2018-02-20
218
| Рік | Період часу | Попит | x2 | ху |
| 2002 | 1 | 74 | 1 | 74 |
| 2003 | 2 | 79 | 4 | 158 |
| 2004 | 3 | 80 | 9 | 240 |
| 2005 | 4 | 90 | 16 | 360 |
| 2006 | 5 | 105 | 25 | 525 |
| 2007 | 6 | 142 | 36 | 852 |
| 2008 | 7 | 122 | 49 | 854 |
| 2009 | ∑х = 28 | ∑у = 692 | ∑х2= 140 | ∑ху = 3063 |
Лінія тренду визначається за формулою:
y=a+bx (1)
де: y - розрахункове значення передбачуваної змінної;
а - точка перетину лінії тренду з віссю;
b - нахил лінії регресії;
x - незалежна змінна (час).
Нахил лінії регресії визначається за формулою:
(2)
де: 
- середнє значення х і у;
n - число точок даних чи спостереження.
, (3)
; 
;
;
(шт.)
Отже, попит на автомобілі в магазині на 2009 рік складе 141 одиницю.
Позитивними характеристиками моделювання також є:
• застосування більш довершеної технології розрахунку в порівнянні з іншими методами;
• висока міра обґрунтованості рішень;
• скорочення термінів розробки рішень;
• можливість виконання зворотної операції. Її особливість полягає в тому, що маючи модель і початкові дані, можна розрахувати результат. Але можна зорієнтуватися на необхідний результат і визначити, які початкові дані для цього необхідні. В управлінській діяльності ця можливість надзвичайно важлива.
Для кращого уявлення про математичне моделювання розділимо його умовно на декілька окремих і взаємозв’язаних етапів:
1) постановка задачі;
2) розробка формалізованої схеми;
3) формалізація задачі в загальному вигляді;
4) чисельне представлення моделі;
5) розв’язування задачі на ЕОМ та післяоптимізаційний аналіз отриманих розрахунків.
6. за кожним під елементом закріплюється певний символ і далі складається рівняння або система рівнянь.
7. моделі прийняття статистичних рішень з використанням теорії ймовірності та математичної статистики;
8. інноваційні ігри як варіант нормативної моделі поведінки в умовах конфлікту, наявності суперечливих думок з проблем нововведення;
9. моделі розробки рішень на основі теорії масового обслуговування, що містить нормативні критерії при рішенні конкретних задач.
Зміст процесу розробки рішення в цьому випадку зводиться до пошуку оптимального рішення, в найбільшій мірі відповідного заданому критерію. Досягається це зіставленням альтернатив рішень, розрахованих для конкретних станів змінних факторів (умов зовнішнього середовища).
Однак нормативні моделі не враховують при прийнятті рішень реальної поведінки людини, за якою залишається вибір остаточного варіанта. Цей «недолік» в певній мірі компенсують дескриптивні моделі розробки рішень, засновані на теорії корисності, теорії ризику.
На даний час виділяється три основних підходи до побудови математичних моделей процесу розробки рішень, заснованих на:
1) теорії статистичних рішень;
2) теорії корисності;
3) теорії ігор.
Найбільш розроблені моделі на основі теорії статистичних рішень. У них вважаються заданими:
- можливий розподіл випадкового процесу, що вивчається;
- простір можливих остаточних рішень;
- вартість варіантів рішень;
- функція можливого збитку для кожного рішення, відповідного певному стану зовнішнього середовища.
У загальному вигляді можна констатувати, що рішення приймаються, виходячи з максимуму прибутку або мінімуму втрат. У зв’язку і цим вводиться поняття ризику, по величині якого судять про цінності рішення. У цій теорії розглядається ряд можливих критеріїв оптимальності рішень, що приймаються. Так, рішення, що мінімізує максимальний ризик (байєсовське рішення), описується як мінімаксне рішення. Статистична теорія рішення застосовується при виборі рішень в умовах невизначеності зовнішнього середовища.
Другий напрям математичного моделювання пов’язаний з використанням теорії корисності, заснованої на індивідуальних перевагах, суб’єктивній оцінці ймовірностей настання подій зовнішнього середовища.
Третій напрям моделей розробки рішень засновано на використанні теорії ігор. Дана теорія застосовується в умовах конфліктних ситуацій або при прийнятті колективних (спільних) рішень. Основоположним є вибір відправної точки гарантуючого рішення, з якого починається спільне вироблення кращого рішення. Основний принцип цієї теорії - мінімакс. Схема теорії ігор описує принципи прийняття рішень для широкого класу практичних ситуацій інноваційного характеру. Гра можлива з будь-якою кількістю учасників і різною мірою їх інформованості; формалізації зазнають лише правила гри, а не поведінка гравців.
Використання математичних методів у прийнятті рішень дає можливість здійснювати комплексний аналіз об’єктивних зв’язків між явищами, їх раціональний і наочний опис, встановлювати міру впливу одних факторів на інші при їх зміні. У результаті моделювання та оптимізації вони дозволяють своєчасно підключати додаткові ресурси у виробничий процес.
3. Підходи в прийнятті рішень різними школами управління
Розглянемо різні підходи в прийнятті рішень. Американська школа прийняття управлінських рішень передбачає наступну технологію (рис. 4):
| Діагноз проблеми |
| Формулювання критеріїв і обмежень |
| Виявлення альтернатив |
| Кінцевий вибір |
| Оцінка альтернатив |
Рис. 4. Американська технологія прийняття рішень
У процесі раціонального рішення проблеми американські і керівники думають не стільки про саме рішення, скільки про все, що пов’язано з ним і виходить з нього. При цьому кількість етапів у процесі прийняття рішення визначається самою проблемою.
Діагноз проблеми. Це перший етап на шляху її рішення, на якому встановлюють причини (симптоми) утруднень чи наявність можливостей. Встановлення симптомів допомагає визначити проблему и загальному вигляді. Для виявлення причин виникнення проблеми збирається та аналізується інформація (внутрішня та зовнішня). Для оптимізації робіт і засобів на цьому етапі керівники стараються не допускати надлишку інформації і збирають лише релевантну (яка відповідає стану проблеми).
Формування обмежень і критеріїв прийняття рішень. На цьому етапі визначають діапазон, інтервал, у межах якого в подальшому приймають управлінське рішення. Обмеження, пов’язані з наявністю ресурсів, конкуренцією та інші, варіюють альтернативи в залежності від ситуації та конкретних менеджерів. В додаток до ідентифікації обмежень визначають стандарти, що дозволяють оцінити альтернативні варіанти вибору (критеріїв).
Визначення альтернатив. Відбираються найкращі альтернативи вирішення проблеми.
Оцінка альтернатив. Визначаються переваги, недоліки і ймовірність реалізації кожної альтернативи.
Вибір альтернатив.Проводиться вибір раціональної.
Практика американських менеджерів показує, що прийняти оптимальне рішення при дефіциті часу досить важко. Тому керівник обмежується «задовільним» рішенням, а не «максимізуючим».
Німецька школа прийняття управлінських рішень розглядає процес прийняття рішення як складову частину процесів планування і контролю і включає наступні етапи:
Постановка проблеми (ідентифікація) передбачає: вивчення та формування проблеми; визначення негативних симптомів; вивчення справ і цілей та конкретизацію наступних; формування критеріїв рішення, встановлення умовних границь і обмежень; організацію процесу прийняття управлінських рішень.
Пошук інформації. Визначаються можливості вирішення проблеми, співставляються ймовірні дії, здійснюється попередній вибір.
Оцінка (оцінка можливостей впливів на ціль). Визначаються передумови для реалізації рішення, прогнозуються та класифікуються результати, аналізується ризик.
Прийняття рішення (встановлюється альтернатива дії, яку потрібно реалізувати). Визначається кращий варіант і розглядається в аспекті його реалізації; виконується операційний аналіз плану (встановлення термінів, фінансування тощо).
Японська школа прийняття управлінських рішень передбачає три етапи в прийнятті управлінських рішень:
Розробка альтернативних рішень та відбір кращого. На цьому гімні проводиться розробка різноманітних можливостей вирішення задач та вибір кращої. В роботі беруть участь різні спеціалісти
Постановка задачі. В постановці задачі задіяні різні групи спеціалістів, які вивчають задачу і дають рекомендації. Лише після досягнення консенсусу починається стадія реалізації.
Затвердження. На основі вибору готовиться різностороння доповідь, що виноситься на суд вищого менеджменту. На цьому рівні рішення з допомогою залучених експертів вивчається і затверджується.
Реалізація. Реалізують рішення дуже швидко, бо, як правило, кожен аспект детально проробляється при підготовці. Оскільки рішення прийняте одноголосно, всі зацікавлені в його реалізації. На противагу класичній теорії менеджменту, яка формулює принцип єдиноначальності, згідно з яким кожен працівник в організації повинен отримувати доручення тільки від старшого адміністратора і відповідати за роботу лише перед ним, японська система передбачає відповідальність за прийняття рішення не особи, а групи.
Особливості японської системи прийняття рішень. Перший етап - підготовка документів; другий - ознайомлення з ним усіх зацікавлених осіб, які мають право вносити свої зауваження та корективи; третій - затвердження керівником з врахуванням зауважень.
Українська школа прийняття управлінських рішень передбачає, що після виявлення чи постановки проблеми та встановлення умов і факторів, що мають вплив на неї, розробляються рішення, за яких вибирається краще.
4. Умови і фактори якості рішень
Під якістю управлінських рішень розуміють сукупність властивостей, що забезпечують їх виконання та отримання певного ефекту До якісних сторін управлінських рішень відносять обґрунтованість, своєчасність, ефективність, несуперечливість, конкретність, простоту, повноважність та ін.
Обґрунтованість управлінських рішень проявляється у врахуванні всієї сукупності факторів і умов, пов’язаних з його розробкою. При цьому важливе місце відводиться якості використовуваної інформації, її достовірності та повноті, своєчасності надходження.
Ефективність управлінських рішень підкреслює обов’язковість відповідності очікуваного і досягнутого економічного чи соціального ефекту з затратами на його розробку та реалізацію. Ефективний означає «діяльний, що приводить до потрібного результату».
Несуперечливість управлінських рішень виражає необхідність його попереднього узгодження з раніше прийнятими рішеннями в даній фірмі, а також перевірки його відповідності діючій нормативно-правовій базі.
Для того, щоб рішення було правомірниміповноважним, воно повинно бути прийняте особою, що має відповідні повноваження, тобто займає відповідну посаду.
Конкретність управлінських рішень проявляється в чіткості вказівок: хто, що і коли повинен виконати. Рішення повинно бути простим за формою і ясним за змістом, щоб бути зрозумілим не тільки особі, що приймає рішення, а й тому, хто його виконує.
З точки зору діловодства управлінське рішення (наказ, розпорядження, постанова, тощо) повинно містити констатуючу та постановляючу частини. Перша відображає суть проблеми, її характеристики та особливості; друга - цілі рішення, засоби їх досягнення, встановлення осіб, закріплених за його виконанням, терміни і форми виконання, зацікавлення та санкції.
Об’єктивними економічними умовами розробки управлінських рішень є:
знання реальних тенденцій розвитку керованого об’єкта; володіння методами позитивного використання існуючих тенденцій, що мають вплив на виробництво; орієнтація в загальних тенденціях розвитку економіки країни в цілому;
вміння своєчасно реагувати на зміну обставин і нові завдання, які висуваються ринком і економічною політикою держави.
Одне з основних питань при розробці та прийнятті управлінських рішень є визначити факторів, що мають на нього вплив. Під факторами розуміють причини (рушійні сили), що проявляються при прийнятті рішення і впливають на сі ефективність.
Фактори поділяють на внутрішні та зовнішні, ситуаційні і поведінкові та інші:
- ситуаційного характеру, пов’язані із розумінням проблеми, альтернатив її рішення та їх наслідків. До даної групи відноситься вивчення ситуації, аналіз і прогнози, використовувані методи, організація управління на підприємстві та інше;
- поведінкового характеру містять: мотиви, цінності, орієнтації, рівень вимог, ризикованість.
Фактори першої групи діють на етапі, що передує прийняттю рішень, і допомагають формулювати проблеми. Фактори другої групи проявляються в поведінці керівника, його співробітників у ході розробки управлінських рішень.
