Правова охорона тваринного світу

Держава як основний власник тваринного світу, а також його користувачі зобов'язані здійснювати комплекс визначених ст. 32 Закону України «Про тваринний світ» заходів, які повинні забезпе­чити збереження дикої фауни. З цією метою в Україні здійснюється охорона тваринного світу, яка включає в себе систе-

\ му правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, ] освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення І та раціональне використання тваринного світу. Охорона тваринно-

-' го світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроб­ки і здійснення заходів щодо охорони і поліпшення всієї еко­логічної системи, в якій перебуває і складовою частиною якої є тваринний світ (ст. 31 Закону). Тобто, охороні мають підлягати як об'єкти тваринного світу, так і середовище їх перебування.

Правові засоби охорони тваринного світу базуються перш за все на встановленні відповідно до чинного законодавства:

— правил та норм охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу;

— заборон і обмежень у використанні об'єктів тваринного світу;

— особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Чер­воної книги України, і переліків видів тварин, які підлягають особ­ ливій охороні на території Автономної Республіки Крим та облас­тей;

— обмежень у вилученні тварин з природного середовища для зоологічних колекцій та вивезенні за кордон окремих об'єктів тва­ринного світу;

— науково обгрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;

— різних видів відповідальності за порушення законодавства в галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу; роз­робці і затвердженні інших засобів охорони.

Так, законодавством встановлюється вимога, яка не допускає добування диких тварин з порушенням мети використання (ст. 33 Закону). Забороняється добувати та використовувати диких тварин, які зазнають лиха внаслідок надзвичайних ситуацій (ст. 42 Закону). Не можна самовільно переселяти, акліматизовувати і схрещувати тварин (ст. 45 Закону).

Особливим засобом охорони рідкісних видів тварин і таких, що перебувають під загрозою зникнення, є їх внесення до Чер­воної книги України, Положення про яку затверджене постано­вою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.'. Червона кни­га є основним державним документом, що містить інформацію про сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебува­ють під загрозою зникнення. Тварини, занесені до Червоної кни­ги України, не можуть передаватися у колективну чи приватну власність (крім випадків, коли вони отримані шляхом розведен­ня в неволі чи придбані у власність за межами України). Розве­дення таких тварин у неволі здійснюється лише за спеціальними дозволами центрального органу виконавчої влади з питань охо­рони навколишнього природного середовища України. Добуван­ня таких тварин здійснюється тільки для наукових і селекційних цілей на підставі дозволів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. За знищення чи пошкодження видів тварин, занесених до Червоної книги, законодавством встановлена підвищена юридична відповідальність.

Організаційні заходи з охорони тваринного світу включають:

створення спеціальних органів управління і контролю в цій галузі, здійснення ними державного контролю у галузі охорони і викори­стання тваринного світу; проведення заходів екологічної безпеки, спроможної гарантувати безпечне існування об'єктів тваринного світу; створення системи державного обліку, кадастру та моніто­рингу тваринного світу; врахування питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів; створення за­повідників, заказників і виділення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні; організацію наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів щодо тваринно­го світу тощо.

Неможлива охорона тваринного світу й без здійснення освітніх та інших заходів. Зокрема, нагальним є виховання у громадян гу­манного ставлення до тварин, пропаганда важливості охорони тва­ринного світу у засобах масової інформації тощо.

Важлива роль у системі заходів охорони тваринного світу нале­жить економічним та матеріально-технічним засобам, які тісно пов'язані з попередніми. Так, на підприємства, установи, ор­ганізації та громадян покладається обов'язок запобігати загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів та експлуатації транспортних засобів (ст. 35 Закону), обов'язково враховувати під час проведення екологічної експертизи вплив експортованих об'єктів на стан тваринного світу (ст. 36 Закону), погоджувати місця будівництва, впроваджувати нову техніку, технології, ма­теріали і речовини, що впливають або можуть вплинути на стан тварин (ст. 37 Закону), надавати допомогу тваринам у разі їх захво­рювання або загрози загибелі під час стихійного лиха та надзвичай­них екологічних ситуацій (ст. 42 Закону). Охорона тварин передба­чається й під час застосування засобів захисту рослин, стимуля­торів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів (ст. 43 За­кону), під час шкідливого впливу продуктів біотехнологій (ст. 46 Закону), при розміщенні, проектуванні та забудові населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, при проведенні ге­ологорозвідувальних, вибухових та інших робіт (ст. 34 Закону).

Законодавством передбачена система стимулювання природо­охоронних заходів за рахунок коштів Державного, республікансь­кого АРК та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища", в тому числі в галузі охорони об'єктів тваринного світу та середовища їх перебування².

^ § 5. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу

Відповідальність за порушення фауністичного законодавства — один із видів юридичної відповідальності, який настає у разі неви­конання суб'єктами встановлених правил, вимог, обов'язків та зу­мовлює застосування до винних осіб різних заходів примусу.

Стаття 58 Закону «Про тваринний світ» містить приблизний пе­релік порушень законодавства у цій сфері. До винних осіб може бу­ти застосована дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова

та кримінальна відповідальність.

Водночас відповідальність у цій галузі має свої особливості, які визначаються специфікою об'єкта посягання. Зокрема спеціальним об'єктом посягання виступають не лише об'єкти тваринного світу, а й середовище їх перебування, розмноження, шляхи міграції. Особливістю відповідальності в цій галузі є наявність шкоди у ви­гляді незаконного добування (збирання), знищення і пошкоджен­ня об'єктів тваринного світу, особливо таких, які перебувають під

загрозою зникнення.

Адміністративна відповідальність. Підставою притягнення вин­них осіб до цього виду відповідальності є адміністративне правопо­рушення (проступок), під яким розуміють протиправну, винну (умисну чи необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на: дер­жавну власність на тваринний світ; встановлений порядок держав­ного управління, використання і охорони тваринного світу; права і законні інтереси користувачів тваринного світу; права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Адміністративні правопорушення в цій галузі з урахуванням змін і доповнень до адміністративного законодавства умовно мож­на поділити на такі групи:

а) у галузі порушення права державної власності на тваринний світ — ст. 50 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня (КпАП);

б) у галузі охорони тваринного світу — ст.ст. 76, 85', 86', 87, 89,

90 КпАП;

в) у галузі порушення правил використання об'єктів тваринно­го світу - ст.ст. 85, 91² КпАП;

г) у галузі встановленого порядку управлінської і підприємниць­кої діяльності - ст.ст. 88, 88', 88², 163, 166, 188⁵ КпАП.

До адміністративної відповідальності за цими складами правопо­рушень можуть бути притягнені громадяни України, іноземні гро­мадяни і особи без громадянства, які на момент учинення проступ­ку досягли шістнадцятирічного віку. За окремі порушення можуть бути притягнені до цього виду відповідальності військовослужбовці, посадові особи. Не підлягають притягненню до адміністративної відповідальності особи, які діяли за умов крайньої необхідності.

Основними видами адміністративних стягнень є: штрафи у розмірах від 0,1 до 4 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян; конфіскація незаконно добутих об'єктів тваринного світу, рушниць та інших знарядь і засобів учинення правопорушення, які є особистою власністю порушника; позбавлення права полювання на термін до трьох років з конфіскацією мисливської зброї.

У межах виключної (морської) економічної зони України до винних осіб, які порушили вимоги щодо охорони, використання і відтворення живих ресурсів моря, може бути застосовано штраф від 440 до 6600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів і знарядь, із застосуванням яких учинено по­рушення, чи без такої з безоплатним вилученням незаконно добу­тих ресурсів. За забруднення морського середовища речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, може бу­ти застосована конфіскація морського, повітряного судна або спо­руди, з якої вчинено забруднення (Закон України від 16 травня 1995 р. «Про виключну (морську) економічну зону України»)'.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі ви­користання, відтворення і охорони тваринного світу уповноважені ор­гани рибоохорони, органи мисливського господарства, органи охорони навколишнього природного середовища України, а також районні (міські) суди за місцем затримання порушника (ч. З ст. 27 Закону).

Рішення цих органів у частині притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності можуть бути оскаржені в суді.

Кримінальна відповідальність. Кримінальний кодекс (КК) Ук­раїни передбачає кілька складів злочинів у галузі порушення зако­нодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринно­го світу. Так, кваліфікаційними ознаками незаконного полювання відповідно до ст. 161 КК України є полювання в заборонений час або в недозволених місцях, або забороненими знаряддями і спосо­бами, що завдало значної шкоди, або полювання на заборонених звірів і птахів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Установлена кримінальна відповідальність за незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 162 КК України); за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 163 КК України); за порушення сере­довища перебування рибних запасів морських ссавців і водних без­хребетних (живих ресурсів моря) у межах континентального шель­фу України (ст. 163' КК України); за забруднення водних об'єктів, в тому числі моря, а так само забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами, якщо вони призвели до захворювання людей, масового знищення об'єктів тваринного і рослинного світу у великих розмірах (ст.ст. 228, 228' КК України).

До винних осіб застосовуються кримінальні штрафи у великих розмірах, виправні роботи на термін до одного року, позбавлення волі на різні терміни.

Майнова відповідальність. Притягнення винних осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності не звільняє їх від відшкодування збитків, заподіяних ними внаслідок порушення зако­нодавства у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Для цього виду відповідальності характерно те, що розмір шкоди, як правило, визначений фауністичним законодавством у вигляді такс — конкретних, попередньо обрахованих і закріплених у законодавстві грошових сум, розмірів збитків за кожну одиницю тварин, залежно від виду тварин, їх екологічної цінності, оптимальних витрат на відтворення об'єктів, яким завдана шкода. Якщо неможливо зафіксувати кількість загиблих тварин (загибель риби у водоймах від отруєння), то підрахунок збитків обчислюється на підставі спеціаль­них методик, розроблених і затверджених спеціально уповноважени­ми державними органами. У випадках, коли розмір відшкодування збитків не визначений спеціальним законодавством про охорону тваринного світу, застосовуються ст.ст. 440, 453 Цивільного кодексу УРСР (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи»)'.

Так, за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищен­ням диких звірів і птахів, крім видів, занесених до Червоної кни­ги України, спільним наказом Мінлісгоспу України та Мінекобез-пеки України від 12 березня 1996 р. № 24/32² затверджено такси для нарахування розміру стягнення. Розмір стягнення визна­чається через неоподатковувані мінімуми доходів громадян. На­приклад, за незаконне добування або знищення бурого ведмедя розмір стягнення становить 110 неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян.

Розмір збитків, заподіяних незаконним добуванням чи знищен­ням тварин, занесених до Червоної книги України, визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шко­ду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної кни­ги України»³ та залежить від категорії тварин (що зникають, рідкісні, уразливі тощо). Відшкодування заподіяної шкоди відбу­вається за положеннями Порядку справляння компенсації за добу­вання (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, затвердженого наказом Мінекобезпеки України від

14 червня 1999 р. № 129⁴.

Для обчислення розміру шкоди, завданої незаконним добуван­ням чи знищенням диких звірів і птахів або руйнуванням їх житла, місць перебування і розмноження на територіях природно-за­повідного фонду, застосовуються такси, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. № 521⁵. Так, за назаконне добування або знищення одного бурого ведмедя застосо­вується такса в сумі 3000 гривень; за лося, оленя плямистого — 2000 гривень; за свиню дику — 850 гривень; за осетра — 550 гри­вень тощо.

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну рибним запасам, може обчислюватись як за допомогою такс, так і за допомогою ме­тодик. Так, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, винні в незаконному добуванні (збиранні) або зни­щенні цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу, несуть відповідальність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 32', якою затверджені такси для обчислення розміру відшкодування зазначених збитків. Зокрема, вказаною по­становою затверджено три такси, за якими, у кратності неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян, відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок незаконного добування (збирання) або зни­щення цінних видів риб, водних безхребетних та водних рослин у рибогосподарських водоймах України (наприклад, осетер — ЗО, фо­рель — 3 тощо); водних безхребетних і водних рослин, що є при­родним багатством континентального шельфу України (краб — 0,3, молюски — 0,006 тощо); живих організмів у виключній (морській) економічній зоні України, а також анадромних видів риб, що утво­рюються у річках України за межами цієї зони (осетер, севрюга — ЗО; кефаль — 3 тощо).

Юридичні особи, в тому числі й іноземні, громадяни, які спри­чинили шкоду рибному господарству незаконним виловом риби, іншими порушеннями, відшкодовують її у порядку, визначеному Методикою розрахунків збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони рибних за­пасів, затвердженою Мінприроди та Держрибгосппромом України 11 вересня 1992 р.

Збитки, заподіяні рибному господарству внаслідок забруднення рибогосподарських водойм стічними водами та шкідливими речо­винами, обчислюються відповідно до Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення за­конодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженої Мінекобезпеки України 18 травня 1995 р. Зазначені методики допомагають здійснювати підрахунки збитків, завданих рибним ресурсам, на підставі спеціальних формул з кожного виду порушень і по кожній стадії їх розвитку з визначенням загальних втрат рибного господарства спочатку в натуральному, а потім у вартісному вираженні.

Розміри відшкодування збитків, завданих об'єктам тваринного світу, обчислюються за зазначеними таксами та методиками поса­довими особами органів рибного господарства, лісового господар-•тва, охорони навколишнього природного середовища, їх органів на місцях, яким надано право нЩсладання адміністративних стяг­нень.

Крім відшкодування збитків, незаконно добуті об'єкти тварин­ного світу підлягають вилученню у правопорушника і передачі для реалізації торговельним або заготівельним організаціям.

Доходи від відшкодованих збитків, від реалізації незаконно до­бутих об'єктів тваринного світу або продукції, виробленої з них, чи їх вартості, підлягають зарахуванню до державного, республікансь­кого Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони на­вколишнього природного середовища. Якщо шкоду заподіяно гро­мадянам або суб'єктам колективної власності на тваринний світ, вона стягується з відповідачів на їх користь.

Дисциплінарна відповідальність за порушення фауністичного законодавства настає внаслідок порушення особою трудових обов'язків, пов'язаних з охороною, використанням і відтворенням тваринного світу.

Контрольні питання:

1. Якими ознаками характеризується тваринний світ як об'єкт правового регулювання використання та охорони?

2. Які об'єкти тваринного світу підлягають правовій охороні?

3. Які форми та види використання тваринного світу визначені законодавством?

4. Особливості використання тваринного світу з метою ведення мисливського господарства.

5. Правове забезпечення полювання.

6. І ТІ о таке рибальство за чинним законодавством?

7. Особливості використання об'єктів тваринного світу в науко­вих, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

8. Які особливості плати за використання об'єктів тваринного світу?

9. Які органи здійснюють управління і контроль у галузі вико­ристання і охорони тваринного світу?

10. Які функції управління здійснюються в галузі використання. і охорони тваринного світу?

11. Як забезпечується відшкодування шкоди за порушення за­конодавства про тваринний світ?

 

Глава 6 Правова охорона атмосферного повітря

Питання до теми:

1. Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання, охоро­ни і використання.

2. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря і його функції.

3. Правові заходи охорони атмосферного повітря.

4. Відповідальність за порушення законодавства про охорону ат­мосферного повітря.