У процесі вивчення філософії варто прагнути до вироблення здатності інтегрувати теоретичні здібності і практичні знання, здобувати і критично використовувати інформацію, проникати в зміст робіт класиків філософії, зіставляти ідеї древніх мислителів з реальними проблемами сьогоднішнього дня.
Філософія – це методологія наукового пізнання, наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства,людини.До філосовских дисциплін відносять логіку, естетику, етику й ін.
Будучи системой наукових знань, соціальна робота складається з двох наукових розділів: теоретикометодологічного і прикладного.
Соціальний працівник у своїй діяльності має справу з людиною, взаєминами між особистістю і колективом, між соціальними групами. Уся його діяльність спрямована на удосконалювання людських відносин, на проведення в життя ідеалів гуманізму. Саме через розвиток ідеї гуманізму розглядається зв'язок соціальної роботи з філосовскою проблематикою.
Гуманістична ідея про людину як найбільшу цінність і вищу мету, сформульована ще античними філософами, потім розвивалася в Середні століття й у Новий час широке розповсюдження як у росіянки, так і в закордонної сучасної соціальної філософії.
|
|
А Демокрит,Платон, Аристотель, М.Квинтилиан, Т.Мор, Т.Кампанелла,.Я.А.Коменский, Дж.Локк, Ж.Ж.Руссо, И.Песталоцци, Р. Оуэн, К. Маркс, Ф. Энгельс, А.Дистверг, П.Наторп, Дж.Дьюи, Г. Плеханов, В.Ленін, П.Сорокін, Н.Бердяєв, П.Лесгафт, П.Каптерев, Н.Пирогов, К.Ушинский і багато інших філософів до наший і нашої ери зараховуються сегодні до засновниками психології, педагогіки, права, экономики і, втому числі, соціальної роботи.
Апарат філософії соціальної роботи містить універсальні категорії Культури і форми мислення: людина, культура, соціум, воля, гуманізм, конфлікт, соціальний час і простір, суспільна діяльність, ситуація, життя, смерть, суб'єкт і об'єкт, спосіб життя, картина світу, душа, соціальна екологія і т.п.
Соціальна робота й історія
У 60-і–70-і роки ХХ століття намітилася тенденція зближення історії з іншими суспільними науками – педагогікою, психологією, соціологією, демографією, антропологією. Результатом цього стала поява так називаної соціальної історичної науки. (С.И.Григор'єв)
Соціальна історія в додатку до соціальної роботи може трактуватися як:
1. Історія суспільства в цілому. Соціальна робота в цьому випадку розглядається в контексті історичного розвитку, виникнення і зміни формацій, цивілізацій, епох, подій, державних устроїв, систем життєзабезпечення;
2. історія конфронтації цивілізацій: китайської, індійської, мусульманської, західний, виниклих навколо конфуціанства, індуїзму, магометанства, християнства. Соціальна робота в цьому випадку розглядається як могутній засіб підтримки балансу сил цивілізацій;
|
|
3. історія розвитку соціальної структури суспільства, еволюції, зародження, розквіту і зникнення, трансформації різних соціальних шарів, суспільних груп, етносів, націй. Соціальна робота представляється в рамках такого підходу більш різноманітно, тому що в суспільстві по різних підставах виділяються найрізноманітніші шари, які відрізняються за рівнем добробуту, здоров'ю, місцеві проживання й ін.;
4. історія розвитку соціально-побутової сфери суспільства, системи закладів соціального обслуговування, способів і можливостей задоволення соціально-побутових потреб населення. Найчастіше така позиція аргументується тим, що в суспільстві існує відносно самостійна соціальна сфера, що має свою логіку розвитку, свою логіку розвитку, свою історію, хоча і є елементом, під структурою суспільства в цілому;
5. історія бідності і багатства, історія підтримки бідних, ображених долею.Такий підхід широко розповсюджений у закордонних вищих навчальних закладах, що готують соціальних працівників. Правда, він досить часто доповнюється проблематикою економічної історії суспільства. Таким чином, соціальна історія фактично представляється як соціально-економічна історія;
6. історія соціальних інститутів, що забезпечують життєстійкість суспільства як системи, цілого, що розвивається, його організацію: охорони здоров'я, утворення, науки, родини, засобів масової інформації, трудової асоціації, транспорту,церкви й ін.Такий підхід дозволяє саму соціальну роботу розглядати як самостіний суспільний інститут, що грає специфічну роль, який еволюнизирує разом із суспільством і людиною;