Гіпертекстові системи

ГТ-технологія реалізується в конкретної ГТ системі, що складається з двох частин: гіпертексту, тобто інформації, яка записана у вигляді ГТ, і оболонки - спеціальної програми, що здійснює навігацію по ГТ.

ГТ система - програмна система високого рівня, за допомогою якої користувач в інтерактивному режимі може досліджувати знання нелінійним засобом. Така система містить засоби опрацювання слів і структур (мається на увазі структура ГТ), інформаційного зв'язування елементів, а також прокладення і запам'ятовування шляхів у ГТ. Проте при цьому зникає різниця між автором і читачем.

У найзагальнішому вигляді взаємодія з ГТ системою полягає в таких діях: користувач читає на екрані комп'ютера деякий текст і має можливість виконувати ряд зазначених у системі дій в залежності від того, які асоціації виникають у нього при читанні тексту на екрані.

Дж. Конклін у своєму огляді класифікував ГТ системи з погляду їхнього застосування і відокремив чотири типи систем. До першого типу - бібліотечних макросистем - він відніс системи, що дозволяють вільно добавляти вузли в гіпертекстову сітку. В них, як правило, одиницею інформації є документ, що може бути зв'язаний із будь-яким іншим документом.

Другий тип - це системи для дослідження “злобливих” проблем, що являють собою інструментальні засоби підтримки творчого процесу. Вони корисні при роботі з численними, слабко зв'язаними ідеями, і застосовуються на ранніх стадіях авторської роботи. Мають засоби для аналізу гіпермережі і виділення в ній по деяких ознаках вузлів і підструктур.

Третій тип - це системи перегляду баз даних (browsing). Вони подібні бібліотечним макросистемам, проте містять менші обсяги інформації і призначені для роботи з різноманітними довідковими системами. У цих системах додавання нової інформації або не дозволяється, або спеціально не підтримується. Тут головне - легкість доступу до інформації.

Четвертий тип - це системи широкого призначення. Основна їх особливість - модифікуємість, використовуються для дослідження можливостей власне самої ГТ-технології. З лінгво-когнітивного погляду саме вони становлять найбільший інтерес. Гіпертекст використовується саме як спосіб сіткової організації текстової інформації, де користувач сам формує вузли та прокладає нові асоціаційні маршрути. Вузли можуть репрезентувати інформації різних типів - від окремого слова до речення або суцільного тексту, малюнки, таблиці, графіки тощо. Найбільш цікавим є те, що в вузлах користувачі можуть зберігати окремі думки, концепції або ідеї, заготовки майбутнього тексту. Вузли є рухомими - їх можна зв'язувати, пересувати, змінювати. Мандруючи за зазначеними зв'язками-маршрутами, можна сконструювати різноманітні комбінації текстової інформації, проглядати матеріал у будь-якій послідовності, тримаючи одночасно в полі зору та зіставляти різні інформаційні блоки, формувати нові текстові структури тощо. Отже, гіпертекст виступає як своєрідне знаряддя для генерації текстів.

Нижче відповідно до Конкліну описані основні характеристики ідеалізованої ГТ системи з погляду користувача, а також перелік властивостей, по яких можна вивчати (оцінювати) ту або іншу систему.

Властивості ідеалізованої гіпертекстової системи

БД - мережа текстуальних вузлів, що мисляться як гіпердокумент. Вікна на екрані відповідають вузлам у базі даних, кожний вузол має ім'я, яке завжди відображається у вікні, проте тільки обмежена кількість вузлів “відкрито” на екрані одночасно.

Стандартна віконна операційна система дозволяє оперувати вікнами у такий спосіб: вікна можуть бути переставлені, змінені в розмірах, закриті і залишені у вигляді маленьких віконних іконок.

Позиція і розмір вікна є наче натяком для виникнення певної асоціації. Користувач може закрити вікно після будь-яких змін, що, проте, залишить вузол в базі даних. Доторк миші до іконки закритого вікна відчиняє його.

Вікна можуть містити будь-яку кількість іконок зв'язку. Таким чином, іконка є не тільки замінником тимчасово відстороненого вікна, але і ознакою зв'язку - коротким текстуальним полем, що нагадує зміст вузла, на який вона вказує. Клік мишею на іконці зв'язку призводить до того, що система знаходить відповідний вузол і для нього відкриває нове вікно.

Користувач може легко створювати нові вузли і зв'язки (анотацію, коментар, деталізацію).

База даних може бути переглянута в такі 3 способи:

1. шляхом слідування зв'язкам і відкриття вікон послідовно для перевірки їхнього змісту;

2.  дослідженням мережі (або її частини) відповідно до деякого рядка знаків, ключового слова або значення певних атрибутів;

3. шляхом просування по гіпердокументу, використовуючи вікно перегляду (browser), яке відображає мережу графічно.

Як тільки документ стає достатньо складним, у ньому легко заблудиться. Вікно перегляду відбиває частину або весь гіпердокумент у вигляді графу, забезпечуючи значною мірою контекстуальні і спеціальні натяки (вказівки), що викликають у користувача певні асоціації і допомагають прийняти рішення стосовно подальших кроків. Використання вікна перегляду подібно візуальним “натякам” при перегляді деяких сторінок у книзі, а також у тих випадках, коли користувач забув усе, крім візуального відображення - картинки того, як розміщені відповідні вузли.