Умови безпеки праці, їх стан та покращення – важлива задача соціальної політики кожної держави. Роль безпеки праці у державі залежить від багатьох чинників, але основний – правове забезпечення питань ОП (закони, нормативно правові акти тощо). У 1992р. в Україні було прийнято основний закон безпеки праці – Закон України «Про охорону праці».
Його основні положення:
- реалізація конституційного права на охорону життя і здоров`я в процесі трудової діяльності
- принципи державної політики з ОП
- регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань ОП
- встановлює єдиний порядок організації ОП в країні
Крім того прийнято ряд інших важливих законодавчих актів: Конституція України,Закон України “ Про охорону праці ”,Кодекс законів України про ОП,Закон України “ Про загальнообов'язкове соц. страхування від нещасного випадку…”,Закон України “ Про пожежну безпеку “, Закон України “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”, Закон України «Про колективні договори і угоди» тощо.
|
|
Починаючи з 1994р. в Україні розробляються:
- національні, галузеві, регіональні програми покращення умов та безпеки праці на виробництві
- розробляються нові засоби захисту працюючих
- створені засоби контролю умов праці
- у всіх організаціях і на підприємствах створені служби з ОП… тощо
Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла зобов’язання щодо приведення національного законодавства з ОП у відповідність до законодавства ЄС.
Але не зважаючи на велику роботу в галузі ОП на сьогодні в Україні:
- від нещасних випадків та професійних захворювань економічні збитки становлять 1 млрд. грн. у рік
- травмується близько 25 тис. осіб на виробництві
- смертельних випадків на виробництві – 900-1200 у рік
Тому питаннями охорони праці сьогодні в Україні постійно, згідно з законодавством, займаються відповідні структури, організації і служби на рівні держави та організацій і підприємств.
Основні принципи державної політики в галузі ОП
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст. 4) визначені основні принципи державної політики України в галузі охорони праці:
- пріоритет життя і здоров'я працівників над результатами виробничої діяльності;
- повна відповідальність власника за створення безпечних умов праці;
- соціальний захист працівників;
- встановлення єдиних нормативів з ОП;
- проведення навчання з ОП;
- міжнародна співпраця в галузі ОП.
Основні професійні компетенції з ОП.
Після вивчення дисципліни «Основи охорони праці та охорона праці в галузі» майбутній фахівець має бути здатним:
|
|
- використовувати нормативно – правові документи
- аналізувати і прогнозувати ризики, загрози і небезпеки на робочих місцях
- розробляти та проводити заходи профілактики професійних захворювань та профілактики нещасних випадків
- приймати участь у проведенні розслідування нещасних випадків
- впроваджувати організаційні та технічні заходи поліпшення безпеки праці (умов праці)
- ефективно розподіляти функції і обов’язки з ОП у колективі
- розробляти матеріали методичного забезпечення (інструкції)
- проводити навчання та перевірку знань з ОП
- контролювати виконання вимог ОП в колективі… тощо
Визначення поняття «охорона праці»
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Правові заходи – встановлюють межі правової поведінки осіб, які приймають участь у трудовому процесі їх права, обов’язки, гарантії та юридичну відповідальність за порушення в галузі ОП.
Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:
- обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці… тощо
Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності.
Санітарно-гігієнічні заходи передбачають:
- проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини
- встановлення граничнодопустимих (ГДК) рівнів цих чинників на робочих місцях
- проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів.
Лікувально-профілактичні заходи передбачають:
- обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.