До протоколу слід внести:
3. Малюнки морфології кишкових паличок і ЕПКП, зафарбованих за Грамом.
4. Опис колоній ешеріхій на середовищах Ендо, Левіна.
5. Ряд Гіса до і після засіву культури ешеріхій.
6. Схему мікробіологічної діагностики колі-ентеритів.
7. Схему постановки РА з метою серологічної ідентифікації ЕПКП й результати обліку.
8. Перелік діагностичних, профілактичних і лікувальних препаратів.
Питання для самоконтролю.
· Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості E.coli.
· Антигенна будова E.coli і ЕПКП.
· Класифікація патогенних кишкових паличок.
· Токсини ЕПКП, їх характеристика.
· Особливості патогенезу колі-ентеритів, дизентерієподібних і холероподібних захворювань. Значення вікового фактору.
· Методи мікробіологічної діагностики ешерихіозів.
· Особливості і етапи бактеріологічної діагностики колі-ентеритів.
· Прискорені методи діагностики колі-ентеритів.
· Препарати, що використовують для діагностики та лікування колі-ентеритів.
|
|
Практичне заняття №4
Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика черевного тифу і паратифів.
1. Актуальність теми:
Тифо-паратифи займають певну питому вагу серед гострих кишкових захворювань людини. Незалежно від того, являється збудником S.typhi, S.paratyphi A чи В, ці захворювання мають подібну клінічну картину. Тому диференційний діагноз може бути обґрунтованим тільки шляхом лабораторних методів дослідження – виділення культури збудника з організму хворого, або виявлення специфічних антитіл в сироватці його крові.
Це підтверджує актуальність вивчення теми діагностики черевного тифу та паратифів в курсі спеціальної мікробіології.
2. Конкретні цілі:
· Інтерпретувати біологічні властивості сальмонел, збудників черевного тифу, паратифів А та В.
· Пояснювати патогенетичні закономірності інфекційного процесу, спричиненого S.typhi, S.paratyphi A та B.
· Визначати методи мікробіологічної діагностики, етіотропної терапії та профілактики черевного тифу, паратифів А та В..
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.
Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін | Визначення |
1 | 2 |
Черевний тиф і паратиф А та В | Це гострі інфекційні захворювання, які супроводжуються бактеріємією, тривалою постійною гарячкою, ураженням лімфатичних утворів кишечника, вираженою інтоксикацією; мають фекально-оральний механізм передачі. |
Збудники черевного тифу і паратифів А та В | Збудниками черевного тифу є Salmonella typhi, паратифу А – S.paratyphy A, паратифу В – S.schotmuelleri. |
1 | 2 |
Джерело інфекції черевного тифу | Джерелом інфекції являються хворі або бактеріоносії, які виділяють збудники у зовнішнє середовище з випорожненнями, сечею, слиною. |
Антигенна будова і класифікація сальмонел | Сальмонели мають соматичний О-антиген, джгутиковий Н-антиген. S.typhi має К-антиген (Vi). Існує кілька класифікацій сальмонел. Класифікація Кауфмана-Уайта, в основі якої лежить поділ сальмонел на серогрупи за О-антигеном, а в середині серогрупи – на серовари за Н-антигеном. На сьогодні нараховується більше 2500 сероварів. Відповідно останній класифікації рід Salmonella складається із 2-х видів – виду S.enterica, в який входять всі сальмонели, збудники захворювань людини і тварин, і вид S.bongori, який ділиться на 10 сероварів. |
Мікробіологічна діагностика | Враховуючи стадійність захворювання, матеріал для дослідження і метод діагностики визначається стадією протікання хвороби. В перші дні захворювання спостерігається бактеріємія, тому на І тижні захворювання і на протязі підвищеної температури використовують метод виділення гемокультури. З кінця ІІ тижня захворювання виділяється копро-, урино- і білі культура. Починаючи з ІІ тижня проводять серологічні дослідження з метою визначення антитіл в сироватці хворої людини (реакція Відаля, РНГА). |
Профілактика | Для специфічної профілактики черевного тифу використовують черевнотифозну сорбовану і черевнотифозну спиртову, збагачену Vi-антигеном, вакцину. |
|
|
Теоретичні питання до заняття:
· Рід сальмонел (Salmonella). Загальна характеристика.
· Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифу.
· Морфологічні і тинкторіальні властивості цих збудників.
· Культуральні і біохімічні властивості збудників черевного тифу, паратифів А і В.
· Антигенна будова збудників черевного тифу, паратифів А і В.
· Патогенез та імуногенез черевного тифу, паратифів А та В.
· Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
· Специфічна профілактика та лікування.
Практичні завдання, які виконуються на занятті:
· Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості збудників черевного тифу та паратифів А і В.
· Створити схему мікробіологічної діагностики черевного тифу.
· Зробити облік біохімічних властивостей та здійснити серологічну ідентифікацію гемокультури.
· Здійснити облік реакції Відаля, РНГА і зробити обґрунтований висновок.
· Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та специфічної профілактики черевного тифу і паратифів А і В.
5. Зміст теми:
На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості збудників черевного тифу, паратифів А та В. Проводять серологічну ідентифікацію виділеної гемокультури. Здійснюють облік реакції Відаля. Вивчають препарати специфічної профілактики черевного тифу та паратифів А і В.
Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.