоційні переживання, почуття, які ще не досягли стійкої усвідомленої визначеності.

Стрес – це комплекс фізичних, хімічних і інших реакцій людини на стресори або стимули в оточуючому середовищі, дія яких виводить із рівноваги його фізіологічні і психічні функції. Стрес може мати мати як негативне, так і позитивне значення для людини. Існують певні програми по нейтралізації стресів на рівні усієї організації.

Методи управління персоналом можна також класифікувати по приналежності до функцій управління (нормування, організації, планування, координації, регулювання, мотивації, стимулювання, контролю, аналізу, обліку). Більш детальна класифікація методів управління персоналом по ознакам приналежності до конкретної функції управління персоналом дозволяє вибудувати їх у технологічний ланцюг усього циклу роботи з персоналом.

По цим ознакам виділяють методи: найму, відбору і прийому персоналу, ділової оцінки, профорієнтації і трудової адаптації персоналу; мотивації трудової діяльності, організації системи навчання, управління конфліктами і стресами, управління безпекою персоналу, організація праці, управління діловою кар’єрою і службово-професійним просуванням персоналу, вивільнення персоналу.