Реферат
на тему:
Проблеми встановлення макроекономічної рівноваги в Україні
на сучасному етапі
ПЛАН
Вступ
Суть макроекономічної рівноваги та макроекономічна стабільність у перехідній економіці
Основні засади макроекономічної стабілізації в Україні
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Ринкова реформа в Україні розгортається в умовах винятково глибокої соціально-економічної кризи. Тому ринкове трансформування народного господарства повинне супроводжуватися заходами антикризового, стабілізаційного характеру. Отже, саме життя ставить на передній плав проблеми макроекономічної стабілізації.
Макроекономічна стабілізація включає два основних моменти – по-перше, приборкання інфляції та, по-друге, припинення падіння виробництва і початок його пожвавлення. Ці моменти є логічно зв'язаними: приборкання інфляції є найважливішою передумовою для масштабних інвестицій, а інвестиції, в свою чергу, – найважливішою умовою припинення спаду виробництва і початку його пожвавлення, тобто виходу з глибокої кризи.
Інфляція в Україні певною мірою стала спадщиною радянської економіки останнього етапу її існування, а вже потім керівництво незалежної Української держави «успішно» довело її до рівня гіперінфляції. Тому дослідження проблеми доводиться розпочинати з аналізу тих факторів продукування інфляції, що склалися в колишньому Союзі в 70– 80-і роки і, природно, визначали фінансову ситуацію не тільки в Україні, але й в інших країнах СНД, безпосередньо після його розпаду.
Як відомо, найважливішим фактором, який зумовлює інфляцію попиту, є дефіцит державного бюджету, що покривається за рахунок кредитно-грошової емісії. За нашою оцінкою, цей дефіцит склався в колишньому Союзі (хоча й ретельно приховувався) на рубежі 60–70-х років. На той час виникли так звані «чорні діри» бюджету, які подібно до воронок втягували безготівкові гроші та викидали до обігу не забезпечені товарним покриттям готівкові купюри.
Загальновизнано, що найгострішою проблемою бюджету були непомірні військові витрати. Значна частина цих коштів перетворювалася на заробітну плату командного складу армії, а також працівників, які зайняті на підприємствах гіпертрофованого ВПК або виробляють для них устаткування, метал та інші засоби виробництва. Природно, що всі вони пред'являли попит на товари і послуги, місткість ринку зростала, проте не збільшувалася маса споживчих товарів, які користуються попитом у населення. В результаті до обігу надходили гроші, її забезпечені товарним покриттям.
Іншою, не менш гострою, проблемою були затрати на неефективне капітальне будівництво, що перетворювалися на заробітну плату працівників будівельно-монтажних організацій, а також працівників, зайнятих виробництвом устаткування і будматеріалів для нових об'єктів. Оскільки строки будівництва було надмірно розтягнуто (нерідко його реальним «результатом» було зростання «незавершенки» і запасів невстановленого устаткування), то видача заробітної плати будівельникам не супроводжувалась адекватним зростанням товарної маси. Можна назвати і ряд інших гострих проблем бюджету–таких, як кредитування (а по суті – безповоротне фінансування) економічно відсталих колгоспів і радгоспів, допомога «дружнім» режимам, витрати на утримування величезного бюрократичного апарату.
СУТЬ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді економічна рівновага є рівновага
міх сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто СПо = СПр. Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис. 1).
Рис. 1. Економічна рівновага на основі моделі СПо–СПр
На цьому графіку крива СГІО1 – це початкова крива сукупного попиту; крива СПр1 – початкова короткострокова крива сукупної пропозиції; СПрд – довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О1). Точка Ті є точкою короткострокової рівноваги як результат перетину кривих СПОї і СПр1 і одночасно точкою довгострокової рівноваги як результат перетину кривих Спо1, СПр1 і СПрд. Отже, в точці Т, має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгострокова). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості
Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропозиції (СПр1 сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо1, а його крива переміститься вліво в положення СПо2 то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т2 що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (СПо1) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр1), a u крива переміститься в положення СПр2 то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т, L теж порушить довгострокову рівновагу.
Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння скупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупно попиту (О,). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (О,).
Довгострокова рівновага означає, що кількість товар яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінні» Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.
Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попи внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Ад вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВІ і за інших цін. Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі СПо – СПр внаслідок її порушення почергово сукупним попитом і сукупної пропозицією.
Механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного попиту. З метою аналіз) механізму відновлення економічної рівноваги побудуємо графік короткострокової і довгострокової рівноваги (рис. 2);
Точка Т,, в якій перетинаються всі криві, є одночасної точкою короткострокової та довгострокової рівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли О, дорівнює потенційному ВВП. Ціна Ц, – це початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певний рівень зарплати, яка урівноважує ринок праці.
Далі припустимо, що сукупний попит суттєво зменшився. Незалежно від причин, які викликали падіння сукупного попиту, неминучим результатом цього буде не заплановане збільшення товарних запасів. Переконавшись? у тому, що товари розпродуються повільніше, ніж виробляються, підприємства переглянуть свої плани, їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту буде обумовлюватися тим, що зарплата (та інші ресурсові умовах падіння сукупного попиту.і ціни) тимчасово не знизяться.
Рис. 2. Короткострокова і довгострокова рівновага в
Перетин кривих СПо2 і СПр2 у точці Т2 відповідає умовам, коли зарплата ще не відреагувала на зниження товарних цін від Ц1 до Ц2. Звичайно, така ситуація не може Продовжуватися надто довго. Поступово зарплата під впливом конкуренції на ринку праці почне зменшуватися до рівня, адекватного цінам Ц2.
Припустимо, що після певного короткострокового відрізка часу зарплата зменшиться пропорційно зниженню товарних цін. Це викличе зменшення середніх витрат на виробництво товарів і адекватне збільшення сукупної пропозиції. Внаслідок цього на графіку короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вправо, тобто в положення СПр2. При незмінному сукупному попиті підприємства відреагують на зниження зарплати і середніх витрат новим зниженням товарних цін до Ц, і збільшенням виробництва до 0„ а економічна рівновага переміститься в точку Т2, яка знаходиться на перетині кривих СПо2 і СПр2.
Точка Т2 –це точка нової короткострокової рівноваги, але довгострокової рівноваги ще не забезпечено. Оскільки в процесі переміщення економіки в точку Т2 знову відбулося зниження товарних цін, то в черговий раз виникне диспропорція між ними і зарплатою. Тому, як і в попередній ситуації, коли зарплата відстає від товарних цін, в економіці буде виникати тенденція до зростання зарплати. В міру розгортання цього процесу короткострокова крива сукупної пропозиції буде зміщуватися вниз.
Щоб не розтягувати надовго цей процес, перейдемо відразу до кінцевої ситуації, коли короткострокова крива сукупної пропозиції займе положення СПр2. У цьому положенні короткострокова крива сукупної пропозиції перетнеться з кривою сукупного попиту в точці. Але в цій же точці крива сукупного попиту СПо2 перетинається із довгостроковою кривою сукупної пропозиції. Таким чином, всі три криві знову перетинаються в одній точці, тобто в точці Т4. Це означає, що економіка знову повернулася до стану подвійної рівноваги – короткострокової та довгострокової.
Процес пристосування зарплати до товарних цін, протягом якого ресурсові ціни (і в першу чергу зарплата) весь час наздоганяли товарні ціни, нарешті закінчився. Товарні піни і ресурсові ціни зменшилися в однаковій пропорції, внаслідок чого реальна зарплата повернулася до початкового рівня. Якщо знову не виникне чергової зміни сукупного попиту, економіка буде знаходитися в рівноважній точці Т4 невизначено тривалий час.
Незважаючи на те, що на нашому двомірному графіку відображена лише залежність між цінами і випуском реального ВВП, за його допомогою є можливість простежити також зміну рівня безробіття. Як уже відомо, зменшення реального ВВП порівняно з потенційною величиною завжди викликає падіння фактичного безробіття стосовно природної норми. Отже, при переміщенні економіки із точки Т, в точку Т, рівень безробіття збільшується порівняно з природною нормою. Потім, внаслідок руху економіки з точки Т3 до точки Т4, безробіття знову зменшується до свого природного рівня.
Враховуючи поведінку всіх трьох головних макроекономічних параметрів (реальний ВВП, ціни і безробіття), можна підвести підсумки процесу пристосування економіки до падіння сукупного попиту:
1. У короткостроковому періоді початкова реакція економіки на зменшення сукупного попиту, яке порушило подвійну рівновагу, відображається в зменшенні випуску реального ВВП, зниженні товарних цін і збільшенні безробіття.
2. У міру того, як ресурсові ціни, і в першу чергу зарплата, будуть поступово пристосовуватися до зниження товарних цін, в економіці буде відбуватися подальше зниження товарних цін, збільшення реального ВВП і зменшення безробіття.
3. Єдиним довгостроковим наслідком падіння сукупного попиту в новому стані подвійної рівноваги буде досягнення нового, більш низького, ніж на початку, рівня товарних і ресурсних цін. У цьому стані реальний обсяг ВВП повернеться до потенційного рівня, а безробіття до природної норми.
4. Довгостроковий період, протягом якого ринковий механізм здатний самостійно відновлювати потенційний рівень виробництва, не підлягає часовому визначенню і може тривати надто довго. Це означає, що ринковий механізм не є достатньо ефективним фактором подолання спаду виробництва. Тому виникає необхідність державного втручання в економіку, яке може фіскальними та монетарними заходами попередити падіння сукупного попиту або стимулювати його збільшення і на цій основі прискорити вихід економіки із стану неповної зайнятості.
Механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується зменшенням сукупної пропозиції. Скорочення сукупної пропозиції досить часто набуває форми шоків сукупної пропозиції. Під шоками сукупної пропозиції розуміється неочікувана різка зміна умов функціонування економіки, яка негативно впливає на середні витрати, і як наслідок, на товарні ціни. Ці шоки називають ще ціновими, оскільки вони дестабілізують як товарні, так і ресурсові ціни.
Існують несприятливі та сприятливі шоки сукупної пропозиції. Перші проявляються через різке падіння виробництва і зростання цін, інші –через різке збільшення виробництва і зниження цін.
Для економіки України актуальними є несприятливі шоки. РОНИ можуть породжуватися факторами довгострокової дії, наприклад, зростанням цін на імпортні енергоресурси. Але вони можуть бути і наслідком дії короткострокових факторів, наприклад, неврожай або стихійне лихо.
На рисунку 3 відображено порушення економічної рівноваги під впливом несприятливого шоку.
Рис. 3. Короткострокова та довгострокова рівновага в умовах скорочення сукупної пропозиції
Згідно з рисунком 3, початкова рівновага в економіці досягається в точці T1, якій відповідає рівноважний ВВП (О1) на потенційному рівні, і рівноважні ціни (Ц1), а також певний рівень зарплати в умовах природного рівня безробіття.
Тепер припустимо, що ціни на енергоресурси, які імпортує Україна, суттєво зросли. Це викличе збільшення середніх витрат, внаслідок чого короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вліво в положення СПр2. Така зміна її розташування на графіку є наслідком підвищення ресурсних цін і причиною зростання товарних цін. Точка Т2 є точкою нової короткострокової рівноваги, в якій реальний ВВП впаде до Од, а товарні ціни зростуть до Ц2 - Така ситуація є свідченням виникнення стагфляції.
Перелічені зміни в рівноважних параметрах економіки є наслідками короткострокового періоду. Для аналізу довгострокових наслідків потрібно врахувати поведінку зарплати, реальна величина якої впала внаслідок зростання товарних цін. У такій ситуації реально передбачити, що номінальна зарплата повинна підвищитися пропорційно зростанню товарних цін. Якщо це відбудеться, то більш висока зарплата викличе подальше збільшення середніх витрат, що змістить короткострокову криву сукупної пропозиції вліво від кривої СПр2 і ще більше підніме товарні ціни. Якщо продовжити процес пристосування зарплати до товарних цін і періодично піднімати номінальну зарплату у відповідь на кожний рух товарних цін вгору, то виникне спіраль «ціни – зарплата». Короткострокова крива сукупної пропозиції буде переміщуватися дедалі вліво, виробництво ВВП невпинно скорочуватиметься, а товарні ціни – зростатимуть. Стагфляція стає хронічною і буде постійно загострюватися. Це тупикова ситуація, яка може призвести країну до економічного краху.
Як альтернативу можна припустити протилежний сценарій розгортання подій в економіці, якщо відмовитися від адаптаційного підходу до формування зарплати. Припустимо, що суспільно-політичні сили країни, і зокрема профспілки, зрозуміють не перспективність цінової індексації зарплати і погодяться на її регулювання під впливом попиту і пропозиції на ринку праці. За таких умов спостерігатиметься закриття і банкрутство підприємств та збільшення безробіття. Скорочення попиту на ринку праці буде достатнім фактором, який викличе падіння номінальної зарплати і зниження середніх витрат, що ліквідує початкове зменшення сукупної пропозиції, викликане зростанням ресурсних цін. У кінцевому підсумку це поверне короткострокову криву сукупної пропозиції вправо в положення СПр1. Отже, товарні ціни повернуться до рівня Ц1 а реальний ВВП буде відновлено на потенційному рівні, що забезпечить в економіці подвійну рівновагу.
Проте такий сценарій не є раціональним. Часова невизначеність періоду, необхідного для зниження зарплати, та великі економічні і соціальні втрати, які при цьому понесе суспільство, свідчать про неефективність ринкового саморегулювання при вирішенні проблеми стагфляції. Щоб прискорити цей процес і мінімізувати його негативні наслідки, у вирішення цієї проблеми повинна втрутитися держава.
Згідно з кейнсіанською теорією, держава може проти,! ставити стагфляції політику стимулювання сукупному политу, завдяки якій його крива може зміститися в положення Спо1 - Але така стимулююча політика може потрапити в капкан, оскільки зростання сукупного попиту до СПо1 ще більше загострить інфляцію, піднімаючи товарні ціни до Ц3 - Це неминуче викличе спіраль «ціни –зарплата» і розвиток подій в економіці буде розгортатися за вже відомим сценарієм.
Світовий досвід показує, що більш ефективним варіантом подолання стагфляції і відновлення подвійної рівноваги може бути лише політика, спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їхньому зростанню з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними елементами такої політики можуть бути введення тимчасового державного контролю за цінами і зарплатою; зниження податків з підприємств і скорочення бюджетних витрат, стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; залучення іноземних інвестицій в національну економіку тощо.