2020-01-14
280
Біг. На біговій доріжці загладити всі нерівності після лінії фінішу на дистанції 15 м. Доріжка повинна бути-вільною від сторонніх предметів. По обидві сторони доріжки повинна бути смуга не менше 1 м (зона безпеки), вільна від сторонніх предметів, що представляють небезпеку травм. Фінішні стійки встановлюють по обидві сторони бігової доріжки, фінішну стрічку тримати з обох сторін фінішу. При торканні до неї бігуна стрічку відразу відпускають. Прив'язувати стрічку заборонено, не потрібно допускати до забігу одночасно великої кількості учасників, тому що при недостатньо широкій стартовій доріжці можливі падіння та зіткнення. Біг проводити тільки проти годинникової стрілки. Не допускати різкої зупинки бігуна після фінішу.
Стрибки. Стрибки у довжину проводити в яму з піском з дерев'яного бруска шириною 20 см, щільно встановленого в землю врівень з поверхнею доріжки для розбігу та пофарбованого у білий колір. Глибина ями —0,5 м, довжина — не менше 6 м. Пісок у ямі повинен бути вологим, добре розпушеним та розрівненим на одному рівні з доріжкою для розбігу. Після кожного стрибка вирівнювати граблями пісок. Граблі на час стрибка забирати з ями та класти донизу зубами.
|
|
|
Метання. Метання снарядів дозволяти тільки в одному напрямку, зустрічні метання категорично заборонені. У зоні приземлення снарядів не повинно бути учасників та глядачів.
Марш-кидок та крос. Напередодні проводити інструктаж сержантів, показуючи їм маршрут руху. Звертати особливу увагу на стан взуття та правильну підготовку обмундирування і зброї.
При виявленні ознак різкої перевтоми вжити заходів по наданню допомоги учасникам.
Ранкова фізична зарядка
До складу ранкових фізичних вправ включати ходьбу, біг, вільні вправи, вправи на гімнастичних снарядах, парні та групові вправи, подолання перешкод.
У зв'язку з тим, що ранкова фізична зарядка восени та взимку проводиться в умовах темряви, при проведенні бігу, швидкої ходьби нерідкою травмою є пошкодження м'язів голіностопного суглобу внаслідок вивиху стопи при невдалій постановці ноги. При падінні можливі удари, подряпини. Використання гімнастичних снарядів при проведенні ранкової фізичної зарядки потребує особливо старанної підготовки і перевірки всіх без виключення гімнастичних снарядів.
Використання смуги перешкод без попередньої підготовки на ранковій фізичній зарядці може призвести до різноманітних травм, найбільш характерним з яких є удари суглобів при здоланні стінки, паркана, балок та інших перешкод.
Особливе значення надається загартуванню особового складу під час ранкової фізичної зарядки. При цьому необхідно звернути увагу на профілактику простудних захворювань. Для попередження травм під час ранкової фізичної зарядки необхідна чітка, продумана у всіх відношеннях організація та правильна методика проведення різноманітних варіантів.
|
|
|
Плавання
Перед початком заняття керівник зобов'язаний:
Ø перевірити кількість осіб, що займаються;
Ø перевірити наявність та готовність рятувальних засобів та інвентарю, необхідних для надання першої допомоги;
Ø перевірити глибину та дно водоймищ;
Ø якщо температура води в басейні нижче за +16-17 °С, а в водоймищі — +15"С, заняття не проводити (виняток можуть складати лише загартовані спортсмени);
Ø не дозволяти швидких переміщень осіб, що займаються, в приміщенні басейну;
Ø призначити-2-3 плавці для спостереження за тими, що навчаються, та надання допомоги у воді;
Ø перевірити стан здоров'я осіб, що займаються, не допускати до плавання осіб, які мають навіть легку форму захворювання;
Ø перевірити справність поворотних щитків, розмежувальних доріжок та іншого обладнання у відкритому водоймищі.
Медичний персонал повинен слідкувати за хлоруванням води та за тим, щоб плавці перед входом до басейну старанно мились під гарячим душем.
При проведенні заняття:
Ø перевірити кількість осіб, що займаються у воді;
Ø стежити за тим, щоб особи, які займаються, входили в воду лише зі стартових тумб, або по сходинках басейну;
Ø навчання тих, що не вміють або погано вміють плавати, проводити на мілкій частині басейну на крайніх доріжках, а в відкритих водоймищах на глибині не більше 1,5 м;
Ø при відсутності мілкого місця в водоймищі для навчання тих, що не вміють або погано вміють плавати, заняття проводити з підручними засобами або «вудочками»;
Ø дозволяти плавати тим, хто займається, лише понад доріжкою по правій стороні;
Ø навчання стартовому стрибку проводити на глибокій частині басейну зі стартових тумб, а у відкритому водоймищі на глибині не менше 2-х метрів зі стартових плотів;
Ø на кожній доріжці 25-метрового басейну дозволяти плавати не більше 5-6 особам;
Ø не дозволяти стрибки з бортиків басейну та виходу із води без дозволу;
Ø при вивченні вправ, пов'язаних з занурюванням під воду, дозволяти занурювання лише 2-3 особам одночасно та уважно слідкувати за кожним з них. Особам, що перенесли запалювальні захворювання середнього та внутрішнього вуха, занурення в воду заборонити. Допускати їх до плавання можна лише в тому випадку, якщо слуховий прохід закладено ватою, ретельно змазаною вазеліном;
Ø якщо в кого-небудь з'явилися ознаки переохолодження («гусяча шкіра», посиніння губ), вивести його з води, заставити ретельно розтертися рушником, робити фізичні вправи, поки не зігріється. Уникати довгих перерв для пояснень та вказівок;
Ø послідовність вправ та навантажень для занять в воді повинні визначатися в відповідності із ступенем підготовленості. осіб, що займаються;
Ø при стрибках у воду спортсмени повинні одягати бандажі;
Ø при плаванні в одежі зі зброєю необхідно перевірити відповідність підгонки обмундирування та спорядження, кріплення
Ø підтримуючих предметів.
Після занять:
Ø перевірити кількість осіб, що займалися, після виходу із води;
Ø перед поверненням з басейну особисто переконатися у тому, що всі спортсмени вийшли із душової в роздягальню.
Лижна підготовка
Перед початком занять керівник зобов'язаний:
Ø перевірити придатність лижного інвентарю, підгонку лиж, спорядження та одежі;
Ø особисто перевірити лижні кріплення, виключаючи здавлювання ними ніг;
Ø перевірити забезпечення особового складу теплою білизною, плавками, рукавицями;
|
|
|
Ø перевірити температуру повітря і заняття проводити тільки при температурі не нижче —25 °С при відсутності вітру, —20 °С при помірному вітрі і —18 °С при швидкості вітру понад 6—10 метрів за секунду.
При проведенні занять:
Ø перевірити кількість особового складу перед початком руху та після його завершення;
Ø під час навчання підтримувати сувору дисципліну та організованість, не допускати самовільних відставань, сходу з маршруту руху, самовільних спусків з гір та стрибків на лижах;
Ø при низькій температурі, перед тим як перейти до занять, необхідно виконати ряд вправ, щоб підготувати організм осіб, що займаються;
Ø не допускати розтягування колони при переході. Слідкувати, щоб не було відсталих, для чого призначити замикаючого із числа командирів відділень або кращих лижників;
Ø при сильному морозі та зустрічному вітрі частіше змінювати напрямних і організовувати взаємне спостереження;
Ø особливу увагу при навчанні спускам необхідно приділити навчанню техніці падіння.
Важка атлетика, гирі
1. Перед початком занять необхідна старанна розминка.
2. Знаходитись в залі лише в спортивній формі.
3. Не займатися в залі одному без нагляду.
4. Не стояти поряд з піднімаючим штангу.
5. Не піднімати штангу на помості, зайнятому посторонніми предметами.
6. Не допускати кидання гир і штанги.
7. Не залишати дисків в місці опускання штанги.
8. Знати порядок занять на підсобних снарядах і станках.
9. При підніманні граничної ваги обов'язкова присутність
(страховка) старшого (тренера).
10. В залі підтримувати чистоту і порядок.
11. Штангістам-початківцям не дозволяти піднімати граничну вагу.
12. Після інтенсивних навантажень необхідно виконати вправи, що розвантажують хребет — виси на перекладині та брусах, відпочинок лежачи з підкладеним під поперек валиком.
13. Для профілактики травм спини надівати широкий шкіряний пояс, а для попередження виникнення гриж — спеціальний бандаж.
14. Для запобігання сковзання рук необхідно користуватись магнезією чи каніфоллю.
|
|
|
4. Загальні вимоги до техніки безпеки і профілактика спортивного травматизму на практичних заняттях з фізичної підготовки
Обов’язки методичної частини навчального закладу.
Проводити систематичне диспансерне спостереження за станом здоров’я курсантів та лікарсько-педагогічний контроль на заняттях.
Забезпечувати кваліфіковану допомогу при травмах, лікування в медичній частині чи іншому закладі.
Контролювати виконання назначеного курсу та режиму лікування. При необхідності через адміністрацію навчального закладу приймати відповідні міри до осіб, що не виконують вказівок лікаря.
Суворо витримувати строки допуску курсантів до занять після хвороби або травми (див. таблиця 2).
Організовувати щоденний контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм та вимог до місць і умов навчальних на навчально-тренувальних занять.
Проводити контроль за виконанням мір профілактики. Надавати медичне забезпечення всім спортивним заходам. Перед початком навчального року разом з навчальною, адміністративно-господарською частиною, головою спорткомітету проводити паспортизацію спортивних споруд, давати оцінку стану місць занять і дозвіл їх проведення.
Разом з навчальною частиною, керівництвом підрозділів, завідуючим спортивною базою вивчати всі випадки травм та розробляти міри їх запобігання.
Проводити інструктаж і практичні заняття з надання першої медичної допомоги з викладачами кафедр.
Обов’язки викладачів, тренерів при проведенні навчальних та навчально-тренувальних занять.
До занять допускати курсантів тільки після проходження медогляду. Медогляд потрібно робити два рази в рік.
Об’єм, інтенсивність, щільність навантаження на заняттях планувати з урахуванням результатів медичного обстеження та рівня фізичної підготовленості курсантів.
На перших практичних заняттях провести інструктаж курсантів з техніки безпеки та профілактики спортивного травматизму. В журналі обліку зробити відповідний запис. Курсанти повинні розписатись в журналі про ознайомлення з правилами техніки безпеки.
Заздалегідь ретельно продумати організацію заняття з урахуванням можливих ускладнюючих обставин.
Прийом контрольних нормативів проводити на спортивних спорудах, які відповідають правилам змагань.
Заняття організовувати так, щоб кожний курсант був у полі зору викладача. Підтримувати дисципліну і домагатися своєчасного і чіткого виконання зауважень.
Обов’язково проводити підготовчу і заключну частину заняття.
Ретельно інструктувати курсантів перед виконанням складних вправ, суворо витримувати принцип послідовності та індивідуальності, слідкувати за необхідним інтервалом відпочинку між спробами. Враховувати самопочуття курсантів.
Всіма засобами забезпечувати надійне страхування, контролювати виконання організованого переходу до місць занять. Викладач першим приходить і останнім покидає місце заняття.
При пояснення вправ домагатись максимуму уваги від курсантів. Спортивні снаряди тримати в найбезпечнішому положенні або покласти перед собою.
В складних метеорологічних зменшити фізичне навантаження або навіть припинити заняття. Знати допустимі норми температури, вологості та освітленості. Проведення занять на відкритому повітрі при безвітряній погоді дозволяється: літом – від +5 до +30С; зимою від 0 до –20С; при вітрі середньої швидкості, невеликому дощі від +10 до +35С; зимою у снігопад від 0 до – 15С. В спортивних залах допустимі коливання температури від +10 до +18С. Норма - +15С. Вологість повітря в межах 33-65%; вентиляція – трьохразовий колообіг повітря за 1 годину; освітлення – 150-200 лк на підлозі.
Обов’язки курсантів на практичних заняттях.
Для допуску до занять проходити медичне обстеження у встановлені строки.
Звертатись до лікаря у разі захворювання, травми або тривалої перерви у заняттях.
Доводити до відома викладача про погане самопочуття, нездужання.
Суворо виконувати призначений режим лікування.
Знати заходи самострахування. Оволодівати вмінням надавати першу медичну допомогу.
Своєю поведінкою сприяти підтриманню високої дисципліни. Беззаперечно виконувати розпорядження викладачів.
Сумлінно виконувати підготовчу частину заняття (розминку).
Фізичні вправи виконувати тільки після команди викладача.
На заняття бути в спортивній (військовій) формі і взутті відповідно теми заняття.
Входити в спортивний зал і залишати місце занять можна тільки з дозволу викладача.
Виконувати правила особистої гігієни, не займатись фізичними вправами безпосередньо після споживання їжі. Проміжок повинен бути не менше 2 годин.
Курсанти, які порушують правила техніки безпеки, можуть бути вилучені з занять, на них накладається дисциплінарне стягнення.
Профілактика травматизму на заняттях по окремих розділах фізичної підготовки.
При прискореному пересуванні найбільш частими ушкодженнями є потертості стоп, пошкодження зв’язок суглобів.
Основними причинами травм на заняттях по прискореному пересуванню є:
Ø Недостатня технічна підготовленість і натренованість;
Ø Недостатня підготовленість м’язів і зв’язочного апарату до великих навантажень;
Ø Недостатня або неправильно проведена розминка;
Ø Незадовільний стан місць занять;
Ø Несприятливі метеорологічні умови та інше.
Профілактика пошкоджень при прискореному пересуванні полягає у проведенні систематичних тренувань з поступовим збільшенням навантаження, підготовці маршруту, обліку метеорологічних умов.
На заняттях з гімнастики переважають травми верхніх кінцівок. Дещо рідше зустрічаються травми плеча, плечового і ліктьового суглобів, голені і стопи.
Попередження травм при виконанні вправ на перекладині і брусах досягається перевіркою кріплення снарядів, стану поверхні перекладини і брусів. Для попередження пошкодження долонею рук необхідно підготувати шкіру долонею, обробляючи її порошком магнезії.
Для попередженні травм при зіскоках і падіннях на місці приземлення вкладаються мати, а на відкритих спортивних площадках обладнуються ями, котрі заповнюються тирсою або піском; між металічними основами брусів розміщується дерев’яний настил.
Для профілактики травм при виконанні опорних стрибків через гімнастичного коня і козла, необхідне дотримання правильної методики виконання вправ, наявність страховки, справний стан снарядів і містка для стрибків. Особливу увагу при навчанні стрибків через гімнастичного коня і козла слід звертати на послідовність в навчанні.
При лижній підготовці найбільша кількість травм припадає на нижні кінцівки. Найбільш частими являються потертості стоп і долонею, ушиби, пошкодження м’язів і зв’язок. Нерідко зустрічається відмороження вушних раковин, шкіри обличчя, пальців рук і ніг, статевих органів. Більш серйозні пошкодження зустрічаються при падінні лижника і ушибах його об стовбури дерев, каміння і інші предмети і можуть бути представлені переломами кісток і пошкодженнями зв’язок колінного і голенестопного суглобів.
Основними причинами травм на заняттях по лижній підготовці є: незадовільна організація занять і тренувань, слабка фізична і технічна підготовка, недоліки матеріально-технічного забезпечення, несприятливі метеорологічні умови.
З метою попередження травм необхідно контролювати правильність методики проведення занять, справність лиж і кріплень, підгонку взуття.
Під час занять і змагань при низькій температурі повітря слід приймати заходи попередження відморожень:
Ø Перевіряти забезпечення особового складу теплою білизною;
Ø Не допускати розтягнення колони при пересуванні, слідкувати, щоб не було відстаючих, для чого назначати замикаючого;
Ø При сильному морозі і зустрічному вітрі частіше змінювати направляючих і організовувати взаємне спостереження;
Ø Надавати необхідну допомогу при ознаках обмороження;
Ø По можливості скорочувати час проведення занять.
В профілактиці обморожень велике значення має попередження пітливості ніг, підгонка взуття по нозі, правильне обертання ніг онучами, захист вух фланелевими навушниками, надягання додаткових трусів або плавок.
Під час подолання перешкод можуть виникнути пошкодження як верхніх так і нижніх кінцівок у вигляді ушибів, ссадин, поверхневих поранень шкіри, часто з проникненням скалок в глибокі шари м’яких тканин.
Пошкодження нижніх кінцівок в більшості випадків пов’язані з моментом приземлення, коли основна навантаження приходиться на зв’язки голенестопного суглобу.
Під час подолання колоди можливі пошкодження нижніх кінцівок, паху, і статевих органів.
Для попередження травм при заняттях на смузі перешкод необхідне дотримання строгої послідовності в оволодінні технікою подолання перешкод. Перехід до комплексного тренування на смузі можливий тільки після оволодіння технікою подолання окремих перешкод.
При проведенні занять зимою смуга повинна бути очищена від снігу і льоду, а місця відштовхування і приземлення посипані піском або шлаком. В ході занять необхідно дотримуватися порядку виконання вправ, напрямок руху, інтервали в дистанції між виконавцями вправи.
На заняттях з рукопашного бою при розучуванні прийомів нападу і самозахисту можливі пошкодження, пов’язані з удари і уколами зброєю або іншими предметами, довгою напругою м’язів руки, яка тримає зброю, а також падіннями і ковзаннями.
До ушкоджень відносяться, пошкодження зв’язок, м’язів, рвані і колоті рани. Причинами пошкоджень є: недостатня техніка і тренованість військовослужбовців, втома, або перетренованість; недотримання санітарно-гігієнічних вимог, поганий стан обладнання і інвентаря; незадовільне використання захисних пристосувань.
Попередження травматизму у рукопашному бою забезпечується:
Ø Дотриманням правильної організації і методики проведення занять;
Ø Дотримання послідовності у виконанні прийомів;
Ø Правильним застосуванням прийомів страхування і самострахування;
Ø Застосуванням багнетів з надягнутими на них піхвами або макетів малих лопат, автоматів;
Ø Дотриманням високої військової дисципліни;
Ø Застосуванням больових прийомів невеликої сили і їх негайним припиненням за сигналом партнера, а також тільки позначенням ударів ножем або рукою.
При проведенні спортивних і рухливих ігор основна маса травм приходиться на верхні і нижні кінцівки. Пошкодження тулуба спостерігаються рідко. Пошкодження за механізмом виникнення поділяються на три групи:
Ø Пошкодження пов’язані з бігом за м’ячем який супроводжується пошкодженням зв’язок, переломами, а нерідко і розтягненнями м’язів бедра, ушибами і розтягненнями пальців ніг при удари тильною поверхнею об землю. При різкому ударі у волейболі або спробі вдарити по високому м’ячу можуть виступати пошкодження в області плечового суглобу;
Ø Пошкодження, в основному ушиби і ссадини стоп і голені, а в окремих випадках ушиби в області коліна, отримані в результаті зіткнень;
Ø Пошкодження у вигляді ушибів наколінника, жирової подушки коліна, а також вивихів передпліччя, які залежать від падіння.
Причинами травм у більшості випадків є:
Ø Недостатнє володіння технікою гри;
Ø Грубість і недисциплінованість гравців;
Ø Поганий санітарний стан спортмайданчику.
Профілактика з травматизму при проведенні спортивних і рухливих ігор досягається: підвищенням технічної підготовки і майстерності, вихованням спортивного благородства і коректності по відношенні до противника, атакож утриманням у хорошому стані спортмайданчиків для ігор. Взуття повинне бути на гумовій підошві.
5.Навчання прийомам страхування та допомоги
Офіцерський та сержантський склад, який проводить заняття з ФП повинен знати заходи запобігання травм та володіти прийомами страхування і надання допомоги. При навчанні цим прийомам необхідно роз’яснити правильну техніку виконання вправ і можливі помилки, що можуть викликати травму. Під час безпосереднього навчання прийомам страхування і допомоги необхідно:
1. показати та прояснити вихідне положення того, хто виконує страхування, тобто його місце біля снаряду (перешкоди) і правильну стійку;
2. показати та пояснити спосіб захвату і дій помічника як при вдалому виконанні вправи, так і випадках виконання вправи з помилками, коли особливо потрібні допомога і страхування;
3. практично відпрацювати прийоми допомоги й страхування.
У масовій спортивній роботі на заняттях з ФП керівники занять повинні вчити виконавців прийомам страхування й допомоги, а також самострахуванню, оскільки сам керівник не спроможний забезпечити страхування при проведенні занять у декількох підгрупах. Взаємне страхування має велике значення у формуванні колективізму.
Поруч із забезпеченням страхування, командир повинен прищеплювати виконавцям прийоми самострахування. Самострахування – це здатність виконавця самостійно виходити із скрутних, небезпечних положень за рахунок припинення виконання вправи, або змінення її з метою упередження травм. Самострахування полягає також й у дотриманні заходів обережності. Чим складніші елементи, чим вища спортивно-технічна підготовка виконавців, тим більшої кількості прийомів самострахування треба навчати спортсменів.
Загальні вимоги до проведення страхування:
1. знати техніку виконання вправ;
2. стояти стійко і якомога ближче до виконавця, але так, щоб не заважати йому виконувати вправу;
3. знати і вміти застосовувати найбільш зручний спосіб захвату при страхуванні. Всі захвати робляться не перед виконання вправи, а у мить здійснення страхування при невдалому виконанні вправи;
4. застосовувати страхування в залежності від фізичної і технічної підготовленості виконавців, а також їх індивідуальних особливостей (сміливості, рішучості, впевненості);
5. застосовувати колективне страхування під час виконання складних вправ на снарядах;
6. страхування не повинно перетворюватися у надмірну опіку й заважати вихованню навички самостійного виконання вправ.
Перехід на самостійне виконання вправ має велике значення на виховання у військовослужбовців сміливості, рішучості, упевненості в своїх силах.
6. Лікарський контроль і самоконтроль
Одним з важливих заходів профілактики травматизму є лікарський контроль і самоконтроль. Не менше одного разу на рік, ті хто займається напруженою фізичною підготовкою повинні проходити поглиблене медичне обстеження. Крім того вони повинні проходити поточний медичний огляд, особливо перед змаганнями.
У лікарський контроль входить:
Ø медичне забезпечення ФП військовослужбовців під час навчально-тренувальних занять і змагань;
Ø санітарно-гігієнічний контроль за місцями і умовами проведення і фізкультурно-оздоровчих заходів;
Ø попередження травматизму на заняттях;
Ø попередження захворювань серед військовослужбовців;
Ø санітарно-просвітницька робота;
Ø регулярний лікарський огляд.
Складовою частиною лікарських оглядів і обстежень є оцінка фізичного розвитку тих, хто займається фізичною підготовкою і спортом. Ця оцінка ґрунтується на методах зовнішнього огляду, антропометричних вимірів та розрахунків.
Важливе значення має самоконтроль. Військовослужбовець у щоденнику систематично записує показники самопочуття, настрою, ступеню втоми, характеру сну, апетиту, дані про зміну ваги, пульсу тощо. Систематичний аналіз щоденника самоконтролю дозволяє вчасно визначити зміни у здоров’ї, запобігти перевтомі, скорегувати навантаження на наступні заняття.
Основними ознаками перевтоми можна назвати такі:
Ø погіршення якості виконання вправ;
Ø порушення координації рухів;
Ø зниження уваги на заняттях, апатія, небажання працювати;
Ø посилення потовиділення, тремтіння кінцівок та інше.
При наявності таких ознак у виконавця, його необхідно направити на ретельний лікарський огляд.
Таким чином самоконтроль – це система спостережень, функціональним станом, витримуванням тренувальних і змагальних навантажень.
Головними завданнями самоконтролю для військовослужбовця є:
Ø усвідомити необхідність уважного ставлення до свого здоров’я;
Ø засвоїти найпростіші методи самоспостереження, навчитися елементарним способам реєстрації результатів спостереження;
Ø навчитися аналізувати й оцінювати показники самоконтролю;
Ø закріплювати і застосовувати на практиці отримані знання.
Самоконтроль містить спостереження й аналіз об’єктивних і суб’єктивних станів організму. До об’єктивних відносять показники, які можна виміряти і виразити кількісно: довжина тіла та його маса, окружність грудної клітини, частота серцевих скорочень, силові показники окремих груп м’язів, спортивні результати тощо. Суб’єктивними показниками прийнято вважати самопочуття, настрій, відчуття втоми, бажання або небажання займатися фізичними вправами, порушення сну й апетиту, самопочуття працездатності і її змін і інше.
Найкращою формою організації самоконтролю є ведення щоденника. При визначенні кола показників для самоконтролю треба виходити з практичної необхідності, тобто фіксувати найбільш інформативні показники. Слід уникати багатослівних записів. Бажано користуватися загальноприйнятими скороченнями типу: "доб.", "зад.", "пог."; ще краще застосовувати систему символів "+", ".", "-", висловлюючи таким чином доброго, задовільного і поганого стану самопочуття.
Самопочуття – суб’єктивне відчуття людиною свого стану.
Сон – дуже чутливий показник стану організму людини. Розрізняють міцний, спокійний і неспокійний сон, а також безсоння.
Апетит – відмічається у щоденнику як добрий, задовільний та поганий. Погіршення апетиту пов’язане, як правило з хворобливим станом або порушенням звичайного режиму.
Частота серцевих скорочень (ЧСС) – надзвичайно інформативний показник стану організму людини. Про ступінь тренованості спортсмена можна досить точно судити за часом повертання ЧСС до вихідного стану. При хорошій тренованості навіть після великого фізичного навантаження ЧСС відновлюється за 20-30 хвилин.
Про хорошу реакцію серцево-судинної системи на фізичне навантаження досить об’ективно можна судити за результатами так званої "орто-статичної проби". Один із варіантів такий: після 5 хвилин відпочинку лежачи заміряють пульс протягом 1 хвилини. Після цього спортсмен стає і після однохвилинної паузи знову заміряє пульс. Потім вираховується різниця ЧСС в положеннях стоячи і лежачи. Критерії оцінок: менше 12 скорочень – добра, 12-18 – задовільна, 19-25 – погана, більше 25 – дуже погана.
Слід пам’ятати, що на всі функціональні показники суттєвий вплив мають втома, недосипання, хворобливий стан організму. Крім того, стан людини дуже динамічний і змінюється протягом доби.
Підвищення якості навчальних занять з ФП, завдання масового розвитку фізичних якостей військовослужбовців зобов’язують з особливої увагою підходити до питань попередження й профілактики травматизму. Навчальне заняття з ФП, заняття в спортивних командах і секціях повинні організовуватись і проводитись так, щоб повністю була виключена можливість травм і нещасних випадків. Попередження травматизму є важливим обов’язком офіцерів, керівників фізичної підготовки.
7. Надання першої (долікарської) допомоги
Незважаючи на всі упереджувальні міри у військовій справі, на виробництві, заняттях з фізичної культури та спорту все ще трапляються травми. Кожна людина, кожен військовослужбовець повинні вміти надавати першу долікарську допомогу потерпілому.
Для збереження здоров’я, а іноді й життя людини, швидкого одужання після травм і пошкоджень, велике значення має своєчасна і правильно надана допомога потерпілому. Для потрібно знати правила надання допомоги, уміти визначати за певними ознаками характер травми, на практиці застосовувати всі прийоми і дії.
До відкритих пошкоджень тіла відносяться рани, ушиби, садни, натертості, мозолі та інше.
Рана – пошкодження тканин з порушенням цілісності шкірного покриття або слизових оболонок. Основні ознаки рани – розходження країв, біль, кровотеча. Рани небезпечні значною втратою крові і можливим зараженням.
Перша допомога при пораненні – зупинка кровотечі і попередження забруднення поверхні рани. Для надання першої допомоги застосовують такі способи: піднімання кінцівки, максимальне згинання у суглобі, притискання артерії до підлеглої кістки, накладання затискуючої пов’язки, жгута, закрутки. Головне тут – механічне стискування кровоносної судини для миттєвої зупинки кровотечі. Для попередження забруднення рани шкіру навколо нею обробляють 5-10% розчином йоду або 2% розчином бриліантової зелені. Витирати або протирати рану не можна. Після цього на рану накладається стерильна пов’язка, і потерпілого терміново відправляють до лікаря.
Ушиб – пошкодження тканин і судин без порушення цілісності шкіри. Ушиби супроводжуються сильними болями, крововиливами, ускладненням рухів в найближчих суглобах. Перша допомога – накладання холоду (наприклад холодної ганчірки) і стискуючої пов’язки, піднімання травмованої кінцівки. Тільки через добу можна застосовувати теплі компреси або ванни, поверхневий легкий масаж, рухи з малою аплітудою.
Розтягнення і розриви зв’язок на заняттях з ФП трапляються досить часто. Вони супроводжують різким болем, швидким розвитком набряку, порушенням рухів у суглобах. Перша допомога така ж як і при ушибах.
Перлом – порушення цілісності кістки. При відкритому перелому пошкоджується шкіра, утворюється рана, що ускладнює надання першої допомоги. При закритому переломі кісткові уламки можуть зсунутися, що також ускладнює надання першої допомоги. Переломи супроводжуються різким болем, набряком, зміною форми травмованої частини тіла. Перша допомога – виключення можливості рухів у вище і нижче розташованих суглобах. Для цього використовують підвішування на хустинці, прибинтовування, накладення шини. Обмацувати, перевіряти рухом пошкоджене місце не можна. Потерпілого відправляють у лікарню (шпиталь).
