Поняття агропромислового комплексу (АПК), його склад, місце і значення в економіці України

Вступ

Практично у всьому світі діяльність, повязана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, оптові та роздрібні торгові підприємства.

Сільське господарство є однією з основних галузей народнго господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на с/г продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві як і в інших галузях суспілного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більш виробництва.

У с/г велике значення має фактор часу, зокрема своєчасне й якісне виконання польових робіт. Для отримання високого врожаю, виконати весь агрономічний комплекс робіт у короткі строки. Це вимагає повного забезпеченняві відповідним набором, комплексом різної сільськогосподарської техніки. Щоб вона не простаювала міжсезонний період, то має бути універсальною.

Іншою особливістю землеробства є нерегулярний характер виробництва. Тут має місце розрив між робочим періодом і кінцевим результатом.

В с/г існує велика залежність результатів виробництва від погодніх умов, зокрема у південній частині України часті посушливі роки – врожай зменшується.

Поняття агропромислового комплексу (АПК), його склад, місце і значення в економіці України

Сільське господарство багато тисячоліть існувало як єдина самостійна галузь. У ті далекі часи розвитку первісного суспільства ще не було інших галузей. Як єдино найстародавніший вид людської діяльності сільське господарство вимушено було існувати на повному самозабезпеченні. Знаряддя обробітку землі виготовлялись з каміння і дерева, енергоресурси були у вигляді людської мускульної сили та робочої худоби.

З часом з'явилися інші галузі. Вони все більше задовольняють різноманітні потреби всього людства, у тому числі і потреби сільського господарства. Поступово, з розвитком все більшого числа міст і промислових центрів, зростає число галузей, що знаходяться за межами сільського господарства, але які працюють на його користь.

Сільське господарство, таким чином, втрачає свою віковічну ізольованість і об'єктивно взаємодіє з іншими галузями, кількість яких поступово збільшується в міру розвитку продуктивних сил суспільства.

Для зручності планування, аналізу, обліку і фінансування різноманітних галузей АПК поділяють на окремі ланки (блоки, сфери, групи). В економічній літературі зустрічається групування від 3 до 5 ланок, блоків. Але найбільш поширена модель АПК - трьох блочна (3-х ланкова). Сучасний трьох-блочний АПК у більшості країн (у тому числі і в Україні) умовно характеризується такими складовими:

І блок об'єднує промислові галузі і підприємства, що виготовляють для сільського господарства техніку, добрива, отрутохімікати, комбікорми, гербіциди, будівельні матеріали, електроустаткування тощо.

ІІ блок охоплює всі сільськогосподарські підприємства незалежно від організаційно-правових форм господарювання і форм власності.

ІІІ блок включає заготівлю, переробку, збереження, транспортування і збут сільськогосподарської продукції; шляхово-транспортне господарство, матеріально-технічне обслуговування, об'єкти зв'язку, житлово-побутового, оздоровчого та культурного призначення, банківські, науково-дослідні установи, навчальні заклади та ін.

Таким чином, АПК являє собою сукупність галузей економіки будь-якої країни, зайнятих виробництвом, переробкою, збереженням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.

В сучасних умовах АПК України - це теж значний самостійний міжгалузевий сектор економіки України. Від ефективності функціонування АПК у значній мірі залежить економіка всіх галузей України.

 

3. Сільське господарство - основна ланка АПК

Економічна наука визначає, що з усіх трьох ланок АПК головною є друга ланка:

По-перше, сільське господарство у своєму подальшому розвитку потребує покращення кількісних і якісних показників засобів промислового виробництва, що виготовляють галузі першого блоку АПК.

Вказані проблеми особливої актуальності набули в останні роки, коли з різних обставин значно знизилась технічна і енергетична оснащеність сільськогосподарських підприємств.

Подібне становище склалося з ґрунтообробною, посівною та іншою технікою. У зв'язку з цим посилюється роль сільського господарства щодо розширення ринку матеріально-технічних ресурсів, які виготовляють галузі першого блоку АПК.

   Звідси висновок: сільське господарство безпосередньо впливає на розвиток усіх 90 галузей першої ланки АПК, тому це є однією з підстав для оцінки сільського господарства, як головної ланки АПК.

По-друге, сільське господарство забезпечує сировиною багато підприємств галузей ІІІ сфери АПК (цукрові, консервні і молокозаводи, м'ясокомбінати, пивоварні і спиртозаводи та ін.); крім харчової промисловості сільське господарство є постачальником сільськогосподарської сировини для легкої промисловості (наприклад, для підприємств з переробки тютюну, льону, коноплі, вовни і шкіри сільськогосподарських тварин).

Сільськогосподарські підприємства потребують підготовки достатньої кількості науково-педагогічних працівників, спеціалістів сільського господарства (агрономів, інженерів та ін.), а також висококваліфікованих робочих кадрів (трактористів-машиністів, комбайнерів та ін.).

Адже сільське господарство порівняно до більшості галузей економіки України значно поступається за рівнем освіти наявних кадрів всіх рівнів акредитації навчальних закладів. Отже сільське господарство визначає подальший розвиток усіх галузей, підприємств і установ ІІІ сфери АПК. Саме ця ланка є тепер найскладнішою у складі агропромислового комплексу України.

Особливої уваги потребує розвиток переробної промисловості, що зумовлено такими обставинами:

- збільшенням валової продукції сільського господарства, яка безпосередньо (в повній або значній мірі) підлягає переробці (цукрові буряки, овочі, фрукти, картопля, молоко, м'ясо та ін.);

- неухильним підвищенням питомої ваги перероблюваної продукції в складі її валового виробництва;

- необхідністю скорочення строків переробки багатьох видів продукції.

По-третє, безпосередньо в сільському господарстві формується кінцевий продукт діяльності всього багатогалузевого АПК, який включає: предмети споживання, що виготовляються із сільськогосподарської сировини; сільськогосподарські продукти, що споживаються після (або без) попередньої промислової переробки; продукцію, що поповнює державні експортні та резервні ресурси.

Таким чином, сільське господарство, виконує об'єднуючу функцію між І і ІІІ сферами АПК, які працюють з метою збільшення обсягів виробництва та поліпшення якості продуктів харчування і промислових товарів, що виготовляються із сільськогосподарської сировини. Воно визначає кінцевий результат діяльності всього агропромислового комплексу і тому в його складі є основною ланкою.