Що таке моральне виховання?

Моральні переконання тісно пов'язані з освітою, але певною мірою вони й незалежні від освіченості, від практичної готовності людини до створення матеріальних цін­ностей. Людина може мати знання, вміти працювати, але в моральному відношенні не бути підготовленою до життя. Моральне виховання — це не тільки формування світогляду й переконань у процесі оволодіння знаннями і діяльності, а й особлива, специфічна виховна робота, яка має свої закономірності, потребує часу і певних форм та методів впливу на свідомість, характер, поведінку людини,

Чим ширше коло теоретичних знань, якими оволоді­ває молоде покоління, чим загальнішого характеру набу­ває високий рівень його освіченості, тим гострішою, оче­виднішою стає необхідність у специфічній виховній роботі. Розкриття виховної суті знань, перетворення знань у пере­конання великою мірою залежать від того, яка в школі ведеться виховна робота, не пов'язана безпосередньо з про­цесом навчання, які ідейні переконання формуються у вихованців в їхній життєвій практиці, який моральний характер має їхня суспільна поведінка, тобто якою мірою підготовлено моральний грунт.

У змісті теоретичних знань, що вивчаються в школі, є великі можливості для формування важ­ливих рис морального обличчя людини: чесності, правдивості, принциповості, духовної мужності, без­страшності й стійкості в боротьбі з труднощами та пере­шкодами. Але тільки засвоєнням знань цих моральних рис не виховаєш, їдеї чесності, правдивості, духов­ної мужності, безстрашності, що проймають теоретичний матеріал, доходять до серця підлітка, юнака, дівчини тільки тоді. кОли й для їхньої життєвої практики харак­терні принциповість, мужність, безстрашність.

Вихованець, наприклад, глибоко схвильований муж­ньою поведінкою Джордано Бруно, стійкістю і непохит­ністю Прометея, хоробрістю Спартака. Його душа прагне спробувати свої сили на високому, благо­родному поприщі. Майстерність і мистецтво виховання полягають у тому, що вчитель допомагає вихованцеві знайти реальні можливості для цього випробування в житті, в нашій дійсності, добивається, щоб іскра, яка зайнялася в юному серці, не згасла. Якщо цих реальних можливостей вихователь не знайшов, то думка, що зародилася в голові вихованця, перетворюється в холостий постріл; чим більше цих пострілів, тим менш чутливим стає вихованець до тих засобів впливу на його свідомість і поведінку, до яких вдається вихователь. В.О. Сухомлинський намагався створити можливості й умови для того, щоб одно­часно з усвідомленням моральних понять здійснювалась моральна поведінка вихованців. Ці можливості є в са­мому укладі життя учнівського колективу, в тому, що і з якою метою роблять діти, в які взаємовідносини всту­пають вони одне з одним і з дорослими. Моральний смисл поведінки залежить також від того, яку участь беруть педагоги в житті вихованців.

Учитель повинен бути не тільки наставником, а й другом учнів, разом з ними переборювати труднощі, переживати, радіти і засмучуватися. Педагогічний колектив на чолі з В.О. Сухомлинським намагався організувати життя учнівського колективу так, щоб вихо­ванці не розглядали моральну поведінку як своєрідну вправу, як навмисно організовані вчинки, потрібні ви­хователеві для здійснення його задуму.

Молоді серця не терплять штучності. Благородні вчинки повинні бути для вихованця потребою, випливати із самого духу відносин у колективі. Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючись із нею, забу­ває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, одно­думця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його вустах стає могутнім знаряддям впливу на молоду людину, що формується. Від чутливості вчителя до духовного світу вихованців саме і залежить створення умов, що спонукають до мо­ральної поведінки, моральних вчинків. Особливо важ­лива ця якість педагога для виховання підлітків. Найважливішою причиною труднощів у вихованні під­літків є те, що виховна практика постає перед ними в оголеному вигляді, а людина в цьому віці за самою своєю природою не хоче відчувати, що її виховують.

Шкільно-сімейне виховання – найбільше повноцінне