Організація колективного управління правами повинна придбати весь пакет прав на виконання і трансляцію музичних творів, якщо вона збирається задовольняти інтереси користувачів музикою шляхом видачі єдиного дозволу. Це завдання може бути полегшено шляхом створення державної монополії. Сама по собі, однак, монополія не падає авторських прав організації колективного управління: без монополії або за її наявності ця організація повинна проте переконати авторів передати їй їхні права на виконання і трансляцію.
Передача або відступлсння прав на виконання і трансляцію звичайно здійснюється за контрактом, підписаним автором і його товариством або організацією колективного управління. Правова форма визначається національним законом про авторські права вданій країні. Найкращою формою є передача прав, яка дозволяє організації колективного управління представляти авторів яку судових, так і в по-засудових питаннях. Звичайно автори передають свої права також і на майбутні твори, іншими словами, на твори, які створюватимуть у період їх членства або протягом терміну дії повноважень. Така передача прав на майбутні твори визнається не в усіх країнах. Передача І відступлення прав звичайно стосується виконання і трансляції по всьому світу.
|
|
Дозвіл публічного виконання або трансляції музики, що охороняються
Усі, хто бажає публічно виконувати або транслювати музику, що охороняється, отримують дозвіл на весь світовий репертуар відразу. Це значно полегшує завдання користувача з дотримання прав авторів. Тому колективне управління повинне розглядатися як значна послуга світу музики. Дозволові надається форма контракту, згідно з яким організація колективного управління дає згоду на точно визначене використання музики, а користувач зобов'язується платити узгоджені роялті і відчитуватися про твори, виконані або трансльовані.
Світовий музичний репертуар не може бути точно визначений в контракті, але організація колективного управління може заявити, що або світовий репертуар включає лише музику, написану авторами, які передали або відступили свої права їй чи зарубіжному партнеру, пов'язаному з нею контрактом взаємною представництва; або світовий репертуар включає всі музичні твори, за винятком спеціально переданих користувачеві. У другому із зазначених випадків користувач гарантований організацією колективного управління від будь-яких домагань третьої сторони. Цей дозвіл може належати до виняткового або невиняткового використання музики користувачем. При винятковому використанні жодна особа не може отримати дозволу на використання цієї ж музики. На практиці дозволи на публічне виконання і трансляцію є невинятковими.
|
|
Єдиний режим для користувачів і, як наслідок, запровадження чіткого і добре складеного тарифу роялті е неодмінними атрибутами будь-якого колективного управління авторськими правами. Тарифні правила повинні бути прості для застосування як організацією колективного управління, так і користувачами.
Після збору роялті і отримання бухгалтерських звітів про виконані або трансльовані Івори організація колективного управління повинна розрахувати суми, належні до виплати кожному авторові або кожному видавцеві. Ця операція відома як розподіл і с однією з найбільш трудомістких робіт, які доводиться робити організації. Кожний автор може вимагати виплати сум, відповідних тим, які стягувала організація колективного управління затвори цього автора або видавця, за вирахуванням накладних управлінських витрат. Цей принцип не тільки відповідає глибоко укоріненим інтересам авторів і видавців, а й походить з правового становища організації колективного управління, що с довірчим органом авторів і видавців.
Усі автори і всі видавці повинні користуватися абсолютно однаковим режимом у тому значенні, що не можуть допускатися ніякі преференції або потуранння. Це поширюється, зокрема, на відносини між вітчизняними авторами і видавцями та їхніми зарубіжними колегами, Стаття 5 (1) Бернської конвенції передбачає принцип рівного режиму і він повинен суворо дотримуватися будь-якою організацією колективного управління,