Суть макроекономічної рівноваги та макроекономічна стабільність у перехідній економіці

Реферат

на тему:

Проблеми встановлення макроекономічної рівноваги в Україні

на сучасному етапі
ПЛАН

Вступ

Суть макроекономічної рівноваги та макроекономічна стабільність у перехідній економіці

Основні засади макроекономічної стабілізації в Україні

Висновки

Список  використаної літератури

ВСТУП

Ринкова реформа в Україні розгортається в умовах винятково гли­бокої соціально-економічної кризи. Тому ринкове трансформування на­родного господарства повинне супроводжуватися заходами антикризового, стабілізаційного характеру. Отже, саме життя ставить на передній плав проблеми макроекономічної стабілізації.

Макроекономічна стабілізація включає два основних моменти – по-перше, приборкання інфляції та, по-друге, припинення падіння виробни­цтва і початок його пожвавлення. Ці моменти є логічно зв'язаними: при­боркання інфляції є найважливішою передумовою для масштабних ін­вестицій, а інвестиції, в свою чергу, – найважливішою умовою припи­нення спаду виробництва і початку його пожвавлення, тобто виходу з глибокої кризи.

Інфляція в Україні певною мірою стала спадщиною радянської еко­номіки останнього етапу її існування, а вже потім керівництво незалеж­ної Української держави «успішно» довело її до рівня гіперінфляції. Тому дослідження проблеми доводиться розпочинати з аналізу тих фак­торів продукування інфляції, що склалися в колишньому Союзі в 70– 80-і роки і, природно, визначали фінансову ситуацію не тільки в Україні, але й в інших країнах СНД, безпосередньо після його розпаду.

Як відомо, найважливішим фактором, який зумовлює інфляцію по­питу, є дефіцит державного бюджету, що покривається за рахунок кре­дитно-грошової емісії. За нашою оцінкою, цей дефіцит склався в колиш­ньому Союзі (хоча й ретельно приховувався) на рубежі 60–70-х років. На той час виникли так звані «чорні діри» бюджету, які подібно до воронок втягували безготівкові гроші та викидали до обігу не забезпечені товарним покриттям готівкові купюри.

Загальновизнано, що найгострішою проблемою бюджету були непо­мірні військові витрати. Значна частина цих коштів перетворювалася на заробітну плату командного складу армії, а також працівників, які зай­няті на підприємствах гіпертрофованого ВПК або виробляють для них устаткування, метал та інші засоби виробництва. Природно, що всі во­ни пред'являли попит на товари і послуги, місткість ринку зростала, про­те не збільшувалася маса споживчих товарів, які користуються попитом у населення. В результаті до обігу надходили гроші, її забезпечені то­варним покриттям.

Іншою, не менш гострою, проблемою були затрати на неефективне капітальне будівництво, що перетворювалися на заробітну плату праців­ників будівельно-монтажних організацій, а також працівників, зайнятих виробництвом устаткування і будматеріалів для нових об'єктів. Оскільки строки будівництва було надмірно розтягнуто (нерідко його реальним «результатом» було зростання «незавершенки» і запасів невстановленого устаткування), то видача заробітної плати будівельникам не супро­воджувалась адекватним зростанням товарної маси. Можна назвати і ряд інших гострих проблем бюджету–таких, як кредитування (а по суті – безповоротне фінансування) економічно відсталих колгоспів і радгоспів, допомога «дружнім» режимам, витрати на утримування ве­личезного бюрократичного апарату.

СУТЬ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді економічна рівновага є рівновага

міх сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто СПо = СПр. Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис. 1).

Рис. 1. Економічна рівновага на основі моделі СПо–СПр

На цьому графіку крива СГІО₁ – це початкова крива сукупного попиту; крива СПр₁ – початкова короткостро­кова крива сукупної пропозиції; СПр^д – довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О₁). Точка Ті є точкою короткостро­кової рівноваги як результат перетину кривих СПО_ї і СПр₁ і одночасно точкою довгострокової рівноваги як результат перетину кривих Спо₁, СПр₁ і СПр^д. Отже, в точці Т, має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгостроко­ва). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості

Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропо­зиції (СПр₁ сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо₁, а його крива переміс­титься вліво в положення СПо₂ то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т₂ що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (СПо₁) короткострокова сукупна про­позиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр₁), a u крива переміститься в положення СПр₂ то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т, L теж порушить довгострокову рівновагу.

Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння скупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупно попиту (О,). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (О,).

Довгострокова рівновага означає, що кількість товар яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінні» Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попи внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Ад вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВІ і за інших цін. Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі СПо – СПр внаслідок її порушення почергово сукупним попитом і сукупної пропозицією.

Механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного попиту. З метою аналіз) механізму відновлення економічної рівноваги побудуємо графік короткострокової і довгострокової рівноваги (рис. 2);

Точка Т,, в якій перетинаються всі криві, є одночасної точкою короткострокової та довгострокової рівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли О, дорівнює потенційному ВВП. Ціна Ц, – це початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певний рівень зарплати, яка урівноважує ринок праці.

Далі припустимо, що сукупний попит суттєво зменшився. Незалежно від причин, які викликали падіння сукупного попиту, неминучим результатом цього буде не заплановане збільшення товарних запасів. Переконавшись? у тому, що товари розпродуються повільніше, ніж виробляються, підприємства переглянуть свої плани, їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту буде обумовлюватися тим, що зарплата (та інші ресурсові умовах падіння сукупного попиту.і ціни) тимчасово не знизяться.

Рис. 2. Короткострокова і довгострокова рівновага в

Перетин кривих СПо₂ і СПр₂ у точці Т₂ відповідає умовам, коли зарплата ще не відреагувала на зниження товарних цін від Ц₁ до Ц₂. Звичайно, така ситуація не може Продовжуватися надто довго. Поступово зарплата під впливом конкуренції на ринку праці почне зменшуватися до рівня, адекватного цінам Ц₂.

Припустимо, що після певного короткострокового відрізка часу зарплата зменшиться пропорційно зниженню товарних цін. Це викличе зменшення середніх витрат на виробництво товарів і адекватне збільшення сукупної про­позиції. Внаслідок цього на графіку короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вправо, тобто в положення СПр₂. При незмінному сукупному попиті підприємства відреагують на зниження зарплати і середніх витрат новим зниженням товарних цін до Ц, і збіль­шенням виробництва до 0„ а економічна рівновага пере­міститься в точку Т₂, яка знаходиться на перетині кривих СПо₂ і СПр₂.

Точка Т₂ –це точка нової короткострокової рівноваги, але довгострокової рівноваги ще не забезпечено. Оскільки в процесі переміщення економіки в точку Т₂ знову від­булося зниження товарних цін, то в черговий раз виникне диспропорція між ними і зарплатою. Тому, як і в поперед­ній ситуації, коли зарплата відстає від товарних цін, в економіці буде виникати тенденція до зростання зарплати. В міру розгортання цього процесу короткострокова крива сукупної пропозиції буде зміщуватися вниз.

Щоб не розтягувати надовго цей процес, перейдемо відразу до кінцевої ситуації, коли короткострокова крива сукупної пропозиції займе положення СПр₂. У цьому положенні короткострокова крива сукупної пропозиції перетнеться з кривою сукупного попиту в точці. Але в цій же точці крива сукупного попиту СПо₂ перетинається із довгостроковою кривою сукупної пропозиції. Таким чином, всі три криві знову перетинаються в одній точці, тобто в точці Т₄. Це означає, що економіка знову повер­нулася до стану подвійної рівноваги – короткострокової та довгострокової.

Процес пристосування зарплати до товарних цін, про­тягом якого ресурсові ціни (і в першу чергу зарплата) весь час наздоганяли товарні ціни, нарешті закінчився. Товарні піни і ресурсові ціни зменшилися в однаковій пропорції, внаслідок чого реальна зарплата повернулася до початко­вого рівня. Якщо знову не виникне чергової зміни сукуп­ного попиту, економіка буде знаходитися в рівноважній точці Т₄ невизначено тривалий час.

Незважаючи на те, що на нашому двомірному графіку відображена лише залежність між цінами і випуском реального ВВП, за його допомогою є можливість прос­тежити також зміну рівня безробіття. Як уже відомо, змен­шення реального ВВП порівняно з потенційною величи­ною завжди викликає падіння фактичного безробіття сто­совно природної норми. Отже, при переміщенні економіки із точки Т, в точку Т, рівень безробіття збільшу­ється порівняно з природною нормою. Потім, внаслідок руху економіки з точки Т₃ до точки Т₄, безробіття знову зменшується до свого природного рівня.

Враховуючи поведінку всіх трьох головних макроекономічних параметрів (реальний ВВП, ціни і безробіття), можна підвести підсумки процесу пристосування еконо­міки до падіння сукупного попиту:

1. У короткостроковому періоді початкова реакція еконо­міки на зменшення сукупного попиту, яке порушило подвійну рівновагу, відображається в зменшенні випуску реального ВВП, зниженні товарних цін і збіль­шенні безробіття.

2. У міру того, як ресурсові ціни, і в першу чергу зарплата, будуть поступово пристосовуватися до зниження то­варних цін, в економіці буде відбуватися подальше зниження товарних цін, збільшення реального ВВП і зменшення безробіття.

3. Єдиним довгостроковим наслідком падіння сукупного попиту в новому стані подвійної рівноваги буде досяг­нення нового, більш низького, ніж на початку, рівня товарних і ресурсних цін. У цьому стані реальний обсяг ВВП повернеться до потенційного рівня, а без­робіття до природної норми.

4. Довгостроковий період, протягом якого ринковий механізм здатний самостійно відновлювати потенцій­ний рівень виробництва, не підлягає часовому визна­ченню і може тривати надто довго. Це означає, що ринковий механізм не є достатньо ефективним факто­ром подолання спаду виробництва. Тому виникає необхідність державного втручання в економіку, яке може фіскальними та монетарними заходами попе­редити падіння сукупного попиту або стимулювати його збільшення і на цій основі прискорити вихід економіки із стану неповної зайнятості.

Механізм відновлення економічної рівноваги, яка по­рушується зменшенням сукупної пропозиції. Скорочення су­купної пропозиції досить часто набуває форми шоків су­купної пропозиції. Під шоками сукупної пропозиції розуміється неочікувана різка зміна умов функціонування економіки, яка негативно впливає на середні витрати, і як наслідок, на товарні ціни. Ці шоки називають ще ціновими, оскільки вони дестабілізують як товарні, так і ресурсові ціни.

Існують несприятливі та сприятливі шоки сукупної пропозиції. Перші проявляються через різке падіння виробництва і зростання цін, інші –через різке збільшен­ня виробництва і зниження цін.

Для економіки України актуальними є несприятливі шоки. РОНИ можуть породжуватися факторами довгострокової дії, наприклад, зростанням цін на імпортні енерго­ресурси. Але вони можуть бути і наслідком дії коротко­строкових факторів, наприклад, неврожай або стихійне лихо.

На рисунку 3 відображено порушення економічної рівноваги під впливом несприятливого шоку.

Рис. 3. Короткострокова та довгострокова рівновага в умовах скорочення сукупної пропозиції

Згідно з рисунком 3, початкова рівновага в еконо­міці досягається в точці T₁, якій відповідає рівноважний ВВП (О₁) на потенційному рівні, і рівноважні ціни (Ц₁), а також певний рівень зарплати в умовах природного рівня безробіття.

Тепер припустимо, що ціни на енергоресурси, які імпортує Україна, суттєво зросли. Це викличе збільшення середніх витрат, внаслідок чого короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вліво в положення СПр₂. Така зміна її розташування на графіку є наслідком підвищення ресурсних цін і причиною зростання то­варних цін. Точка Т₂ є точкою нової короткострокової рівноваги, в якій реальний ВВП впаде до Од, а товарні ціни зростуть до Ц₂ - Така ситуація є свідченням виникнення стагфляції.

Перелічені зміни в рівноважних параметрах економіки є наслідками короткострокового періоду. Для аналізу довгострокових наслідків потрібно врахувати поведінку зарплати, реальна величина якої впала внаслідок зростан­ня товарних цін. У такій ситуації реально передбачити, що номінальна зарплата повинна підвищитися пропорційно зростанню товарних цін. Якщо це відбудеться, то більш висока зарплата викличе подальше збільшення середніх витрат, що змістить короткострокову криву сукупної про­позиції вліво від кривої СПр₂ і ще більше підніме товарні ціни. Якщо продовжити процес пристосування зарплати до товарних цін і періодично піднімати номінальну зар­плату у відповідь на кожний рух товарних цін вгору, то виникне спіраль «ціни – зарплата». Короткострокова крива сукупної пропозиції буде переміщуватися дедалі вліво, виробництво ВВП невпинно скорочуватиметься, а товарні ціни – зростатимуть. Стагфляція стає хронічною і буде постійно загострюватися. Це тупикова ситуація, яка може призвести країну до економічного краху.

Як альтернативу можна припустити протилежний сценарій розгортання подій в економіці, якщо відмови­тися від адаптаційного підходу до формування зарплати. Припустимо, що суспільно-політичні сили країни, і зок­рема профспілки, зрозуміють не перспективність цінової індексації зарплати і погодяться на її регулювання під впливом попиту і пропозиції на ринку праці. За таких умов спостерігатиметься закриття і банкрутство підприємств та збільшення безробіття. Скорочення попиту на ринку праці буде достатнім фактором, який викличе падіння номіналь­ної зарплати і зниження середніх витрат, що ліквідує початкове зменшення сукупної пропозиції, викликане зростанням ресурсних цін. У кінцевому підсумку це повер­не короткострокову криву сукупної пропозиції вправо в положення СПр₁. Отже, товарні ціни повернуться до рівня Ц₁ а реальний ВВП буде відновлено на потенційному рівні, що забезпечить в економіці подвійну рівновагу.

Проте такий сценарій не є раціональним. Часова неви­значеність періоду, необхідного для зниження зарплати, та великі економічні і соціальні втрати, які при цьому понесе суспільство, свідчать про неефективність ринкового само­регулювання при вирішенні проблеми стагфляції. Щоб прискорити цей процес і мінімізувати його негативні наслідки, у вирішення цієї проблеми повинна втрутитися держава.

Згідно з кейнсіанською теорією, держава може проти,! ставити стагфляції політику стимулювання сукупному политу, завдяки якій його крива може зміститися в поло­ження Спо₁ - Але така стимулююча політика може пот­рапити в капкан, оскільки зростання сукупного попиту до СПо₁ ще більше загострить інфляцію, піднімаючи товарні ціни до Ц₃ - Це неминуче викличе спіраль «ціни –зарпла­та» і розвиток подій в економіці буде розгортатися за вже відомим сценарієм.

Світовий досвід показує, що більш ефективним варіан­том подолання стагфляції і відновлення подвійної рівно­ваги може бути лише політика, спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їхньому зростанню з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними еле­ментами такої політики можуть бути введення тимчасово­го державного контролю за цінами і зарплатою; зниження податків з підприємств і скорочення бюджетних витрат, стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; залу­чення іноземних інвестицій в національну економіку тощо.