Розділи основної частини

Основу курсової роботи становить текст, у якому студент викладає власні міркування, спостереження про об’єкт дослідження, здійснює аналіз фактичного матеріалу, зіставляє факти, узагальнює зібраний матеріал дослідження.

Текст основної частини поділяється на розділи. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки розділів мусять бути науково чіткі, зрозумілі.

Ідея кожного розділу повинна обростати конкретним матеріалом.

Необхідно домогтися єдності розділів, суворої логічної послідовності тверджень, проблем.

Заголовки розділів варто розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами (жирним шрифтом) без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої великої (жирним шрифтом), не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Відстань між заголовками розділів та підрозділів та з текстом має становити один пробіл.

Зразок

Розділ 1

Бренд як основний вид марктингової комункації

 

Бренд: трактування поняття та видова характеристика

 

Не можна розміщувати назву в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Розділи, підрозділи, пункти і підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію і позначатися цифрами без крапки.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Пункти – в межах підрозділу, а підпункти – в межах пункту. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Наприклад: 1.2 (другий підрозділ першого розділу). Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу і порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Наприклад: 1.2.1 (перший пункт другого підрозділу першого розділу). Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Наприклад: 1.2.1.4 (четвертий підпункт першого пункту другого підрозділу першого розділу).

Кожен розділ починається з нової сторінки.

Основна частина курсової роботи складається з таких типів розділів:

Теоретичний розділ. Розглядаються загальні теоретичні підходи до проблеми з використанням лише літературних джерел, є можливим поєднання різних точок зору, використання опублікованих статистичних даних із посиланням на джерела. Теоретичне обґрунтування, суть, значення, кваліфікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмета дослідження, методичні підходи – викладаються якомога просто і стисло.

Аналітичний (практичний) розділ. Опис, характеристика сучасного стану досліджуваної теми на об’єкті дослідження, ґрунтовний аналіз із використанням накопиченого фактичного матеріалу з залученням усіх теоретичних знань певного методичного матеріалу. Усі приклади наводять лише з досліджуваного явища щодо його сучасного стану. Якщо можливо, текст необхідно ілюструвати оригінальними документами, які необхідно подати в додатках, відповідно оформивши. Усі аналітичні розрахунки, матеріали таблиць, графічні ілюстрації повинні супроводжуватись поясненнями, які дають можливість з’ясувати сутність процесів, що спостерігаються з об’єктом дослідження, їхні особливості на тенденції розвитку, поглиблений аналіз яких допомагає виявити невикористані резерви.

Також у практичному розділі курсової роботи зазначають пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення розвитку об’єкта, у відповідності до напрямку дослідження. Якщо запропоновані пропозиції чи рекомендації нині є нездійсненними для об’єкта дослідження, треба обов’язково це пояснити (відсутність коштів, недосконалість законодавства, непідготовленість кадрів, нестабільність економіки та політики тощо). Таким чином, студент демонструє реалізм мислення та знання проблем реального об’єкта.

 

Правила та приклади оформлення бібліографічних посилань у курсовій роботі

Бібліографічні посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовані, розглянуті або згадані у тексті науково-дослідної роботи студента документи (їх складові частини або групи документів), необхідні для загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.

Існує декілька випадків, які обов’язково потребують зазначення першоджерела в курсовій роботі:

· Пряме цитування з першоджерела – Українські дослідники М. Хоменко та О. Грабар у своїй праці «Посібник з діловодства» подають таке визначення положенню, як організаційному документові: «це правовий акт, що визначає основні правила організації діяльності установ, підприємств та організацій, а також їхніх структурних підрозділів» [23, c.28].

· Непряме цитування з першоджерела – Відповідно до «Примірної інструкції з діловодства», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів № 1153 від 17.10. 1997року, в державних установах та інших центральних і місцевих органах виконавчої влади визначається конкретний комплекс документів, передбачених номенклатурою справ та необхідних і достатніх для документування їх діяльності [3, c. 34].

· При поданні класифікації чи групування – Нормативно-методична база діловодства охоплює:

1) законодавчі акти України у сфері інформації, документації та документування;

2) укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Уряду України, які регламентують питання документаційного забезпечення управління в Україні;

3) правові акти органів виконавчої влади (міністерств, відомств, комітетів) як загальногалузевого, так і відомчого характеру;

4) правові акти нормативного та інструктивного характеру [16, c. 21].

Посилання на першоджерела оформлюється за Оксфордською системою – у квадратних дужках [16, c. 21], в яких зазначається порядковий номер першоджерела в «Списку використаних джерел та літератури» – «16» та номер сторінки, звідки взято текст з зазначенням літери «с» – «с. 21». Крапка в кінці речення проставляється після, а не перед квадратними дужками.