Експериментально встановлено, що у більшості випадків при стійкому процесі механічної обробки заготовок на налагоджених верстатах з точністю 8–10 квалітетів і грубіше та за відсутності змінюваних в часі систематичних похибок точність обробки підкоряється закону нормального розподілу, який зображується кривою Гаусса, рівняння якої має вигляд:
.
Графічно закон нормального розподілу (закон Гаусса) зображується у вигляді кривої горбоподібного типу (рис. 5), гілки якої входять у + ∞ та – ∞, асимптотично наближуючись до осі абсцис.
Рис. 5. Крива нормального розподілу (закон Гаусса)
Закон нормального розподілу характеризується двома параметрами: s і . Параметр s є мірою розсіювання випадкової величини Х. Зі збільшенням s крива розподілу стає більш пологою, а її гілки розсовуються ширше, зі зменшенням s крива нормального розподілу робиться більш витягнутою, а її гілки зближуються (рис. 6).
s приблизно, за результатами вимірювань, розраховується за формулою:
|
|
.(2)
Рис. 6. Вплив середнього квадратичного відхилення на форму кривої нормального розподілу
Параметр є мірою положення кривої нормального розподілу відносно осі ординат. Зі збільшенням криві розподілу зсуваються вправо, зі зменшенням – вліво (рис. 7).
Рис. 7. Вплив на положення кривої розподілу відносно початку координат
визначається за формулою:
,
або при розподілі згрупованих даних за f-інтервалами:
.(3)
Оскільки гілки кривої нормального розподілу прямують до нескінченності, то поле розсіяння випадкової величини Х дорівнює нескінченності. З віддаленням значень х від ймовірність отриманих результатів їх зменшується і доходить до надто малих значень. При малих ймовірностях подія здійснюється рідко і, отже, значеннями х можна знехтувати. Тому для практичного використання кривої нормального розподілу її абсцису виражають через s і обмежують поле розсіяння значень х межами х ± ts, тобто практичне поле розсіяння випадкової величини приймають рівним (рис. 5):
,(4)
де – нормований параметр розподілу.(5)
Значення t вибирається в залежності від прийнятої ймовірності Р знаходження значень x в межах поля розсіяння Δp та ймовірності q = 1 – p виходу значень x за межі Δp Вибір значень t провадять за відповідними таблицями, які додаються до курсу математичної статистики.
Найчастіше приймають t = 3. Цьому значенню відповідає ймовірність Р = 0,9973 і q = 0,0027. Отже, при t = 3,99,73 % всіх можливих значень х буде лежати в межах поля розсіювання, рівного Δp = 6s, і тільки 0,27 % значень вийде за його межі. Цей відсоток настільки малий, що значеннями s, які виходять за межі Δp = 6s, можна знехтувати і практично вважати, що всі значення лежать в межах поля розсіювання.
|
|
Часто на практиці спочатку будують емпіричну криву розподілу, де емпіричне середнє квадратичне відхилення визначається за формулою (2), а потім визначається s за формулою:
s = γS,(6)
де γ – коефіцієнт, який враховує похибку визначення s при малих розмірах партії вимірюваних заготовок.
Таблиця 1 Поправковий коефіцієнт γ [3]
N | 25 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 75 | 80 | 90 | 100 | 200 |
γ | 1,4 | 1,39 | 1,33 | 1,3 | 1,26 | 1,24 | 1,25 | 1,22 | 1,21 | 1,2 | 1,15 |
Нормальний закон розподілу спостерігається в тих випадках, коли досліджувана випадкова величина є результатом дії великої кількості різних факторів, причому всі фактори за інтенсивністю свого впливу діють однаково. Цьому закону підкоряється велика кількість безперервних величин: розміри деталей, оброблених на настроєних верстатах; маса заготовок і деталей машин; твердість та інші механічні властивості матеріалу; висота мікронерівностей на оброблених поверхнях; похибки вимірювань та деякі інші величини. У всіх перелічених випадках доводиться спостерігати невеликі відхилення від нормального закону.