Проблеми створення і функціонування підприємств в Україні

У цілому закони "Про підприємства в Україні" та "Про господарські товариства" прогресивні, проте, створюють правові колізії вже з самого початку створення підприємства.

У Законі "Про підприємства в Україні" законодавець визначає індивідуальне підприємство як таке, що засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, і разом з тим передбачає можливість створення приватного підприємства, заснованого на власності окремого громадянина з правом наймати робочу силу. У такому разі не зовсім зрозуміла різниця між індивідуальним і приватним підприємництвом, і чому одному можна наймати робочу силу, іншому - ні? Розмежувати їх за якимись юридичними критеріями неможливо, і тому сьогодні органи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності реєструють індивідуалів, тобто приватних підприємців, і приватні підприємства.

Різниця між ними полягає в тому, що перші діють без створення юридичної особи, а другі набувають такого статусу. Але при створенні приватного підприємства виникають певні проблеми. Законом не передбачено створення тут статутного фонду. В результаті досить часто з'являються "фірми", які не мають ані власних коштів, ані власного майна.

А позаяк приватне підприємство є юридичною особою, а засновник юридичної особи не відповідає за її зобов'язаннями власним майном, то досить часто такі підприємства стають зручним знаряддям для проведення незаконних операцій.

Щоб уникнути зазначених недоліків, у законі необхідно чітко розмежувати поняття "приватного підприємця" і "приватного підприємства", а також ввести поняття "підприємства з обмеженою відповідальністю". Тоді потенційним діловим партнерам буде зрозуміло, з ким вони мають справу.

Саме така практика існує в багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою. Наприклад, законодавство Франції дозволяє одній фізичній особі бути засновником підприємства (юридичної особи), але на це підприємство поширюються ті ж правила, що й на товариство з обмеженою відповідальністю. Тобто підприємство має створити статутний фонд розміром не менше 50 000 франків, сплачувати податок на корпорації тощо.

Є проблеми і з тлумаченням окремих положень статті 3 Закону "Про підприємства в Україні". Визначено, що підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми і концерни. Щодо перших двох, то тут ще можна, застосовуючи теоретичні положення цивільного права, побудувати якусь логічно завершену схему створення їх і діяльності, а от із консорціумами і концернами – складніше.

Визначивши консорціум як тимчасове статутне об'єднання підприємств, законодавці, не зрозуміло чому і за яким принципом, пропонують об'єднувати підприємства в консорціум саме на підставі статуту. Але ж за логікою консорціум як тимчасове об'єднання юридично й економічно незалежних підприємств має бути договірним об'єднанням, а не статутним.

Перейдімо до концернів. Законом визначено, що це є статутне об'єднання підприємств промисловості, банків, наукових організацій, транспортних, торговельних тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств. Але в законі знову ж чітко не визначено принципи об'єднання цих підприємств, управління концерном, межі відповідальності суб'єктів за своїми зобов'язаннями.

Тепер щодо Закону "Про господарські товариства", який також потребує вдосконалення. Аналізуючи окремі його положення, які регулюють діяльність товариств із обмеженою відповідальністю, можна зробити висновок: у статті 63 досить невдало визначено, що діяльність директора товариства контролює ревізійна комісія у складі не менше 3-х осіб і що члени цієї комісії мають бути саме з числа засновників. Але постає запитання: що робити, коли один із трьох засновників – директор товариства, який не може бути членом ревізійної комісії? Закон не дає відповіді. Недостатньо врегульоване й питання відповідальності осіб, які не внесли або не повністю внесли свою частку до статутного фонду.

Також багато незручностей спричиняє і брак визначення понять "дочірнє підприємство" і "контрольний пакет акцій". Особливо це стосується відкритих акціонерних товариств, де у зв'язку з великою кількістю акціонерів інколи майже неможливо одночасно зібрати їх більшість і виконати вимоги статті 41 Закону України "Про господарські товариства", в якій зазначено, що загальні збори АТ визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, яким належить понад 60% голосів.

Це ускладнює управління товариством і стримує його розвиток. Досвід більшості економічно розвинених країн вчить, що для ВАТ оптимальною є норма в 20-30%, це значно полегшує управління товариством і дає можливість оперативно реагувати на зміни ринкової ситуації.[17]

 

Висновок

Отже, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

Існують такі види підприємств: приватні, колективні, господарські товариства, підприємства засновані на власності об'єднання громадян, комунальні, державні (в тому числі казенні).

Державна реєстрація підприємств є обов'язковою юридичною дією при їх створенні. Відповідно до законодавства України підприємство визначається діючим, стає юридичною особою, набуває прав та обов'язків з дня його державної реєстрації. Діяльність незареєстрованих підприємств не допускається.

     Держава гарантує дотримання законних прав та інтересів кожного підприємства. Здійснюючи господарську та іншу діяльність, підприємство має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення в межах чинного законодавства України. Окрім передбачених законодавством випадків, втручання державних і громадських органів, політичних партій і рухів у діяльність підприємства не дозволяється. Держава забезпечує будь-якому підприємству однакові економічні й правові умови господарювання. З цією метою вона: сприяє розвитку ринку, здійснює його регулювання за допомогою економічних методів та антимонопольного законодавства.

 

Література:

1. Господарський кодекс від 16.01.03 №436-ІV зі змінами.

2. Закон України “Про господарські товариства”, від 19.09.1991, з наступними змінами і доповненнями // ВВР. – 1991.

3. Закон України “Про кооперацію” від 10.07.2003 р.

4. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991, з наступними змінами і доповненнями.

5. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17.07.1997р.

6. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004. - 560с.

7. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін. та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 766 с.

8. Грущинський І.М., Цікало В.І. Збірник законодавства з підприємницького права України. Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2000. – 1152 с. 

9. Економіка підприємства: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. Рекомендовано МОН/ Манів З.О., Луцький І.М. – К.: Знання, 2006. – 580 с.

10. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

11. Енциклопедія/ За ред. Романа Дяківа, - К.: Міжнародна економічна фундація. – 2000. – 703 с.

12. Підприємницьке право: Навч. посібн. / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іванченко Л.М. – Київ: Істина, 2001

13. Шакун В.І., Мельник П.В. Правові аспекти підприємницької діяльності. – Київ: Джерела. - 1997.

14. Большой экономический словарь/ Под ред. А.Н. Азрилиян, 2 изд. – М.: Институт новой экономики. – 1997. – 859 с.

15. Уманцив Г., Уманцив Ю., Лысенко О. Некоторые экономико-правовые аспекты функционирования объединения предприятий в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. - №5.

16. Экономика предприятия/ Под ред. О.И. Волкова. - М.: ИНФРА-М. 1999. 416 с.

17. Березюк О. Двозначність занапащує хороші закони про підприємництво // http://www.kontrakty.com.ua

[1] ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні"

[2] ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні"

[3] ст. 63 ГК України

[4] ч. 2 ст. 63 ГК України

[5] ч. 7 ст. 63 ГК України

[6]  частини 3-5 ст. 63 ГК України