2020-01-14
80
Будь-яка БЕЗ незалежно від місця її розташування, мети створення залишається невід’ємною частиною державної території. Суверенітет держави, на території якої створюється зона, і здійснення її суверенних прав при цьому не порушуються. Мається на увазі, що БЕЗ - господарчі, а не політичні утворення, державна влада в них буде здійснюватися органами влади і управління.
Коли в економічній літературі стосовно зон говориться про анклави, даний термін має не те значення, яке він має в державно-правовій літературі, де під анклавом розуміють територію одного державно-правового утворення, оточеного територією іншої держави. Тут мова йде саме про особливу, чисто економічну зону, яка продовжує залишатись в межах держави.
Практика створення зон в Російській Федерації свідчить про те, що шляхом прийняття положення по кожній зоні можна визначити її територіальні межі.
Створення ВЕЗ не передбачає яких-небудь територіальних змін, пересунення кордонів як в межах якої-небудь держави, так і за її межами.
Можуть бути, звичайно, особливі випадки. В міжнародній практиці найбільш відомим було встановлення особливого міжнародно-правового статусу Вільного міста Данціга (нині Гданьськ). За Версальським миром територія Данцігу не входила в склад Німеччини, ні в склад Польщі, гарантом був Верховний комісар Ліги Напій.
Представляють інтерес різні проекти створення спільних ВЕЗ, що створюються двома чи кількома прикордонними країнами. До числа таких зон можуть бути віднесені російсько-китайські економічні зони в районі Благовещенськ-Хейхе, різні зони в Причорномор'ї.
В вільних економічних зонах діє законодавство відповідної держави (цивільне, господарче, трудове і т. д.), за винятком тих виключень, які встановлені законодавчими актами про іноземні інвестиції, законами про ВЕЗ (якщо вони е) і положеннями про конкретні зони. Особливе значення для регулювання господарчої діяльності в ВЕЗ має законодавство про підприємницьку діяльність, податкове законодавство, положення законодавства про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, антимонопольне законодавство, інші акти, які пов'язані з переходом до ринкової економіки. Що стосується органів господарчого управління, то на практиці зустрічаються різні варіанти вирішення цієї непростої проблеми.
У разі, коли територія зони повністю співпадає з територією області, міста, району і т. д., питання адміністративного і господарського керівництва зони повинні покладатись на відповідні місцеві органи влади і управління. В цих випадках адміністративне управління ВЕЗ повинно покладатись на відповідні територіальні органи регіону, в рамках якого пропонувалось на правах самостійного структурного підрозділу створювати адміністративні зони.
Міжнародний досвід підказує, що ефективною в будь-якому випадку е така система адміністрації в зоні, за якої іноземним інвесторам, які бажають здійснювати в зоні господарську діяльність, не потрібно було б звертатися в центральні органи Відомо, що в багатьох країнах де були створені спеціальні зони, широке розповсюдження має система обслуговування "в одному місці", коли всі питання надання необхідних дозволів і ліцензій, пов'язаних з здійсненням капіталовкладень, вирішувались на місці в оперативному порядку.
Оскільки в Російській федерації створено кілька зон і є можливість створення нових, виникає питання координації їх діяльності федеральними органами управління. Ці проблеми вирішувались в Указі Президента Російської Федерації від 4 червня 1992 року, відповідно до якого Комітет по іноземним інвестиціям зобов'язаний контролювати і координувати діяльність по створенню і розвитку вільних економічних зон на території Росії.
